Головна Спрощений режим Опис

Бази даних


Періодичні видання. Статті - результати пошуку 148913

Вид пошуку
Книги
Періодичні видання. Статті
Книги іноземною мовою
Художня література
Дисертації
Автореферати
Методичні рекомендації. Брошури
Магістерські роботи
Матеріали конференцій
Електронний ресурс
Краєзнавство Полтавщини
Раритетні видання
Зона пошуку
у знайденому
 Знайдено у інших БД:Книги (1)Методичні рекомендації. Брошури (3)Матеріали конференцій (58)Електронний ресурс (1)
Формат представлення знайдених документів:
повнийінформаційнийкороткий
Відсортувати знайдені документи за:
авторомназвоюроком виданнятипом документа
Пошуковий запит: (<.>A=Ждан, В. М.$<.>)
Загальна кількість знайдених документів : 234
Показані документи с 1 за 20
 1-20    21-40   41-60   61-80   81-100   101-120      
1.


   
    Сучасний погляд на молекулярні механізми регуляції обміну сечової кислоти в кишечнику / В. М. Ждан [и др.] // Актуал. пробл. сучасн. мед. : Вісн. Укр. мед. стомат. акад. : науково-практичний журнал. - 2024. - Т. 24, № 2. - С. 293-297 . - ISSN 2077-1096


MeSH-~главная:
МОЧЕВАЯ КИСЛОТА -- URIC ACID
ГИПЕРУРИКЕМИЯ -- HYPERURICEMIA
ПОДАГРА -- GOUT (микробиология)
МИКРОБИОТА -- MICROBIOTA
КИШЕЧНИК -- INTESTINES (микробиология)
Анотація: В огляді представлені сучасні дані про прямі та опосередковані патогенетичні взаємозв'язки метаболізму пуринових сполук з біохімічними процесами в клітинах травної системи. Проведено комплексний аналіз доступних сучасних публікацій за період з 2000 до 2024 роки у базах Scopus, PubMed, eLIIBRARY, Google Scholar. Сечова кислота – кінцевий продукт катаболізму пуриновмісних сполук. Концентрація сечової кислоти підтримується в динамічному балансі за участю нирок та органів шлунково-кишкового тракту (тонкої кишки та печінки). Подагра – хронічне захворювання, яке розвивається в результаті взаємодії молекулярно-генетичних факторів та зовнішніх умов. Підвищення вмісту уратів у сироватці крові (гіперурикемія) та відкладення кристалів урату натрію в органах і тканинах запускають каскад запальних та фібротичних процесів у слизовій оболонці, у гладком'язових, паренхіматозних та ендотеліальних клітинах, у тому числі органів шлунково-кишкового тракту. У нормі в людини екскретується близько 1,5 г сечової кислоти на добу. У фізіологічних умовах дві третини сечової кислоти виводяться з організму нирками, одна третина через кишечник і незначна частина – з жовчю. Гіпотеза, яка пов'язує патогенез гіперурикемії з «перевантаженням нирок», передбачає, що захворювання може розвиватися внаслідок порушення ниркової екскреції при недостатній елімінації сечової кислоти через кишечник. Частина транспортних систем сечової кислоти активно працює в гепато- та ентероцитах, що визначає її утворення та кліренс. Білки-переносники сечової кислоти поділяють на дві категорії: транспортери реабсорбції уратів та транспортери екскреції уратів, їх експресія регулюється факторами транскрипції, гормонами та метаболітами кишкової мікрофлори. Вплив мікробіоти кишечника на метаболізм сечової кислоти пов'язаний з її участю в пуриновому обміні, розкладанні та елімінації сечової кислоти з метаболітами кишкової флори та пригніченням подагричного запалення та оцінюється як новий терапевтичний потенціал при подагрі та гіперурикемії, що дозволяє уникнути пошкодження нирок та уролітіазу.
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Ждан, В. М.
Ткаченко, М. В.
Бабаніна, М. Ю.
Волченко, Г. В.
Кітура, Є. М.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие
2.
Шифр: АУ20/2024/24/2
   Журнал
Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії [Текст] : науково-практичний журнал/ головний редактор В.М. Ждан. - Полтава : ПДМУ, Заснований в 2001 році - . - ISSN 2077-1096. - Періодичність hi
2024р. Т. 24 № 2
Зміст:
Є примірники у відділах: всього 1 : ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие
Перейти до описів статей
3.


   
    Аутоімунний гепатит та складність його ведення: клінічний випадок / В. М. Ждан [и др.] // Вісн. пробл. біол. і медицини = Bulletin of Problems in Biology and Medicine : український науково-практичний журнал. - 2023. - № 4(171). - С. 182-187 . - ISSN 2077-4214


MeSH-~главная:
ГЕПАТИТ АУТОИММУННЫЙ -- HEPATITIS, AUTOIMMUNE (диагностика)
ХОЛАНГИТ -- CHOLANGITIS
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY (тенденции)
Анотація: Аутоімунний гепатит вважається рідкісним аутоімунним запальним захворюванням печінки, який має високу летальність при відсутності терапії. Щорічна захворюваність на аутоімунний гепатит у світі становить 1,37 на 100 000 осіб, залежить від регіону виникнення та віку. Особливістю аутоімунного гепатиту є широкий спектр клінічних симптомів, від безсимптомного (у 25-37% хворих) на протязі кількох років, до гострого перебігу захворювання, що ускладнює своєчасність діагностики таких хворих. Безсимптомність клінічних ознак аутоімунного гепатиту приводить до появи в 30% пацієнтів циротичних змін печінки. Крім цього, перебіг аутоімунного гепатиту в 14-44% випадків ускладнюється іншими супутніми аутоімунними хворобами, такими як аутоімунний тіреоїдит або цукровий діабет І типу. Складність ведення пацієнтів із аутоімунним гепатитом часто обумовлена оверлап-синдромами із первинним біліарним холангітом або первинним склерозуючим холангітом. Поширеність оверлап-синдрому серед пацієнтів із аутоімунним гепатитом становить у середньому 8-10%. Найбільш вагома роль у верифікації діагнозу, особливо при одночасній маніфестації захворювань, відводиться гістологічному дослідженню та діагностичним маркерам аутоімунного гепатиту, що має оверлап-синдром із первинним біліарним холангітом. В даній роботі наведено клінічний випадок пацієнтки із перехресним перебігом аутоімунного гепатиту та первинного біліарного холангіту, що мав безсимптомний початок та потребував проведення біопсії печінки для підтвердження оверлап-синдрому. В подальшому, не дивлячись на мінімальну активність захворювання, постійну терапію, відзначається прогресування хвороби, із формуванням фіброзу печінки F2 – F3 по шкалі METAVIR за даними УЗД печінки з 2-D зсувнохвильовою еластометрією. Тривалий перебіг хвороби ускладнився також появою супутнього аутоімунного тіреоїдиту та формуванням остеопенії ІІІ ступеню на фоні глюкокортикостероїдної терапії. На прикладі даного клінічного випадку, висвітлюється тактика попередження ускладнень та прогресування хвороби. Представлені дані дослідження можуть зацікавити сімейних лікарів, терапевтів, гастроентерологів та лікарів інших спеціальностей.
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Ждан, В. М.
Кир'ян, О. А.
Бабаніна, М. Ю.
Іваницький, І. В.
Ткаченко, М. В.
Лебідь, В. Г.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие
4.


    Ждан, В. М.
    Сучасні хондропротектори у лікуванні остеоартриту / В. М. Ждан, В. Г. Лебідь, Ю. О. Іщейкіна // Актуал. пробл. сучасн. мед. : Вісн. Укр. мед. стомат. акад. : науково-практичний журнал. - 2023. - Т. 23, № 4. - С. 297-304 . - ISSN 2077-1096


MeSH-~главная:
ОСТЕОАРТРИТ -- OSTEOARTHRITIS (лекарственная терапия, терапия)
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY (тенденции)
ХОНДРОИТИНСУЛЬФАТЫ -- CHONDROITIN SULFATES
Кл.слова (ненормовані):
АЛФЛУТОП
Анотація: Вступ. Остеоартрит – це хронічне прогресуюче дегенеративне захворювання цілого суглоба, яке вражає суглобовий хрящ, субхондральну кістку, зв’язки, капсулу та синовіальну оболонку. Остеоартрит раніше вважався механічним захворюванням зносу, що спричиняє дегенерацію хряща, а тепер зрозуміло, що взаємозв’язок між різними структурами суглобів і місцевим запаленням є центральним аспектом основної патофізіології. За останні 20 років було досягнуто значного прогресу в дослідженні остеоартриту; однак багато питань залишаються без відповіді через складність патофізіології остеоартриту. Остеоартрит належить до хвороб з дуже високим рівнем коморбідності, оскільки похилий вік – найбільш вагомий чинник серед усіх факторів ризику його розвитку. Причому встановлено, що у пацієнтів з остеоартритом значно вищий ризик розвитку коморбідних станів, ніж у пацієнтів, які ним нестраждають. Матеріали і методи. Дослідження проведено на базі ревматологічного центру Комунального підприємства «Полтавська обласна кінічна лікарня імені М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради». Обстежено і проліковано 150 хворих на остеоартрит в період загострення у віці 41-73 років, серед яких жінок було 97 (64,67%), чоловіків 53 (35,33%) в поєднанні з коморбідною патологією (артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, хвороби органів травлення, дихання, ендокринної, сечостатевої систем). Рентгенологічно у всіх пацієнтів виявлено ІІ-IІІ стадії уражень суглобів за класифікацією J.H. Kellgren, J.S. Lawrence. Давність захворювання на остеоартроз складала 5-19 років. Верифікацію клінічного діагнозу остеоартрит здійснювали за рекомендаціями EULAR(2018) на основі даних клінічних, лабораторних та інструментальних досліджень. Клінічні діагнози коморбідних станів встановлювалися згідно з відповідними наказами МОЗ України та підтверджені профільними фахівцями. Пацієнтам призначалося стандартне лікування: нестероїдні протизапальні препарати, хондропротектори (хондроїтин сульфат або Алфлутоп), гастропротектори, місцеве лікування згідно з наказом МОЗ України № 676 від 12.10.2006 року з фаху “Ревматологія”. При необхідності додатково за рекомендаціями фахівців призначалися медикаменти з приводу лікування коморбідних патологій (гіпотензивні, антиішемічні, антидіабетичні, гіполіпідемічні). Перед початком лікування після обстеження хворих при встановленні клінічного діагнозу: остеоартрит при необхідності нами проводилося виключення у хворих тромбофлебіту – з призначення коагулограми, ультразвукового дослідження судин нижніх кінцівок з подальшою консультацією судинного хірурга. При встановленному клінічному діагнозі: тромбофлебіт нижніх кінцівок, хворим у якості хондропротектора призначався Алфлутоп 1,0 мл по 1 мл внутрішньо-м’язево 1раз на добу, 20 днів. Хворі без ознак тромбофлебіту нижніх кінцівок отримували хондроїтин сульфат 2,0 мл по 2 мл внутрішньом’язево 1 раз на добу, 20 днів. Схему призначення даних хондропротекторів хворі отримували 1 раз в 6 місяців. Результати. Висвітлені дані літератури щодо повного розуміння лікування хворих на остеоартрит з коморбідною патологією, дозволять створити цільову ефективну терапію з врахуванням призначення відповідного хондропротектора в залежності від анамнезу хвороби, коморбідного стану хворого. Даний підхід у лікуванні хворих сприяв подовженню ремісії основного захворювання та коморбідної патології, зменшенню частоти госпіталізації та скорочення стаціонарного лікування на 2-3 дні. Висновки. Запропонований підхід у лікуванні хворих на остеоартрит з коморбідною патологією, особливості призначення хондропротекторів з високою прогностичною цінністю в подовженні ремісії остеоатриту та супутніх захворювань покращить їх практичне застосування.
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Лебідь, В. Г.
Іщейкіна, Ю. О.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие
5.


   
    Геронтологічні аспекти і паліативний догляд у сімейній медицині / В. М. Ждан [и др.] // Актуал. пробл. сучасн. мед. : Вісн. Укр. мед. стомат. акад. : науково-практичний журнал. - 2023. - Т. 23, № 4. - С. 292-296 . - ISSN 2077-1096


MeSH-~главная:
ПОЖИЛЫЕ -- AGED
ПАЛЛИАТИВНАЯ МЕДИЦИНА -- PALLIATIVE MEDICINE (тенденции)
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY (тенденции)
ВРАЧИ СЕМЕЙНЫЕ -- PHYSICIANS, FAMILY (тенденции)
Анотація: В статті приведений аналіз літератури стосовно геронтологічних аспектів коморбідності і надання паліативної допомоги в практиці сімейного лікаря. За даними ООН, у 2020 році вік майже кожного десятого жителя Землі перевищував 65 років. У 2050 році їх частка зросте з 9,3% до 15,9%. Частка людей 60 років і старше становитиме до однієї третини населення планети. Аналіз звернень в амбулаторно-поліклінічні установи демонструє, що загалом за всіма класами хвороб та окремих захворювань, найбільший відсоток звернень до лікаря спостерігається в групах 70 років і старше. В похилому віці як фізіологічне, так і патологічне старіння супроводжується структурними та функціональними змінами всіх органів та систем, порушенням гемодинаміки, погіршенням кровопостачання тканин, підвищенням ризику розвитку гіпоксії з раннім включенням анаеробних механізмів. Серед тих, хто звертається за медичною допомогою до сімейного лікаря в Україні, частка пацієнтів похилого віку із поєднаною патологією становить понад 80%. Люди літнього віку з коморбідною патологією страждають від болю більше, ніж представники інших вікових груп. Однією з першочергових медико-соціальних та гуманітарних проблем багатьох країн світу є створення та розвиток доступної та ефективної системи надання паліативної допомоги населенню. Ці проблеми виникли через збільшення кількості інкурабельних хворих з обмеженим прогнозом тривалості життя. За аналізом досвіду різних країн переконливо видно, що паліативна та хоспісна допомога найкраще забезпечує потреби та належну якість життя паліативних пацієнтів та їх рідних, сприяє збереженню людської гідності наприкінці біологічного життя. Метою паліативної допомоги є полегшення страждань пацієнтів та їхніх родин шляхом комплексної оцінки та лікування фізичних, психосоціальних і духовних симптомів, які відчувають пацієнти. Паліативна допомога зосереджена на передбаченні, запобіганні, діагностиці та лікуванні симптомів, які відчувають пацієнти з серйозною або небезпечною для життя хворобою, а також на допомозі пацієнтам та їхнім родинам приймати важливі з медичної точки зору рішення. Сімейного лікаря визнано спеціалістом медичної галузі, який може найповніше впливати на стан здоров’я населення. Сімейні лікарі надають паліативну допомогу, вони консультують, навчають близьких та родичів хворого стосовно потреб пацієнта, надають психологічну та моральну підтримку як пацієнту так і його родині.
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Ждан, В. М.
Бабаніна, М. Ю.
Кітура, Є. М.
Іщейкіна, Ю. О.
Ткаченко, М. В.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие
6.
Шифр: ВУ12/2023/4(171)
   Журнал
Вісник проблем біології і медицини [Текст] : український науково-практичний журнал/ головний редактор В.М. Ждан. - Полтава : ПДМУ, Засновано у листопаді 1993 року - . - ISSN 2077-4214. - Періодичність hi
2023р. № 4(171)
Зміст:
Є примірники у відділах: всього 1 : ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие
Перейти до описів статей
7.
Шифр: АУ20/2023/23/4
   Журнал
Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії [Текст] : науково-практичний журнал/ головний редактор В.М. Ждан. - Полтава : ПДМУ, Заснований в 2001 році - . - ISSN 2077-1096. - Періодичність hi
2023р. Т. 23 № 4
Зміст:
Є примірники у відділах: всього 1 : ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие
Перейти до описів статей
8.


   
    Остеоартрит колінних суглобів – вплив супутньої терапії при коморбідній патології / В. М. Ждан [и др.] // Актуал. пробл. сучасн. мед. : Вісн. Укр. мед. стомат. акад. : науково-практичний журнал. - 2023. - Т. 23, № 3. - С. 250-259 . - ISSN 2077-1096


MeSH-~главная:
ОСТЕОАРТРИТ -- OSTEOARTHRITIS
РЕВМАТИЧЕСКИЕ БОЛЕЗНИ -- RHEUMATIC DISEASES
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
ХОНДРОИТИН -- CHONDROITIN (терапевтическое применение)
ГЛИКОЗАМИНОГЛИКАНЫ -- GLYCOSAMINOGLYCANS (терапевтическое применение)
Анотація: Остеоартроз — найпоширеніше захворювання опорно-рухового апарату, що характеризується хронічним запаленням і залученням до патологічного процесу всіх компонентів суглоба. Остеоартроз призводить до зниження якості життя, інвалідизації населення та підвищення смертності. За оцінками експертів на остеоартроз у всьому світі хворіє близько 240 млн осіб, серед них приблизно 10% чоловіків та 18% жінок віком старше 60 років. В іншому епідеміологічному дослідженні американськими вченими встановлено, що симптоматичний ОА колінного суглоба відзначається приблизно у 7% дорослих віком старше 25 років. Поширеність захворювання на остеоартроз вища серед жінок, ніж чоловіків, зростає з віком (тенденція наявна до досягнення 70-річного віку). Приблизно у 9% чоловіків та у 30% жінок спостерігається ураження щонайменше одного суглоба, у 11 та 23% — щонайменше двох. Остеоартроз посідає 1-ше місце в структурі кістково-м’язової патології, 2-ге — за кількістю звернень до сімейного лікаря, поступаючись лише серцево-судинним захворюванням; 3-тє — у структурі інвалідизації. Мета – дослідження та висвітлення сучасних досіджень патогенетических звязків остеоартриту і коморбідних уражень при супутніх захворюваннях з обґрунтуванням нових підходів до покращення лікування хворих з даною патологією; оцінити вплив лікування хворих на гонартроз з коморбідною патологією з включенням хондропротекторів: хондроїтину сульфат, глюкозаміну сульфат, рецептурного кристалічного глюкозаміну сульфат, сартанів (вазар / лозартан), статинів (розарт), нестероїдних протизапальних препаратів (целекоксиб, ібупрофен, диклофенак калію). Матеріали та методи дослідження. Здійснено науковий пошук у друко¬ваних і електронних виданнях, наукових пошукових базах із застосуванням методів аналізу, порівняння й узагальнення інформаційних даних про взаємозв’зок остеоартриту з коморбідною патологією. У проведеному дослідженні на базі ревматологічного центру Комунального підприємства «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради» кафедри сімейної медицини і терапії Полтавського державного медичного університету брали участь 100 амбулаторних та стаціонарних хворих жінок 81 (81%) та чоловіків 19 (19%) віком 48–73 років із первинним гонартрозом І–ІІ рентгенологічної стадії по Kellgren і Lawrence в поєднанні з коморбідною патологією. Результати. За результатами 3-місячного спостереження у хворих у віці до 50 років відмічалися легкі та помірні прояви метаболічного синдрому та із поліморбідних – хронічні обструктивні захворювання легенів, ураження сечостатевої системи. Найчастіше виявляли одне, рідко - два коморбідні та одне-два захворювання, що не мали доведених зв’язків з остеоартрозом. У віці від 50-60 років прогресивно зростали такі коморбідні процеси, як артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, серцева недостатність, ожиріння, цукровий діабет типу 2, хвороби системи травлення, а із поліморбідних процесів – хронічне обструктивне захворювання легень, ураження сечостатевої системи, шкіри, хвороб верхніх дихальних шляхів у період ремісії, депресивні стани. Висновки. Протягом дослідження виявлено значний клінічний ефект від застосування запропонованої нами 3 місячної терапії з включенням рецептурного кристалічного глюкозаміну сульфату, целекоксибу - 92 % у хворих основної групи на остеоартрит з коморбідною патологією. Відмічений позитивний ефект у відношенні зменшення болю, обмеженні рухливості в суглобах, затрудненні в виконанні повсякденної діяльності, виражена позитивна динаміка лабораторних показників, покращення якості життя (нормалізація артеріального тиску, зменшення болю в ділянці серця та суглобах, зменшення потреби у вживанні нестероїдних протизапальних препаратів та антигіпертензивних засобів).
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Ждан, В. М.
Лебідь, В. Г.
Іщейкіна, Ю. О.
Кир’ян, О. А.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие
9.
Шифр: АУ20/2023/23/3
   Журнал
Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії [Текст] : науково-практичний журнал/ головний редактор В.М. Ждан. - Полтава : ПДМУ, Заснований в 2001 році - . - ISSN 2077-1096. - Періодичність hi
2023р. Т. 23 № 3
Зміст:
Є примірники у відділах: всього 1 : ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие
Перейти до описів статей
10.


   
    Академічні рейтинги – mirror image глобалізації в освіті / В. М. Ждан [и др.] // Проблеми екології та медицини : науково-практичний журнал. - 2022. - Т. 26, № 5/6. - С. 20-31


MeSH-~главная:
УНИВЕРСИТЕТЫ -- UNIVERSITIES (организация и управление, стандарты, статистика, тенденции)
ОБРАЗОВАНИЕ, СИСТЕМА ОЦЕНОК -- EDUCATIONAL MEASUREMENT
Анотація: Розглянуто феномен академічних рейтингів і коротку історію їх виникнення. Дано узагальнену характеристику найбільш впливових рейтингів. Проаналізовано погляди прихильників і противників академічних рейтингів. Показано, що в умовах глобалізаційних процесів в освіті академічні рейтинги розглядаються низкою вчених як один з інструментів, призначених для вимірювання конкурентоспроможності освітніх закладів, формування стратегії подальшого розвитку університетів та їх трансформації. З огляду на те, що питання щодо методології укладання академічних рейтингів і логіки їх використання залишається дискусійним, наведено аргументи опонентів рейтингування. Зокрема, висловлюється думка, що основні індикатори, які впливають на місце в більшості існуючих нині рейтингів, релевантні для університетів науково-дослідного типу, які мають надзвичайно потужні джерела фінансування, що й зумовлює їх конкурентоспроможність і незмінно високі місця. У зв’язку із цим рейтинги з інструменту вимірювання якості освіти почасти перетворилися на економічний і політичний інструмент із «відчутним геополітичним присмаком», що навряд чи може призвести до значного покращення якості освіти. Закцентовано увагу на тому, що існуюча нині методологія укладання рейтингів може бути доцільною лише для університетів світового рівня, які становлять 3 ‒ 5% від загальної кількості закладів вищої освіти в різних країнах світу. У висновках зазначається, що рейтинги, незважаючи на їх дискусійний характер, стали як невід’ємною частиною управлінської культури та глобального інформаційного простору, так і рушієм позитивних змін освітнього середовища університетів.
Дод.точки доступу:
Ждан, В.М.
Дворник, В.М.
Аветіков, Д.С.
Бєляєва, О. М.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие
11.
Шифр: ПУ16/2022/26/5/6
   Журнал
Проблеми екології та медицини [Текст] : науково-практичний журнал/ головний редактор Ждан В.М. - Полтава : УМСА, Заснований в 1997 - . - Виходит раз на два місяця
2022р. Т. 26 № 5/6
Зміст:
Є примірники у відділах: всього 1 : ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие
Перейти до описів статей
12.


   
    Подагрична нефропатія: вибір стартової терапії у коморбідного пацієнта / В. М. Ждан [и др.] // Вісн. пробл. біол. і медицини = Bulletin of Problems in Biology and Medicine : український науково-практичний журнал. - 2022. - № 3(166). - С. 199-205 . - ISSN 2077-4214


MeSH-~главная:
ПОДАГРА -- GOUT
АРТРИТ ПОДАГРИЧЕСКИЙ -- ARTHRITIS, GOUTY
НЕФРОЗ -- NEPHROSIS
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
Анотація: Подагра – одне із найпоширеніших запальних захворювань суглобів, яке нерідко супроводжується коморбідною патологією, найчастіше захворюваннями серцево-судинної системи та метаболічними розладами. Цей факт відображає вплив гіперурикемії та відсутність компенсації порушення пуринового обміну. Більшість дослідників пояснюють відсутність ефективного контролю пуринового обміну при подагрі низькою прихильністю пацієнтів до лікування. Ця ідея призвела до формування концепції недостатнього використання гіпоурикемічної терапії і, як наслідок, до відсутності контролю за перебігом захворювання і можливості запобігти погіршенню загального стану здоров’я пацієнта, що багато в чому обумовлене прогресуванням супутньої патології. Багато ретроспективних досліджень демонструють низьку частоту своєчасного призначення гіпоурікемічної терапії, неефективне дозування, що не дозволяє досягати цільових рівней СК в сироватці крові і ефективно контролювати захворювання. Фебуксостат є ефективним засобом для зниження рівня СК у сироватці крові при цьому захворюванні. У літературі наводяться дані про серйозні переваги фебуксостату над іншими гіпоурикемічними засобами. Метою цієї роботи було визначення можливості отримання клінічного та лабораторного ефекту в короткі терміни після початку терапії фебуксостатом (до 3 місяців) у пацієнтів з подагричною нефропатією, які мають супутню патологію. Проведено дослідження ефективності та безпеки фебуксостату (таблетки по 80 або 120 мг) у хворих на подагру із супутніми захворюваннями. Період спостереження становив 3 місяці, протягом цього часу оцінювали можливість досягнення пацієнтами цільового рівня СК (≤360 мкмоль/л). Цільового рівня СК протягом 1,5 місяця лікування досягли 6 пацієнтів. У 19 (30%) пацієнта рівень СК знизився до ≤360 мкмоль/л через 3 місяці терапії. Загострення подагри відзначені в перші 2 місяці терапії у поодиноких пацієнтів і характеризувалися меншою активністю суглобового синдрому. Відомо, що гіперурикемія – один із основних факторів ризику виникнення ендотеліальної дисфункції, яка, у свою чергу, сприяє розвитку артеріальної гіпертензії та пошкодженню органів-мішеней. Незалежно від АГ, підвищення рівня СК у сироватці крові впливає на клітини ендотелію та гладкої мускулатури судин, призводячи до формування мікросудинного ушкодження нирок. За нашими даними наявність ХХН, ЦД та/або АГ значно знижує швидкість досягнення цільових рівней СК та збільшує частоту нових випадків подагричних атак, кожна з яких посилює вираженість запалення, а також ризик серцево-судинних катастроф та смерті. Досягнення цільового рівня СК у 6 пацієнтів через 1,5 місяці після початку прийому фебуксостату і у чверті хворих після 3 міс. терапії демонструє його потужний гіпоурікемічний ефект, що забезпечує ранню відповідь на лікування.
Дод.точки доступу:
Ждан, В. М.
Ткаченко, М. В.
Бабаніна, М. Ю.
Волченко, Г. В.
Кітура, Є. М.
Кир’ян, О. А.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие
13.


   
    Хвороба Вільсона та складність діагностичного пошуку: клінічний випадок / В. М. Ждан [и др.] // Вісн. пробл. біол. і медицини = Bulletin of Problems in Biology and Medicine : український науково-практичний журнал. - 2022. - № 3(166). - С. 189-193 . - ISSN 2077-4214


MeSH-~главная:
ГЕПАТОЛЕНТИКУЛЯРНАЯ ДЕГЕНЕРАЦИЯ -- HEPATOLENTICULAR DEGENERATION (диагностика, осложнения)
ГЕНЕТИЧЕСКАЯ ИЗМЕНЧИВОСТЬ -- GENETIC VARIATION
ГЕНЕТИЧЕСКАЯ ПРЕДРАСПОЛОЖЕННОСТЬ К БОЛЕЗНИ -- GENETIC PREDISPOSITION TO DISEASE
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
Анотація: У статті наведено приклад рідкісного генетичного захворювання – хвороби Вільсона. Захворювання має аутосомно-рецесивний тип спадкування та привертає значну увагу науковців, що обумовлено ураженням багатьох органів і систем людини при даному захворюванні та можливістю дебюту хвороби як в дитячому так і в дорослому віці. Хвороба Вільсона, що зустрічається з однаковою частотою у всьому світі, зумовлена мутаціями в гені ATP7B, який ідентифікований на довгому плечі 13-й хромосоми людини (13q14.3- q21.1) та впливом гетерозиготного носійства. Порушення обміну міді, які детерміновані генетичними змінами, відіграють головну роль у розвитку хвороби Вільсона, обумовлюють її накопичення у паренхімі печінки, нервовій тканині та периферійних відділах рогівки ока (формування кілець Кайзера-Флейшера) з послідуючим пошкодженням міддю відповідних органів та систем. Відсутність єдиного обстеження, яке могло б однозначно виключити або підтвердити хворобу Вільсона, потребує глибоких знань лікарів, щодо проявів даного спадкового захворювання. Тому своєчасне виявлення характерних симптомів та проведення діагностичних досліджень для підтвердження діагнозу, може покращити подальший прогноз перебігу хвороби. Метою нашого дослідження стало визначення дебюту хвороби Вільсона, що виникла у хворої 39 років на фоні коморбідної патології та аналіз складності ведення таких пацієнтів на прикладі даного клінічного випадку, із урахуванням механізмів розвитку різноманітних ознак захворювання та особливостей діагностичного пошуку при нетипових проявах хвороби, із використанням міжнародних рекомендацій та протоколів. Складність даного клінічного випадку полягала у нетиповому початку захворювання на фоні коморбідності, початковій відсутності ураження нервової системи, характерних офтальмологічних ознак та змін у вмісті «вільної» міді, церулоплазміну сироватки крові та рівня міді у добовій сечі. Доведена важливість визначення даних біохімічних показників у крові та сечі, при виключенні хвороби Вільсона у хворого з цирозом печінки, навіть при відсутності ураження інших органів – мішеней, які зазнають патологічного впливу із боку міді. Своєчасне призначення діагностичних маркерів хвороби Вільсона та відповідного специфічного лікування може допомогти попередити подальше прогресування хвороби та появу ускладнень у таких хворих. Представлені дані дослідження можуть зацікавити гастроентерологів, невропатологів, сімейних лікарів та лікарів інших спеціальностей.
Дод.точки доступу:
Ждан, В. М.
Кир'ян, О. А.
Бабаніна, М. Ю.
Кітура, Є. М.
Ткаченко, М. В.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие
14.


   
    Паліативна допомога коморбідним пацієнтам в ревматології / В. М. Ждан [и др.] // Вісн. пробл. біол. і медицини = Bulletin of Problems in Biology and Medicine : український науково-практичний журнал. - 2022. - № 3(166). - С. 29-35 . - ISSN 2077-4214


MeSH-~главная:
РЕВМАТОЛОГИЯ -- RHEUMATOLOGY
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
ПРЕСТАРЕЛЫЕ ОСЛАБЛЕННЫЕ -- FRAIL ELDERLY
ХОСПИСНАЯ И ПАЛЛИАТИВНАЯ МЕДСЕСТРИНСКАЯ ПОМОЩЬ -- HOSPICE AND PALLIATIVE CARE NURSING
Анотація: В результаті аналізу встановлено, що демографічні тенденції і зрушення в бік старіння населення, сприяють зростанню розповсюдженості в суспільстві дегенеративних захворювань суглобів (остеоартроз) і хребта (спондилоартроз, остеохондроз). Залишається актуальною проблема постменопаузального і сенильного остеопорозу, як причини перелому шийки стегна, хребців і нижньої третини передпліччя. Значна частина цих осіб потребує професійної паліативної допомоги в спеціалізованих відділеннях онкологічних та багатопрофільних лікарень, окремих хоспісах та в інтернатах для людей похилого віку або вдома, у сім’ї, за участі професійних виїзних бригад лікарів, медичних сестер та психологів, як це робиться в багатьох країнах Заходу. Паліативні пацієнти та члени їх родин потребують адекватного знеболювання й симптоматичного лікування, професійного догляду, морально-психологічної та духовної підтримки, а часом просто людського співчуття та уваги. Відповідно до реального стану організації паліативної медицини в Україні доцільно вважати, що хоспісна медицина займається комплексом питань, пов’язаних із допомогою паліативним пацієнтам у термінальний період життя у спеціальних медико-соціальних установах – хоспісах або відділеннях паліативної та хоспісної допомоги лікувальних закладів. Запровадження паліативної допомоги повинно бути на ранньому етапі. Допомогу слід вводити після встановлення діагнозу. Люди літнього віку з коморбідною патологією страждають від болю більше, ніж представники інших вікових груп. Посилювати біль може малорухливий спосіб життя, що спричинює скутість м’язів, погіршення рухомості суглобів, посилення остеопорозу. У людей літнього віку спостерігають поєднання м’язово-скелетного болю, закрепів, інфекцій, нейропатії периферичних нервів, емоційних порушень, великих і малих травм та ін. Протибольову терапію слід розпочинати в разі появи перших ознак болю. Анальгетики призначають через однакові проміжки часу, не чекаючи відновлення болю, з метою забезпечити постійне знеболювання. Ад’ювантні і симптоматичні препарати необхідно призначати суворо за показаннями. За пацієнтами встановлюють постійний контроль, особливо на початку лікування. Надалі також потрібне ретельне спостереження для корекції лікування і профілактики можливих ускладнень. У паліативній медицині існують медикаментозні (фармакологічні) та немедикаментозні консервативні (застосовуються переважно при слабкому або помірному болю) й агресивні (нейрохірургічні, застосовуються при сильному та нестерпному болю) методи контролю хронічного больового синдрому. Згідно з рекомендаціями ВООЗ, існують три основних рівні знеболювання при хронічному больовому синдромі у паліативних хворих. У ревматологічних хворих виникнення болю зумовлене патологічними змінами в периферичних структурах (шкіра, м’язи, сухожилля, зв’язки, синовіальна оболонка, капсула суглоба, хрящ, кістки). Під час оцінки особливостей больового синдрому слід враховувати анамнестичні дані, коморбідні стани, результати клініколабораторних методів обстеження та індивідуальні особливості пацієнта. Тільки такий комплексний підхід дозволяє розробити ефективний план лікувально-реабілітаційних заходів. Найпопулярнішим інструментом аналгетичної терапії в медичній практиці завдяки поєднанню ефективності, безпеки, доступності та зручності застосування є НПЗП. При хронічному болю середнього ступеня тяжкості або тяжкому в пацієнта з невиліковною формою захворювання застосовують опіоїди. Тобто медицина в силах позбавити пацієнта болісних страждань і дати йому можливість пройти свій останній шлях з гідністю. Для паліативного пацієнта важливо сформулювати зі своїм лікарем чіткий план дій. Впоратися із цим допоможе своєчасне звернення до свого сімейного лікаря.
Дод.точки доступу:
Ждан, В. М.
Бабаніна, М. Ю.
Кітура, Є. М.
Кир’ян, О. А.
Ткаченко, М. В.
Волченко, Г. В.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие
15.


   
    Аксіальний спондилоартрит. Клінічне визначення та діагностичні підходи / В. М. Ждан [и др.] // Вісн. пробл. біол. і медицини = Bulletin of Problems in Biology and Medicine : український науково-практичний журнал. - 2022. - № 4(167). - С. 52-58 . - ISSN 2077-4214


MeSH-~главная:
СПОНДИЛОАРТРИТ -- SPONDYLARTHRITIS (диагностика, осложнения)
САКРОИЛЕИТ -- SACROILIITIS (диагностика, осложнения)
СПИНА, БОЛИ -- BACK PAIN (диагностика, осложнения)
Анотація: Серонегативний спондилоартрит поєднує у собі групу хронічних запальних захворювань хребта, часто із залучанням периферичних суглобів, яка характеризується складним диференційним діагнозом, а також обмеженими можливостями специфічних клінічних, лабораторних та інструментальних тестів, осо-бливо в дебюті захворювання. Часто, об’єктивно неможливо визначитися із його точною нозологічною приналежністю. Тривало діагноз обмежується синдромальною характеристикою, і формулюєтсья як недиференційований спондилоартрит. Такою невизначеністю була продиктована необхідність поняття аксіального спондилоартриту з радіографічними ознаками, або без них, для пацієнтів, в яких на фоні клінічної маніфестації спондилоартриту, його нозологічна приналежність, а також подальша еволюція залишаються невідомими. Метою дослідження став аналіз сучасних клінічних концепцій і діагностичних підходів, які представлені в літературі, щодо проблеми раннього діагнозу аксіального спондилоартриту, значущості його клінічного визначення та відокремлення від інших форм спондилоартритів. Діагностичні критерії запального болю у спині а також аксіального спондилоартриту, незалежно від його подальшої клінічної еволюції, дозволяють мінімізувати кількість діагностичних помилок і запізнення із початком специфічного лікування. Відповідно до критеріїв, діагноз аксіального спондилоартриту з високою вірогідністю можна припустити у випадку скарг на тривалу, більше трьох місяців, біль у спині запального характеру, віком до 45 років при наявності радіографічних ознак сакроілеїту або HLA-B27 позитивного тесту у поєднанні із двома або більше додатковими ознаками: ірит або передній увеїт, спадковий анамнез, ефективність нестероїдних протизапальних препаратів, дактиліт, запальні захворювання кишечника, периферичний артрит, ентезіти, псоріаз і позитивні лабораторні маркери системного запалення. Класичними проявами сакроілеїту є зміна ширини клубово-крижових зчленувань, ерозії, остеосклероз і анкілози. Диференціальна діагностика аксіального спондилоартриту потребує співставлення з іншими патологічними станами з домінуючим клінічним проявом синдрому хронічного болю у спині, особливо у підлітковому або ранньому дорослому віці, а також, значною мірою схожою, рентгенологічною картиною. Діагноз аксіального спондилоартриту може бути складним, але сучасні лабораторно-інструментальні методи діагностики, а також формування у широкого кола лікарів різної спеціалізації навичок, в цілому нескладного, діагностичного алгоритму щодо пацієнта із хронічним болем у спині, створюють умови для успішного вирішення проблеми раннього діагнозу.
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Ждан, В. М.
Волченко, Г. В.
Бабаніна, М. Ю.
Ткаченко, М. В.
Кир’ян, О. А.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие
16.
Шифр: ВУ12/2022/4(167)
   Журнал
Вісник проблем біології і медицини [Текст] : український науково-практичний журнал/ головний редактор В.М. Ждан. - Полтава : ПДМУ, Засновано у листопаді 1993 року - . - ISSN 2077-4214. - Періодичність hi
2022р. № 4(167)
Зміст:
Є примірники у відділах: всього 1 : ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие
Перейти до описів статей
17.


   
    Кардіоренальний синдром як позасуглобовий прояв ревматоїдного артриту / В. М. Ждан [и др.] // Актуал. пробл. сучасн. мед. : Вісн. Укр. мед. стомат. акад. : науково-практичний журнал. - 2022. - Т. 22, № 3/4. - С. 237-240 . - ISSN 2077-1096


MeSH-~главная:
АРТРИТ РЕВМАТОИДНЫЙ -- ARTHRITIS, RHEUMATOID
КАРДИО-РЕНАЛЬНЫЙ СИНДРОМ -- CARDIO-RENAL SYNDROME
СЕРДЕЧНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- HEART FAILURE
Анотація: Стаття містить опис складного клінічного випадку кардіоренального синдрому ІІ типу у пацієнтки на ревматоїдний артрит із високим ступенем активності. Метою роботи було висвітлити проблему поліорганного ураження при важких аутоімунних захворюваннях, а також поділитися досвідом щодо діагностичних і терапевтичних підходів у подібних ситуаціях. На фоні тривалого суглобового синдрому у пацієнтки, підгостро, з’являється нова загрозлива симптоматика: ознаки запальної кардіоміопатії, серцева недостатність, нефропатія, гостра ниркова недостатність. Але завдяки інтенсивній протизапальній терапії вдалося значно пом’якшити активність міокардиту, відновити міокардіальну, і як наслідок, ниркову функцію. Успішність активного протизапального лікування підтвердила нашу діагностичну гіпотезу про кардіоренальний синдром. Ключовими для нас стали декілька клінічних орієнтирів. По-перше, той факт, що міокардит з міокардіальною дисфункцією та нефропатія із нирковою недостатністю виникли практично одночасно. Оскільки пацієнтка тривало перебувала під наглядом, до останнього часу, нам було достеменно відомо про відсутність будь-яких патологічних зрушень з боку функції серця і нирок. По-друге, підгострий початок кардіальної і ренальної симптоматики. І останнє, амілоїдоз або нефропатія, індукована нестероїдними протизапальними препаратами ніяким чином не могли пояснити активний перебіг запальної кардіоміопатії. Тому на підставі особливостей цієї клінічної ситуації нами було зроблено припущення кардіоренального синдрому, вірогідніше ІІ типу. Всі підтипи мають схожі клінічні ознаки, але їх походження багато в чому залежить від основного захворювання, анамнезу та особливостей специфічного ураження нирок і міокарда. Гіпоперфузія нирок у нашому випадку, не призвела до важких незворотних змін нефронів, що забезпечило відновлення ниркової функції. Але тривалий і глибокий епізод гіпоперфузії може бути частково, або повністю незворотнім, через ішемічний некроз епітелію канальців нефрону. Таким чином, ми показали складний клінічний випадок позасуглобового ураження у вигляді кардіоренального синдрому, а також алгоритм наших дій, щодо діагностики і лікування. Відносно рання діагностика кардіоренального синдрому очевидно дозволила досягти добрих результатів лікування за відносно короткий термін.
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Ждан, В.М.
Волченко, Г.В.
Бабаніна, М.Ю.
Ткаченко, М. В.
Гордієнко, О. В.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие
18.


   
    Особливості патогенезу, перебігу і терапії пневмонії при COVID-19 / В. М. Ждан [и др.] // Актуал. пробл. сучасн. мед. : Вісн. Укр. мед. стомат. акад. : науково-практичний журнал. - 2022. - Т. 22, № 3/4. - С. 220-225 . - ISSN 2077-1096


MeSH-~главная:
ПНЕВМОНИЯ -- PNEUMONIA
ТЯЖЕЛЫЙ ОСТРЫЙ РЕСПИРАТОРНЫЙ СИНДРОМ -- SEVERE ACUTE RESPIRATORY SYNDROME
КОРОНАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- CORONAVIRUS INFECTIONS
Анотація: Проаналізувавши останні рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров'я, новітні дані наукової літератури, а також діючі протоколи лікування, були представлені останні епідеміологічні дані визначених різних випадків цієї інфекції за епідеміологічними та клінічними критеріями. Висвітлені основні патогенетичні ознаки, фактори ризику, включаючи між індивідуальну відмінність, яка може бути представлена генетичним профілем хазяїна. Відображені основні клінічні ознаки та їх поширення, класифікація згідно із ступенем тяжкості захворювання, особливості перебігу і лікування пневмонії при коронавірусній інфекції людини включаючи показання до призначення антибактеріальної терапії і основних критеріїв кисневої підтримки. Визначені основні лабораторні рекомендацією Всесвітньої організації охорони здоров’я, для пацієнтів з гострою респіраторною інфекцією, які перебували у контакті з підтвердженим або ймовірним випадком. Представлені основні апаратні методи діагностики, сучасні підходи до лікування за відсутності специфічних противірусних засобів. Відсутність остаточного специфічного лікування даного захворювання і майбутній розвиток такої пандемії залишається непередбачуваним, що свідчить про необхідність суворого дотримання класичних рекомендацій громадської охорони здоров’я, важливість проведення вакцинації. Спалах COVID- 19 у цьому столітті ще раз підкреслює постійну загрозу інфекційних захворювань, які поширюються патогенними вірусами серед людства, що вимагає ефективної глобальної співпраці та високого рівня готовності.
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Ждан, В.М.
Бабаніна, М.Ю.
Боряк, Х.Р.
Кир'ян, О. А.
Ткаченко, М. В.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие
19.
Шифр: АУ20/2022/22/3/4
   Журнал
Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії [Текст] : науково-практичний журнал/ головний редактор В.М. Ждан. - Полтава : ПДМУ, Заснований в 2001 році - . - ISSN 2077-1096. - Періодичність hi
2022р. Т. 22 № 3/4
Зміст:
Перейти к внешнему ресурсу Текст
Є примірники у відділах: всього 1 : ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие
Перейти до описів статей
20.
Шифр: ВУ12/2022/3(166)
   Журнал
Вісник проблем біології і медицини [Текст] : український науково-практичний журнал/ головний редактор В.М. Ждан. - Полтава : ПДМУ, Засновано у листопаді 1993 року - . - ISSN 2077-4214. - Періодичність hi
2022р. № 3(166)
Зміст:
Є примірники у відділах: всього 1 : ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие
Перейти до описів статей
 1-20    21-40   41-60   61-80   81-100   101-120      
 
Стандартний
Розширений
За словником
ДРНТІ-навігатор
УДК-навігатор
Тематичний навігатор
© 2017-2023
Бібліотека Полтавського державного медичного університету
36011, м. Полтава, вул. Шевченка, 23
© Міжнародна асоціація користувачів і розробників
електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)