Ведення пацієнтів із неускладненим уретеролітіазом. Нові можливості / О. Д. Нікітін [и др.] // Вісн. пробл. біол. і медицини = Bulletin of Problems in Biology and Medicine : український науково-практичний журнал. - 2024. - № 1(172). - С. 220-227 . - ISSN 2077-4214 MeSH-~главная: УРЕТЕРОЛИТИАЗ -- URETEROLITHIASIS (лекарственная терапия) УРОЛИТИАЗ -- UROLITHIASIS (лекарственная терапия) СТЕНТЫ -- STENTS (использование) Анотація: Сечокамʼяна хвороба посідає друге місце серед усіх урологічних захворювань в Україні, з кожним роком спостерігається зростання захворюваності. Конкременти сечоводів займають до 20% усіх випадків СКХ. Уретерореноскопія здобула широкого використання в урологічній практиці для лікування конкрементів сечоводів та нирок. Стентування сечоводу використовується для введення післяопераційного періоду у хворих оперованих з приводу уретеролітіазу з метою уникнення обструкції сечоводу. Сучасні технологічні досягнення дозволяють проводити уретероскопію майже атравматично, що дозволяє уникнути рутинного стентування сечоводів. Це сприяє зменшенню тривалості операції, запобіганню загостренням пієлонефриту, зниженню витрат, поліпшенню якості життя пацієнтів у післяопераційному періоді і уникненню повторних маніпуляцій для вилучення стенту. Мета дослідження. Визначення можливостей бездренажного введення пацієнтів прооперованих з приводу неускладненого уретеролітіазу у післяопераційному періоді та визначення факторів ризику розвитку ускладнень у пацієнтів із неускладненими каменями у сечоводі. Об’єкт і методи дослідження. Був проведений аналіз лікування 198 пацієнтів із неускладненим перебігом уретеролітіазу, у яких вирішили відмовитися від стентування після уретероскопії. У 135 (68,2%) хворих, незважаючи на відмову від встановлення стента, у післяопераційному періоді ускладнень не виявлено (підгрупа 1А), у 63 (31,8%) хворих у ранньому післяопераційному періоді відмічено ускладнення різного характеру, що вимагали зміни тактики післяопераційного ведення пацієнтів, а в низці випадків – виконання додаткових процедур (підгрупа 1Б). Результати. При вивченні у пацієнтів підгруп 1А і 1Б демографічних і антропометричних даних, клінічної картини захворювання, результатів інструментальних досліджень і лабораторних досліджень не було виявлено ознак, які достовірно могли б свідчити про виникнення ускладнень у пацієнтів із неускладненим уретеролітіазом у разі відмови від установлення стента. Водночас аналіз лабораторних показників у ранньому післяопераційному періоді продемонстрував суттєву різницю в пацієнтів підгрупи 1А і 1Б у порівнянні з даними контрольної групи і між собою. Висновок. При неускладненому перебігу уретеролітіазу у більшості випадків (у 68,2% пацієнтів) у післяопераційному періоді не потрібно дренування верхніх сечових шляхів стентом. Однак у 31,8% випадків відмови від стентування виникали ускладнення, що значно впливали на тривалість і вартість лікування, а в деяких випадках вимагали збільшення обсягу проведеної терапії та виконання додаткових процедур, зокрема, встановлення стенту і накладання пункційної нефростоми. Перейти к внешнему ресурсу Текст Дод.точки доступу: Нікітін, О. Д. Пасєчніков, С. П. Головко, С. В. Самчук, П. О. Красюк, О. Ю. Примірників всього: 1 ЧЗ (1) Вільні: ЧЗ (1) |
Management of patients with uncomplicated ureterolithiasis. New possibilities / O. D. Nikitin [и др.] // Вісн. пробл. біол. і медицини = Bulletin of Problems in Biology and Medicine : український науково-практичний журнал. - 2024. - № 1(172). - С. 215-220. - 226 . - ISSN 2077-4214 MeSH-~главная: УРЕТЕРОЛИТИАЗ -- URETEROLITHIASIS (лекарственная терапия) УРОЛИТИАЗ -- UROLITHIASIS (хирургия) СТЕНТЫ -- STENTS (использование) Анотація: Сечокамʼяна хвороба посідає друге місце серед усіх урологічних захворювань в Україні, з кожним роком спостерігається зростання захворюваності. Конкременти сечоводів займають до 20% усіх випадків СКХ. Уретерореноскопія здобула широкого використання в урологічній практиці для лікування конкрементів сечоводів та нирок. Стентування сечоводу використовується для введення післяопераційного періоду у хворих оперованих з приводу уретеролітіазу з метою уникнення обструкції сечоводу. Сучасні технологічні досягнення дозволяють проводити уретероскопію майже атравматично, що дозволяє уникнути рутинного стентування сечоводів. Це сприяє зменшенню тривалості операції, запобіганню загостренням пієлонефриту, зниженню витрат, поліпшенню якості життя пацієнтів у післяопераційному періоді і уникненню повторних маніпуляцій для вилучення стенту. Мета дослідження. Визначення можливостей бездренажного введення пацієнтів прооперованих з приводу неускладненого уретеролітіазу у післяопераційному періоді та визначення факторів ризику розвитку ускладнень у пацієнтів із неускладненими каменями у сечоводі. Об’єкт і методи дослідження. Був проведений аналіз лікування 198 пацієнтів із неускладненим перебігом уретеролітіазу, у яких вирішили відмовитися від стентування після уретероскопії. У 135 (68,2%) хворих, незважаючи на відмову від встановлення стента, у післяопераційному періоді ускладнень не виявлено (підгрупа 1А), у 63 (31,8%) хворих у ранньому післяопераційному періоді відмічено ускладнення різного характеру, що вимагали зміни тактики післяопераційного ведення пацієнтів, а в низці випадків – виконання додаткових процедур (підгрупа 1Б). Результати. При вивченні у пацієнтів підгруп 1А і 1Б демографічних і антропометричних даних, клінічної картини захворювання, результатів інструментальних досліджень і лабораторних досліджень не було виявлено ознак, які достовірно могли б свідчити про виникнення ускладнень у пацієнтів із неускладненим уретеролітіазом у разі відмови від установлення стента. Водночас аналіз лабораторних показників у ранньому післяопераційному періоді продемонстрував суттєву різницю в пацієнтів підгрупи 1А і 1Б у порівнянні з даними контрольної групи і між собою. Висновок. При неускладненому перебігу уретеролітіазу у більшості випадків (у 68,2% пацієнтів) у післяопераційному періоді не потрібно дренування верхніх сечових шляхів стентом. Однак у 31,8% випадків відмови від стентування виникали ускладнення, що значно впливали на тривалість і вартість лікування, а в деяких випадках вимагали збільшення обсягу проведеної терапії та виконання додаткових процедур, зокрема, встановлення стенту і накладання пункційної нефростоми. Перейти к внешнему ресурсу Текст Дод.точки доступу: Nikitin, O. D. Pasіechnikov, S. P. Holovko, S. V. Samchuk, P. O. Krasiuk, O. Yu. Примірників всього: 1 ЧЗ (1) Вільні: ЧЗ (1) |
Хиць, А. Р. Нові можливості консервативної терапії та метафілактики сечокам'яної хвороби та інфекцій сечовивідних шляхів / А. Р. Хиць // Укр. мед. часопис. - 2021. - N 5. - С. 43-44 MeSH-~главная: УРОЛИТИАЗ -- UROLITHIASIS (лекарственная терапия) МОЧЕВЫХ ПУТЕЙ ИНФЕКЦИИ -- URINARY TRACT INFECTIONS (лекарственная терапия) ФИТОТЕРАПИЯ -- PHYTOTHERAPY (использование) Примірників всього: 1 ЧЗ (1) Вільні: ЧЗ (1) |
Губарь, А. О. Сучасні аспекти коморбідності сечокам'яної хвороби та метаболічного синдрому / А. О. Губарь, А. І. Білай, І. М. Білай // Запоріз. мед. журн. = Zaporozhye Medical Journal. - 2022. - Том 24, N 6. - С. 742-747 MeSH-~главная: УРОЛИТИАЗ -- UROLITHIASIS (диагностика, лекарственная терапия, этиология) ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (осложнения, патофизиология) ГИПЕРУРИКЕМИЯ -- HYPERURICEMIA (диагностика, кровь, лекарственная терапия, этиология) ОКСИДАТИВНЫЙ СТРЕСС -- OXIDATIVE STRESS (физиология) КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY Анотація: Сечокам’яна хвороба (СКХ) – одне з найпоширеніших урологічних захворювань, що діагностують найчастіше в осіб працездатного віку. Це захворювання пов’язане з метаболічними порушеннями, а його причинами можуть бути ендогенні й екзогенні фактори. Метаболічний синдром (МС) – «неінфекційна епідемія», що маніфестує в цукровий діабет, гіпертонічну хворобу, атеросклероз та ожиріння. Важливий фактор СКХ і МС – двоспрямованість метаболічних процесів. Мета роботи – огляд відомостей фахової літератури для встановлення патогенетичних зв’язків коморбідності СКХ і МС. Результати. Нефролітіаз поширюється та рецидивує паралельно з ожирінням. Зниження рівня рН сечі, що зумовлює виникнення уратних каменів, пов’язане з наявністю ожиріння, інсулінорезистентності та МС. Тому підлуження сечі є основним під час лікування каменів із сечової кислоти. Ризик утворення каменів збільшується, якщо індекс маси тіла перевищує 30 кг/м2. У пацієнтів з інсулінорезистентністю нефролітіаз має тяжчий перебіг, частіше визначають каменеутворення в нирках. Виявили зв’язок гіпертензивного компонента МС і СКХ. Порушення ліпідного обміну прогностично негативні, викликають фізико-хімічні аберації в сечі та виникнення нефролітіазу. Гіперурикемія пов’язана зі здатністю інсуліну зменшувати кліренс сечової кислоти в проксимальних канальцях нирок та інсулінорезистентністю. Зв’язок СКХ і хронічного запалення ґрунтується на збільшенні ендогенного синтезу оксалатів з ендогенних глікогенних амінокислот, спричиняючи виникнення гіпероксалурії в пацієнтів із МС. Дослідження в клініці показали утворення каменів в нирках в умовах оксидативного стресу, зв’язок між каменеутворенням і виникненням МС, ішемічної хвороби серця, артеріальної гіпертензії, що є результатом спільних патогенетичних особливостей. Висновки. Коморбідність СКХ і МС – системне порушення. Каменеутворення в нирках пов’язане зі зниженням рН сечі та наявністю МС. Гіперурикемія коморбідна з інсулінорезистентністю, дисліпопротеїдемією, артеріальною гіпертензією та абдомінальним ожирінням. Системне хронічне запалення коморбідне з ожирінням і СКХ, що грунтується на збільшенні ендогенного синтезу оксалатів з ендогенних глікогенних амінокислот. Оксидативний стрес має спільний патогенетичний зв’язок між каменеутворенням та інсулінорезистентністю, атеросклерозом, гіпертонічною хворобою, ожирінням. Дод.точки доступу: Білай, А. І. Білай, І. М. Примірників всього: 1 ЧЗ (1) Вільні: ЧЗ (1) |
Реалізація принципу партисипативності у виборі методу лікування пацієнтів із сечокам’яною хворобою / С. М. Колупаєв [и др.] // Вісн. пробл. біол. і медицини = Bulletin of Problems in Biology and Medicine : український науково-практичний журнал. - 2022. - № 4(167). - С. 265-268 . - ISSN 2077-4214 MeSH-~главная: УРОЛИТИАЗ -- UROLITHIASIS (диагностика, лекарственная терапия) БОЛЬНОЙ, СЛЕДОВАНИЕ РЕКОМЕНДАЦИЯМ ВРАЧА -- PATIENT COMPLIANCE (психология) ТЕРАПЕВТИЧЕСКИЕ МЕТОДЫ И СРЕДСТВА -- THERAPEUTICS (использование, тенденции) Анотація: В роботі представлений досвід практичного застосування принципу партисипативності у виборі методу лікування у пацієнтів з сечокам’яною хворобою. Об’єкт і методи дослідження. В дослідження були включені 107 хворих з каменями проксимального відділу сечоводу. Лікувальна програма, в рамках цієї концепції, передбачала мотивовану участь пацієнта в процесі прийняття рішень та базувалася на суб’єктивних перевагах хворого у виборі методу лікування сечокам’яної хвороби, а саме екстракорпоральної ударно-хвильової (ЕУХЛ), уретроскопічної (УРЛ) та перкутанної літотрипсії (ПНЛ). В якості критеріїв порівняння були обрані наступні: ступінь інвазивності методу, повнота видалення каменю, необхідність госпіталізації, необхідність та вид анестезії, необхідність та метод післяопераційного дренування сечовивідних шляхів, можливі ускладнення, вірогідність додаткових процедур, прогнозована тривалість лікування. Суб’єктивні пріоритети пацієнтів та задоволеність лікуванням, відповідно вищезазначених критеріїв, оцінювались для кожного методу окремо. Результати. УРЛ була виконана 37 (34,6%) пацієнтам, ПНЛ обрали 9 (8,4%) пацієнтів, ЕУХЛ була виконана 61 (57%) пацієнту. Загальна задоволеність проведеним лікуванням в між даними групами пацієнтів, достовірно не відрізнялася та склала відповідно 4,3±0,9, 4,0±1,2 та 4,0±0,7 балів. Основний параметр, який визначав ступінь задоволеності лікуванням в групі пацієнтів, яким проведено УРЛ та ПНЛ був термін лікування. В групі пацієнтів з ЕУХЛ визначальне значення мала неінвазивність методу. Висновки. Вибір методу лікування у пацієнтів з сечокам’яною хворобою повинен, перш за все, ґрунтуватися на клінічних критеріях, викладених у відповідних національних та міжнародних рекомендаціях. При наявності однакових показань і можливості застосування декількох альтернативних лікувальних підходів – вибір за пацієнтом, за умови повного інформування про переваги і недоліки кожного з них. Дотримання принципу партисипативності при розробці індивідуальної програми лікування сечокам’яної хвороби сприяє підвищенню комплаентності пацієнта і, в кінцевому підсумку, його задоволеності лікуванням. Перейти к внешнему ресурсу Текст Дод.точки доступу: Колупаєв, С. М. Лісова, М. А. Черняк, М. Є. Бєлєвцова, Я. С. Примірників всього: 1 ЧЗ (1) Вільні: ЧЗ (1) |
Implementation of the principle of participation in choosing a treatment method for patients with urolithiasis / S. M. Kolupayev [и др.] // Вісн. пробл. біол. і медицини = Bulletin of Problems in Biology and Medicine : український науково-практичний журнал. - 2022. - № 4(167). - С. 263-264 . - ISSN 2077-4214 MeSH-~главная: УРОЛИТИАЗ -- UROLITHIASIS (диагностика, лекарственная терапия) БОЛЬНОЙ, СЛЕДОВАНИЕ РЕКОМЕНДАЦИЯМ ВРАЧА -- PATIENT COMPLIANCE (психология) ТЕРАПЕВТИЧЕСКИЕ МЕТОДЫ И СРЕДСТВА -- THERAPEUTICS (использование, тенденции) Анотація: В роботі представлений досвід практичного застосування принципу партисипативності у виборі методу лікування у пацієнтів з сечокам’яною хворобою. Об’єкт і методи дослідження. В дослідження були включені 107 хворих з каменями проксимального відділу сечоводу. Лікувальна програма, в рамках цієї концепції, передбачала мотивовану участь пацієнта в процесі прийняття рішень та базувалася на суб’єктивних перевагах хворого у виборі методу лікування сечокам’яної хвороби, а саме екстракорпоральної ударно-хвильової (ЕУХЛ), уретроскопічної (УРЛ) та перкутанної літотрипсії (ПНЛ). В якості критеріїв порівняння були обрані наступні: ступінь інвазивності методу, повнота видалення каменю, необхідність госпіталізації, необхідність та вид анестезії, необхідність та метод післяопераційного дренування сечовивідних шляхів, можливі ускладнення, вірогідність додаткових процедур, прогнозована тривалість лікування. Суб’єктивні пріоритети пацієнтів та задоволеність лікуванням, відповідно вищезазначених критеріїв, оцінювались для кожного методу окремо. Результати. УРЛ була виконана 37 (34,6%) пацієнтам, ПНЛ обрали 9 (8,4%) пацієнтів, ЕУХЛ була виконана 61 (57%) пацієнту. Загальна задоволеність проведеним лікуванням в між даними групами пацієнтів, достовірно не відрізнялася та склала відповідно 4,3±0,9, 4,0±1,2 та 4,0±0,7 балів. Основний параметр, який визначав ступінь задоволеності лікуванням в групі пацієнтів, яким проведено УРЛ та ПНЛ був термін лікування. В групі пацієнтів з ЕУХЛ визначальне значення мала неінвазивність методу. Висновки. Вибір методу лікування у пацієнтів з сечокам’яною хворобою повинен, перш за все, ґрунтуватися на клінічних критеріях, викладених у відповідних національних та міжнародних рекомендаціях. При наявності однакових показань і можливості застосування декількох альтернативних лікувальних підходів – вибір за пацієнтом, за умови повного інформування про переваги і недоліки кожного з них. Дотримання принципу партисипативності при розробці індивідуальної програми лікування сечокам’яної хвороби сприяє підвищенню комплаентності пацієнта і, в кінцевому підсумку, його задоволеності лікуванням. Перейти к внешнему ресурсу Текст Дод.точки доступу: Kolupayev, S. M. Lisova, M. A. Cherniak, M. Ye. Bielievtsova, I. S. Примірників всього: 1 ЧЗ (1) Вільні: ЧЗ (1) |
Talibov, T. A. Open surgical treatment of bilateral coralloid and multiple nephrolithiasis complicated with chronicrenal failure / T. A. Talibov // Актуал. пробл. сучасн. мед. : Вісн. Укр. мед. стомат. акад. : науково-практичний журнал. - 2022. - Т. 22, № 2. - С. 29-34 . - ISSN 2077-1096 MeSH-~главная: НЕФРОЛИТИАЗ -- NEPHROLITHIASIS (хирургия) НЕФРОСТОМИЯ ЧРЕСКОЖНАЯ -- NEPHROSTOMY, PERCUTANEOUS (использование) РЕНАЛЬНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ ХРОНИЧЕСКАЯ -- RENAL INSUFFICIENCY, CHRONIC (хирургия) УРОЛИТИАЗ -- UROLITHIASIS (хирургия) Анотація: Мета. Розробка методики передопераційної підготовки при двосторонньому коралоподібному та множинному нефролітіазі, ускладненому хронічною нирковою недостатністю, та покращення результатів хірургічного лікування. Матеріали та методи. Протягом 2000-2020 років на кафедрі урології Азербайджанського медичного університету було проведено понад 3000 відкритих хірургічних операцій у зв'язку з каменями у нирках та сечоводах. У 974 (32,47±0,85%) осіб операція проводилася у зв'язку з коралоподібним та множинним нефролітіазом. З цих пацієнтів 700 (23,33±0,77%) були з односторонніми і 274 (9,13±0,53%) – з двосторонніми коралоподібними каменями. Результати. Було проаналізовано результати відкритих хірургічних операцій 274 хворих, оперованих з приводу двостороннього коралоподібного та множинного нефролітіазу в період 2000-2020 р.р. У 190 (69,3±2,8%) з них (105 чоловіків і 85 жінок) відзначена ниркова недостатність. З них у 162 (59,1±3,0%) пацієнтів ниркова недостатність була хронічною (82 чоловіки, 80 жінок), у 28 (10,2±1,8%) гострою (19 чоловіків, 9 жінок). Були представлені розроблені заходи передопераційної підготовки хворих з урахуванням стадії хронічної ниркової недостатності. З 274 оперованих хворих, втручання завершилося у 47 (17,2±2,3%) нефростомією (24 праворуч, 23 зліва), у 28 (10,2±1,8%) пієлостомією (16 праворуч, 12 зліва), у 110 (40,1±3,0%) внутрішньонирковим стентуванням (60 праворуч, 50 зліва), у 6 (2,2±0,9%) нефростомією та внутрішньонирковим стентуванням (2 праворуч, 4 зліва). Поряд з цим у 56(20,4±2,4%) хворих операція проводилася перетисканням ниркової артерії. Після операції у 48 (175±23%) хворих спостерігалося загострення хронічного пієлонефриту. У хворих з діабетом загострення хронічного пієлонефриту мало тяжчий перебіг. Також у 26 (9,5±1,8%) хворих спостерігалося загострення хронічної ниркової недостатності. З них у 6 (2,2±0,9%) рівень креатиніну становив понад 500 мкмоль/л, у зв'язку з чим було проведено гемодіаліз. У 49 (17,9±2,3%) хворих на фоні хронічного пієлонефриту, хронічної ниркової недостатності у післяопераційному періоді спостерігалась анемія. У хворих з анемією рівень гемоглобіну у крові становив 50-85 г/л (середній показник 71,9±0,4 г/л). 11 (4,0±1,2%) хворим було проведено переливання крові в післяопераційному періоді. У 5 (1,8±0,8%) випадках переливання проводилося на фоні гемодіалізу. Загалом із 274 хворих із двостороннім коралоподібним та множинним нефролітіазом, у 270 відкрите хірургічне лікування завершено успішно, у 4 (1,5±0,7%) результат був летальним. У 254 (92,7±1,6%) хворих для хірургічного лікування застосовано органозберігаючі операції, у 20 (7,3±1,6%) - операції з втратою органу. Висновок. Дослідження показало, що передопераційна підготовка та вибір правильної хірургічної тактики під час операції дозволяють успішно завершити лікування тяжкої групи хворих із хронічною нирковою недостатністю. Перейти к внешнему ресурсу Текст Примірників всього: 1 ЧЗ (1) Вільні: ЧЗ (1) |
Kidney stone disease and osteoporosis - topic issues of comorbidity / I. Kordubailo [и др.] // Укр. наук.-мед. молодіжний журнал. - 2021. - N 4. - P38-43 MeSH-~главная: УРОЛИТИАЗ -- UROLITHIASIS (осложнения) ОСТЕОПОРОЗ -- OSTEOPOROSIS (осложнения) КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY Дод.точки доступу: Kordubailo, Ilia Nikitin, Oleg Nishkumay, Olga Samchuk, P. Примірників всього: 1 ЧЗ (1) Вільні: ЧЗ (1) |
Сучасний погляд на бездренажну перкутанну нефролітотрипсію / C. O. Возіанов [та ін.] // Запорож. мед. журн. - 2021. - Том 23, N 4. - С. 575-582 MeSH-~главная: УРОЛИТИАЗ -- UROLITHIASIS (диагностика, лекарственная терапия, хирургия, этиология) НЕФРОЛИТИАЗ -- NEPHROLITHIASIS (диагностика, лекарственная терапия, хирургия, этиология) НЕФРОСТОМИЯ ЧРЕСКОЖНАЯ -- NEPHROSTOMY, PERCUTANEOUS (использование) Анотація: Мочекаменная болезнь занимает второе место среди урологических заболеваний после воспалительных процессов и первое среди хирургических вмешательств в урологических стационарах. Проблема лечения этого заболевания заключается в долгосрочных сроках реабилитации и потере трудоспособности, что влечет за собой увеличение затрат и требует изменений в тактике лечения пациентов. С момента возникновения и по сей день перкутанная нефролитотрипсия (ПНЛ) – стандарт в лечении нефролитиаза при размерах конкремента более 1,5–2,0 см. В стандартном исполнении ПНЛ заканчивается установкой нефростомического дренажа по ранее сформированному паренхиматозному каналу, но известны варианты окончания операции и без нефростомического дренажа с мочеточниковым JJ-стентом (безнефростомная ПНЛ), а также вовсе без нефростомы и мочеточникового JJ-стента (полностью бездренажная ПНЛ). Использование бездренажных методик – одна из наиболее дискутабельных тем в перкутанной нефролитотрипсии в контексте безопасности и эффективности их использования. Цель работы – на основании данных научной литературы проанализировать результаты и безопасность выполнения перкутанной нефролитотрипсии с использованием бездренажных методик. Анализ научной литературы свидетельствует, что бездренажные методики ПНЛ – безопасный вариант проведения перкутанных операций, при их использовании снижается уровень боли и потребность в обезболивании в послеоперационном периоде, уменьшается длительность послеоперационного койко-дня и ускоряется восстановление пациента после проведения операции на фоне сокращения финансовых затрат на лечение. Выводы. Бездренажные ПНЛ рекомендованы для широкого внедрения в урологическую практику, но стоит отметить, что эти методики нужно использовать только у отдельных пациентов, а также при наличии у оперирующего хирурга значительного опыта проведения перкутанных операций Дод.точки доступу: Возіанов, C. O. Сагалевич, А. І. Бойко, А. І. Гайсенюк, Ф. З. Когут, В. В. Джуран, Б. В. Соснін, М. Д. Примірників всього: 1 ЧЗ (1) Вільні: ЧЗ (1) |
Зміни кишкoвoї мікрoбіoти у пацієнтів із нeспeцифічним виразкoвим кoлітoм та синдрoмoм пoдразнeнoгo кишeчника і сeчoкам’янoю хвoрoбoю / O. А. Кир’ян [и др.] // Світ медицини та біології = World of Medicine and Biology : науковий, медичний, екологічний журнал. - 2021. - № 3. - С. 77-81. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2079-8334 MeSH-~главная: УРОЛИТИАЗ -- UROLITHIASIS КИШЕЧНИК -- INTESTINES (микробиология) КОЛИТ ЯЗВЕННЫЙ -- COLITIS, ULCERATIVE МОЧЕИСПУСКАНИЯ НАРУШЕНИЯ -- URINATION DISORDERS ЭКСКРЕМЕНТЫ -- FECES Анотація: Зміни мікробіому розглядаються як тригерний фактор розвитку багатьох захворювань, які залежать від стану та проникності слизового бар`єру товстої кишки. Порушення мікрофлори товстої кишки, які можуть змінювати руйнацію оксалатів в кишечнику та викликати запальні зміни, також впливають і на формування поліетіологічного захворювання -сечокам`яної хвороби. Робота присвячена дослідженню змін кишкової мікробіоти у хворих із неспецифічним виразковим колітом (НВК) та синдромом подразненого кишечника (СПК) і супутнім уролітіазом (СКХ). Серед обстежених пацієнтів, що знаходились на стаціонарному лікуванні, виділені групи хворих, у яких виявили однобічні, поодинокі оксалатні камені в поєднанні з СПК та НВК для подальшого поглибленого мікробіологічного обстеження флори. Крім цього, досліджувався мікробіом кишечника пацієнтів із НВК та СПК без СКХ. Контрольну групу склали здорові особи Української популяції. Основні типи фекальної мікробіоти досліджували з використанням полімеразної ланцюгової реакції. Хімічний склад видалених каменів вивчали на апараті UR-20 ("Carl Zeiss", Jena, Germany) в матриці KBr (калій, бром) в інтервалі частот 4000-400 см-1 шляхом визначення кількості, положення та інтенсивності смуг поглинання в інфрачервоних спектрах досліджуваних зразків. Проведено кількісне визначення різних таксонів фекальної мікробіоти методом qPCRс використанням праймерів, орієнтованих на ген 16S рРНК, специфічний для Bacteroidetes, Akkermansia muciniphila, Faecalibacterium prausnitzi, Firmicutes, Actinobacteria, а також універсальних праймерів. Кількість і якість ДНК вимірювали NanoDrop ND-8000 (Thermo Scientific, США). Статистичний аналіз проводився з використанням Office Excel 2016 (Microsoft Corporation, США). За даними дослідження майже у 20% хворих з СКХ визначалися симптоми СПК, що вдвічі частіше, ніж у людей без уролітіазу, причому більше половини каменів складалися з оксалатів. НВК із СКХ зустрічався рідше, що можливо пов`язано із меншою поширеністю хвороби. При вивченні фекальної мікрофлори методом секвенування гена 16S рибосомальної РНК, нами знайдено зміни в співвідношенні основних філотипів мікроорганізмів. У хворих із патологією кишечника і СКХ порушення були більш вираженими, порівнюючи із пацієнтами без хвороб кишечника. У порівнянні зі здоровими, в групі хворих виявлено достовірне підвищена кількість Actinobacteria. Також, достовірно зменшувалися Firmicutes, Faecalibacterium prausnitzii, Akkermansia muciniphila і співвідношення Firmicutes/Bacteroidetes (р0,05). Ці мікроорганізми мають протективну дію на кишечник та здатні нормалізувати метаболічні процеси макроорганізму, знизити рівень оксалатів. Виявлені відхилення у вмісті товстокишкової мікрофлори в хворих із поєднанням кишкової патології і СКХ можуть бути пов'язані як із безпосередніми змінами в кишечнику, властивими для НВК і СПК, так і з більш частим використанням уросептиків/антибіотиків у даної категорії хворих. Тому використання дієти, лікарських препаратів, які впливають на кишковий мікробіом, може бути перспективним методом лікування і профілактики СКХ, та потребує подальшого дослідження. Перейти к внешнему ресурсу Текст Дод.точки доступу: Кир’ян, O. А. Дeркач, І. А. Дoрoфєєв, А. E. Рудeнкo, М. М. Примірників всього: 1 ЕЖ (1) Вільні: ЕЖ (1) |
Организация неотложной помощи детям с мочекаменной болезнью : материалы VII Всероссийской научно-практической конференции с международным участием «Неотложная детская хирургия и травматология», 14-16 февраля 2019 года, Москва / С. В. Александров [и др.] // Дет. хирургия = Pediatrik surdgery : научно-практический журнал. - 2019. - Т. 23, № 7. - С. 11 . - ISSN 1560-9510 MeSH-~главная: ДЕТИ -- CHILD УРОЛИТИАЗ -- UROLITHIASIS ПИЕЛОНЕФРИТ -- PYELONEPHRITIS РЕНТГЕНОГРАФИЯ -- RADIOGRAPHY (использование) ЛИТОТРИПСИЯ -- LITHOTRIPSY (использование) Анотація: Актуальность. Мочекаменная болезнь (МКБ) все чаще встречается в практике детского хирурга. Нарушение оттока мочи при МКБ может приводить к фебрильному пиелонефриту, абсцедированию и снижению/потере функции почки. Цель. Продемонстрировать наш опыт в диагностике и лечении пациентов с МКБ. Пациенты. С 2014 по 2018 г. лечение по поводу МКБ проходили 120 пациентов в возрасте от 3 мес до 17 лет. У большинства пациентов с МКБ конкременты располагались в мочеточниках. Пациентам выполнялись рентгенограммы, УЗИ, КТ органов брюшной полости и малого таза. У 23 из них выявлена обструкция почки. Консервативное лечение получали 82 пациента, ни у одного из них не потребовалось экстренного отведения мочи. В качестве экстренной меры по отведению мочи 25 пациентам выполнено стентирование мочеточника, 15 – получали эндоскопическое лечение: стентирование с удалением стента через 1 мес и спонтанной экспульсией конкремента, эндоскопическое рассечение уретероцеле и экстракцию конкрементов, контактную лазерную литотрипсию, уретероскопию и экстрацию конкремента из лоханки, перкутанную контактную литотрипсию. Дистанционная ударно-волновая литотрипсия выполнена у 9 пациентов. 2 пациента с конкрементами чашечковых кист находятся под наблюдением. 1 пациенту, в связи с потерей функции почки, была выполнена нефроэктомия, 2 – уретеролитотомия, 1 – пиелолитотомия. Результаты. Осложнений эндоскопического хирургического лечения не отмечено. Все пациенты, получавшие эндоскопическое лечение, не требовали пребывания в палате интенсивной терапии, вертикализированы в 1-е сутки. Заключение. Наибольшей информативностью для определения дальнейшей тактики лечения пациента с МКБ обладает компьютерная томография, при этом контрастное усиление может быть использовано не у всех пациентов. Большая часть пациентов, требовавших хирургического вмешательства, получала эндоскопическое лечение как основное или как подготовку к ДУВЛ и хирургическим вмешательствам. Перейти к внешнему ресурсу Текст Дод.точки доступу: Александров, С. В. Батрутдинов, Р. Т. Емельяненко, А. В. Жарова, Н. В. Кашин, А. С. Исламов, Ф. О. Крицук, В. Г. Морозова, С. В. Орлов, И. Н. Поляков, П. Н. Полякова, Т. И. Хосроева, С. О. Вільних прим. немає |
Колупаєв, С. М. Патогенетичні аспекти розвитку сечокам’яної хвороби у реципієнтів ниркового трансплантату / С. М. Колупаєв, Н. М. Андон'єва // Актуал. пробл. сучасн. мед. : Вісн. Укр. мед. стомат. акад. : науково-практичний журнал. - 2021. - Т. 21, № 2. - С. 67-70 : граф. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2077-1096 MeSH-~главная: УРОЛИТИАЗ -- UROLITHIASIS ПОЧЕК ТРАНСПЛАНТАЦИЯ -- KIDNEY TRANSPLANTATION МОЧЕВЫХ ПУТЕЙ НИЖНИХ СИМПТОМЫ -- LOWER URINARY TRACT SYMPTOMS ТРАНСПЛАНТАЦИЯ -- TRANSPLANTATION Анотація: Мета роботи полягала в дослідженні частоти та патогенетичних особливостей розвитку сечокам’яної хвороби у реципієнтів ниркового трансплантату та оцінці можливостей використання малоінвазивних методів лікування в цій категорії пацієнтів. Пацієнтам у скринінговому порядку проводилось ультразвукове дослідження трансплантованої нирки та сечових шляхів. У випадку виявлення каменю додатково проводилася мультиспіральна комп’ютерна томографія задля уточнення розмірів, локалізації та рентгенівської щільності каменю. Контрастування не проводилось з метою уникнення гострого ниркового пошкодження трансплантату. Додатково всім хворим проводилось комплексне обстеження з оцінкою клінічних аналізів крові, сечі, біохімічного аналізу крові з визначенням креатиніну, сечовини, фосфору, магнію, кальцію, паратиреоїдного гормону. Пацієнтам з діаметром каменю до 5 мм та рентгенівською щільністю нижче 1000 HU призначалося динамічне спостереження та літолітична терапія. Контактна уретеролітотрипсія виконувалась пацієнтам з діаметром каменів понад 6 мм. Мінеральний склад каменів після літотрипсії оцінювався за допомогою інфрачервоної спектроскопії. За результатами дослідження, частота виявлення сечокам’яної хвороби у реципієнтів нирки склала 7,8%. У пацієнтів з наявністю каменів трансплантату та сечових шляхів виявлено достовірне збільшення рівня паратиреоїдного гормону та кальцію крові, лейкоцитурія різного ступеню вираженості у порівнянні з пацієнтами без сечокам’яної хвороби. Після виконання контактної уретеролітотрипсії стан «stone free» досягнуто у всіх пацієнтів, що підтверджено контрольним ультразвуковим дослідженням на п’яту добу після літотрипсії. Інфрачервона спектроскопія видалених фрагментів каменів визначила їх змішаний мінеральний склад, домінуючим компонентом якого були фосфати кальцію. Отримані дані свідчать про те, що можливими патогенетичними факторами, які сприяють формуванню сечових каменів у реципієнтів ниркового трансплантату, є гіперпаратиреоз та спричинена їм гіперкальціємія, а також інфекція сечовивідних шляхів. Контактну літотрипсію слід розглядати методом першого вибору у даній категорії пацієнтів. Перейти к внешнему ресурсу Текст Дод.точки доступу: Андон'єва, Н. М. Примірників всього: 1 ЧЗ (1) Вільні: ЧЗ (1) |
Колупаєв, С. М. Інфрачервона спектроскопія в оцінюванні мінерального складу ниркових каменів / С. М. Колупаєв, В. М. Лісовий, О. П. Березняк // Медицина сьогодні і завтра = Медицина сегодня и завтра. - 2019. - N 4. - С. 4-9 MeSH-~главная: УРОЛИТИАЗ -- UROLITHIASIS (диагностика) НЕФРОЛИТИАЗ -- NEPHROLITHIASIS (диагностика) ПОЧЕЧНОКАМЕННАЯ БОЛЕЗНЬ -- KIDNEY CALCULI (диагностика, ультраструктура, химия) МОЧЕВОЙ КАМЕНЬ -- URINARY CALCULI (ультраструктура, химия) КОНКРЕМЕНТЫ -- CALCULI (ультраструктура, химия) СПЕКТРОСКОПИЯ ОКОЛОИНФРАКРАСНАЯ -- SPECTROSCOPY, NEAR-INFRARED (методы) Анотація: За результатами інфрачервоної спектроскопії ниркових каменів, отриманих у 59 пацієнтів із сечокам’яною хворобою, у складі зразків було ідентифіковано широкий спектр хімічних сполук. Із останніх у найбільшій кількості представлені вевеліт (моногідрат оксалату кальцію), гідроксилапатит та сечова кислота. Монофазні камені мали місце у 8,4 % хворих. Дво-, три- та чотирифазний склад сечових каменів визначено у 37,2; 42,3 та 11,8 % пацієнтів відповідно. Проведення аналізу сечових каменів, отриманих у результаті самостійного відходження або шляхом застосування хірургічних методів, за допомогою інфрачервоної спектроскопії сприятиме правильному вибору індивідуальної програми метафілактики сечокам’яної хвороби в різних пацієнтів. Дод.точки доступу: Лісовий, В. М. Березняк, О. П. Примірників всього: 1 ЧЗ (1) Вільні: ЧЗ (1) |
Карпенко, О. В. Вплив рослинно-цитратного комплексу на показники системного запалення у хворих на сечокам'яну хворобу / О. В. Карпенко, А. С. Петрова // Сімейна медицина. - 2020. - № 5/6. - С. 41-46. - Бібліогр. в кінці ст. Рубрики: Уриклар MeSH-~главная: УРОЛИТИАЗ -- UROLITHIASIS (диетотерапия, классификация, моча, терапия) ПОЧЕК БОЛЕЗНИ -- KIDNEY DISEASES (диетотерапия, классификация, лекарственная терапия, моча, радиоизотопные изображения) ЦИТОКИНИНЫ -- CYTOKININS (антагонисты и ингибиторы, иммунология, моча, снабжение и распределение, стандарты) РАСТЕНИЙ ЭКСТРАКТЫ -- PLANT EXTRACTS (антагонисты и ингибиторы, иммунология, моча, снабжение и распределение, стандарты) БЕЛКИ ОСТРОЙ ФАЗЫ -- ACUTE-PHASE PROTEINS (антагонисты и ингибиторы, биосинтез, генетика, действие лекарственных препаратов, иммунология) Дод.точки доступу: Петрова, А. С. Примірників всього: 1 ЧЗ (1) Вільні: ЧЗ (1) |
Колупаєв, С. М. Можливості інфрачервоної спектроскопії та рентгеноструктурного аналізу в оцінці мінерального складу сечових каменів / С. М. Колупаєв, О. П. Березняк // Актуал. пробл. сучасн. мед. : Вісн. Укр. мед. стомат. акад. : науково-практичний журнал. - 2020. - Т. 20, № 4. - С. 136-140 : граф. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2077-1096 MeSH-~главная: МОЧЕВОГО ПУЗЫРЯ КАМНИ -- URINARY BLADDER CALCULI СПЕКТРОФОТОМЕТРИЯ ИНФРАКРАСНАЯ -- SPECTROPHOTOMETRY, INFRARED УРОЛИТИАЗ -- UROLITHIASIS КРИСТАЛЛОГРАФИЯ РЕНТГЕНОВСКАЯ -- CRYSTALLOGRAPHY, X-RAY Анотація: В роботі представлені результати комбінованого застосування інфрачервоної спектроскопії та рентгеноструктурного аналізу в оцінці мінерального складу сечових каменів, отриманих в результаті проведення екстракорпоральної ударно-хвильової літотрипсії, у 34 пацієнтів з сечокам`яною хворобою. Реєстрація інфрачервоних спектрів проводилася на інфрачервоному спектрофотометрі ІКС-29 (LOMO) в спектральному діапазоні 4000-400 см-1. Рентгеноструктурний аналіз проводився методом рентгенівської дифракції на рентгенівському дифрактометрі ДРОН-4-07. У 22 (64,70%) зразках сечових каменів результати оцінки мінерального складу, за даними інфрачервоної спектро-скопії повністю відповідали даним рентгеноструктурного аналізу. В більшості каменів ідентифікувалися вевелліт, гідроксилапатит і сечова кислота. У 4 (11,76%) випадках інфрачервона спектро-скопія не дозволила точно ідентифікувати фосфатний компонент у складі каменю. Серед мінеральних складових, які мали однакові характеристики в інфрачервоному спектрі, та відповідали фосфату кальцію, при проведенні рентгеноструктурного аналізу в 3 (8,82%) випадках було виявлено гідроксилапатит, в 1 (2,94%) зразку – струвит. 8 (23,52%) зразків сечових каменів мали аморфно-кристалічну структуру, яка в інфрачервоному спектрі характеризувалася смугами поглинання, які відповідали вевелліту. При проведенні рентгеноструктурного аналізу даних зразків, на дифрактограмі визначалися недиференційовані ділянки у вигляді гало, що свідчить про наявність рентген-аморфної фази. Отримані дані свідчать про можливість використання інфрачервоної спектроскопії як методу першого вибору в оцінці мінерального складу сечових каменів. Рентгеноструктурний аналіз є доцільним в якості уточнюючої методики з метою ідентифікації фосфатного компонента каменя, що має кристалічну структуру, а також в разі виявлення рідкісних, нетипових мінералів. Перейти к внешнему ресурсу Текст Дод.точки доступу: Березняк, О. П. Примірників всього: 1 ЧЗ (1) Вільні: ЧЗ (1) |
Особливості післяопераційної реабілітації хворих на сечокам'яну хворобу / В. В. Твердохліб [та ін.] // Шпит. хірургія. - 2020. - N 2. - С. 130-133 MeSH-~главная: УРОЛИТИАЗ -- UROLITHIASIS (реабилитация, хирургия) ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЙ ПЕРИОД -- POSTOPERATIVE PERIOD Дод.точки доступу: Твердохліб, В. В. Мисак, А. І. Нестерук, С. О. Стахів, Т. Т. Примірників всього: 1 ЧЗ (1) Вільні: ЧЗ (1) |
Urolithiasis - a chronic and recurrent disease in a girl with multiple congenital anomalies and cerebral palsy - case report / E. Wajszczuk [et al.] // Хірургія дитячого віку. - 2019. - N 3. - P37-41 MeSH-~главная: УРОЛИТИАЗ -- UROLITHIASIS (патофизиология) ЦЕРЕБРАЛЬНЫЙ ПАРАЛИЧ -- CEREBRAL PALSY (патофизиология) ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS ДЕТИ -- CHILD Дод.точки доступу: Wajszczuk, E. Szymanek-Szwed, M. Samotyjek, J. Jobs, K. Jurkiewicz, B. Примірників всього: 1 ЕЖ (1) Вільні: ЕЖ (1) |
Патогенетические особенности Ureaplasma urealyticum при хронических воспалительных заболеваниях мочеполовой системы / А. А. Плоскирева [и др.] // Инфекц. болезни = Infectious diseases : научно-практический журнал Национального научного общества инфекционистов. - 2019. - Т. 17, № 4. - С. 29-33 : цв. ил. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1729-9225 MeSH-~главная: UREAPLASMA UREALYTICUM -- UREAPLASMA UREALYTICUM УРАТОКСИДАЗА -- URATE OXIDASE МОЧЕПОЛОВАЯ СИСТЕМА -- UROGENITAL SYSTEM (вирусология) УРОЛИТИАЗ -- UROLITHIASIS НЕЙТРОФИЛЫ -- NEUTROPHILS Анотація: Цель. Ureaplasma urealyticum является одним из наиболее частых этиологических факторов воспалительных заболеваний мочеполовой системы. По данным литературы, частота выявления уреаплазменной инфекции при наличии хронического воспалительного процесса в различных отделах мочеполовой системы значительно выше, чем при острых процессах. Патогенный потенциал уреаплазм определяется их концентрацией в организме, изменением иммунного статуса, наличием других, в том числе патогенных бактерий, а также соматическими заболеваниями. Пациенты и методы. Проведено комплексное клинико-лабораторное обследование 120 пациентов с хроническими воспалительными заболеваниями мочеполовой системы и мочекаменной болезнью (МКБ). Уреаплазменная инфекция выявлена у 47 пациентов, что составило 39,2% от общего числа обследованных, из них была выделена группа из 30 пациентов с хроническими воспалительными процессами мочеполовой системы и МКБ, у которых U. urealiticum обнаруживалась в диагностическом титре более чем 104 КОЕ/мл (основная группа). Дополнительно были обследованы 30 пациентов, у которых в спектре возбудителей воспалительных заболеваний отсутствовала уреаплазменная инфекция (группа сравнения). Результаты. В группе больных с уреаплазменной инфекцией было выявлено снижение клеточного и гуморального факторов иммунитета: иммуноглобулина А – в 1,4 раза, комплементарной активности С3 – в 1,5 раза, а также снижение фагоцитарной активности нейтрофилов. Для пациентов с уреаплазменной инфекцией было характерно развитие ассоциаций с такими микроорганизмами, как клебсиеллы, энтерококки, грибы рода Candida. Наличие таких ассоциаций способствовало длительному течению воспалительного процесса и развитию литогенеза. При изучении характера формирования мочевых камней в зависимости от вида микрофлоры, ассоциированной с U. urealyticum, было выявлено, что при сочетании уреаплазм с клебсиеллой в моче преобладают кристаллы триппельфосфатов, урата аммония, оксалатов. Наличие способности клебсиелл образовывать бактериальные биопленки усиливало процесс литогенеза. При ассоциации уреаплазм с энтерококком преобладающим являлось образование кристаллов мочевой кислоты, оксалата кальция, урата натрия. При наличии грибов рода Candida в сочетании с уреаплазмами наблюдалось образование кристаллов как оксалата кальция, так и мочевой кислоты, урата аммония, триппельфосфатов. При уреаплазменной инфекции, не ассоциированной с другой микрофлорой, преобладающими были кристаллы оксалата кальция, ураты. Перейти к внешнему ресурсу Текст Дод.точки доступу: Плоскирева, А. А. Алиев, А. А. Меджидова, Х. М. Курбанова, Н. В. Перервенко, О. В. Примірників всього: 1 ЧЗ (1) Вільні: ЧЗ (1) |
Сулейманов, С. И. Обоснование эффективности современных методов лабораторного контроля при проведении метафилактических мероприятий у пациентов с различными формами мочекаменной болезни / С. И. Сулейманов, З. А. Кадыров, В. Ш. Рамишвили // Клин. лаб. диагностика = Klinicheskaya Laboratornaya Diagnostika : ежемесячный научно-практический ж-л. - 2018. - Т. 63, № 3. - С. 148-152 : граф. - Библиогр. в конце ст. . - ISSN 0869-2084. - ISSN 2412-1320 MeSH-~главная: УРОЛИТИАЗ -- UROLITHIASIS ХРОМАТОГРАФИЯ ГАЗОВАЯ МАСС-СПЕКТРОМЕТРИЯ -- GAS CHROMATOGRAPHY-MASS SPECTROMETRY Анотація: Проведена оценка результатов лечения и последующего 5-летнего наблюдения за 316 пациентами, страдающими уролитиазом, которым после комплекса исследований, включающего хромато-масс-спектрометрическое определение содержания в моче литогенных веществ, определение активности гидролитических ферментов, установление типа нарушения обмена, индивидуально рекомендован комплекс лечебно-профилактических мероприятий с повторным ежегодным динамическим контролем. Использование хроматографических тестов в оценке эффективности проводимого профилактического лечения с определением временных колебаний исследуемых параметров у больных с различными типами камнеобразования позволило снизить частоту рецидивов камнеобразования в обследуемой группе до 16,5% по сравнению с результатами, полученными в контрольной группе больных (32,5%). С учётом данных хроматографических показателей представляется оправданным использование их в оценке эффективности проводимого профилактического лечения с определением временных колебаний исследуемых параметров у больных с различными типами камнеобразования. Дод.точки доступу: Кадыров, З. А. Рамишвили, В. Ш. Примірників всього: 1 ЧЗ (1) Вільні: ЧЗ (1) |