Головна Спрощений режим Опис

Бази даних


Періодичні видання. Статті - результати пошуку 148913

Вид пошуку

Зона пошуку
у знайденому
 Знайдено у інших БД:Книги (2)
Формат представлення знайдених документів:
повнийінформаційнийкороткий
Відсортувати знайдені документи за:
авторомназвоюроком виданнятипом документа
Пошуковий запит: (<.>S=ДЕТЕЙ ОХРАНЫ ЗДОРОВЬЯ СЛУЖБЫ<.>)
Загальна кількість знайдених документів : 71
Показані документи с 1 за 10
 1-10    11-20   21-30   31-40   41-50   51-60      
1.


    Rohina, Nazir.
    Comparing of neonatal checkups approaches in Ukraine and India / Nazir Rohina, Ahmed Shomin // Укр. наук.-мед. молодіжний журнал. - 2022. - N спецвип. №1. - P15-16


MeSH-~главная:
НОВОРОЖДЕННЫЙ -- INFANT, NEWBORN
ДЕТЕЙ ОХРАНЫ ЗДОРОВЬЯ СЛУЖБЫ -- CHILD HEALTH SERVICES
УКРАИНА -- UKRAINE
ИНДИЯ -- INDIA
Дод.точки доступу:
Shomin, Ahmed

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

2.


   
    Лімфопроліферативне захворювання - хвороба Кастлемана у дитини з дебютом в ранньому віці (клінічний випадок) / О. М. Муквіч [та ін.] // Запоріз. мед. журн. = Zaporozhye Medical Journal. - 2022. - Том 24, N 6. - С. 754-759


MeSH-~главная:
ЛИМФАТИЧЕСКИХ УЗЛОВ ГИПЕРПЛАЗИЯ ГИГАНТСКАЯ -- GIANT LYMPH NODE HYPERPLASIA (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
АУТОИММУННЫЙ ЛИМФОПРОЛИФЕРАТИВНЫЙ СИНДРОМ -- AUTOIMMUNE LYMPHOPROLIFERATIVE SYNDROME (диагностика, лекарственная терапия, хирургия, этиология)
ИММУНОГИСТОХИМИЯ -- IMMUNOHISTOCHEMISTRY (использование)
ДЕТЕЙ ОХРАНЫ ЗДОРОВЬЯ СЛУЖБЫ -- CHILD HEALTH SERVICES
Анотація: Хвороба Кастлемана (ангіофолікулярна лімфома, гігантська гіперплазія лімфатичного вузла, псевдопухлина Кастлемана) – недостатньо вивчене орфанне лімфопроліферативне захворювання з тривалим безсимптомним перебігом і високим ризиком малігнізації. Варіабельність клінічної картини цієї хвороби спричиняє труднощі для діагностики. Мета роботи – ознайомити клініцистів, підвищити ефективність своєчасної діагностики та лікування хвороби Кастлемана (ХК) в дітей для запобігання малігнізації та для поліпшення прогнозу. Результати. Наведено клінічний випадок ХК у хлопчика віком 3,5 роки з тривалим анамнезом лихоманки, затримки темпів росту, пітливістю, артралгіями, анемією, високими гострофазовими показниками крові, підвищенням IL-6. Здійснили складний діагностичний пошук, виключивши інфекційні, імунодефіцитні, аутоімунні стани. Гіаліново-васкулярний тип ХК підтверджено даними імуногістохімічного дослідження після ексцизійної біопсії лімфатичних вузлів. Спостерігали швидку позитивну динаміку після радикального видалення конгломерату лімфатичних вузлів. За даними катамнестичного спостереження, через 8 місяців пацієнт перебуває в клініко-лабораторній ремісії. Висновки. Хворобу Кастлемана потрібно включати до алгоритму пошуку при лімфопроліферативних захворюваннях. Визначення ролі мутації в гені регуляторного фактора інтерферону (IRF8) викликає науковий інтерес для уточнення етіології цього захворювання.
Дод.точки доступу:
Муквіч, О. М.
Вдовіна, Н. М.
Климнюк, Г. І.
Омельченко, Л. І.
Грідіна, Т. А.
Мацюк, Н. Б.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

3.


   
    Пост-COVID-синдром у дітей: чи є зміна вмісту лімфоцитів фактором ризику його виникнення? / О. Л. Личковська [та ін.] // Запоріз. мед. журн. = Zaporozhye Medical Journal. - 2022. - Том 24, N 6. - С. 695-700


MeSH-~главная:
КОРОНАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- CORONAVIRUS INFECTIONS (вирусология, кровь, лекарственная терапия, этиология)
ЛИМФОЦИТЫ -- LYMPHOCYTES (физиология)
ЛЕЙКОЦИТЫ -- LEUKOCYTES (физиология)
ДЕТЕЙ ОХРАНЫ ЗДОРОВЬЯ СЛУЖБЫ -- CHILD HEALTH SERVICES
Анотація: Мета роботи – пошук факторів ризику формування пост-COVID-синдрому в дітей на основі аналізу динаміки рівня лейкоцитів, відносного й абсолютного вмісту лімфоцитів у крові. Матеріали та методи. Здійснили ретроспективний аналіз історій хвороб дітей віком 10–17 років, які госпіталізовані під час другої хвилі пандемії (січень – липень 2021 року) в КНП Львівська обласна дитяча клінічна лікарня «Охматдит» із діагнозом COVID-19 середнього ступеня тяжкості. Обрали 46 випадків: 26 дітей (група пост-COVID(-)), які не мали жодних симптомів після COVID-19, і 20 пацієнтів (група пост-COVID(+)), які мали різні скарги, що порушували звичне життя, з боку різних органів і систем. Результати. Всі опитані діти з групи пост-COVID(+) скаржилися на втому, майже третина дітей (30 %) – на головний біль, якого не було до захворювання, кожна четверта дитина (25 %) мала проблеми з концентрацією уваги, кожна п’ята (20 %) – періодично відчувала невмотивовану тривогу. Проаналізували динаміку загальної кількості лейкоцитів, абсолютного та відносного вмісту лімфоцитів при контролі через тиждень ±2 дні. Встановили, що в групі дітей пост-COVID(-) не виявлено вірогідні зміни названих показників, а в групі пост-COVID(+) при незначному лейкоцитозі (підвищення від 3,9 ? 109/л до 4,05 ? 109/л, р = 0,13) визначили достовірне зниження рівня лімфоцитів – і відносного (з 27 % до 16 %, р = 0,002), й абсолютного (з 1,51 ? 109/л до 0,51 ? 109/л, р = 0,001). Висновки. Пацієнти з лімфопенією чи гіперлімфоцитозом, що зберігалися протягом 7 ± 2 днів у гострому періоді COVID-19, належать до групи ризику щодо тривалого персистування симптоматики, зокрема вираженої тривалої астенії. Тенденцію до нормалізації кількості лімфоцитів можна вважати протекторним фактором щодо формування пост-COVID-синдрому, а негативна динаміка чи її відсутність – фактор ризику тривалого персистування симптомів.
Дод.точки доступу:
Личковська, О. Л.
Квіт, Д. І.
Кулачковська, І. Ю.
Садова, О. М.
Живко, Л. Я.
Дац-Опока, М. І.
Косминіна, Н. С.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

4.


    Леженко, Г. О.
    Зв'язок стану скелетних м'язів і порушень ліпідного обміну в виникненні інсулінорезистентності у дітей, хворих на цукровий діабет 1 типу / Г. О. Леженко, О. Є. Пашкова, Н. І. Чудова // Запоріз. мед. журн. = Zaporozhye Medical Journal. - 2022. - Том 24, N 6. - С. 687-694


MeSH-~главная:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 1 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 1 (диагностика, лекарственная терапия, патофизиология, этиология)
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE (физиология)
ДИСЛИПИДЕМИЯ -- DYSLIPIDEMIAS (метаболизм)
ДЕТЕЙ ОХРАНЫ ЗДОРОВЬЯ СЛУЖБЫ -- CHILD HEALTH SERVICES
Анотація: Мета роботи – встановити можливий взаємозв’язок між станом скелетних м’язів, змінами ліпідного обміну та виникненням інсулінорезистентності в дітей, хворих на цукровий діабет 1 типу. Матеріали та методи. Обстежили 98 дітей, хворих на цукровий діабет 1 типу, віком від 11 до 17 років. Залежно від стану скелетних м’язів пацієнтів поділили на 3 групи: перша – 22 дитини без порушень з боку м’язової системи; друга – 42 хворих на динапенію; третя – 34 пацієнти з діабетичною міопатією. Контрольна група включала 30 умовно здорових дітей. Групи репрезентативні за віком, статтю та індексом маси тіла. В усіх дітей визначили масу скелетної мускулатури, жирову масу, надалі обчислили індекс скелетної мускулатури та відсоток жиру в організмі. Здійснили сономіографію передньої групи м’язів стегна, визначили їхню товщину, ступінь і коефіцієнт гіпотрофії м’язів. Встановили рівень глюкози крові натще, холестерину, тригліцеридів у сироватці крові, а також тригліцерид-глюкозний індекс (TyG-індекс). Інсулінорезистентність діагностували, якщо TyG-індекс становив понад 4,33 ум. од. Результати. При розвитку діабетичної міопатії, крім зменшення м’язової маси, спостерігали перерозподіл компонентного складу тіла шляхом збільшення частки жирової маси. Ці зміни супроводжувалися порушенням ліпідного обміну: підвищенням рівня холестерину, тригліцеридів у сироватці крові, а також підвищенням TyG-індексу. Так, останній показник перевищував пороговий рівень (4,33 ум. од.) у 32,4 % дітей із діабетичною міопатією, 9,5 % пацієнтів із динапенією; жодного випадку не зареєстрували серед осіб із нормальним станом м’язової системи. Зіставлення клініко-лабораторних показників залежно від TyG-індексу показало, що у дітей, у яких цей показник перевищував 4,33 ум. од., збільшена частка жирової маси, порушено глікемічний контроль, більша добова доза інсуліну, виявлено комбіновану гіперліпідемію та феномен «ранкової зорі»; це свідчило про наявність у них інсулінорезистентності. Висновки. У дітей, хворих на цукровий діабет 1 типу, дисфункція скелетних м’язів є фактором ризику виникнення інсулінорезистентності, а її чутливий маркер – TyG-індекс. Простота обчислення цього показника сприяє його використанню в щоденній клінічній практиці.
Дод.точки доступу:
Пашкова, О. Є.
Чудова, Н. І.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

5.


    Кузнєцова, О. Д.
    Синдром обструктивного апное сну в дітей як міждисциплінарна проблема (огляд літератури) / О. Д. Кузнєцова, С. М. Недельська, А. А. Кузнєцов // Запоріз. мед. журн. = Zaporozhye Medical Journal. - 2022. - Т. 24, N 5. - С. 591-598


MeSH-~главная:
АПНОЭ ОБСТРУКТИВНОЕ ВО СНЕ -- SLEEP APNEA, OBSTRUCTIVE (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ДЕТЕЙ ОХРАНЫ ЗДОРОВЬЯ СЛУЖБЫ -- CHILD HEALTH SERVICES
ПОЛИСОМНОГРАФИЯ -- POLYSOMNOGRAPHY (использование)
Анотація: Мета роботи – проаналізувати відомості сучасної наукової літератури щодо етіології, факторів ризику, патогенезу, діагностики та лікування синдрому обструктивного апное сну в дітей (СОАС). Результати. Поширеність СОАС у дітей становить 1–5 %, пік захворюваності – у віці від 2 до 6 років. Основними факторами ризику СОАС вважають аденотонзилярну гіпертрофію, ожиріння, черепно-лицеві аномалії. Клінічно розрізняють нічні та денні симптоми. Нічні включають хропіння, дихання через рот, паузи в диханні, неспокійний сон, енурез і підвищену пітливість; денні – носову обструкцію, ротове дихання, ранковий головний біль, сонливість, порушення концентрації уваги та гіперактивність. Нічна полісомнографія – золотий стандарт діагностики СОАС. Якщо цей метод недоступний, можливе використання скринінгових систем, як-от кардіореспіраторний моніторинг. Показник індексу апное/гіпопное ?1 за годину вважають діагностичним критерієм легкого СОАС у дітей, а в дорослих цей показник становить ?5. Серед методів лікування СОАС найбільш ефективними за відповідними показаннями є аденоїдектомія, CPAP-терапія, інтраназальні кортикостероїди, антагоністи лейкотрієнових рецепторів, при ожирінні обов’язковою є модифікація способу життя. Висновки. Проблема синдрому обструктивного апное сну недооцінена, тому доволі низькою є настороженість лікарів, визначають також недостатність діагностичних можливостей лікувально-профілактичних закладів в Україні. Нічну полісомнографію або скринінгові діагностичні методи (кардіореспіраторний моніторинг) треба використовувати в разі припущення про виникнення СОАС. Лікувальні заходи при апное спрямовані передусім на усунення етіологічних факторів і чинників ризику. Наявність СОАС у дітей з аденоїдними вегетаціями – абсолютне показання до їх видалення.
Aim. To analyze the data of modern scientific literature about the etiology, risk factors, pathogenesis, diagnosis and treatment of obstructive sleep apnea (OSA) in children. Results. The prevalence of OSA in children is about 1–5 %, with a peak incidence between the ages of 2 and 6 years. The main risk factors for OSA include adenotonsillar hypertrophy, obesity, and craniofacial anomalies. Nocturnal and daytime symptoms are clinically distinguished. Nocturnal ones include snoring, mouth breathing, pauses in breathing, restless sleep, enuresis and sweating; daytime symptoms are nasal obstruction, mouth breathing, morning headache, drowsiness, violation in attention concentration and hyperactivity. Nocturnal polysomnography is the gold standard for the diagnosis of OSA, in the absence of which the use of screening systems is possible, in particular – cardiorespiratory monitoring. The apnea/hypopnea index ?1 per hour is considered a diagnostic criterion for mild OSA in children and differs from that in adults ?5. Among the most effective treatments for OSA are adenoidectomy, CPAP therapy, intranasal corticosteroids, leukotriene receptor antagonists, and lifestyle modification in obesity is obvious. Conclusions. The problem of OSA syndrome is underestimated, and the vigilance of physicians as well as diagnostic opportunities of treatment and prevention facilities in Ukraine are quite low. Nocturnal polysomnography or screening diagnostic methods (cardiorespiratory monitoring) should be used in case of suspected OSA. Therapeutic measures for apnea are primarily aimed at eliminating etiological and risk factors. The presence of OSA in children with adenoids is an absolute indication for their removal.
Дод.точки доступу:
Недельська, С. М.
Кузнєцов, А. А.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

6.


    Myronchuk, Yu. V.
    The feasibility of immunocorrective therapy in the treatment of children with new tuberculosis cases / Yu. V. Myronchuk, O. M. Raznatovska // Запоріз. мед. журн. = Zaporozhye Medical Journal. - 2022. - Т. 24, N 5. - С. 556-559


MeSH-~главная:
ТУБЕРКУЛЕЗ ЛЕГКИХ -- TUBERCULOSIS, PULMONARY (диетотерапия, лекарственная терапия, этиология)
ИММУНОМОДУЛЯЦИЯ -- IMMUNOMODULATION (действие лекарственных препаратов)
ДЕТЕЙ ОХРАНЫ ЗДОРОВЬЯ СЛУЖБЫ -- CHILD HEALTH SERVICES
Анотація: Мета роботи – обґрунтувати доцільність застосування імунокоригувальної терапії в комплексному лікуванні шляхом вивчення ефективності імуномодулятора азоксимеру броміду, спрямованого на корекцію імунологічних змін у дітей із новими випадками захворювання на туберкульоз (ТБ). Матеріали та методи. Вивчення ефективності застосування імунокоригувальної терапії в комплексному лікуванні дітей із новими випадками захворювання на ТБ здійснили на початку антимікобактеріальної терапії (АМБТ) та після завершення підтримувальної фази (ПФ) АМБТ. Для цього у дослідження залучили 51 дитину з новими випадками захворювання на ТБ з імунологічними змінами. Пацієнтів поділили на 2 групи: 26 хворих, які в комплексному лікуванні на тлі АМБТ отримували імуномодулятор азоксимеру бромід (основна група), та 25 дітей, які одержували тільки АМБТ (контрольна група). Групи зіставні за віком, статтю пацієнтів, за призначеними режимами АМБТ і тяжкістю специфічного процесу. В дітей основної групи на тлі стандартної АМБТ для корекції імунологічних змін додатково застосовували азоксимеру бромід (імуномодулятор): у хворих віком до 10 років – внутрішньо по 6 мг двічі на добу, понад 10 років – по 12 мг двічі на добу; курс лікування – 14 діб. Результати дослідження опрацювали, застосувавши статистичний пакет ліцензійної програми Statistica, версія 13 (Copyright 1984–2018 TIBCO Software Inc. All rights reserved. Ліцензія № JPZ804I382130ARCN10-J). Результати. Виявили, що в дітей із новими випадками захворювання на ТБ застосування імуномодулятора азоксимеру броміду в комплексному лікуванні на тлі нормалізації всіх показників цитокінового профілю та досягнення балансу в регуляторній системі про- до протизапальних цитокінів сприяє скороченню середніх термінів припинення бактерієвиділення на 0,9 місяця (1,5 (1,0; 2,0) місяця проти 2,4 (2,0; 3,0) місяця; р 0,01), досягненню позитивної рентгенологічної динаміки у 77 % випадків (?2
Aim. To substantiate the expediency of the immunocorrective therapy use in combined treatment by studying the effectiveness of the immunomodulator azoximer bromide aimed at correcting the immunological changes in children with new tuberculosis (TB) cases. Materials and methods. The study on the effectiveness of immunocorrective therapy in the complex treatment of children with new TB cases was conducted at the beginning of antimycobacterial therapy (AMBT) and at the end of the maintenance phase (MF) of AMBT. For this purpose, 51 children with new TB cases and immunologic changes were included in the study and divided into 2 groups: 26 children received immunomodulator azoximer bromide in the combined therapy on the background of AMBT (main group) and 25 children were assigned to receive only AMBT (control group). The groups were identical in age, sex, prescribed AMBT regimens, and severity of the specific process. The children from the main group along with the standard AMBT additionally used azoximer bromide (immunomodulator) to correct immunological changes: for children under 10 years of age – 6 mg twice a day, for children over 10 years – 12 mg twice a day; the treatment course – 14 days. The study results were processed on a personal computer using the statistical package of the licensed program Statistica, version 13 (Copyright 1984–2018 TIBCO Software Inc. All rights reserved, License No. JPZ804I382130ARCN10-J). Results. Given the results obtained, the use of immunomodulator azoximer bromide in the complex treatment for children with new TB cases, alongside normalization of all cytokine profile indicators and the balance in the regulatory system of pro- and anti-inflammatory cytokines, helped to achieve by the end of treatment: a shorter average time to culture conversion by 0.9 (1.5 (1.0; 2.0) months against 2.4 (2.0; 3.0) months; P 0.01), positive radiological dynamics of 77 % (?2
Дод.точки доступу:
Raznatovska, O. M.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

7.


   
    Варіабельність ритму серця та особистісна тривожність у дітей із синдромом подразненого кишківника: чи є зв'язок? / М. О. Семен [та ін.] // Запоріз. мед. журн. = Zaporozhye Medical Journal. - 2022. - Т. 24, N 5. - С. 547-555


MeSH-~главная:
СЕРДЕЧНЫХ СОКРАЩЕНИЙ ЧАСТОТА -- HEART RATE (физиология)
КИШЕЧНИКА РАЗДРАЖЕННОГО СИНДРОМ -- IRRITABLE BOWEL SYNDROME (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ТРЕВОГИ СОСТОЯНИЕ -- ANXIETY (диагностика, психология, этиология)
ДЕТЕЙ ОХРАНЫ ЗДОРОВЬЯ СЛУЖБЫ -- CHILD HEALTH SERVICES
Анотація: Мета роботи – вивчення часових і спектральних параметрів варіабельності ритму серця, кореляційних зв’язків між її показниками та рівнем особистісної тривожності як одним з основних психоемоційних чинників у розвитку синдрому подразненого кишківника в дітей. Матеріали та методи. Обстежили 22 дітей віком 6–12 років із діагнозом синдром подразненого кишківника, що встановлений за Римськими критеріями ІV, а також 10 волонтерів відповідного віку. Рівень особистісної тривожності визначали за методикою CMAS (Children’s Manifest Anxiety Scale). Варіабельність ритму серця як неінвазивна методика є трансдіагностичним біомаркером активності механізмів нейрогуморальної регуляції та потенціалу стресостійкості. Варіабельність ритму серця вивчали методом кардіоінтервалографії (Нейрософт®), короткі 5-хвилинні записи у фоновій пробі. Оцінювали зв’язки між параметрами варіабельності ритму серця та рівнем тривожності за допомогою кореляційного коефіцієнта рангу Спірмена. Для статистичного аналізу використовували Microsoft Excel 2016 та GraphPad Prism 5. Результати. Діти з синдромом подразненого кишківника мали підвищений рівень особистісної тривожності (в 1,7 раза) та значно нижчу варіабельність ритму серця (в 2,2 раза) порівняно з показниками пацієнтів контрольної групи. Також у них виявили недостатню активність симпатичної ланки (LF) на тлі підвищеного рівня нейрогуморальних впливів (VLF) і парасимпатичної (HF) активності. Пряму залежність середньої сили між параметрами варіабельності ритму серця та рівнем особистісної тривожності визначили лише в основній групі. Висновки. Дослідження, що здійснили, дає важливу інформацію для глибшого розуміння патофізіологічних механізмів виникнення синдрому подразненого кишківника в дітей. Встановили суттєво підвищений рівень особистісної тривожності у дітей із синдромом подразненого кишківника. Зниження варіабельності ритму серця та зміни внутрішньої структури спектра вказують на порушення взаємодій на осі «кишківник – ЦНС», а саме на недостатню активність автономної нервової системи, особливо симпатичного відділу, та посилення нейрогуморальних впливів.
Aim. The aim of current study was to evaluate parameters of heart rate variability and their correlation with the levels of anxiety in children with irritable bowel syndrome. Materials and methods. We enrolled 22 children aged 6–12 years with verified diagnosis of irritable bowel syndrome according to the Rome criteria IV. The control group included 10 children of the same age and sex. The CMAS (Children’s Manifest Anxiety Scale) test was used for evaluation of the trait anxiety level. A non-invasive method of heart rate variability is used as a transdiagnostic biomarker of neurohumoral regulation and, thus, of the stress resistance. Time and frequency domain parameters of heart rate variability were studied in 5 min ECG-recordings in supine position. Data were processed using Microsoft Excel 2016 and analyzed with GraphPad (Prism 5.0). Results. Children with irritable bowel syndrome had significantly 1.7-fold higher levels of trait anxiety and 2.2-fold lower values of heart rate variability parameters as compared to the control group. In addition, reduced sympathetic (LF) activity was accompanied by upregulation of neurohumoral component (VLF) and parasympathetic (HF) activity. A positive correlation between parameters of heart rate variability and trait anxiety was found in children with irritable bowel syndrome. Conclusions. Children with irritable bowel syndrome were shown with increased levels of trait anxiety. Reduction in heart rate variability and changes of its spectral structure were suggestive about the dysregulation in the gut-brain axis with reduction of the autonomic activity and predominance of neurohumoral regulation. In summary, our study has provided important information about the pathophysiology of irritable bowel syndrome in children.
Дод.точки доступу:
Семен, М. О.
Личковська, О. Л.
Семен, В. Д.
Єлісєєва, О. П.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

8.


   
    Патогенетичне значення запалення й інсулінорезистентності при неалкогольній жировій хворобі печінки в дітей з ожирінням / Ю. М. Степанов [та ін.] // Запоріз. мед. журн. = Zaporozhye Medical Journal. - 2022. - Т. 24, N 5. - С. 538-546


MeSH-~главная:
ПЕЧЕНИ ЖИРОВАЯ ДИСТРОФИЯ -- FATTY LIVER (диагностика, лекарственная терапия, метаболизм, этиология)
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (диагностика, метаболизм, патофизиология, этиология)
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE (физиология)
ДЕТЕЙ ОХРАНЫ ЗДОРОВЬЯ СЛУЖБЫ -- CHILD HEALTH SERVICES
Анотація: Гіпотеза первинності в причинно-наслідковому зв’язку інсулінорезистентності (ІР) та неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП) нині залишається дискутабельною, тому актуальними є додаткові дослідження. Мета роботи – дослідити відмінності цитокінового профілю та маркерів інсулінорезистентності в дітей із НАЖХП залежно від ступеня ушкодження печінки порівняно з дітьми з нормальною вагою та ожирінням без НАЖХП; вивчити їхній зв’язок з антропометричними й інструментальними параметрами. Матеріали та методи. У дослідження залучили 170 пацієнтів віком 6–17 років (середній вік – 12,15 ± 2,51 року). Стеатоз печінки виявляли шляхом транзієнтної еластографії. За наявністю стеатозу, неалкогольного стеатогепатиту (НАСГ) та ожиріння пацієнтів поділили на 4 групи: 1 – 37 хворих на НАСГ; 2 – 53 дітей із простим стеатогепатозом; 3 – 65 пацієнтів з ожирінням без стеатозу; 4 (контрольна) – 15 осіб із нормальною масою тіла без стеатозу. Визначали антропометричні параметри, показники вуглеводного обміну, розраховували HOMA-IR, досліджували цитокіновий профіль. Результати. Виявили підвищення сироваткового вмісту IL-6 і TNF? у дітей із НАЖХП порівняно з групою контролю (р ? 0,05), зниження IL-10 у дітей із НАЖХП (р 0,05), а також зростання TNF?/ IL-10 (р 0,05) у хворих на НАСГ порівняно з дітьми з ожирінням без стеатозу. Визначили зростання HOMA-IR у дітей із НАЖХП порівняно з групою контролю та хворими на ожиріння без стеатозу (р 0,05). Підтвердили позитивну асоціацію вмісту IL-6, TNF?, TNF?/IL-10, HOMA-IR із показниками, що характеризують ступінь розвитку та тип розподілу жирової тканини, ступенем стеатозу паренхіми печінки, показником САР; негативну асоціацію вмісту IL-10 зі ступенем стеатозу печінки. Висновки. У дітей із НАЖХП на тлі ожиріння виявили достовірне підвищення HOMA-IR, IL-6, TNF?, що корелює з надлишком і характером розподілу жирової тканини, ступенем жирової інфільтрації печінки та показником САР. Це можна використовувати для ранньої діагностики НАЖХП у дітей. Вірогідне підвищення співвідношення TNF?/ІL-10 у дітей із НАСГ дає підстави вважати цей показник можливим кандидатом для диференційної діагностики різних форм НАЖХП у педіатричній клінічній практиці.
The hypothesis of primacy between insulin resistance (IR) and non-alcoholic fatty liver disease (NAFLD) remains debatable, which requires additional research. Aim. To examine the differences between cytokine profile and IR markers in children with NAFLD depending on liver damage degree compared to children with normal weight and obesity without NAFLD and to study their association with anthropometric and instrumental parameters. Materials and methods. 170 patients aged 6–17 years (mean 12.15 ± 2.51 years) were included. Hepatic steatosis was determined by transient elastography. Patients were divided into 4 groups according to the presence of hepatic steatosis, non-alcoholic steatohepatitis (NASH) and obesity: group 1 – 37 obese patients with NASH; group 2 – 53 obese patients with simple steatosis; group 3 – 65 obese patients without NAFLD; group 4 (control) – 15 patients with normal weight without NAFLD. Anthropometric parameters, carbohydrate metabolism with the HOMA-IR calculation, and cytokine profile were examined. Results. An increase in serum IL-6 and TNF? levels in NAFLD children compared to the control group (P ? 0.05), a decrease in IL-10 level in NAFLD children (P ? 0.05), and an increase in TNF?/IL-10 ratio (P ? 0.05) in NASH children compared to obese children without steatosis were demonstrated. In NAFLD children, a progressive increase in HOMA-IR was found compared to the control group and obese children without steatosis (P ? 0.05). The serum IL-6, TNF? levels, TNF?/IL-10 ratio, and HOMA-IR were positively correlated with obesity degree, adipose tissue distribution parameters, hepatic steatosis degree, CAP, while IL-10 level was negatively correlated with the hepatic steatosis degree. Conclusions. In obese NAFLD children, a significant increase in HOMA-IR, IL-6, TNF? is correlated with excessive fat accumulation, adipose tissue distribution parameters, hepatic steatosis degree, and CAP that may be useful for early diagnosis of NAFLD in children. A significant increase in the TNF?/IL-10 ratio in NASH children allows to consider this indicator as a probable marker for diagnosis of different NAFLD forms in pediatric clinical practice.
Дод.точки доступу:
Степанов, Ю. М.
Завгородня, Н. Ю.
Татарчук, О. М.
Кленіна, І. А.
Коненко, І. С.
Петішко, О. П.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

9.


   
    Гострий гіперліпідемічний панкреатит у дитячому віці: особливості перебігу та опис клінічного випадку / І. С. Лембрик [та ін.] // Запоріз. мед. журн. = Zaporozhye Medical Journal. - 2022. - Т. 24, N 4. - С. 483-488


MeSH-~главная:
ПАНКРЕАТИТ -- PANCREATITIS (диагностика, лекарственная терапия, патофизиология, этиология)
ДРЕНАЖ -- DRAINAGE (использование, методы)
ДЕТЕЙ ОХРАНЫ ЗДОРОВЬЯ СЛУЖБЫ -- CHILD HEALTH SERVICES
Анотація: За результатами аналізу фахової літератури та опису клінічного випадку наведено відомості щодо частоти, особливостей клініки, діагностики та лікування гострого гіперліпідемічного панкреатиту в дітей. Мета роботи – встановити частоту, особливості перебігу гострого гіперліпідемічного панкреатиту в дитячому віці на підставі порівняльного аналізу відомостей наукової літератури та опису випадку гострого гіперліпідемічного панкреатиту. Матеріали та методи. Здійснили аналіз відомостей фахової літератури, що представлена в пошукових системах РubMed і Google Scholar, за останні 10 років. У процесі дослідження оцінили особливості клінічного перебігу гострого гіперліпідемічного панкреатиту в пацієнта О. С., 2007 р. н., протеїно- та ліпідограму, зміни на УЗД органів черевної порожнини, характерні для цього синдрому. Пацієнтові запропонували та здійснили лапароскопічне дренування сальникової сумки, черевної порожнини, а також призначили медикаментозне лікування. Результати. Діагностику захворювання здійснили, ґрунтуючись на результатах вивчення анамнестичних, клінічних, лабораторних та ультразвукових ознак. У ліпідограмі дитини визначили підвищення рівня холестерину та тригліцеридів, зниження рівня ліпопротеїдів високої щільності. На УЗД органів черевної порожнини виявили зміни з боку підшлункової залози: вона значно потовщена, структура неоднорідна, ехогенність паренхіми істотно підвищена внаслідок набряку, є незначна кількість випоту. Рекомендовано і виконано лапароскопічне дренування сальникової сумки та черевної порожнини. Запорукою вдалого лікування стало багаторазове тривале застосування дезінтоксикаційної та гіполіпідемічної терапії в комбінації з корекцією харчування (обмеження жирів). Висновки. Гострий гіперліпідемічний панкреатит – одна з найменш вивчених і рідкісних патологій у дітей. Це зумовлює необхідність пошуку та впровадження в клінічну практику алгоритмів діагностики, лікування цієї патології для своєчасної корекції та запобігання ускладненням.
The article presents data on the prevalence, clinical, diagnostic and treatment characteristics of acute hyperlipidemic pancreatitis in children, based on a literature review and a clinical case presentation. The aim of this work is to define the nature of hyperlipidemic pancreatitis in children based on the literature review, and the clinical case presentation. Material and methods. The analysis of the literature data of the last 10 years through the Google Scholar and PubMed databases was performed. The clinical course, blood tests assessing protein and lipid indicators, abdominal ultrasound findings typical for acute hyperlipidemic pancreatitis were examined in a patient O. S., born in 2007. Results. The disease was diagnosis based on the study of anamnestic, clinical, laboratory and ultrasound findings. Lipid profile test revealed an increase in the level of cholesterol and triglycerides, and a decrease in the level of high-density lipoproteins. Abdominal ultrasound showed changes in the pancreatic tissues: the pancreas was significantly enlarged with a heterogeneous structure of the parenchyma, the echogenicity was significantly increased due to edema, and there was a small amount of effusion. Laparoscopic drainage of the omentum and abdominal cavity was recommended and performed. The key to the successful treatment was repeated long-term use of detoxification and hypolipidemic therapy in combination with dietary corrections (a low-fat diet). Conclusions. As of today, acute hyperlipidemic pancreatitis continues to be one of the least studied and rare pathologies among the pediatric population. This necessitates the search for and implementation of both diagnostic and treatment algorithms into clinical practice to timely correct and prevent complications.
Дод.точки доступу:
Лембрик, І. С.
Цицюра, О. О.
Жиляк, О. В.
Дутчук, О. В.
Буяк, П. З.
Дутчак, Г. М.
Красівський, І. Й.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

10.


    Lezhenko, H. O.
    The role of nitric oxide synthase and cystatin C in the mechanisms of antimicrobial protection in children with urinary tract infections considering the etiological factor / H. O. Lezhenko, N. A. Zakharchenko // Запоріз. мед. журн. = Zaporozhye Medical Journal. - 2022. - Т. 24, N 4. - С. 459-463


MeSH-~главная:
МОЧЕВЫХ ПУТЕЙ ИНФЕКЦИИ -- URINARY TRACT INFECTIONS (лекарственная терапия, этиология)
ЦИСТАТИН C -- CYSTATIN C (анализ)
ИММУНОФЕРМЕНТНЫЕ МЕТОДЫ -- IMMUNOENZYME TECHNIQUES (использование, методы)
ДЕТЕЙ ОХРАНЫ ЗДОРОВЬЯ СЛУЖБЫ -- CHILD HEALTH SERVICES
Анотація: Мета роботи – дослідити основні етіологічні чинники розвитку інфекцій сечовивідної системи у дітей, роль синтази оксиду азоту та цистатину С у механізмах антимікробного захисту в дітей, хворих на гострі та хронічні інфекції сечовивідної системи. Матеріали та методи. Група дослідження – 84 дитини (середній вік – 10,0 ± 1,3 року). Основну групу поділили на підгрупи: перша – 17 хворих на гострий пієлонефрит; друга – 21 пацієнт із хронічним пієлонефритом; третя – 16 дітей, хворих на гострий цистит; четверта – 10 осіб із неуточненими інфекціями сечовидільної системи. У контрольну групу включили 20 умовно здорових дітей. Дослідження вмісту індуцибельної NO-синтази (NOS2) та цистатину С здійснили методом імуноферментного аналізу. Етіологічний патоген визначили в сечі 200 хворих на інфекції сечовидільної системи. Результати. Патоген, що домінує, у 46,7 % хворих на цистит та 66,6 % пацієнтів із хронічним пієлонефритом – Escherichia coli. Наступний за частотою виявлення етіологічний збудник у дітей, хворих на гострий (27,3 % випадків), хронічний (25,6 %) пієлонефрит і неуточнену інфекцію сечової системи (32,2 %), – Enterococcus faecium. Proteus mirabilis виявили у 26,6 % хворих на цистит. Рівень NOS2 у всіх підгрупах дослідження достовірно вищий за показник контрольної групи (р 0,01). Визначили статистично значуще підвищення вмісту цистатину С в основній групі (р 0,05). Коефіцієнти співвідношення рівня цистатину С щодо NOS2 у групах спостереження нижчі в 1,5–2,0 раза порівняно з групою контролю (p 0,05). Висновки. Визначили зміну спектра патогенів, що обґрунтовує необхідність здійснення постійного бактеріологічного моніторингу. Розвиток первинного запального процесу в сечовивідних шляхах відбувається на тлі певної дисфункції імунної системи, що виявляється як недостатня кількісна реакція з боку цистатину С, а також на тлі високого вмісту індуцибельної NO синтази в сироватці крові хворих.
The aim of the study was to investigate the main etiological factors of urinary tract infections in children, the role of nitric oxide synthase and cystatin C in the mechanisms of antimicrobial protection in children with acute and chronic urinary tract infections. Materials and methods. The study groups consisted of 84 children (mean age – 10.0 ± 1.3 years). The main group was divided into subgroups: the first subgroup – 17 children with acute pyelonephritis, the second subgroup – 21 patients with chronic pyelonephritis, the third subgroup – 16 patients with acute cystitis, the fourth subgroup – 10 patients with unspecified urinary tract infections. The control group consisted of 20 relatively healthy children. The levels of inducible NO-synthase (NOS2) and cystatin C were measured by enzyme-linked immunosorbent assay. The etiological pathogen was identified in the urine of 200 patients with urinary tract infections. Results. Escherichia coli was identified as the dominant pathogen in 46.7 % of cystitis patients and in 66.6 % of chronic pyelonephritis patients. The next most frequently detected etiological agent in children with acute (27.3 % of cases) and chronic (25.6 %) pyelonephritis and unspecified urinary tract infection (32.2 %) was Enterococcus faecium. Proteus mirabilis was found in 26.6 % of patients with cystitis. The level of NOS2 in all the studied subgroups was significantly higher than that in the control group (P 0.01). A statistically significant increase in the level of cystatin C in the main group (P 0.05) was determined. The cystatin C-to-NOS2 ratios in the studied subgroups were 1.5–2.0 times lower than those in the control group (P 0.05). Conclusions. The change in the spectrum of pathogens has been determined, which was a premise of the need for constant bacteriological monitoring. The development of the primary inflammatory process in the urinary tract occurred amidst a certain dysfunction of the immune system, which was manifested in an insufficient quantitative response of cystatin C, as well as high serum levels of inducible NO-synthase in the patients.
Дод.точки доступу:
Zakharchenko, N. A.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

 1-10    11-20   21-30   31-40   41-50   51-60      
 
© 2017-2023
Бібліотека Полтавського державного медичного університету
36011, м. Полтава, вул. Шевченка, 23
© Міжнародна асоціація користувачів і розробників
електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)