Головна Спрощений режим Опис

Бази даних


Періодичні видання. Статті - результати пошуку 149015

Вид пошуку

Зона пошуку
у знайденому
 Знайдено у інших БД:Книги (1)Методичні рекомендації. Брошури (1)Матеріали конференцій (23)Електронний ресурс (2)
Формат представлення знайдених документів:
повнийінформаційнийкороткий
Відсортувати знайдені документи за:
авторомназвоюроком виданнятипом документа
Пошуковий запит: (<.>A=Ткаченко, М. В.$<.>)
Загальна кількість знайдених документів : 107
Показані документи с 1 за 10
 1-10    11-20   21-30   31-40   41-50   51-60      
1.


   
    Сучасний погляд на молекулярні механізми регуляції обміну сечової кислоти в кишечнику / В. М. Ждан [и др.] // Актуал. пробл. сучасн. мед. : Вісн. Укр. мед. стомат. акад. : науково-практичний журнал. - 2024. - Т. 24, № 2. - С. 293-297 . - ISSN 2077-1096


MeSH-~главная:
МОЧЕВАЯ КИСЛОТА -- URIC ACID
ГИПЕРУРИКЕМИЯ -- HYPERURICEMIA
ПОДАГРА -- GOUT (микробиология)
МИКРОБИОТА -- MICROBIOTA
КИШЕЧНИК -- INTESTINES (микробиология)
Анотація: В огляді представлені сучасні дані про прямі та опосередковані патогенетичні взаємозв'язки метаболізму пуринових сполук з біохімічними процесами в клітинах травної системи. Проведено комплексний аналіз доступних сучасних публікацій за період з 2000 до 2024 роки у базах Scopus, PubMed, eLIIBRARY, Google Scholar. Сечова кислота – кінцевий продукт катаболізму пуриновмісних сполук. Концентрація сечової кислоти підтримується в динамічному балансі за участю нирок та органів шлунково-кишкового тракту (тонкої кишки та печінки). Подагра – хронічне захворювання, яке розвивається в результаті взаємодії молекулярно-генетичних факторів та зовнішніх умов. Підвищення вмісту уратів у сироватці крові (гіперурикемія) та відкладення кристалів урату натрію в органах і тканинах запускають каскад запальних та фібротичних процесів у слизовій оболонці, у гладком'язових, паренхіматозних та ендотеліальних клітинах, у тому числі органів шлунково-кишкового тракту. У нормі в людини екскретується близько 1,5 г сечової кислоти на добу. У фізіологічних умовах дві третини сечової кислоти виводяться з організму нирками, одна третина через кишечник і незначна частина – з жовчю. Гіпотеза, яка пов'язує патогенез гіперурикемії з «перевантаженням нирок», передбачає, що захворювання може розвиватися внаслідок порушення ниркової екскреції при недостатній елімінації сечової кислоти через кишечник. Частина транспортних систем сечової кислоти активно працює в гепато- та ентероцитах, що визначає її утворення та кліренс. Білки-переносники сечової кислоти поділяють на дві категорії: транспортери реабсорбції уратів та транспортери екскреції уратів, їх експресія регулюється факторами транскрипції, гормонами та метаболітами кишкової мікрофлори. Вплив мікробіоти кишечника на метаболізм сечової кислоти пов'язаний з її участю в пуриновому обміні, розкладанні та елімінації сечової кислоти з метаболітами кишкової флори та пригніченням подагричного запалення та оцінюється як новий терапевтичний потенціал при подагрі та гіперурикемії, що дозволяє уникнути пошкодження нирок та уролітіазу.
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Ждан, В. М.
Ткаченко, М. В.
Бабаніна, М. Ю.
Волченко, Г. В.
Кітура, Є. М.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

2.
Шифр: АУ20/2024/24/2
   Журнал

Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії [Текст] : науково-практичний журнал/ головний редактор В.М. Ждан. - Полтава : ПДМУ, Заснований в 2001 році - . - ISSN 2077-1096. - Періодичність hi
2024р. Т. 24 № 2
Зміст:
Є примірники у відділах: всього 1 : ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие
Перейти до описів статей

3.


   
    Аутоімунний гепатит та складність його ведення: клінічний випадок / В. М. Ждан [и др.] // Вісн. пробл. біол. і медицини = Bulletin of Problems in Biology and Medicine : український науково-практичний журнал. - 2023. - № 4(171). - С. 182-187 . - ISSN 2077-4214


MeSH-~главная:
ГЕПАТИТ АУТОИММУННЫЙ -- HEPATITIS, AUTOIMMUNE (диагностика)
ХОЛАНГИТ -- CHOLANGITIS
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY (тенденции)
Анотація: Аутоімунний гепатит вважається рідкісним аутоімунним запальним захворюванням печінки, який має високу летальність при відсутності терапії. Щорічна захворюваність на аутоімунний гепатит у світі становить 1,37 на 100 000 осіб, залежить від регіону виникнення та віку. Особливістю аутоімунного гепатиту є широкий спектр клінічних симптомів, від безсимптомного (у 25-37% хворих) на протязі кількох років, до гострого перебігу захворювання, що ускладнює своєчасність діагностики таких хворих. Безсимптомність клінічних ознак аутоімунного гепатиту приводить до появи в 30% пацієнтів циротичних змін печінки. Крім цього, перебіг аутоімунного гепатиту в 14-44% випадків ускладнюється іншими супутніми аутоімунними хворобами, такими як аутоімунний тіреоїдит або цукровий діабет І типу. Складність ведення пацієнтів із аутоімунним гепатитом часто обумовлена оверлап-синдромами із первинним біліарним холангітом або первинним склерозуючим холангітом. Поширеність оверлап-синдрому серед пацієнтів із аутоімунним гепатитом становить у середньому 8-10%. Найбільш вагома роль у верифікації діагнозу, особливо при одночасній маніфестації захворювань, відводиться гістологічному дослідженню та діагностичним маркерам аутоімунного гепатиту, що має оверлап-синдром із первинним біліарним холангітом. В даній роботі наведено клінічний випадок пацієнтки із перехресним перебігом аутоімунного гепатиту та первинного біліарного холангіту, що мав безсимптомний початок та потребував проведення біопсії печінки для підтвердження оверлап-синдрому. В подальшому, не дивлячись на мінімальну активність захворювання, постійну терапію, відзначається прогресування хвороби, із формуванням фіброзу печінки F2 – F3 по шкалі METAVIR за даними УЗД печінки з 2-D зсувнохвильовою еластометрією. Тривалий перебіг хвороби ускладнився також появою супутнього аутоімунного тіреоїдиту та формуванням остеопенії ІІІ ступеню на фоні глюкокортикостероїдної терапії. На прикладі даного клінічного випадку, висвітлюється тактика попередження ускладнень та прогресування хвороби. Представлені дані дослідження можуть зацікавити сімейних лікарів, терапевтів, гастроентерологів та лікарів інших спеціальностей.
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Ждан, В. М.
Кир'ян, О. А.
Бабаніна, М. Ю.
Іваницький, І. В.
Ткаченко, М. В.
Лебідь, В. Г.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

4.


   
    Геронтологічні аспекти і паліативний догляд у сімейній медицині / В. М. Ждан [и др.] // Актуал. пробл. сучасн. мед. : Вісн. Укр. мед. стомат. акад. : науково-практичний журнал. - 2023. - Т. 23, № 4. - С. 292-296 . - ISSN 2077-1096


MeSH-~главная:
ПОЖИЛЫЕ -- AGED
ПАЛЛИАТИВНАЯ МЕДИЦИНА -- PALLIATIVE MEDICINE (тенденции)
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY (тенденции)
ВРАЧИ СЕМЕЙНЫЕ -- PHYSICIANS, FAMILY (тенденции)
Анотація: В статті приведений аналіз літератури стосовно геронтологічних аспектів коморбідності і надання паліативної допомоги в практиці сімейного лікаря. За даними ООН, у 2020 році вік майже кожного десятого жителя Землі перевищував 65 років. У 2050 році їх частка зросте з 9,3% до 15,9%. Частка людей 60 років і старше становитиме до однієї третини населення планети. Аналіз звернень в амбулаторно-поліклінічні установи демонструє, що загалом за всіма класами хвороб та окремих захворювань, найбільший відсоток звернень до лікаря спостерігається в групах 70 років і старше. В похилому віці як фізіологічне, так і патологічне старіння супроводжується структурними та функціональними змінами всіх органів та систем, порушенням гемодинаміки, погіршенням кровопостачання тканин, підвищенням ризику розвитку гіпоксії з раннім включенням анаеробних механізмів. Серед тих, хто звертається за медичною допомогою до сімейного лікаря в Україні, частка пацієнтів похилого віку із поєднаною патологією становить понад 80%. Люди літнього віку з коморбідною патологією страждають від болю більше, ніж представники інших вікових груп. Однією з першочергових медико-соціальних та гуманітарних проблем багатьох країн світу є створення та розвиток доступної та ефективної системи надання паліативної допомоги населенню. Ці проблеми виникли через збільшення кількості інкурабельних хворих з обмеженим прогнозом тривалості життя. За аналізом досвіду різних країн переконливо видно, що паліативна та хоспісна допомога найкраще забезпечує потреби та належну якість життя паліативних пацієнтів та їх рідних, сприяє збереженню людської гідності наприкінці біологічного життя. Метою паліативної допомоги є полегшення страждань пацієнтів та їхніх родин шляхом комплексної оцінки та лікування фізичних, психосоціальних і духовних симптомів, які відчувають пацієнти. Паліативна допомога зосереджена на передбаченні, запобіганні, діагностиці та лікуванні симптомів, які відчувають пацієнти з серйозною або небезпечною для життя хворобою, а також на допомозі пацієнтам та їхнім родинам приймати важливі з медичної точки зору рішення. Сімейного лікаря визнано спеціалістом медичної галузі, який може найповніше впливати на стан здоров’я населення. Сімейні лікарі надають паліативну допомогу, вони консультують, навчають близьких та родичів хворого стосовно потреб пацієнта, надають психологічну та моральну підтримку як пацієнту так і його родині.
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Ждан, В. М.
Бабаніна, М. Ю.
Кітура, Є. М.
Іщейкіна, Ю. О.
Ткаченко, М. В.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

5.
Шифр: ВУ12/2023/4(171)
   Журнал

Вісник проблем біології і медицини [Текст] : український науково-практичний журнал/ головний редактор В.М. Ждан. - Полтава : ПДМУ, Засновано у листопаді 1993 року - . - ISSN 2077-4214. - Періодичність hi
2023р. № 4(171)
Зміст:
Є примірники у відділах: всього 1 : ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие
Перейти до описів статей

6.
Шифр: АУ20/2023/23/4
   Журнал

Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії [Текст] : науково-практичний журнал/ головний редактор В.М. Ждан. - Полтава : ПДМУ, Заснований в 2001 році - . - ISSN 2077-1096. - Періодичність hi
2023р. Т. 23 № 4
Зміст:
Є примірники у відділах: всього 1 : ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие
Перейти до описів статей

7.


   
    Сучасний погляд на протизапальну та уратзнижувальну терапію подагри / М. В. Ткаченко [и др.] // Актуал. пробл. сучасн. мед. : Вісн. Укр. мед. стомат. акад. : науково-практичний журнал. - 2023. - Т. 23, № 3. - С. 217-224 . - ISSN 2077-1096


MeSH-~главная:
ПОДАГРА -- GOUT (терапия)
ПРОТИВОПОДАГРИЧЕСКИЕ СРЕДСТВА -- GOUT SUPPRESSANTS
ПРОТИВОРЕВМАТИЧЕСКИЕ СРЕДСТВА -- ANTIRHEUMATIC AGENTS
ПРОТИВОВОСПАЛИТЕЛЬНЫЕ СРЕДСТВА НЕСТЕРОИДНЫЕ -- ANTI-INFLAMMATORY AGENTS, NON-STEROIDAL
КОЛХИЦИН -- COLCHICINE (диагностическое применение, терапевтическое применение)
АДРЕНОКОРТИКОТРОПНЫЙ ГОРМОН -- ADRENOCORTICOTROPIC HORMONE (терапевтическое применение)
МОЧЕВОЙ КИСЛОТЫ ВЫВЕДЕНИЕ, ЛЕКАРСТВЕННЫЕ СРЕДСТВА -- URICOSURIC AGENTS
Анотація: У статті наводиться огляд нових та перспективних препаратів для протизапальної та уратзнижувальної терапії подагри – як уже зареєстрованих та застосовуваних у клінічній практиці, так і тих що знаходяться на етапах впровадження або клінічного дослідження та демонструють свою високу ефективність та безпеку. Показано сучасні підходи до терапії подагри, що отримали своє відображення у зарубіжних та вітчизняних клінічних рекомендаціях. Акцент зроблений на безпеці та ефективності колхіцину при подагричному артриті та його кардіопротективних властивостях у пацієнтів, які страждають на подагру у поєднанні із серцево-судинною патологією. Наведено відомості про ефективність нового протизапального засобу для симптоматичної терапії подагри – канакінумабу. Ефективність та безпека анакінри дозволяє розглядати її як перспективну альтернативу традиційному підходу до протизапальної терапії подагри. Рилонацепт дозволяє лікарям сформувати більше потенційних алгоритмів лікування у популяції пацієнтів з подагрою, що важко піддається традиційній терапії. Наведено історичні відомості про застосування адренокортикотропного гормону як протизапального агенту при подагрі. Надано інформацію про резервні, нові та перспективні уратзнижувальні препарати. Фокус зроблено на безпеці та ефективності фебуксостату, підтверджених результатами останніх великих рандомізованих клінічних досліджень. Розглянуто інші препарати, що знижують рівень сечової кислоти в плазмі крові: урикозуричні засоби (пробенецид, бензбромарон, сульфінпіразон, лезинурад, веринурад, дотинурад та архалофенат), інгібітори ксантиноксидази (алопуринол та топіроксостат), препарати пегильованої урикази можна розглядати в майбутньому як препарати резерву з можливістю поєднаного застосування з основними засобами для уратзнижувальної терапії.
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Ткаченко, М. В.
Бабаніна, М. Ю.
Волченко, Г. В.
Кітура, Є. М.
Кир’ян, О. А.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

8.
Шифр: АУ20/2023/23/3
   Журнал

Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії [Текст] : науково-практичний журнал/ головний редактор В.М. Ждан. - Полтава : ПДМУ, Заснований в 2001 році - . - ISSN 2077-1096. - Періодичність hi
2023р. Т. 23 № 3
Зміст:
Є примірники у відділах: всього 1 : ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие
Перейти до описів статей

9.


   
    Подагрична нефропатія: вибір стартової терапії у коморбідного пацієнта / В. М. Ждан [и др.] // Вісн. пробл. біол. і медицини = Bulletin of Problems in Biology and Medicine : український науково-практичний журнал. - 2022. - № 3(166). - С. 199-205 . - ISSN 2077-4214


MeSH-~главная:
ПОДАГРА -- GOUT
АРТРИТ ПОДАГРИЧЕСКИЙ -- ARTHRITIS, GOUTY
НЕФРОЗ -- NEPHROSIS
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
Анотація: Подагра – одне із найпоширеніших запальних захворювань суглобів, яке нерідко супроводжується коморбідною патологією, найчастіше захворюваннями серцево-судинної системи та метаболічними розладами. Цей факт відображає вплив гіперурикемії та відсутність компенсації порушення пуринового обміну. Більшість дослідників пояснюють відсутність ефективного контролю пуринового обміну при подагрі низькою прихильністю пацієнтів до лікування. Ця ідея призвела до формування концепції недостатнього використання гіпоурикемічної терапії і, як наслідок, до відсутності контролю за перебігом захворювання і можливості запобігти погіршенню загального стану здоров’я пацієнта, що багато в чому обумовлене прогресуванням супутньої патології. Багато ретроспективних досліджень демонструють низьку частоту своєчасного призначення гіпоурікемічної терапії, неефективне дозування, що не дозволяє досягати цільових рівней СК в сироватці крові і ефективно контролювати захворювання. Фебуксостат є ефективним засобом для зниження рівня СК у сироватці крові при цьому захворюванні. У літературі наводяться дані про серйозні переваги фебуксостату над іншими гіпоурикемічними засобами. Метою цієї роботи було визначення можливості отримання клінічного та лабораторного ефекту в короткі терміни після початку терапії фебуксостатом (до 3 місяців) у пацієнтів з подагричною нефропатією, які мають супутню патологію. Проведено дослідження ефективності та безпеки фебуксостату (таблетки по 80 або 120 мг) у хворих на подагру із супутніми захворюваннями. Період спостереження становив 3 місяці, протягом цього часу оцінювали можливість досягнення пацієнтами цільового рівня СК (≤360 мкмоль/л). Цільового рівня СК протягом 1,5 місяця лікування досягли 6 пацієнтів. У 19 (30%) пацієнта рівень СК знизився до ≤360 мкмоль/л через 3 місяці терапії. Загострення подагри відзначені в перші 2 місяці терапії у поодиноких пацієнтів і характеризувалися меншою активністю суглобового синдрому. Відомо, що гіперурикемія – один із основних факторів ризику виникнення ендотеліальної дисфункції, яка, у свою чергу, сприяє розвитку артеріальної гіпертензії та пошкодженню органів-мішеней. Незалежно від АГ, підвищення рівня СК у сироватці крові впливає на клітини ендотелію та гладкої мускулатури судин, призводячи до формування мікросудинного ушкодження нирок. За нашими даними наявність ХХН, ЦД та/або АГ значно знижує швидкість досягнення цільових рівней СК та збільшує частоту нових випадків подагричних атак, кожна з яких посилює вираженість запалення, а також ризик серцево-судинних катастроф та смерті. Досягнення цільового рівня СК у 6 пацієнтів через 1,5 місяці після початку прийому фебуксостату і у чверті хворих після 3 міс. терапії демонструє його потужний гіпоурікемічний ефект, що забезпечує ранню відповідь на лікування.
Дод.точки доступу:
Ждан, В. М.
Ткаченко, М. В.
Бабаніна, М. Ю.
Волченко, Г. В.
Кітура, Є. М.
Кир’ян, О. А.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

10.


   
    Хвороба Вільсона та складність діагностичного пошуку: клінічний випадок / В. М. Ждан [и др.] // Вісн. пробл. біол. і медицини = Bulletin of Problems in Biology and Medicine : український науково-практичний журнал. - 2022. - № 3(166). - С. 189-193 . - ISSN 2077-4214


MeSH-~главная:
ГЕПАТОЛЕНТИКУЛЯРНАЯ ДЕГЕНЕРАЦИЯ -- HEPATOLENTICULAR DEGENERATION (диагностика, осложнения)
ГЕНЕТИЧЕСКАЯ ИЗМЕНЧИВОСТЬ -- GENETIC VARIATION
ГЕНЕТИЧЕСКАЯ ПРЕДРАСПОЛОЖЕННОСТЬ К БОЛЕЗНИ -- GENETIC PREDISPOSITION TO DISEASE
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
Анотація: У статті наведено приклад рідкісного генетичного захворювання – хвороби Вільсона. Захворювання має аутосомно-рецесивний тип спадкування та привертає значну увагу науковців, що обумовлено ураженням багатьох органів і систем людини при даному захворюванні та можливістю дебюту хвороби як в дитячому так і в дорослому віці. Хвороба Вільсона, що зустрічається з однаковою частотою у всьому світі, зумовлена мутаціями в гені ATP7B, який ідентифікований на довгому плечі 13-й хромосоми людини (13q14.3- q21.1) та впливом гетерозиготного носійства. Порушення обміну міді, які детерміновані генетичними змінами, відіграють головну роль у розвитку хвороби Вільсона, обумовлюють її накопичення у паренхімі печінки, нервовій тканині та периферійних відділах рогівки ока (формування кілець Кайзера-Флейшера) з послідуючим пошкодженням міддю відповідних органів та систем. Відсутність єдиного обстеження, яке могло б однозначно виключити або підтвердити хворобу Вільсона, потребує глибоких знань лікарів, щодо проявів даного спадкового захворювання. Тому своєчасне виявлення характерних симптомів та проведення діагностичних досліджень для підтвердження діагнозу, може покращити подальший прогноз перебігу хвороби. Метою нашого дослідження стало визначення дебюту хвороби Вільсона, що виникла у хворої 39 років на фоні коморбідної патології та аналіз складності ведення таких пацієнтів на прикладі даного клінічного випадку, із урахуванням механізмів розвитку різноманітних ознак захворювання та особливостей діагностичного пошуку при нетипових проявах хвороби, із використанням міжнародних рекомендацій та протоколів. Складність даного клінічного випадку полягала у нетиповому початку захворювання на фоні коморбідності, початковій відсутності ураження нервової системи, характерних офтальмологічних ознак та змін у вмісті «вільної» міді, церулоплазміну сироватки крові та рівня міді у добовій сечі. Доведена важливість визначення даних біохімічних показників у крові та сечі, при виключенні хвороби Вільсона у хворого з цирозом печінки, навіть при відсутності ураження інших органів – мішеней, які зазнають патологічного впливу із боку міді. Своєчасне призначення діагностичних маркерів хвороби Вільсона та відповідного специфічного лікування може допомогти попередити подальше прогресування хвороби та появу ускладнень у таких хворих. Представлені дані дослідження можуть зацікавити гастроентерологів, невропатологів, сімейних лікарів та лікарів інших спеціальностей.
Дод.точки доступу:
Ждан, В. М.
Кир'ян, О. А.
Бабаніна, М. Ю.
Кітура, Є. М.
Ткаченко, М. В.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

 1-10    11-20   21-30   31-40   41-50   51-60      
 
© 2017-2023
Бібліотека Полтавського державного медичного університету
36011, м. Полтава, вул. Шевченка, 23
© Міжнародна асоціація користувачів і розробників
електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)