ПОЛТАВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Головна

Спрощений режим

Опис

Бази даних

Періодичні видання. Статті - результати пошуку 148913

Вид пошуку

Книги

Періодичні видання. Статті

Книги іноземною мовою

Художня література

Дисертації

Автореферати

Методичні рекомендації. Брошури

Магістерські роботи

Матеріали конференцій

Електронний ресурс

Краєзнавство Полтавщини

Раритетні видання

Зона пошуку

у знайденому

Знайдено у інших БД:

Книги (42)

Автореферати (1)

Методичні рекомендації. Брошури (1)

Раритетні видання (1)

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: (<.>S=МЫШЦЫ<.>)

Загальна кількість знайдених документів : 74
Показані документи с 1 за 10

1-10 11-20 21-30 31-40 41-50 51-60

Роль активації транскрипційного фактора NF-кB у процесах деградації компонентів сполучної тканини скелетних м’язів за умов метаболічного синдрому / О. Є. Акімов [и др.] // Актуал. пробл. сучасн. мед. : Вісн. Укр. мед. стомат. акад. : науково-практичний журнал. - 2024. - Т. 24, № 2. - С. 104-107 . - ISSN 2077-1096

MeSH-~главная:
БЕДРО -- THIGH
МЫШЦЫ -- MUSCLES
МЕТАБОЛИЧЕСКИЙ СИНДРОМ X -- METABOLIC SYNDROME X
N-АЦЕТИЛНЕЙРАМИНОВАЯ КИСЛОТА -- N-ACETYLNEURAMINIC ACID
Анотація: Сполучна тканина в цілому, її клітинні та неклітинні компоненти, відіграє значну роль у розвитку багатьох патологічних процесів у різних органах та тканинах. Екстрацелюлярний матрикс є складною багатокомпонентною системою і в скелетній м’язовій тканині виконує не лише структурно-опорну функцію. а і виконує ряд регуляторних функцій. На даний час недостатньо вивченим є вплив активації транскрипційного фактора NF-κB на кількісний та якісний склад компонентів екстрацелюлярного матриксу скелетних м’язів за умов розвитку метаболічного синдрому. Метою даної роботи було вивчити вплив амонію піролідиндитіокарбамату на концентрацію глікозаміногліканів, концентрацію окремих фракцій глікозаміногліканів, вміст вільного L-оксипроліну та сіалових кислот у двоголовому м’язі стегна щурів за умов метаболічного синдрому. Дослідження проведено на 24 щурах-самцях лінії «Вістар» вагою 200-260 г., які були рандомізовано розподілені на 4 групи по 6 тварин. Перша – контрольна. Друга - група моделювання метаболічного синдрому. Метаболічний синдром відтворювали шляхом додавання до стандартного раціону віварію 20% розчину фруктози в якості єдиного джерела питної води. Метаболічний синдром моделювали протягом 60 днів. Третя група введення амонію піролідиндитіокарбамату в дозі 76 мг/кг в/о 3 рази на тиждень протягом 60 діб. Четверта – група поєднаного впливу введення амонію піролідиндитіокарбамату та відтворення метаболічнго синдрому. В 10% гомогенаті двоголового м’язу стегна визначали загальну концентрацію глікозаміногліканів, концентрації гепарин-гепаранової фракції глікозаміногліканів, кератан-дерматанової фракції глікозаміногліканів, хондроїтинової фракції глікозаміногліканів, вміст вільного L-оксипроліну та сіалових кислот. Введення амонію піролідиндитіокарбамату на фоні моделювання метаболічного синдрому призводить до зниження загальної концентрації ГАГ на 9,2% порівняно з групою метаболічного синдрому. Концентрація гепарин-гепаранової фракції за цих умов зростає на 121,1%, кератан-дерматанової знижується на 32,8%, концентрація хондроїтинової фракції знижується на 38,7% порівняно із групою метаболічного синдрому. Концентрація вільного L-оксипроліну та сіалових кислот у двоголовому м’язі стегна знижується на 19,8% та 24,4%, відповідно, порівняно із показниками групи метаболічного синдрому. Блокада активації транскрипційного фактора NF-κB шляхом внутрішньоочеревинного введення амонію піролідиндитіокарбамату на фоні моделювання метаболічного синдрому призводить до зменшення деполімеризації глікопротеїнів та протеогліканів, знижує інтенсивність колагенолізу та призводить до перерозподілу концентрацій окремих фракцій глікозаміногліканів, що характеризується зростанням вмісту гепарин-гепаранової фракції та зниженням хондроїтинової і кератан-дерматанової фракцій у двоголовому м’язі стегна щурів.
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Акімов, О. Є.
Микитенко, А. О.
Міщенко, А. В.
Костенко, В. О.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Коваль, О. А.
Топографо-анатомічні взаємовідношення внутрішньом’язових артерій і нервів за рівнями плеча у плодів людини / О. А. Коваль // Актуал. пробл. сучасн. мед. : Вісн. Укр. мед. стомат. акад. : науково-практичний журнал. - 2023. - Т. 23, № 2 ч.2. - С. 30-36 . - ISSN 2077-1096

MeSH-~главная:
ПЛЕЧО -- SHOULDER
МЫШЦЫ -- MUSCLES
ПЛОД -- FETUS
ЭМБРИОНАЛЬНЫЕ СТРУКТУРЫ -- EMBRYONIC STRUCTURES
Анотація: У сучасній хірургічній практиці зростає необхідність вдосконалення техніки оперативних втручань. Поєднана травма плеча залишається актуальною проблемою, незважаючи на розвиток новітніх методів діагностики та лікування. Ще декілька десятиліть тому метою хірургічного втручання при поєднаній травмі було збереження життя потерпілого, на сьогодні важливо не лише зберегти життя пацієнта, але відновити функцію пошкоджених структур. Переломи плечової кістки спостерігаються у 27,9% постраждалих із політравмою, суттєво обтяжуючи стан та значно ускладнюючи проведення невідкладних діагностичних та лікувальних заходів через пошкодження судин та нервів. Детальне вивчення топографоанатомічних взаємовідношень внутрішньом’язових артерій і нервів за рівнями плеча дозволяє підібрати оптимальну тактику оперативного втручання, уникнути ятрогенного пошкодження та сприяє швидкій реабілітації пацієнта.Мета дослідження. Виявити закономірності розподілу артерій і нервів за рівнями плеча у плодів людини.Матеріал та методи. Дослідження проведено на препаратах верхніх кінцівок 48 плодів людини 81,0-370,0 мм тім’яно-куприкової довжини (ТКД) без зовнішніх ознак анатомічних відхилень чи аномалій розвитку скелету і м’язів верхніх кінцівок за допомогою макромікроскопічного препарування, ін’єкції судин та морфометрії. Результати та висновки. У плодів людини зоною найбільшої концентрації внутрішньом’язових артерій і нервів є верхня і середня третини плеча. Місця вступу артерій і нервів, а також їхня топографія та форма галуження у м’язах плеча не завжди співпадають. Артеріальні гілки переважно вступають у м’язи плеча дещо дистальніше нервових стовбурців і прямують до м’язів найкоротшим шляхом. У плодів людини рівні відходження артерій і нервів, які беруть участь у кровопостачанні та іннервації м’язів передньої і задньої груп плеча, варіюють від високих до низьких форм, що залежить від індивідуальної анатомічної мінливості основних судинно-нервових стовбурів. Послідовність рівнів відходження артерій і нервів пов’язана з топографо-анатомічними особливостями окремо взятого м’яза плеча.
Перейти к внешнему ресурсу Текст
Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Комолафе, Д. О.
Режими масоперенесення кисню в організмі нетренованих підлітків і чоловіків при м’язовій діяльності динамічного характеру / Д. О. Комолафе, М. М. Філіппов // Вісн. пробл. біол. і медицини = Bulletin of Problems in Biology and Medicine : український науково-практичний журнал. - 2023. - № 1(168). - С. 88-91 . - ISSN 2077-4214

MeSH-~главная:
ТРУДОСПОСОБНОСТИ ОЦЕНКА -- WORK CAPACITY EVALUATION
МЫШЦЫ -- MUSCLES
КРОВЬ -- BLOOD
Анотація: На основі комплексного аналізу режимів масоперенесення кисню (РМК) в організмі нетренованих підлітків і дорослих чоловіків розглядаються фізіологічні процеси і фактори, які можуть обмежувати максимальне споживання кисню (МСК) та фізичну працездатність. Метою дослідження було охарактеризувати фізіологічні механізми, що обмежують МСК і зв’язану з ним працездатність у підлітків і чоловіків та порівняти характеристики РМК в організмі зі швидкістю його споживання та вивчити механізми, що забезпечують цей процес. Обстежено 10 нетренованих підлітків 15-16 років та 18 нетренованих чоловіків 20-27 років за допомогою сучасних методів для визначення споживання кисню, киснево-транспортної функції крові та її компонентів. Показано, що РМК у нетренованих підлітків не досягають таких як у дорослих чоловіків максимальних значень. Це, у свою чергу, обмежує можливості досягнення максимальної потужності механічної роботи, яку спостерігали у дорослих. Неможливість збільшення хвилинного об’єму крові (ХОК) у підлітків до таких значень, як у дорослих, утруднює постачання кисню до працюючих тканин. Причому, максимальний ХОК не досягає у підлітків значень дорослих за рахунок неможливості збільшення систолічного об’єму крові, хоча частота серцевих скорочень у них мало відрізнялася (р0,25). Встановлено, що у процесі вікового розвитку відбувається збільшення кисневих ефектів дихального і серцевого циклів, знижуються значення вентиляційного і гемодинамічного еквівалентів, посилюється ефективність РМК та зростає економічність функціонування кардіореспіраторної системи. 3 віком при роботі з МСК підвищуються артеріо-венозна різниця за киснем та коефіцієнти його використання в легенях та утилізації тканинами з крові, що призводить до зменшення вмісту кисню і рО2 в змішаній венозній крові. Менша ефективність і економічність РМК, і, особливо, перебіг відновного періоду вказують на гіршу якість регулювання РМК у підлітків. Завдяки злагодженому функціонуванню фізіологічних систем організму у дорослих більшим виявляється коефіцієнт корисної дії, знижується киснева вартість виконуваної механічної роботи та підвищується фізична працездатність.
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Філіппов, М. М.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Komolafe, D. O.
Modes of mass transfer of oxygen in the body of untrained teenagers and men during dynamic muscle activity / D. O. Komolafe, M. M. Filippov // Вісн. пробл. біол. і медицини = Bulletin of Problems in Biology and Medicine : український науково-практичний журнал. - 2023. - № 1(168). - С. 86-87 . - ISSN 2077-4214

MeSH-~главная:
ТРУДОСПОСОБНОСТИ ОЦЕНКА -- WORK CAPACITY EVALUATION
МЫШЦЫ -- MUSCLES
КРОВЬ -- BLOOD
Анотація: На основі комплексного аналізу режимів масоперенесення кисню (РМК) в організмі нетренованих підлітків і дорослих чоловіків розглядаються фізіологічні процеси і фактори, які можуть обмежувати максимальне споживання кисню (МСК) та фізичну працездатність. Метою дослідження було охарактеризувати фізіологічні механізми, що обмежують МСК і зв’язану з ним працездатність у підлітків і чоловіків та порівняти характеристики РМК в організмі зі швидкістю його споживання та вивчити механізми, що забезпечують цей процес. Обстежено 10 нетренованих підлітків 15-16 років та 18 нетренованих чоловіків 20-27 років за допомогою сучасних методів для визначення споживання кисню, киснево-транспортної функції крові та її компонентів. Показано, що РМК у нетренованих підлітків не досягають таких як у дорослих чоловіків максимальних значень. Це, у свою чергу, обмежує можливості досягнення максимальної потужності механічної роботи, яку спостерігали у дорослих. Неможливість збільшення хвилинного об’єму крові (ХОК) у підлітків до таких значень, як у дорослих, утруднює постачання кисню до працюючих тканин. Причому, максимальний ХОК не досягає у підлітків значень дорослих за рахунок неможливості збільшення систолічного об’єму крові, хоча частота серцевих скорочень у них мало відрізнялася (р0,25). Встановлено, що у процесі вікового розвитку відбувається збільшення кисневих ефектів дихального і серцевого циклів, знижуються значення вентиляційного і гемодинамічного еквівалентів, посилюється ефективність РМК та зростає економічність функціонування кардіореспіраторної системи. 3 віком при роботі з МСК підвищуються артеріо-венозна різниця за киснем та коефіцієнти його використання в легенях та утилізації тканинами з крові, що призводить до зменшення вмісту кисню і рО2 в змішаній венозній крові. Менша ефективність і економічність РМК, і, особливо, перебіг відновного періоду вказують на гіршу якість регулювання РМК у підлітків. Завдяки злагодженому функціонуванню фізіологічних систем організму у дорослих більшим виявляється коефіцієнт корисної дії, знижується киснева вартість виконуваної механічної роботи та підвищується фізична працездатність.
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Filippov, M. M.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Retrospective comparison of paratricipital approach and triceps splitting approach for the management of cubitus varus by corrective osteotomy = Ретроспективне порівняння паратриципітального підходу та методу розділення триголового м’язу для лікування варусної деформації ліктьового суглобу шляхом корективної остеотомії / Mohanty Tanmoy [и др.] // Вісн. пробл. біол. і медицини = Bulletin of Problems in Biology and Medicine : український науково-практичний журнал. - 2022. - № 3(166). - С. 258-261 . - ISSN 2077-4214

MeSH-~главная:
ПРЕДПЛЕЧЬЕ -- FOREARM
ЛОКТЕВОЙ СУСТАВ -- ELBOW JOINT
ВНУТРИСУСТАВНЫЕ ПЕРЕЛОМЫ -- INTRA-ARTICULAR FRACTURES
СУСТАВОВ ДЕФОРМАЦИИ ПРИОБРЕТЕННЫЕ -- JOINT DEFORMITIES, ACQUIRED
МЫШЦЫ -- MUSCLES (хирургия)
ОСТЕОТОМИЯ -- OSTEOTOMY
Анотація: Corrective osteotomy for cubitus varus deformity can be approached both via triceps splitting approach as well as paratricipital approach. The aim of our study was to compare the functional outcome after triceps splitting and paratricepetal approach for corrective osteotomy in cubitus Varus deformities. None of the previous studies have compared the approaches head to head when dealing with osteotomy for cubitus varus deformities. This is a retrospective study done on cases operated between January 2001 and December 2015. A total of 40 patients presented with cubitus varus deformity. Exclusion criteria removed 10 patients from the study. Of the 40 patients, 22 patients had been operated with a triceps splitting approach while 18 patients had been operated with a paratricepetal approach. In all the cases stabilization was done using internal fixation. Postoperative immobilization consisted of above elbow slabs or cast for a duration of three weeks. The length of duration for which follow up was available for all the cases was two years. Retrospectively data was extracted. Morrey’s system of functional assessment of outcome had been primarily used by the surgeons to assess the outcomes. Other than this, an osteotomy that corrected the humeral – ulnar angle to less than 10 degrees of the contralateral side was considered a good result. Our final data consisted of 40 cases. All the twenty-two cases in group A were fully satisfied with cosmetic results, but one case in group B had complaints related to cosmetic appearance due to excessive lateral condylar prominence. In group A, there was no pain in seventeen, mild pain in three, moderate pain in two cases and none had severe pain. In group B, there was no pain in fifteen, mild pain in two, moderate pain in one case and none had severe pain. No case had instability in the coronal plane. Till date, neither triceps-splitting nor paratricepetal approach is considered superior to the other approach. Mostly, the experience of the surgeon and the type of fracture determine the preferred incision to be employed. As compared to triceps splitting approach, paratricepetal approach results in better functional outcomes, triceps strength, elbow ROM and less extension contracture in the final follow up. = Корективна остеотомія варусної деформації ліктьового суглобу можу бути проведена двома шляхами – через розділення триголового м’язу та паратриципітальним методом. Метою нашої роботи було порівняти функціональні наслідки розділення триголового м’язу та паратриципітального підходу для корективної остеотомії варусної деформації ліктьового суглобу. В жодному з попередніх досліджень не було проведено прямого порівняння доступів для остеотомії при варусній деформації ліктьового суглобу. Це ретроспективне дослідження виконано на основі оперативних втручань проведених з січня 2001 по грудень 2015 року. Загалом представлено 40 пацієнтів з варусною деформацією ліктьового суглобу. Критеріями виключення 10 пацієнтів було виключено з дослідження. Серед 40 пацієнтів, 22 було оперовано методом розділення триголового м’язу, 18 – паратриципітальним доступом. У всіх випадках стабілізація була досягнута внутрішньоюфіксацією. Післяопераційна іммобілізація забезпечувалася пластинами, накладеними вище ліктьового суглобу чи гіпсовою пов’язкою протягом трьох тижнів. Тривалість подальшого спостереження складала два роки. Дані було отримано ретроспективно. Для оцінки результатів хірурги в основному використовували систему функціональної оцінки наслідків Моррі. Окрім цього, хорошим результатом вважалася остеотомія, яка коригувала плечово-ліктьовий кут менше ніж на 10 градусів з протилежного боку. Наші остаточні дані складалися з 40 випадків. Усі двадцять два пацієнти в групі A були повністю задоволені косметичними результатами, але один пацієнт групи Б мав скарги на косметичний вигляд через надмірне латеральне виступання виростків. У групі А не було болю в сімнадцяти пацієнтів, легкий біль у трьох, помірний біль у двох випадках і жоден не мав сильного болю. У групі Б не було болю в п’ятнадцяти пацієнтів, легкий біль у двох, помірний біль в одному випадку і жоден не мав сильного болю. У жодному випадку не спостерігалося нестабільності в корональній площині. До теперішнього часу ні метод розділення триголового м’язу, ні паратриципітальний доступи не вважаються кращими за інші підходи. Здебільшого досвід хірурга та тип перелому визначають який розріз є доцільнішим. Порівняно з підходом розділення триголового м’язу, паратриципітальний підхід веде до кращих функціональних результатів, сили триголового м’язу, діапазон руху ліктьового суглобу та меншої контрактури розгинання в кінцевому періоді.
Дод.точки доступу:
Tanmoy, Mohanty
Saurav, Narayan Nanda
Sumanyu, Tripathy
Saswat
Ashok

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Вплив стимуляції організму бактеріальним ліпополісахаридом за умов моделювання метаболічного синдрому на розвиток оксидативного стресу у двоголовому м’язі стегна щурів / О. Є. Акімов [и др.] // Актуал. пробл. сучасн. мед. : Вісн. Укр. мед. стомат. акад. : науково-практичний журнал. - 2022. - Т. 22, № 3/4. - С. 148-152 . - ISSN 2077-1096

MeSH-~главная:
МЕТАБОЛИЧЕСКИЙ СИНДРОМ X -- METABOLIC SYNDROME X
МОДЕЛИ НА ЖИВОТНЫХ -- MODELS, ANIMAL
МЫШЦЫ -- MUSCLES
ОКСИДАТИВНЫЙ СТРЕСС -- OXIDATIVE STRESS
Анотація: Метаболічний синдром є однією із найрозповсюдженіших неінфекційних патологій у світі. Метаболічний синдром досить часто супроводжується збільшенням маси тіла та може призводити до розвитку цукрового діабету 2 типу. У період з 1990 по 2015 рік глобальна смертність, пов’язана з високим індексом маси тіла, зросла на 28,3%. Метою даної роботи є визначення активності антиоксидантних ферментів, продукції супероксидного аніон-радикалу, вмісту оксидативно-модифікованих білків та концентрації малонового діальдегіду у двоголовому м’язі стегна щурів за умов експериментального метаболічного синдрому та стимуляції організму бактеріальним ліпополісахаридом. Дослідження проведене на 24 статево-зрілих щурах-самцях лінії «Вістар» вагою 200-260 г. Тварини були розподілені на 4 групи по 6 тварин. Перша група була контрольною. Друга група – група експериментального метаболічного синдрому. Експериментальний метаболічний синдром відтворювали шляхом використання в якості єдиного джерела води 20% розчину фруктози протягом 60 днів. Третя група – отримувала бактеріальний ліпополісахаридом S. typhi в перший тиждень в дозі 0,4 мкг/кг внутрішньоочеревинно три рази на тиждень, далі - один раз на тиждень протягом усього експерименту. Четверта група – група поєднаного впливу стимуляції організму ліпополісахаридом та відтворення метаболічного синдрому. В трьох експериментальних групах спостерігається розвиток оксидативного стресу. При моделюванні метаболічного синдрому оксидативний стрес характеризувався збільшенням продукції супероксидного аніон-радикалу на фоні зменшення активності досліджуваних антиоксидантних ферментів. При стимуляції організму щурів бактеріальним ліпополісахаридом оксидативний стрес характеризувався збільшенням продукції супероксидного аніон-радикалу на фоні збільшення активності супероксиддисмутази та зниження активності каталази. При поєднанні стимуляції організму щурів бактеріальним ліпополісахаридом та моделюванні метаболічного синдрому оксидативний стрес характеризувався збільшенням продукції супероксидного аніон-радикалу на фоні збільшення активності досліджуваних антиоксидантних ферментів. Поєднання стимуляції організму бактеріальним ліпополісахаридом та метаболічного синдрому призводить до розвитку оксидативного ушкодження ліпідних та білкових компонентів двоголового м’язу стегна щурів, внаслідок збільшення продукції активних форм кисню на фоні компенсаторного збільшення активності антиоксидантних ферментів.
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Акімов, О.Є.
Микитенко, А.О.
Міщенко, А.В.
Костенко, В. О.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Дживак, В. Г.
Ефективність збагаченої тромбоцитами плазми крові в індукції загоєння м'язової тканини в експериментальному дослідженні / В. Г. Дживак, І. М. Кліщ // Шпит. хірургія. - 2020. - N 3. - С. 36-43

MeSH-~главная:
МЫШЦЫ -- MUSCLES (повреждения)
РАНЫ ЗАЖИВЛЕНИЕ -- WOUND HEALING
ТРОМБОЦИТ-НАСЫЩЕННАЯ ПЛАЗМА -- PLATELET-RICH PLASMA
Анотація: Мета роботи: вивчити в експерименті вплив збагаченої тромбоцитами плазми крові в індукціїї загоєння м'язової тканини після травматичного ураження. Встановлено, що застосування збагаченої тромбоцитами плазми крові призводить до зменшення активності пероксидного окиснення ліпідів, що зумовлює зменшення ознак запалення в травмованому м'язі. Різко зменшувалась кількість лімфо- та плазмоцитів, фібробластів, опасистих клітин та практично зникав периваскулярний набряк. Чітко збереженими візуалізувались судини мікроциркуляторного русла. Покращувалась структура самих м'язових волокон: саркоплазма інтенсивніше сприймала барвники, ядра відновлювали свою локалізацію.
Цель работы: оценить эффективность обогащенной тромбоцитами плазмы крови в индукции заживления мышечной ткани в экспериментальном исследовании. Установлено, что применение обогащенной тромбоцитами плазмы крови приводит к уменьшению активности пероксидного окисления липидов, что способствует уменьшению признаков воспаления в травмированной мышце. Резко уменьшалось количество лимфо- и плазмоцитов, фибробластов, тучных клеток и практически исчезал периваскулярный отек. Четко сохраненными визуализировались сосуды микроциркуляторного русла. Улучшалась структура самих мышечных волокон: саркоплазма интенсивнее воспринимала красители, ядра восстанавливали свою локализацию.
Дод.точки доступу:
Кліщ, І. М.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Сколіоз у дорослих і можливості його корекції методом постізометричної релаксації / А. В. Єрмолаєва, О. Л. Луковська, О. А. Присяжнюк // Світ медицини та біології = World of Medicine and Biology : науковий, медичний, екологічний журнал. - 2021. - № 4. - С. 51-55 : табл. - англ. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2079-8334

MeSH-~главная:
ПОЗВОНОЧНИК -- SPINE (аномалии)
ФИЗИОТЕРАПИИ МЕТОДЫ -- PHYSICAL THERAPY MODALITIES
КАЧЕСТВО ЖИЗНИ -- QUALITY OF LIFE
МЫШЦЫ -- MUSCLES
ОРТОПЕДИЧЕСКАЯ МАНИПУЛЯЦИЯ -- MANIPULATION, ORTHOPEDIC
Анотація: Метою дослідження стало використання методу постізометричної релаксації в комплексній фізичній реабілітації дорослих людей з виявленим сколіозом і доведення його терапевтичної ефективності. Обстежено 20 хворих на сколіоз обох статей від 22 до 35 років, з яких сформовані дві групи (основна та контрольна) по 10 осіб. Встановлено, що включення постізометричної релаксації в програму фізичної терапії хворих основної групи достовірно знижує інтенсивність та змінює характер болю. Також в основній групі відзначено збільшення статичної витривалості м’язів спини і живота, збільшення рухливості хребта і функціональної активності м’язів тулуба, що формують ортоградну позу. За рахунок зміцнення м’язового корсету та використання постізометричної релаксації і спеціальних дихальних вправ, в основній групі більш достовірно стабілізувались показники функціонального стану серцево-судинної та респіраторної системи. В обох групах у динаміці реєструвались відновлення фізіологічного м’язового балансу, оптимізація рухового стереотипу та покращення психоемоційного стану за показниками – самопочуття, активність, настрій. Проте позитивні зміни були статистично більш виражені у пацієнтів основної групи. Комплексна фізична терапія, з включенням в програму реабілітації методики постізометричної релаксації, достовірно покращує якість життя пацієнтів з фронтальною деформацією хребта.
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Єрмолаєва, А. В.
Луковська, О. Л.
Присяжнюк, О. А.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Невойт, Г. В.
Системні залежності змін складу тіла при прогресуванні неінфекційних захворювань / Г. В. Невойт, М. М. Потяженко, О. П. Мінцер // Світ медицини та біології = World of Medicine and Biology : науковий, медичний, екологічний журнал. - 2021. - № 3. - С. 132-137. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2079-8334

MeSH-~главная:
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
МЫШЦЫ -- MUSCLES (аномалии)
Анотація: У статті представлені практичні питання оцінки значення клінічного використання інструментальної імпедансометрії для визначення складу тіла як об’єктивного відображення наслідку ведення способу життя пацієнтів. Мета дослідження – визначити клініко-патогенетичні особливості перебігу неінфекційних захворювань за результатами інструментальної імпедансометрії та вдосконалити підходи до ведення коморбідних хворих на неінфекційні захворювання на першому та другому етапах надання терапевтичної допомоги. Відкрите, нерандомізоване, контрольоване дослідження було частиною науково-дослідної роботи «Розробка алгоритмів і технологій запровадження здорового способу життя у хворих на неінфекційні захворювання на підставі вивчення функціонального статусу» (номер держреєстрації 0121U108237, УДК 613:616-056-06:616.1/9-03), яка виконувалась на базі навчально-практичного центру біофотоніки і валеології кафедри внутрішніх хвороб та медицини невідкладних станів навчально-наукового інституту післядипломної освіти Української медичної стоматологічної академії (з 01.05.2021 року – Полтавський державний медичний університет) та фізіотерапевтичного відділення комунальне підприємство «Обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради. Було досліджено групи функціонально здорових осіб – професійних спортсменів і не спортсменів (контрольні 1 та 2), групи хворих із неінфекційними захворюваннями без серцево-судинної патології (група 1), із серцево-судинною патологією без ускладнення серцево-судинного континууму (група 2) та із ускладненням (групи 3 і 4), при цьому групу 4 складали хворі у підгострому періоді інфаркту міокарду. За результатами дослідження було встановлено, що коморбідність являється характерологічною особливістю неінфекційних захворювань і вірогідно збільшується із віком хворих, прогресуванням серцево-судинного континууму. Була підтверджена існуюча системна залежність розладів жирового обміну і прогресування серцево-судинного континууму: за результатами імпендансометрії виявлені динаміка зростання кількості випадків розладів жирового обміну і їх ступеню у групах дослідження; при цьому кількість осіб із вісцеральним ожирінням збільшувалась при прогресуванні серцево-судинного континууму і коморбідності. Так було верифіковане передожиріння за відсотковим вмістом жиру у 12(17 %), ожиріння у 26(37 %) осіб групи 1, у 21(31 %) і 34(48 %) осіб групи 2, у 14(20 %) і 41(56 %) осіб групи 3, у 15(35 %) і 22(51 %) осіб групи 4 відповідно. Була виявлена невідповідність до норми складу тіла за відсотковим вмістом м’язів у 92(83 %) функціонально здорових неспортсменів, а також у 60(85 %) осіб групи 1, у 60(91 %) осіб групи 2, 64(89 %) осіб групи 3, 38(88 %) осіб групи 4 відповідно із прямо пропорційною динамікою зростання дефіциту м’язової маси до прогресування серцево-судинного континууму. Відсотковий вміст м’язів у хворих на неінфекційні захворювання був нижчий за вікові гендерні норми і вірогідно менший від груп контролю. Дослідження кореляційних зав’язків відсоткового вмісту м’язів із іншими показниками складу тіла за результатами імпендансометрії у хворих на неінфекційні захворювання в залежності від коморбідності і серцево-судинного континууму довело наявність тісного зв’язку із будовою тіла, жировим обміном і прогресуванням неінфекційних захворювань. На підставі оцінки параметрів імпедансометрії були зроблені висновки про наявність системних залежностей складу тіла при прогресуванні неінфекційних захворювань, встановлено суттєве клінічне значення інструментальної імпендансометрії в обстеженні пацієнтів, а також вперше запропоновано у якості нового раннього предиктору виникнення неінфекційних захворювань здійснювати оцінку відсоткового вмісту м’язів.
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Потяженко, М. М.
Мінцер, О. П.

Примірників всього: 1
ЕЖ (1)
Вільні: ЕЖ (1)

Найти похожие

10.

Дудник, Т. А.
Роль узд у діагностиці стану м’яких тканин колінного суглоба при гострій та хронічній травмі у футболістів / Т. А. Дудник // Актуал. пробл. сучасн. мед. : Вісн. Укр. мед. стомат. акад. : науково-практичний журнал. - 2021. - Т. 21, № 2. - С. 43-47 : іл. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2077-1096

MeSH-~главная:
УЛЬТРАСОНОГРАФИЯ -- ULTRASONOGRAPHY
КОЛЕННЫЙ СУСТАВ -- KNEE JOINT
КОЛЕНА ТРАВМЫ -- KNEE INJURIES
МЫШЦЫ -- MUSCLES (повреждения)
СПОРТСМЕНЫ -- ATHLETES
Анотація: Однією із головних причин утрати рухливості у футболістів є саме травматичні ушкодження колінного суглоба. За даними багатьох авторів в структурі травматичних ушкоджень колінного суглоба переважають ушкодження м’якотканинних структур, тому використання такого методу діагностики, як ультразвукове дослідження суттєво допомагає визначити характер та об’єм ушкоджень і допомагає визначитися чи необхідне хірургічне втручання. Мета. Вивчити та систематизувати ультразвукові критерії різних видів травматичних ушкоджень м’яких тканин колінного суглоба при гострій та хронічній травмі у футболістів. Матеріали та методи. Проведено аналіз результатів ультразвукових досліджень колінних суглобів у 36 футболістів, що звернулись з приводу спортивної травми. Оцінювалися такі ехографічні дані: однорідність, ехогенність, цілісність контурів сухожиль, наявність випоту в сумках і сухожильних піхвах, кількість судинних сигналів в зоні ураження. Результати і обговорення. У І групі пацієнтів при аналізі ультразвукових ознак були виявлені такі структурні зміни: окремі розриви менісків діагностовано у 6 (27,3%) спортсменів; комбіновані ураження менісків та зв’язкового апарату – у 9 (40,9%) з характерними для гострої травми ознаками ураження менісків та зв’язок; окремі розриви зв'язок діагностовано у 7 (31,8 %) спортсменів. У ІІ групі пацієнтів сонографія підтвердила: перенесені розриви менісків – у 3 (21,4%) спортсменів; комбіновані ураження менісків та зв’язок – у 7 (50,1%); розрив зв’язкового апарату – у 4 (28,5%). Свіжі ушкодження менісків та зв’язок на фоні вже раніше перенесених розривів не були діагностовані при попередніх обстеженнях і призвели до порушення співвідношення розподілу навантажень на кінцівку, що, можливо, спровокувало повторне травмування менісків та зв’язок. Висновки. Ультразвукове дослідження при гострій та хронічній травмі колінного суглоба у футболістів можна вважати достовірним інформативним методом променевого дослідження, який дозволяє оцінити ступінь пошкодження менісків, зв’язок, м’яких тканин і дає можливість визначити тактику подальшого лікування.
Перейти к внешнему ресурсу Текст
Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

1-10 11-20 21-30 31-40 41-50 51-60

© Міжнародна асоціація користувачів і розробників
електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)