ПОЛТАВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Головна

Спрощений режим

Опис

Бази даних

Періодичні видання. Статті - результати пошуку 148914

Вид пошуку

Книги

Періодичні видання. Статті

Книги іноземною мовою

Художня література

Дисертації

Автореферати

Методичні рекомендації. Брошури

Магістерські роботи

Матеріали конференцій

Електронний ресурс

Краєзнавство Полтавщини

Раритетні видання

Зона пошуку

у знайденому

Знайдено у інших БД:

Книги (6)

Автореферати (1)

Матеріали конференцій (2)

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: (<.>K=ЯДРО<.>)

Загальна кількість знайдених документів : 66
Показані документи с 1 за 20

1-20 21-40 41-60 61-66

Давиденко, І. С.
Аналіз щільності мелатонінових рецепторів у нейронах паравентрикулярних ядер гіпоталамуса щурів за модифікацій фотоперіоду та уведення мелатоніну / І. С. Давиденко, Р. Є. Булик, О. В. Тимофій // Клініч. анатомія та оперативна хірургія = Clinical anatomy and operative surgery : науково-практичний медичний журнал. - 2015. - Т. 14, № 4. - С. 91-94 . - ISSN 1727-0847

MeSH-~главная:
ГИПОТАЛАМУС -- HYPOTHALAMUS
ГИПОТАЛАМУСА ПАРАВЕНТРИКУЛЯРНОЕ ЯДРО -- PARAVENTRICULAR HYPOTHALAMIC NUCLEUS
ИММУНОГИСТОХИМИЯ -- IMMUNOHISTOCHEMISTRY (использование)
Анотація: У статті шляхом імуногістохімічного аналізу охарактеризовано щільність мелатонінових рецепторів 1а типу в медіальних дрібноклітинних суб’ядрах паравентрикулярного ядра гіпоталамуса щурів і встановлено її чіткий циркадіанний ритм. У середньому найвища щільність рецепторів відмічається о 02.00 год доби, а о 14.00 год вона суттєво знижується. Модифікація фотоперіоду спричиняє виражений десинхроноз добових коливань щільності досліджуваних структур. При застосуванні мелатоніну на тлі тривалого освітлення спостерігали вірогідне зростання показника щодо такого у тварин, яким на тлі світлового стресу препарат не уводили, з тенденцію до його нормалізації.
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Булик, Р. Є.
Тимофій, О. В.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Власова, К. В.
Ультрамікроскопічна організація супраоптичного ядра гіпоталамуса щурів за умов гіперілюмінізації / К. В. Власова // Клініч. анатомія та оперативна хірургія = Clinical anatomy and operative surgery : науково-практичний медичний журнал. - 2015. - Т. 14, № 4. - С. 87-90 . - ISSN 1727-0847

MeSH-~главная:
ГИПОТАЛАМУС -- HYPOTHALAMUS
СУПРАОПТИЧЕСКОЕ ЯДРО -- SUPRAOPTIC NUCLEUS
СВЕТ -- LIGHT
МИКРОСКОПИЯ ЭЛЕКТРОННАЯ -- MICROSCOPY, ELECTRON
Анотація: Досліджено ультрамікроскопічну організацію нейросекреторних клітин супраоптичних ядер переднього гіпоталамуса щурів. За стандартного режиму освітлення (12.00С:12.00Т) ультраструктура нейронів свідчить про зниження їх функціональної активності у світловий період доби та зростання – у темновий період доби. Світловий стрес (24.00C:00T) призводить до істотного десинхронозу та спричинює деструктивні зміни компонентів досліджуваних структур, які більш виражені о 02.00 год.
Перейти к внешнему ресурсу Текст
Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Вплив різного режиму освітлення на морфометричну характеристику нейронів паравентрикулярних ядер гіпоталамуса щурів / Р. Є. Булик [та ін.] // Клінічна та експериментальна патологія. - 2021. - Т. 20, № 3. - С. 11-18. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-~главная:
ОСВЕЩЕННОСТЬ -- LIGHTING
НЕЙРОНЫ -- NEURONS
ГИПОТАЛАМУСА ПАРАВЕНТРИКУЛЯРНОЕ ЯДРО -- PARAVENTRICULAR HYPOTHALAMIC NUCLEUS
Анотація: Паравентрикулярні ядра (ПВЯ) гіпоталамуса є вегетативним центром координації функцій і складаються з низки нейронних популяцій – суб’ядер, які різняться структурно-функціональними особливостями і характером нервових зв’язків із різними відділами нервової і нейроендокринної систем. При вивченні стресових реакцій і дії стрес-лімітувальних чинників постає важливим дослідження субпопуляцій нейронів ПВЯ гіпоталамуса, що синтезують стрес-рилізинг гормони, які ініціюють стресорні реакції організму. Одним з основних чинників, що проявляють виражений ефект у регуляції секреції АКТГ, є кортикотропін-рилізинг фактор (КРФ). КРФ-імунореактивна мітка виявлена, здебільшого, у медіальних дрібноклітинних суб’ядрах паравентрикулярних ядер гіпоталамуса щурів. Незважаючи на глибокі і всебічні дослідження гіпоталамуса, до сьогоднішнього часу немає єдиних уявлень про його індивідуальну реактивність і ступінь залучення вказаних структур у стресову реакцію, викликану тривалою зміною режиму освітлення. Мета роботи – з’ясувати вплив різного режиму освітлення на морфометричну характеристику медіальних дрібноклітинних суб’ядер паравентрикулярних ядер гіпоталамуса зрілих та старих щурів. Матеріал та методи. Експерименти проведені на 72 нелінійних самцях білих щурів, яких розподілено на 6 серій, у кожній з яких забір біоматеріалу здійснювали о 14.00 і о 02.00 год з наступним морфометричним та статистичним дослідженням. Результати. Морфометрична оцінка медіальних дрібноклітинних суб’ядер паравентрикулярних ядер гіпоталамуса (мдПВЯ) щурів виявила добову динаміку показників. Встановлено, що як у старих, так і в зрілих щурів при звичайному освітленні помітно знижується їх середній об’єм (p0,05) о 2.00 порівняно з 14.00. Відповідно ядерно-цитоплазматичне співвідношення (ЯЦС) о 02.00 зростає порівняно з 14.00. При утримуванні тварин за умов постійного освітлення встановлено більш виражені зміни досліджуваних структур. Зокрема, зменшується об’єм нейроцитів мдПВЯ гіпоталамуса як у зрілих, так і у старих щурів порівняно з щурами при стандартному режимі освітлення і ще більше – порівняно зі щурами за умов світлової депривації. У відповідності до цього змінюється й ЯЦС. Знижується й середня кількість нейроцитів на стандартній площині гістологічного зрізу порівняно з іншими режимами освітлення. Необхідно також вказати на те, що за умов світлової стимуляції у зрілих щурів у мдПВЯ помітно знижується середній об’єм нейронів (p0,05) о 02.00 порівняно з 14.00, тоді як об’єм їхніх ядер у зазначені періоди дослідження в середньому не змінюється. Це віддзеркалюється відповідно і на ЯЦС, яке о 02.00 зростає порівняно з 14.00. У старих щурів при світловій стимуляції у нейронах мдПВЯ достовірно не знижується середній об’єм нейронів о 02.00 порівняно з 14.00, як і об’єм їхніх ядер у зазначені періоди дослідження, відповідно до цього, ЯЦС о 02.00 залишається сталим порівняно з 14.00 і середня кількість нейроцитів у мдПВЯ на стандартній площині гістологічного зрізу не змінюється в різні періоди доби. Водночас, за різних модифікацій світлового режиму досліджувані цитометричні показники нейронів у старих щурів у середньому є значно нижчими (p0,001), ніж такі у зрілих щурів. Висновки. 1. Тривалість фотоперіоду істотно впливає на добову активність мдПВЯ гіпоталамуса зрілих і старих щурів. Зокрема, в обох досліджуваних групах щурів при звичайному освітленні вірогідно знижується середній об’єм нейронів (p0,05) о 2.00 порівняно з 14.00, відповідно, ЯЦС о 02.00 зростає порівняно з 14.00. Усі цитометричні показники нейронів у старих щурів у середньому є значно нижчими (p0,001), ніж у зрілих щурів. 2. Постійне освітлення викликає більш виражені зміни морфометричних параметрів мдПВЯ гіпоталамуса, ніж світлова деривація: у зрілих щурів у мдПВЯ помітно знижується середній об’єм нейронів (p0,05) о 02.00 порівняно з 14.00, що віддзеркалюється і на зміні ЯЦС, яке о 02.00 зростає порівняно з 14.00. У старих Паравентрикулярні ядра (ПВЯ) гіпоталамуса є вегетативним центром координації функцій і складаються з низки нейронних популяцій – суб’ядер, які різняться структурно-функціональними особливостями і характером нервових зв’язків із різними відділами нервової і нейроендокринної систем. При вивченні стресових реакцій і дії стрес-лімітувальних чинників постає важливим дослідження субпопуляцій нейронів ПВЯ гіпоталамуса, що синтезують стрес-рилізинг гормони, які ініціюють стресорні реакції організму. Одним з основних чинників, що проявляють виражений ефект у регуляції секреції АКТГ, є кортикотропін-рилізинг фактор (КРФ). КРФ-імунореактивна мітка виявлена, здебільшого, у медіальних дрібноклітинних суб’ядрах паравентрикулярних ядер гіпоталамуса щурів. Незважаючи на глибокі і всебічні дослідження гіпоталамуса, до сьогоднішнього часу немає єдиних уявлень про його індивідуальну реактивність і ступінь залучення вказаних структур у стресову реакцію, викликану тривалою зміною режиму освітлення. Мета роботи – з’ясувати вплив різного режиму освітлення на морфометричну характеристику медіальних дрібноклітинних суб’ядер паравентрикулярних ядер гіпоталамуса зрілих та старих щурів. Матеріал та методи. Експерименти проведені на 72 нелінійних самцях білих щурів, яких розподілено на 6 серій, у кожній з яких забір біоматеріалу здійснювали о 14.00 і о 02.00 год з наступним морфометричним та статистичним дослідженням. Результати. Морфометрична оцінка медіальних дрібноклітинних суб’ядер паравентрикулярних ядер гіпоталамуса (мдПВЯ) щурів виявила добову динаміку показників. Встановлено, що як у старих, так і в зрілих щурів при звичайному освітленні помітно знижується їх середній об’єм (p0,05) о 2.00 порівняно з 14.00. Відповідно ядерно-цитоплазматичне співвідношення (ЯЦС) о 02.00 зростає порівняно з 14.00. При утримуванні тварин за умов постійного освітлення встановлено більш виражені зміни досліджуваних структур. Зокрема, зменшується об’єм нейроцитів мдПВЯ гіпоталамуса як у зрілих, так і у старих щурів порівняно з щурами при стандартному режимі освітлення і ще більше – порівняно зі щурами за умов світлової депривації. У відповідності до цього змінюється й ЯЦС. Знижується й середня кількість нейроцитів на стандартній площині гістологічного зрізу порівняно з іншими режимами освітлення. Необхідно також вказати на те, що за умов світлової стимуляції у зрілих щурів у мдПВЯ помітно знижується середній об’єм нейронів (p0,05) о 02.00 порівняно з 14.00, тоді як об’єм їхніх ядер у зазначені періоди дослідження в середньому не змінюється. Це віддзеркалюється відповідно і на ЯЦС, яке о 02.00 зростає порівняно з 14.00. У старих щурів при світловій стимуляції у нейронах мдПВЯ достовірно не знижується середній об’єм нейронів о 02.00 порівняно з 14.00, як і об’єм їхніх ядер у зазначені періоди дослідження, відповідно до цього, ЯЦС о 02.00 залишається сталим порівняно з 14.00 і середня кількість нейроцитів у мдПВЯ на стандартній площині гістологічного зрізу не змінюється в різні періоди доби. Водночас, за різних модифікацій світлового режиму досліджувані цитометричні показники нейронів у старих щурів у середньому є значно нижчими (p0,001), ніж такі у зрілих щурів. Висновки. 1. Тривалість фотоперіоду істотно впливає на добову активність мдПВЯ гіпоталамуса зрілих і старих щурів. Зокрема, в обох досліджуваних групах щурів при звичайному освітленні вірогідно знижується середній об’єм нейронів (p0,05) о 2.00 порівняно з 14.00, відповідно, ЯЦС о 02.00 зростає порівняно з 14.00. Усі цитометричні показники нейронів у старих щурів у середньому є значно нижчими (p0,001), ніж у зрілих щурів. 2. Постійне освітлення викликає більш виражені зміни морфометричних параметрів мдПВЯ гіпоталамуса, ніж світлова деривація: у зрілих щурів у мдПВЯ помітно знижується середній об’єм нейронів (p0,05) о 02.00 порівняно з 14.00, що віддзеркалюється і на зміні ЯЦС, яке о 02.00 зростає порівняно з 14.00. У старих щурів при світловій стимуляції усі вивчені цитометричні показники їх нейронів у середньому є значно нижчими (p0,001), ніж такі у зрілих щурів.
Дод.точки доступу:
Булик, Р. Є.
Сметанюк, О. В.
Власова, К. В.
Кривчанська, М. І.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Булик, Р. Є.
Субмікроскопічні перетворення структур гіпоталамуса за умов цілодобового освітлення / Р. Є. Булик, К. В. Власова // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2020. - Т. 19, № 4. - С. 5-9. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-~главная:
ОСВЕЩЕННОСТЬ -- LIGHTING
СУПРАОПТИЧЕСКОЕ ЯДРО -- SUPRAOPTIC NUCLEUS (воздействие облучения)
ГИПОТАЛАМУС -- HYPOTHALAMUS (воздействие облучения)
Анотація: Світлова інформація, що сприймається фоторецепторами сітківки, передається по ретиногіпоталамічному шляху (наявних у ньому гангліонарних клітинах сітківки) і волокнах супраоптичних, супрахіазматичних, паравентрикулярних, аркуатних ядрах гіпоталамуса, через стовбур верхньої грудної частини і латеральні інтермедіальні ядра спинного мозку, симпатичні нейрони верхнього шийного ганглія в шишкоподібній залозі. У темряві сигнали від супрахіазматичних посилюють синтез і вивільнення норадреналіну із симпатичних закінчень. Експерименти проведені на 40 статевозрілих самцях безпородних білих щурів масою 0,15-0,18 кг. Тварин утримували в твариннику при сталій температурі, вологості повітря та вільному доступі до води і їжі. Експериментальні тварини розподілені на дві серії, у кожній з яких забір біоматеріалу здійснювався о 14.00 год і о 02.00 год. Обрані терміни проведення експерименту зумовлені різною функціональною активністю шишкоподібної залози у вказані часові періоди доби. Субмікроскопічні дослідження супраоптичних ядер гіпоталамуса інтактних тварин о 14.00 год показали, що більшість нейросекреторних клітин округло-овальної форми з поодинокими інвагінаціями та ядра неправильної форми з неглибокими інвагінаціями каріолеми. Каріоплазма містить грудочки хроматину та щільне осміофільне ядерце. Нейроплазма займає невеликий об’єм, у ній щільно упаковані з неве-ликим просвітом канальці гранулярного ендоплазматичного ретикулуму, де спостерігається багато рибосом та полісом, а також невелика кількість рівномірно розподілених гранул. Біля комплексу Гольджі, утворюються секреторні гранули різних розмірів. Невеликі зі щільним матриксом мітохондрії містять не багато крист. Деякі з них знаходяться в енергетично напруженому стані, здатні гіпертрофуватися та частково втрачати кристи або й гинути. Досліджено ультрамікроскопічну організацію нейросекреторних клітин супраоптичних ядер переднього гіпоталамуса щурів. За стандартного режиму освітлення (12.00С:12.00Т) ультраструктура нейронів свідчить про зниження їх функціональної активності у світловий період доби та зростання – у темновий період доби. Світловий стрес (24.00C:00T) призводить до істотного десинхронозу та спричинює деструктивні зміни компонентів досліджуваних структур, які більш виражені о 02.00 год.
Дод.точки доступу:
Власова, К. В.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Вплив світлової депривації на морфофункціональний стан нейронів надзорових ядер гіпоталамуса щурів / О. В. Сметанюк [та ін.] // Клінічна та експериментальна патологія. - 2020. - Т. 19, № 4. - С. 61-67. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-~главная:
СУПРАОПТИЧЕСКОЕ ЯДРО -- SUPRAOPTIC NUCLEUS
НЕЙРОНЫ -- NEURONS
Анотація: Надзорове (супраоптичне) ядро гіпоталамуса є однією з ключових нейросекреторних ланок, що забезпечують об'єднання нервових і ендокринних механізмів регуляції в загальну нейроендокринну систему, беручи участь у такий спосіб у реалізації відповідної реакції організму на стресорні впливи. Незважаючи на глибокі і всебічні дослідження гіпоталамуса, до сьогодні немає єдиних уявлень про його індивідуальну реактивність і ступінь залучення вказаних структур у стресову реакцію, викликану тривалим перебуванням за умов постійної темряви (світлової депривації). Мета роботи – з’ясувати вплив світлової депривації на морфофункціональний стан надзорових ядер гіпоталамуса щурів. Матеріал та методи. Експерименти проведені на нелінійних самцях білих щурів, яких розподілено на 2 групи (звичайний світловий режим та постійна темрява відповідно), у кожній з яких забір біоматеріалу здійснювався о 14.00 і о 02.00 год і вивчався із застосуванням морфофункціональних та статистичних методів дослідження. Результати. Вивчення морфометричних характеристик нейронів надзорових ядер гіпоталамуса виявило добову динаміку показників. За стандартного світлового режиму у щурів реєструється добовий ритм морфофункціональної активності нейронів надзорових ядер із максимумом активності вдень (до 14.00 год). При утримуванні тварин в умовах постійної темряви о 14.00 год виявлено зростання розмірів їх ядер на 21,1±2,4% (r=0,73), викликані збільшенням площі ядерець нейронів (r=0,89), яка становила 61,94±7,07 мкм2. Привертало увагу і вірогідне зниження щодо інтактних тварин ядерно-цитоплазматичного співвідношення (ЯЦС), яке становило 2,07 ± 0,041 од. Світлова депривація призводила о 14.00 год до вірогідного зменшення концентрації РНК в ядрах на 35,3±2,1%, ядерцях – на 26,6±1,9%. Проведеними дослідженнями о 02.00 год виявлено, що площа ядер нейронів становила 98,33±5,40 мкм2 і була вірогідно більшою за аналогічну в інтактних тварин. Вказані зміни супроводжувалися збільшенням площі ядерець, яка становила 48,90±6,892 мкм2 (r=0,87) і площі цитоплазми нейронів, яка перебувала у межах 217,61±7,199 мкм2 (r=0,91). ЯЦС нейронів надзорових ядер гіпоталамуса о 02.00 год було нижчим від такого ж в інтактних тварин на 2,67±0,17%. Відзначено вірогідне зростання концентрації РНК в ядрах, ядерцях та цитоплазмі нейронів надзорових ядер гіпоталамуса щодо показників тварин попереднього часового інтервалу, які перебували за умов постійної темряви. Порівняно з денним періодом (14.00 год), до 02.00 год виявлено підвищення в нічний період спостереження ЯЦС у досліджуваних нейронах, яке становило 2,55±0,022 од. Висновки. 1. Тривалість фотоперіоду істотно впливає на добову активність надзорових ядер гіпоталамуса. 2. Постійна темрява (світлова депривація) не спричиняє інверсії ритму морфофункціональної активності досліджуваних нейронів, максимальні величини, як і в інтактних тварин, припадають на денний проміжок. 3. Світлова депривація викликає вірогідне збільшення площі нейронів, їх ядер, ядерець у нічний та денний інтервали спостереження. Водночас спостерігається зменшення ядерно цитоплазматичного співвідношення, зниження концентрації РНК в ядрах та ядерцях нейронів надзорових ядер гіпоталамуса щурів у денний період доби.
Дод.точки доступу:
Сметанюк, О. В.
Булик, Р. Є.
Булик, Т. С.
Кривчанська, М. І.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Булик, Р. Є.
Вплив мелатоніну на стрес-зумовлені ультраструктурні перебудови нейронів надзорового ядра гіпоталамуса щурів / Р. Є. Булик, Т. С. Булик, О. В. Сметанюк // Буковинський медичний вісник. - 2021. - Т. 25, № 3. - С. 25-32. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-~главная:
МЕЛАТОНИН -- MELATONIN
СУПРАОПТИЧЕСКОЕ ЯДРО -- SUPRAOPTIC NUCLEUS (ультраструктура)
НЕЙРОНЫ -- NEURONS (ультраструктура)
СТРЕСС ФИЗИОЛОГИЧЕСКИЙ -- STRESS, PHYSIOLOGICAL
Анотація: Мета дослідження – з’ясувати вплив мелатоніну на ультраструктурний стан надзорових ядер гіпоталамуса щурів, що перебували за умов іммобілізаційного стресу. Матеріал і методи. Експерименти проведені на нелінійних самцях білих щурів масою 200–220 г. Тварин розподілено на 3 серії досліджень, у кожній з яких забір біоматеріалу здійснювався о 14.00 і о 02.00 год із застосуванням електронно-мікроскопічного дослідження. Тривалий іммобілізаційний стрес (ІС) моделювали шляхом утримання щурів у спеціальних пластикових клітках-пеналах упродовж 6 год щоденно 7 діб поспіль. Мелатонін (Sigma, США, ступінь очищення – 99,5%) у дозі 0,5 мг/кг, у 1,0 мл розчинника (0,9% розчин етанолу на фіз. розчині) уводили щоденно в/очеревинно. Результати. При утримуванні тварин за стандартного режиму освітлення ультраструктурна організація нейронів надзорового ядра (НЯ) гіпоталамуса о 14.00 год свідчить про їх невисоку функціональну активність, порівняно з дослідженнями, проведеними о 02.00 год. Тривале перебування щурів за умов ІС віддзеркалилося істотною перебудовою ультраструктурної організації нейронів НЯ гіпоталамуса. Встановлені зміни можна розглядати як прояв пригнічення нейросекреторної активності, зменшення продукції нейросекрета нейронами гіпоталамуса. Ін’єкції мелатоніну на тлі ІС призвели до відносної нормалізації ультраструктурного стану нейронів НЯ гіпоталамуса тварин. Зокрема, дослідженнями о 02.00 год встановлено світлі нейросекреторні клітини, які містили велике, пікнотично змінене ядро. Спостерігали інвагінації каріолеми, домінування еухроматину в ядрі. Простежувалися гетерогенні зміни мітохондрій. Помітні збільшені канальці гранулярної ендоплазматичної сітки (ЕПС). Водночас у нейроплазмі помітні невелике число рибосом та небагато гормональних гранул. Вказана картина нейросекреторних клітин віддзеркалює відносне покращання їх електронномікроскопічного стану, свідченням чому є поява нейросекреторних гранул. Однак ультраструктура інших органел досліджуваних нейронів вказує на виснажений стан, зумовлений тривалою іммобілізацією тварин. Висновки. 1. У тварин, що перебували в умовах стандартного фотоперіоду, у нічний період експерименту структурна організація нейронів надзорового ядра гіпоталамуса віддзеркалює вираженість внутрішньоклітинних синтезувальних процесів о 02.00 год. Удень відзначається зниження активності досліджуваних структур. 2. В умовах іммобілізаційного стресу ультраструктурна організація вказаних нейронів надзорового ядра гіпоталамуса свідчить про виражені порушення реактивного характеру з ознаками зниження функціональної спроможності структур та явищами набряку і деструкції впродовж періоду спостережень. 3. Ін’єкції мелатоніну на тлі іммобілізаційного стресу призвели до відносного покращання ультраструктурного стану нейронів надзорового ядра гіпоталамуса тварин, свідченням чому є поява нейросекреторних гранул. Однак ультраструктура інших органел досліджуваних нейронів вказує на виснажений стан, зумовлений тривалою іммобілізацією тварин.
Дод.точки доступу:
Булик, Т. С.
Сметанюк, О. В.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Уманець, М. М.
Імітація рецидиву увеальної меланоми ядром кришталика (клінічний випадок) / М. М. Уманець, В. О. Науменко, Т. М. Тукілуш // Офтальмол. журнал. - 2021. - N 3. - С. 66-69

MeSH-~главная:
УВЕАЛЬНОГО ТРАКТА НОВООБРАЗОВАНИЯ -- UVEAL NEOPLASMS (хирургия)
МЕЛАНОМА -- MELANOMA (хирургия)
ХРУСТАЛИКА ЯДРО -- LENS NUCLEUS, CRYSTALLINE
Анотація: В роботі представлено клінічний випадок імітації рецидиву увеальної меланоми після ендорезекції пухлини за рахунок наявності ядра кришталика на очному дні в ділянці склерального ложа. Важливим є правильне оформлення медичних епікризів, так як в нашому випадку відсутність запису про ускладнення під час УЗФЕ катаракти у вигляді розриву задньої капсули кришталика з міграцією його ядра на очне дно ускладнило встановлення діагнозу.
В работе представлен клинический случай имитации рецидива увеальной меланомы после эндорезекции опухоли, за счет наличия ядра хрусталика на глазном дне в области склерального ложа. Важным является правильное оформление медицинских эпикризов, так как в нашем случае отсутствует запись про осложнение во время УЗФЭ катаракты в виде разрыва задней капсулы кристалика с миграцией его ядра на глазное дно усложнило установление диагноза.
Дод.точки доступу:
Науменко, В. О.
Тукілуш, Т. М.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Ефекти мелатоніну на щільність мелатонінових рецепторів у надзоровому ядрі гіпоталамуса щурів за умов стресу / Р. Є. Булик [и др.] // Вісн. пробл. біол. і медицини = Bulletin of Problems in Biology and Medicine : український науково-практичний журнал. - 2021. - № 3(161). - С. 245-248. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2077-4214

MeSH-~главная:
МЕЛАТОНИН -- MELATONIN
СТРЕСС ФИЗИОЛОГИЧЕСКИЙ -- STRESS, PHYSIOLOGICAL
АРКУАТНОЕ ЯДРО ГИПОТАЛАМУСА -- ARCUATE NUCLEUS OF HYPOTHALAMUS
Анотація: Вступ. В організмі ссавців провідна роль епіфізарного гормону мелатоніну полягає у регуляції циклічних фізіологічних процесів. У реалізації клітинної відповіді беруть участь його рецептори і сайти зв’язування. Обмеження рухової активності (гіпокінезія, або іммобілізація) – потужний стресорний фактор, який порушує ритмічність перебігу фізіологічних процесів і викликає десинхроноз. Мета – з’ясування впливу іммобілізаційного стресу на щільність мелатонінових рецепторів типу 1А у нейронах надзорового ядра гіпоталамуса щурів та ефектів екзогенного мелатоніну. Об’єкт і методи дослідження. Експерименти проведені на нелінійних самцях білих щурів, масою 200–220 г. Іммобілізаційний стрес моделювали шляхом утримання щурів у пластикових клітках-пеналах впродовж 6 год щоденно 7 діб поспіль. Мелатонін (Sigma, USA) уводили в/очеревинно впродовж 7 діб на фоні іммобілізаційного стресу. Тварин поділено на 3 серії, у кожній з яких забір біоматеріалу здійснювався о 14.00 і о 02.00 год із застосуванням імуногістогімічних, денситометричних та статистичних методів дослідження. Результати. У тварин, які перебували за тривалої іммобілізації оптична густина специфічного забарвлення досліджуваних структур вірогідно менша щодо контролю. Ін’єкції мелатоніну за умов іммобілізаційного стресу спричинили зростання показника у нейронах надзорових ядер гіпоталамуса щурів, особливо о 02.00 год, порівняно з тваринами, які знаходилися за тривалої іммобілізації без уведення препарату. Висновки. Щільність рецепторів до мелатоніну типу 1А у нейронах надзорового ядра гіпоталамуса характеризується чітким циркадіанним ритмом, з найвищими показниками о 02.00, тоді як о 14.00 вона знижується. У тварин, які перебували за іммобілізаційного стресу оптична густина специфічного забарвлення мелатонінових рецепторів типу 1А вірогідно менша щодо контролю. Ін’єкції мелатоніну спричинили вірогідне підвищення середніх величин щільності рецепторів до мелатоніну типу 1А у нейронах надзорового ядра гіпоталамуса тварин.
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Булик, Р. Є.
Булик, Т. С.
Сметанюк, О. В.
Власова, К. В.
Кривчанська, М. І.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Морфофункціональна активність нейронів надзорових ядер гіпоталамуса щурів під дією стресу / О. В. Сметанюк [та ін.] // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2019. - Т. 18, № 3. - С. 121-126. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-~главная:
СУПРАОПТИЧЕСКОЕ ЯДРО -- SUPRAOPTIC NUCLEUS
НЕЙРОНЫ -- NEURONS
СТРЕСС ФИЗИОЛОГИЧЕСКИЙ -- STRESS, PHYSIOLOGICAL
Анотація: У статті розглядаються результати досліджень морфофункціонального стану нейронів надзорових (супраоптичних) ядер гіпоталамуса щурів в умовах різної тривалості світлового режиму. За стандартного світлового режиму у щурів реєструється добовий ритм морфо-функціональної активності нейронів надзорових з максимумом активності в денний час (до 14.00 год). У тварин, які зазнали тривалої світлової експозиції, встановлено більш виражені зміни морфо-функціонального стану нейронів надзорових ядер гіпоталамуса о 02.00 год, ніж о 14.00 год. Так, площа ядра нейрона становила 94,08±9,55 мкм2 і була вірогідно більшою за аналогічну в інтактних тварин. Ядерно-цитоплазматичне співвідношення нейрона надзорових ядер гіпоталамуса о 02.00 год було нижчим від такого в інтактних тварин внаслідок зменшення питомого об’єму ядра. Порівняно з денним періодом (14.00 год), до 02.00 год виявлено зменшення площі тіла нейронів надзорових ядер гіпоталамуса, зумовлене вірогідним зменшенням площі ядра та ядерця клітин. Це стало причиною підвищення в нічний період спостереження ядерно-цитоплазматичного співвідношення у досліджуваних нейронах, яке становило 2,51±0,023 од. Постійний світловий режим не спричинює інверсії ритму морфо-функціональної активності досліджуваних нейронів, максимальні величини, як і в інтактних тварин, припадають на денний проміжок спостереження.
Дод.точки доступу:
Сметанюк, О.В.
Булик, Р.Є.
Власова, К.В.
Волошин, В.Л.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

10.

Абрамов, А. В.
Сравнительная характеристика нейроэндокринного ответа крупноклеточных и мелкоклеточных вазопрессинергических нейронов паравентрикулярного ядра гипоталамуса на прерывистое действие гипоксической гипоксии / А. В. Абрамов, В. А. Шаменко // Клінічна та експериментальна патологія. - 2019. - Т. 18, № 4. - С. 3-9. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-~главная:
МОЗГА ГОЛОВНОГО ГИПОКСИЯ -- HYPOXIA, BRAIN
ГИПОТАЛАМУСА ПАРАВЕНТРИКУЛЯРНОЕ ЯДРО -- PARAVENTRICULAR HYPOTHALAMIC NUCLEUS
ВАЗОПРЕССИНЫ -- VASOPRESSINS
НЕЙРОНЫ -- NEURONS
Анотація: Мозок є центральним органом, що формує стратегію нейроендокринної адаптації організму до різних стресорів. Однією з важливих ланок формування нейроендокринної адаптації мозку до стресу є паравентрикулярні ядра гіпоталамуса (ПВЯ), які визначають реактивність усіх ланок гіпоталамо-гіпофізарно-адренокортикальної системи та забезпечують розвиток адаптаційних реакцій і формування резистентності організму до стресу. Мета роботи - вивчити особливості функціонального стану вазопресинергічних нейронів паравентрикулярного ядра гіпоталамуса при багатоденній дії переривчастої гіпоксичної гіпоксії і в постгіпоксичний період. Матеріали та методи. Дослідження проведено на 30 самцях щурів лінії Вістар. Переривчасту гіпоксію моделювали щоденним 6-годинним перебуванням щурів на висоті 6000 м (pO2 = 9,8%) протягом 15 днів, постгіпоксичний період тривав 10 днів. Розподіл вазопресину, білків cFos, HIF-1альфа і HIF-3альфа в суб'ядрах ПВЯ досліджували методами кількісної імунофлуоресценції в серійних фронтальних зрізах гіпоталамуса. Результати. Гіпоксична гіпоксія призводила до достовірного підвищення вмісту досліджуваних біомаркерів функціональної активності пептидергічних нейронів ПВЯ. Так, у ділянці латеральної частини заднього крупноклітинного суб'ядра ПВЯ вміст вазопресину збільшився в 5,9 раза, білка cFos - на 80 %, білка HIF-1альфа - в 3,4 раза і білка HIF-3альфа - в 3 рази. В ділянці медіального дрібноклітинного суб'ядра ПВЯ після закінчення гіпоксичних впливів вміст вазопресину збільшився у 6,6 раза, білка cFos - на 37 %, білка HIF-1альфа - у 2,5 раза і білка HIF-3альфа - на 73 %. У постгіпоксичний період відзначалося зменшення вмісту вазопресину в ПВЯ. При цьому, якщо в латеральній частині заднього крупноклітинного суб'ядра ПВЯ, порівняно з гіпоксичним періодом, рівень вазопресину знижувався в 4 рази і залишався на 43 % вищим, ніж у контрольних тварин, то в медіальному дрібноклітинному суб'ядрі ПВЯ вміст нейропептиду знижувався в 11 разів і був на 38 % нижчим, ніж до початку гіпоксичних впливів. Висновки. Гіпоксична гіпоксія стимулює утворення вазопресину, білків сімейства HIF і cFos у латеральній частині заднього крупноклітинного і медіальному дрібноклітинному суб'ядрах ПВЯ. У постгіпоксичний період спостерігається пригнічення синтезу вазопресину в нейронах медіального дрібноклітинного суб'ядра при збереженні підвищеної функціональної активності нейронів латеральної частини.
Дод.точки доступу:
Шаменко, В. А.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

11.

Профилактика прогрессирования когнитивной недостаточности у родственников 1-й степени родства пациентов с болезнью Альцгеймера / Н. Д. Селезнева [и др.] // Журнал неврологии и психиатрии им. С.С. Корсакова. - 2018. - Том 118, N 10(вып. 1). - С. 30-36. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-~главная:
АЛЬЦГЕЙМЕРА БОЛЕЗНЬ -- ALZHEIMER DISEASE
КОГНИТИВНЫЕ РАССТРОЙСТВА -- COGNITION DISORDERS (профилактика и контроль)
НООТРОПНЫЕ СРЕДСТВА -- NOOTROPIC AGENTS (терапевтическое применение)
СЕМЬИ ЯДРО -- NUCLEAR FAMILY
Дод.точки доступу:
Селезнева, Н. Д.
Рошина, И. Ф.
Коровайцева, Г. И.
Гаврилова, С. И.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

12.

Динамика моторных симптомов болезни Паркинсона на фоне хронической двусторонней электростимуляции субталамического ядра с использованием двух методик верификации структуры мишени / Н. Н. Губарева [и др.] // Журнал неврологии и психиатрии им. С.С. Корсакова. - 2017. - Т. 117, № 11. - С. 24-30. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-~главная:
ПАРКИНСОНА БОЛЕЗНЬ -- PARKINSON DISEASE (диагностика, патофизиология)
СУБТАЛАМУСА ЯДРО -- SUBTHALAMIC NUCLEUS
ЭЛЕКТРИЧЕСКАЯ СТИМУЛЯЦИЯ -- ELECTRIC STIMULATION (методы)
ДВИГАТЕЛЬНЫХ НАВЫКОВ РАССТРОЙСТВА -- MOTOR SKILLS DISORDERS (диагностика, этиология)
Дод.точки доступу:
Губарева, Н. Н.
Федорова, Н. В.
Бриль, Е. В.
Томский, А. А.
Гамалея, А. А.
Поддубская, А. А.
Шабалов, В. А.
Омарова, С. М.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

13.

Vlasova, K. V.
Circadian dynamics of optic density of melatonin receptors in the neurons of hypothalamic supraoptic nucleus in rats under altered photoperiod / K. V. Vlasova, R. Ye. Bulyk // Актуал. пробл. сучасн. мед. : Вісн. Укр. мед. стомат. акад. : науково-практичний журнал. - 2019. - Т. 19, № 3. - С. 117-120. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2077-1096

MeSH-~главная:
СУПРАОПТИЧЕСКОЕ ЯДРО -- SUPRAOPTIC NUCLEUS
ГИПОТАЛАМУС -- HYPOTHALAMUS
РЕЦЕПТОРЫ МЕЛАТОНИНА -- RECEPTORS, MELATONIN
ЦИРКАДНЫХ РИТМОВ СИГНАЛЬНЫЕ ПЕПТИДЫ И БЕЛКИ -- CIRCADIAN RHYTHM SIGNALING PEPTIDES AND PROTEINS
ИММУНОГИСТОХИМИЯ -- IMMUNOHISTOCHEMISTRY
КРЫСЫ -- RATS
Анотація: Вступление. Секреция мелатонина резко подавляется светом, влияет на способность передавать информацию о суточном ритме от гипоталамуса к другим нейронным мишеням и тем самым изменяет экспрессию некоторых биологических ритмов. Гормон контролирует состояние гипоталамо-гипофизарной системы и деятельность эндокринных желез через рецепторы мелатонина (мембранные, цитозольные и ядерные). Кроме того, используя механизм обратной связи, гормон взаимодействует с супраоптическим ядром гипоталамуса и регулирует водно-солевой обмен, реагируя на стрессовую реакцию.Цель исследования. На основании имуногистохимической методики объединенной с компьютерной микроденситометрией предоставить количественную циркадианную характеристику плотности мелатониновых рецепторов в нейронах супраоптического ядра гипоталамуса крыс.Материал и методы. Эксперименты проводились на 60 зрелых самцах крыс массой 150-180 г. Животных разделили на 3 серии, по 2 группы. Животные поддавались условиям стандартного светового режима, гиперилюминизации и круглосуточного освещения с инъекциями экзогенного мелатонина в течение 7 дней. Для выполнения ммуногистохимического анализа использовали поликлональные антитела к рецептора м мелатонина 1А, производителя Abcam и стрептавидинбиотиновую систему визуализации LSAB2 (пероксидазная метка + диаминобензидин) производителя Chemicon International Inc. Дополнительное окрашивания ядер проводили гематоксилином айера.Выводы. Плотность мелатониновых рецепторов 1А в нейронах супраоптического ядра гипоталамуса крыс в норме характеризуется четким циркадианный ритмом. В среднем самая высокая плотность рецепторов отмечается в 02.00 ч суток, а 14.00 она существенно снижается (р = 0,002). Иммуногистохимическое исследование позволило выявить, что в условиях подавления активности шишковидной железы нарушается циркадианный ритм плотности мелатониновых рецепторов в нейронах супраоптических ядер гипоталамуса, характеризующаяся недостоверной разницей показателей в исследуемые периоды суток.
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Bulyk, R. Ye.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

14.

Ганчева, О. В.
Артеріальна гіпертензія - як важливий фактор морфоденсітометричних змін нейронів аркуатного ядра гіпоталамуса. Залежність перебудов від етіології артеріальної гіпертензії / О. В. Ганчева, С. В. Тіщенко // Клінічна та експериментальна патологія. - 2019. - Т. 18, № 1. - С. 33-38. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-~главная:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (этиология)
АРКУАТНОЕ ЯДРО ГИПОТАЛАМУСА -- ARCUATE NUCLEUS OF HYPOTHALAMUS
Анотація: За останні роки досягнутий особливий прогрес у розумінні значення гіпоталамічних ядер у регуляції вегетативних функцій, метаболічних процесів, а також артеріального тиску. Завдяки застосуванню імуноцитохімічних та молекулярно-генетичних методів стало можливим вивчення не тільки морфології нейросекреторних клітин, але і їх зв'язків з іншими відділами як гіпоталамуса, так і всього мозку. Також за допомогою цих методів стало можливим ідентифікувати синтезовані у них нейрогормони, місця їх переважної локалізації, шляхи транспорту та їх секреції. Уже добре відомо, що підвищення функціональної активності нервової системи буде проявлятися цитохімічно перебудовою пластичного та енергетичного обмінів нейронів, збільшенням розмірів клітин та їх структур, підвищенням концентрації та вмісту РНК. Мета - визначити особливості морфоденситометричних характеристик ядер нейронів аркуатного ядра (АрЯ) гіпоталамуса при різних за етіопатогенетичними механізмами артеріальних гіпертензіях. Матеріали та методи. Для реалізації поставленої мети використано 3 групи щурів по 10 тварин у кожній. Контрольну групу утворили щури лінії Вістар з нормальним артеріальним тиском, до другої групи ввійшли щури лінії Вістар зі змодельованою ендокринно-сольовою артеріальною гіпертензією (ЕСАГ), яка відповідає вторинно асоційованій із ендокринними порушеннями артеріальній гіпертензії людини, третю групу укомплектували зі щурів лінії SHR, які відповідають есенціальній артеріальній гіпертензії людини. Для визначення морфоденситометричних характеристик ядер нейронів АрЯ гіпоталамуса, його зрізи товщиною 5 мкм фарбували галоціанін-хромовими галунами за Ейнарсоном. Після чого за допомогою програми ImageJ обчислювали морфоденситометричні параметри ядер нейронів АрЯ гіпоталамуса - вміст РНК (уОд), концентрацію (уОд/мкм2) та його площу (мкм2). Статистичну обробку даних проводили за допомогою програми EXCEL-7.0. Результати. Під час проведеного дослідження встановлено, що формування артеріальної гіпертензії призводить до змін морфоденситометричних характеристик ядер нейронів АрЯ гіпоталамусу. У них відзначають відмінності площі ядер нейронів, концентрація та вміст РНК залежать від етіології та патогенезу розвитку артеріальної гіпертензії. При моделі ессенціальної артеріальної гіпертензії виявляються достовірно високі значення площі ядер нейронів на фоні зменшення у них концентрації гетерогенної РНК. При вторинній артеріальній гіпертензії, асоційованій із ендокринними порушеннями, площа ядер нейронів, навпаки, зменшується зі зниженням у них вмісту та концентрації РНК.
Дод.точки доступу:
Тіщенко, С.В.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

15.

Нейрофармакологічний аналіз модуляції активності хвостатого ядра при хронічній судомній активності / Р. С. Вастьянов [и др.] // Світ медицини та біології = World of Medicine and Biology : науковий, медичний, екологічний журнал. - 2019. - № 1(67). - С. 126-133 : табл. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2079-8334

MeSH-~главная:
ПИЛОКАРПИН -- PILOCARPINE
ПИКРОТОКСИН -- PICROTOXIN
ХВОСТАТОЕ ЯДРО -- CAUDATE NUCLEUS
ПРИПАДКИ -- SEIZURES
ПЛАВАНИЕ -- SWIMMING
Анотація: Целью работы явилось исследование плавательного поведения в динамике бессудорожного периода в условиях двух моделей хронического судорожного синдрома – пикротоксин (ПКТ) -индуцированного киндлинга и пилокарпин (ПЛК) -вызванных судорог при модуляции внутристриарной холин-, дофамин- и ГАМК-ергической нейропередачи. В опытах на крысах-самцах установлено, что при воспроизведения хронической судорожной активности в условиях ПКТ- и ПЛК-индуцированных хронических судорог отмечается функциональное усиление холинергической и дофаминергической нейромедиации стриатума вместе с торможением его ГАМК-ергических механизмов. В середине бессудорожного периода активация холин- и дофаминергической нейромедиации стриатума и угнетение его ГАМК-енгической активности у киндлинговых крыс способствовало наиболее выраженным изменениям плавательного поведения, которые характеризовались уменьшением вариабельности и ухудшением избегания животных из бассейна. Подобные нарушения плавательного поведения отмечались у крыс в условиях ПЛК-индуцированных судорог в случае торможения холин- и дофамин- и активации ГАМК-ергической активности стриатума. Плавательное поведение крыс в конце бессудорожного интервала характеризуется обездвиженностью животных и улучшением способности переключения на формирование активно-адаптивного поведения при активации холин- и дофаминергической нейротрансмиссии, а также при угнетении ГАМК-ергических механизмов стриатума при индукции судорог ПКТ и в диаметрально противоположных условиях при ПЛК-вызванных судорогах. Гиперактивация стриатума детерминирует развитие ПКТ- и ПЛК-индуцированной хронической судорожной активности.
Дод.точки доступу:
Вастьянов, Р. С.
Топал, М. М.
Стоянов, О. М.
Брошков, М. М.
Галузінська, М. І.
Левковська, В. Ю.
Шпота, О. Є.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

16.

Геворкян, А. Р.
Динамика изменений морфофункционального состояния супрахиазматических ядер гипоталамуса при гипопинеализме / А. Р. Геворкян, Г. И. Губина-Вакулик // Клінічна та експериментальна патологія. - 2018. - Т. 17, № 3 (ч.2). - С. 27-34. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-~главная:
ШИШКОВИДНАЯ ЖЕЛЕЗА -- PINEAL GLAND (патология)
СУПРАХИАЗМАТИЧЕСКОЕ ЯДРО -- SUPRACHIASMATIC NUCLEUS (физиология)
ГИПОТАЛАМУС -- HYPOTHALAMUS
Анотація: Мета роботи - вивчити, яким чином зміна світлового режиму, а саме тривала світлова експозиція в нічний час доби, впливає на морфофункціональні характеристики СХЯ гіпоталамуса. Матеріали та методи. Робота виконана на 20 молодих статевозрілих кролях-самцях (вік 4-5 місяців), яких утримували в умовах цілодобового освітлення протягом 5 місяців: вдень природне світло, вночі електричне освітлення з використанням ламп розжарювання потужністю 100 Вт. Інтенсивність освітлення в клітках коливалася від 30 до 40 люкс. Контрольних тварин утримували в умовах природної зміни дня і ночі. Ділянку головного мозку, що прилягає до hiasma opticus, фіксували в 10% формаліні, мікропрепарати фарбували гематоксиліном-еозином і галоціанін-хромовими галунами за Ейнарсоном. На комп'ютерних відображеннях (Axiostar ("Zeiss", ФРН) мікропрепаратів визначали площу великих нейронів СХЯ та їх ядер. На мікропрепаратах, забарвлених за Ейнарсоном на сумарні нуклеїнові кислоти, визначали оптичну щільність ядер і цитоплазми нейронів СХЯ, а також плоїдність їх ядер. Результати. Нейрони СХЯ сформовані групами клітин неправильної форми і мають цитологічні ознаки помірної активності: деякі нейрони з еухромним ядром, але більшість з ядром середнього ступеня гетерохромності, ядерця яких видно. Цитоплазма в більшості клітин з великим вмістом РНК. Нейропіль дрібночарунковий і добре пофарбований галоціаніном, що є свідченням високого вмісту РНК в відростках нейронів. Між нейронами велика кількість гліоцитів. Через 1 місяць цілодобового освітлення нейронів СХЯ стало менше, вони набули округлу форму. Спостерігається різноманітність клітин: одні - темні з ядром, яке важко розгледіти, інші - світліші, з розширеною цитоплазмою, що, ймовірно, є наслідком збільшення площі, що займає ендоплазматичний ретикулум, в якому синтезуються, а потім виводяться до кровообігу нейропептиди. Подовження світлової експозиції до 5 місяців призвело до того, що нейрони СХЯ гіпоталамуса стають дрібнішими й темнішими, з ядром, яке майже не проглядається. Біля нейронів з'являються мікрогліальні інфільтрати. Збільшується кількість нейронів з пікнотичними ядрами. Результати цитометрії нейронів СХЯ гіпоталамуса показали, що у кролів основних груп в динаміці розвитку патологічного процесу спостерігається поступове, наростаюче у часі зменшення площі нейронів, яка через 1 місяць після початку світлової експозиції становить 78,8 % (Р 0,001), через 3 місяці 67,8 % (Р 0,001) і через 5 місяців 57,6 % (Р 0,001) від середньої площі нейронів СХЯ в групі контролю. Таким чином, наприкінці експерименту нейрони СХЯ стають майже вдвічі меншими, ніж у тварин контрольної групи. Зменшення розмірів клітин відбувається за рахунок зменшення площі і ядер, і цитоплазми. Ці дані свідчать про значне пригнічення морфофункціональної активності нейронів СХЯ. Була розрахована плоїдність (С) нейронів СХЯ. Виявилося, що C у інтактних тварин становила (8,4 ± 1,1), тобто поліплоїдія притаманна нейронам СХЯ. Через 1 місяць цілодобового освітлення цей показник становив (6,2 ± 0,5), через 3 місяці (5,2 ± 0,9), а через 5 місяців (4,0 ± 0,4). З огляду на факт зменшення кількості нейронів СХЯ протягом тривалої світлової експозиції, можна припустити, що першими гинуть найбільш морфофункціонально активні, з більш високим рівнем плоїдності. Решта нейронів мали зменшену площу власне клітини, тобто і ядра, і цитоплазми. При визначенні на мікропрепаратах, забарвлених за Ейнарсоном, ядра нейронів, що залишилися, мали зменшену оптичну щільність, особливо в кінці експерименту тобто, очевидно, в них формувалася підвищена еухромность для компенсаторного підвищення морфофункціональної активності. Виявлення зменшеної оптичної щільності цитоплазми нейронів СХЯ, що залишилися, може бути пояснено тим, що в групі тварин, що знаходяться під впливом цілодобового світла, особливо в останньому терміні, в СХЯ залишилися морфофункціонально менш активні нейрони в порівнянні з нейронами контрольної групи. Висновок. На тлі тривалого освітлення (навіть низької інтенсивності) СХЯ атрофуються зі зменшенням кількості нейронів (в першу чергу, максимально поліплоїдних нейронів) і компенсаторною гіперактивністю нейронів, що залишилися.
Дод.точки доступу:
Губина-Вакулик, Г.И.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

17.

Бойчук, Т. М.
Ефекти світлової депривації на морфофункціональний стан нейронів супрахіазматичних ядер гіпоталамуса щурів / Т. М. Бойчук, А. В. Абрамов, Р. Є. Булик // Клінічна та експериментальна патологія. - 2018. - Т. 17, № 3 (ч.2). - С. 16-21. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-~главная:
СУПРАХИАЗМАТИЧЕСКОЕ ЯДРО -- SUPRACHIASMATIC NUCLEUS (физиология)
СВЕТ -- LIGHT
НЕЙРОНЫ -- NEURONS
Анотація: Мета роботи - з'ясувати морфофункціональний стан супрахіазматичних ядер гіпоталамуса щурів у різні проміжки доби та активність нейронів вказаних ядер за умов світлової депривації. Матеріали і методи. Експерименти проведені на 48 статевозрілих самцях безпородних білих щурів, які поділені на 2 серії досліджень. Забір біоматеріалу здійснювався о 14.00 і о 02.00 год. Тварини 1-ої серії перебували 7 діб за умов звичайного світлового режиму (світло з 08.00 до 20.00 год, освітленість люмінесцентними лампами на рівні кліток 500 Лк). Тварини серії №2 перебували за умов світлової депривації (постійної темряви) протягом 7-ми діб. Після закінчення 7-денного експерименту наступного дня о 14.00 і о 02.00 год здійснювали виведення тварин з експерименту шляхом одномоментної декапітації під етаміналовим наркозом (40,0 мг/кг внутрішньочеревинно). Морфометричний і денситометричний аналіз нейронів гіпоталамуса і кількісний аналіз вмісту в них РНК проводили на комп'ютерній системі цифрового аналізу зображення VIDAS-386 (Kontron Elektronik, Німеччина) у видимому спектрі. Отримані експериментальні дані обробляли на персональних комп'ютерах пакетом прикладних і статистичних програм VIDAS-2.5 (Kontron Elektronik, Німеччина) і Excel-2003 (Microsoft Corp., США). Для вибірок усіх показників розраховували значення середнього арифметичного, середньоквадратичного відхилення та похибки середнього. Результати. Вивчення морфометричних характеристик нейронів СХЯ гіпоталамуса виявило добову динаміку показників. Так, порівняно з денним періодом (14.00 год), до 02.00 год відмічали вірогідне збільшення (на 7,8±1,5%) площі тіла нейронів СХЯ, зумовлене зростанням площі ядра клітин. Моделювання підвищеної мелатонін-продукувальної активності шишкоподібної залози характеризувалося більш глибшими проявами о 02.00 год, порівняно з 14.00 год. Зокрема, морфометрично це проявлялося вірогідним зниженням площі нейрона на 21,89±3,26%. Це зумовлено вірогідним зменшенням площ його ядра на 25,67±4,01% та цитоплазми - на 16,38±2,12%. Не зважаючи на зменшення площі нейрона і його компонентів, у нічний період в ядрі реєстрували вірогідно вищу концентрацію РНК (на 11,43±1,25%) внаслідок її підвищення в ядерці (на 12,24±1,09%). Паралельно вміст РНК вірогідно зростав і в цитоплазмі, де її концентрація становила 0,168±0,0018 од. опт. щільності. Висновки. Тривалість фотоперіоду істотно впливає на фоторецепторні пейсмекери супрахіазматичних ядер гіпоталамуса щурів. Світлова депривація порізному віддзеркалюється на морфофункціональній активності пейсмекера циркадіанного періодизму, а саме: вдень - знижує, а вночі - підвищує її. Крім того, утримування тварин за умов постійної темряви призводить до згладжування добових відмінностей площі тіла нейрона СХЯ, порівняно з інтактними тваринами.
Дод.точки доступу:
Абрамов, А.В.
Булик, Р.Є.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

18.

Hasiuk, N. V.
Features of the tobacco smoking-related restructuring of the cellular composition of the oral mucosa / N. V. Hasiuk, G. A. Yeroshenko, P. O. Maystruk // Світ медицини та біології = World of Medicine and Biology : науковий, медичний, екологічний журнал. - 2018. - № 4(66). - С. 157-160. - Bibliogr. . - ISSN 2079-8334

MeSH-~главная:
КЛЕТКИ ЯДРО -- CELL NUCLEUS
ЦИТОПЛАЗМА -- CYTOPLASM
ЭПИТЕЛИЙ -- EPITHELIUM
СЛИЗИСТАЯ ОБОЛОЧКА -- MUCOUS MEMBRANE
Анотація: В статье приведены результаты комплексного морфологического исследования слизистой оболочки полости рта у курильщиков, полученные путем комплексного цитологического и статистического изучения. Данные результаты, дают возможность характеризовать описаные изменения, как «дискератозные» или «пролиферативные», которые в себе несут цитологические критерии дискератоза в виде нарушения ороговения эпителия данной анатомической области. Анализ предложенных нами схем патогенеза, и наличие общих составляющих, в его звеньях, дает возможность рассматривать приведенную цитологическую перестройку – «воспалительный» тип цитограм и «дискератозный» в виде двух автономных процессов, которые возникли на слизистой оболочке полости рта в условиях курения, так и звенья патогенетического механизма на этапе предопухолевой трансформации.
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Yeroshenko, G. A.
Maystruk, P. O.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

19.

Morphological substantiation of criteria of prediction of clinical course of generalized periodontitis / N. V. Hasiuk [и др.] // Світ медицини та біології = World of Medicine and Biology : науковий, медичний, екологічний журнал. - 2018. - № 3(65). - С. 46-50. - Bibliogr. . - ISSN 2079-8334

MeSH-~главная:
ЦИТОПЛАЗМА -- CYTOPLASM
КЛЕТКИ ЯДРО -- CELL NUCLEUS
ПАРОДОНТОЛОГИЯ -- PERIODONTICS
Анотація: В статье предложены пути оптимизации диагностического процесса у пародонтологических, больных путем изучения клеточного состава парадонтальных карманов и применения интегрированных цитологических параметров. Полученные результаты дают возможность разработки морфологического алгоритма обследования, с целью объективизации пародонтоло-гического статуса пациентов. Применение предложенного алгоритма обследования, которое включает изучение клеточного состава пародонтальных карманов, а также морфологические изменения эпителия, дает возможность дополнить существующий арсенал традиционных диагностических методов в пародонтологии, больше точными и доказательными и предлагают ряд морфологических прогностических критериев клинического течения данного заболевания.
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Hasiuk, N. V.
Levandovsky, R. A.
Borodach, V. O.
Klitynska, O. V.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

20.

Григорьева, В. Н.
Амнестический синдром, речевые и регуляторные нарушения в клинике острого ишемического инсультас преимущественным повреждением хвостатого ядра / В. Н. Григорьева, Г. В. Тихомиров, Т. Н. Семенова // Неврол. журн. = Neurological Journal : научно-практический ж-л. - 2018. - Т. 23, № 2. - С. 78-85 : ил. - Библиогр. в конце ст. . - ISSN 1560-9545

MeSH-~главная:
ИНСУЛЬТ -- STROKE
ХВОСТАТОЕ ЯДРО -- CAUDATE NUCLEUS
АМНЕЗИЯ -- AMNESIA
Анотація: Острое развитие когнитивных нарушений в клинической картине ишемического инсульта приводит к диагностическим трудностям. Приводится описание клинического случая острого развития амнестического синдрома в сочетании с апатией, подкорковой афазией, анозогнозией и когнитивными нарушениями у 43-летней больной с ишемическим инсультом. По данным нейровизуализации у больной было выявлено преимущественное поражение головки и тела левого хвостатого ядра. Наиболее стойкими у описанной пациентки оказались расстройства кратковременной слухо-речевой памяти «лобно-подкоркового» типа, обеднение речи, нарушения произвольного внимания и управляющих функций, сохранявшиеся через 3 мес после инсульта. Приводится краткий обзор литературы по вопросам, касающимся патогенеза и клинических особенностей когнитивных нарушений при ишемическом поражении хвостатого ядра.
Дод.точки доступу:
Тихомиров, Г. В.
Семенова, Т. Н.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

1-20 21-40 41-60 61-66

© Міжнародна асоціація користувачів і розробників
електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)