ПОЛТАВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Головна

Спрощений режим

Опис

Бази даних

Періодичні видання. Статті - результати пошуку 148913

Вид пошуку

Книги

Періодичні видання. Статті

Книги іноземною мовою

Художня література

Дисертації

Автореферати

Методичні рекомендації. Брошури

Магістерські роботи

Матеріали конференцій

Електронний ресурс

Краєзнавство Полтавщини

Раритетні видання

Зона пошуку

у знайденому

Знайдено у інших БД:

Дисертації (1)

Автореферати (3)

Матеріали конференцій (9)

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: (<.>S=АДЕНТИЯ<.>)

Загальна кількість знайдених документів : 140
Показані документи с 1 за 10

1-10 11-20 21-30 31-40 41-50 51-60

Stupnytskyi, I. R.
Efficiency of pre-prosthetic preparation of the alveolar part of the mandible in patients with partial adentia = Ефективність передпротезної підготовки альвеолярної частини нижньої щелепи у хворих з частковою адентією / I. R. Stupnytskyi, R. M. Stupnytskyi, K. P. Lokes // Світ медицини та біології = World of Medicine and Biology : науковий, медичний, екологічний журнал. - 2023. - № 4. - С. 163-166 . - ISSN 2079-8334

MeSH-~главная:
РОТОВОЙ ПОЛОСТИ ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ ПЕРЕД ПРОТЕЗИРОВАНИЕМ -- ORAL SURGICAL PROCEDURES, PREPROSTHETIC
ЗУБОВ ЭКСТРАКЦИЯ -- TOOTH EXTRACTION
АДЕНТИЯ -- ANODONTIA
Анотація: Видалення зуба призводить до розвитку горизонтальної та вертикальної атрофії альвеолярного відростка щелеп. Приблизно в 90 % випадків необхідно виконати той чи інший вид кісткової аугментації. Метою даного дослідження було вивчення ефективності використання кісткових замінників при відновленні дефекту зубного ряду після видалення зуба. Отримані результати порівняльного дослідження стану оптичної щільності кісткової тканини альвеолярної частини нижньої щелепи у пацієнтів на різних етапах реконструкції кісткової тканини об’єктивно підтвердили наявність поступового збільшення щільності кісткової тканини в зонах застосування остеопластики. матеріалів. Денситометричні показники хворих утримувалися в межах верхньої межі середніх значень (132±13, 147,2±24,34, 160,3±14,58 од.).
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Stupnytskyi, R. M.
Lokes, K. P.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Черненко, В. М.
Можливість удосконалення методики закритого синус-ліфтингу з метою розширення показань до її застосування (огляд літератури) / В. М. Черненко, Д. О. Якименко // Вісн. пробл. біол. і медицини = Bulletin of Problems in Biology and Medicine : український науково-практичний журнал. - 2023. - № 4(171). - С. 85-89 . - ISSN 2077-4214

MeSH-~главная:
АДЕНТИЯ -- ANODONTIA (осложнения)
СТОМАТОЛОГИЧЕСКАЯ ИМПЛАНТАЦИЯ -- DENTAL IMPLANTATION (использование)
ВЕРХНЕЧЕЛЮСТНОЙ ПАЗУХИ ДНА ПОДНЯТИЕ -- SINUS FLOOR AUGMENTATION (использование)
Анотація: Вступ. Адентія є однією з найрозповсюдженіших зубощелепних аномалій у пацієнтів, у зв’язку з чим проблема протезування зубів була й залишається актуальною. Дентальна імплантація – найбільш сучасний метод заміщення дефектів зубних рядів, що дозволяє відновити в повній мірі як функціональні, так і естетичні порушення зубощелепної системи. В порівнянні із традиційними незнімними ортопедичними конструкціями, протезування на імплантатах дозволяє уникнути препарування зубів, що розміщені поряд з зоною дефекту, як результат жувальне навантаження на наявні зуби залишається в межах фізіологічної норми, тим самим попереджуючи їх передчасну втрату. Для успішного проведення дентальної імплантації, необхідно враховувати ряд факторів, один з яких – достатній запас кісткової тканини в зоні втручання. Протягом першого року в постекстракційній ділянці ширина альвеолярної частини щелепи зменшується на 50% від початкового значення, при цьому впродовж перших трьох місяців кістка атрофується на 2/3 від початкового об’єму. Цей процес детермінується локалізацією дефекту, вихідними характеристиками кістки, індивідуальними особливостями організму та запально-деструктивними змінами, що нерідко передують екстракції зуба. У зв’язку з чим стає необхідним проводити додаткові хірургічні маніпуляції з метою кісткової аугментації. Об’єкт і методи дослідження. Було проаналізовано сучасні методи кісткової аугментації: відкритий та закритий синус-ліфтинг. Досліджено дані літературних джерел щодо можливості удосконалення закритого синус-ліфтингу. Результати. При значній атрофії альвеолярного відростка, яка трапляється в більшості клінічних випадків, використовують методику відкритого синус-ліфтингу, незважаючи на певні складнощі при її застосуванні. Є доцільним зробити закриту методику пріорітетною завдяки врахуванню індивідуальних клінічних особливостей зони оперативного втручання, мінімізувавши ризик інфікування ксенотрансплантанта, зменшуючи реабілітаційний період та фінансове навантаження на пацієнта. Висновки. Вищеперелічені причини обумовлюють соціально-медичну актуальність удосконалення закритого синус-ліфтингу з метою розширення до його показань.
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Якименко, Д. О.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Chernenko, V. M.
Possibility for improved technique of indirect sinus floor lifting for the purpose of expanding the range of indications (literature review) / V. M. Chernenko, D. O. Yakymenko // Вісн. пробл. біол. і медицини = Bulletin of Problems in Biology and Medicine : український науково-практичний журнал. - 2023. - № 4(171). - С. 82-84. - 87-89 . - ISSN 2077-4214

MeSH-~главная:
АДЕНТИЯ -- ANODONTIA (осложнения)
СТОМАТОЛОГИЧЕСКАЯ ИМПЛАНТАЦИЯ -- DENTAL IMPLANTATION (использование)
ВЕРХНЕЧЕЛЮСТНОЙ ПАЗУХИ ДНА ПОДНЯТИЕ -- SINUS FLOOR AUGMENTATION (использование)
Анотація: Вступ. Адентія є однією з найрозповсюдженіших зубощелепних аномалій у пацієнтів, у зв’язку з чим проблема протезування зубів була й залишається актуальною. Дентальна імплантація – найбільш сучасний метод заміщення дефектів зубних рядів, що дозволяє відновити в повній мірі як функціональні, так і естетичні порушення зубощелепної системи. В порівнянні із традиційними незнімними ортопедичними конструкціями, протезування на імплантатах дозволяє уникнути препарування зубів, що розміщені поряд з зоною дефекту, як результат жувальне навантаження на наявні зуби залишається в межах фізіологічної норми, тим самим попереджуючи їх передчасну втрату. Для успішного проведення дентальної імплантації, необхідно враховувати ряд факторів, один з яких – достатній запас кісткової тканини в зоні втручання. Протягом першого року в постекстракційній ділянці ширина альвеолярної частини щелепи зменшується на 50% від початкового значення, при цьому впродовж перших трьох місяців кістка атрофується на 2/3 від початкового об’єму. Цей процес детермінується локалізацією дефекту, вихідними характеристиками кістки, індивідуальними особливостями організму та запально-деструктивними змінами, що нерідко передують екстракції зуба. У зв’язку з чим стає необхідним проводити додаткові хірургічні маніпуляції з метою кісткової аугментації. Об’єкт і методи дослідження. Було проаналізовано сучасні методи кісткової аугментації: відкритий та закритий синус-ліфтинг. Досліджено дані літературних джерел щодо можливості удосконалення закритого синус-ліфтингу. Результати. При значній атрофії альвеолярного відростка, яка трапляється в більшості клінічних випадків, використовують методику відкритого синус-ліфтингу, незважаючи на певні складнощі при її застосуванні. Є доцільним зробити закриту методику пріорітетною завдяки врахуванню індивідуальних клінічних особливостей зони оперативного втручання, мінімізувавши ризик інфікування ксенотрансплантанта, зменшуючи реабілітаційний період та фінансове навантаження на пацієнта. Висновки. Вищеперелічені причини обумовлюють соціально-медичну актуальність удосконалення закритого синус-ліфтингу з метою розширення до його показань.
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Yakymenko, D. O.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Богатирьова, Д. І.
Зв'язок рухів нижньої щелепи з станом СНЩС у людей геронтологічного віку після повної втрати зубів / Д. І. Богатирьова // Укр. наук.-мед. молодіжний журнал. - 2022. - N спецвип. №3. - С. 118

MeSH-~главная:
ВИСОЧНО-НИЖНЕЧЕЛЮСТНОЙ СУСТАВ -- TEMPOROMANDIBULAR JOINT (патология)
АДЕНТИЯ -- ANODONTIA
ПОЖИЛЫЕ -- AGED
Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Коробов, П. С.
Роль рентгенологічного дослідження в плануванні комплексного лікування адентії постійних верхніх латеральних різців / П. С. Коробов, В. Д. Куроєдова, Є. Є. Виженко // Актуал. пробл. сучасн. мед. : Вісн. Укр. мед. стомат. акад. : науково-практичний журнал. - 2023. - Т. 23, № 2 ч.1. - С. 115-119 . - ISSN 2077-1096

MeSH-~главная:
АДЕНТИЯ -- ANODONTIA (осложнения)
РЕНТГЕНОГРАФИЯ ПАНОРАМНАЯ -- RADIOGRAPHY, PANORAMIC (использование)
РЕЗЕЦ -- INCISOR
ЗУБОВ АНОМАЛИИ -- TOOTH ABNORMALITIES (диагностика, осложнения)
Анотація: Однією з патологій, яка потребує комплексного підходу до діагностики та лікування, є адентія постійних верхніх латеральних різців, яка суттєвим чином впливає на зовнішній вигляд людини незалежно від статі. Метою дослідження було виявлення розповсюдженості адентії постійних верхніх латеральних різців та оцінка супроводжуючих чинників, які впливають на вибір стратегії лікування. Всього було проаналізовано 1007 ортопантомограм пацієнтів із зубощелепними аномаліями та відібрано 42 пацієнти віком 5–20 років, які мали адентією постійних верхніх латеральних різців. Були враховані наступні чинники: стать, вік, вид адентій, наявність простору на місці відсутніх різців, наявність рудиментарних та надкомплектних зубів, наявність інших адентій, третіх верхніх та нижніх молярів, розташування постійних ікл та їх зачатків. За результатами наших досліджень розповсюдженість адентії постійних верхніх латеральних різців становила 4,17 %. Симетричні або двосторонні форми адентії латеральних різців зустрічались більш часто і складали в цілому 64,3 %. Наявність простору в зубному ряді в ділянці відсутніх верхніх латеральних різців було виявлено у 64,3 % пацієнтів. Таким чином, за наявності збережених тимчасових латеральних різців, діастем, додаткових адентій, які дають змогу ортодонтичним шляхом створити повноцінне місце для відновлення дефекту зубного ряду в ділянці латеральних різців рекомендовано протезування з використанням методу імплантації або заміщення дефекту незнімними естетичними ортопедичними конструкціями. За відсутності вільного місця в зубному ряді внаслідок зміщення ікл в бік дефекту рекомендована трансформація коронкової частини ікл методом реставрації. Перспективою подальших досліджень є визначення особливостей планування лікування адентій латеральних різців з урахуванням оклюзій них співвідношень.
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Куроєдова, В. Д.
Виженко, Є. Є.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Хатту, В. В.
Характеристика методик заміщення кісткових дефектів та спрямованої кісткової регенерації в порівняльному аспекті / В. В. Хатту // Вісн. пробл. біол. і медицини = Bulletin of Problems in Biology and Medicine : український науково-практичний журнал. - 2023. - № 1(168). - С. 75-79 . - ISSN 2077-4214

MeSH-~главная:
ОСТЕОГЕНЕЗ -- OSTEOGENESIS
СТОМАТОЛОГИЯ -- DENTISTRY (методы, тенденции)
ЧЕЛЮСТИ АНОМАЛИИ -- JAW ABNORMALITIES
АДЕНТИЯ -- ANODONTIA
Анотація: Аналіз та узагальнення значного масиву наукових публікацій, як у зарубіжних, так і у вітчизняних виданнях, присвячених вивченню репаративного остеогенезу дозволяє дійти висновку, що найвищим остеоіндуктивним потенціалом володіє аутогененна кістка, однак можливості її широкого використання обмежені у зв’язку зі складністю отримання. Для аутотрансплантації найчастіше використовується губчаста кістка, оскільки вона містить остеобласти та клітини-попередники зі значним остеогенним потенціалом. Вони мають відносно великі трабекулярні поверхні, які полегшують створення остеоіндуктивного середовища шляхом стимулювання процесів реваскуляризації. Кортикальна кістка, навпаки, не містить остеобластів та остеогенних клітин, забезпечуючи, натомість, структурно-механічну цілісність та сприяючи загоєнню кістки через остеокондукцію. Кортикальні трансплантати повільніше інтегруються порівняно з губчастими трансплантатами через їх обмежений потенціал реваскуляризації. Таким чином, задля максимізації продуктивності ремоделювання кістки використовується комбінація губчастої й кортикальної кісткової тканини або васкуляризовані кісткові аутотрансплантати. Разом із тим, не дивлячись на позитивні властивості аутологічної кісткової тканини її використання в клінічній практиці має низку недоліків, до яких відносять необхідність створення додаткової операційної зони та обмежений обсяг донорського матеріалу. Тому в якості альтернативи аутогенній кістці були запропоновані алогенні трансплантаційні матеріали, котрі дозволяють уникнути необхідності нанесення додаткової операційної травми, скоротити тривалість проведення реконструктивної процедури, отримати відносно доступний та недорогий матеріал для трансплантації. Незважаючи на те, що використання ауто- та алотрансплантатів дозволяє у ряді випадків досягнути відчутного клінічного покращення, задля подолання властивих їм обмежень (пов’язаних насамперед, із ризиком виникнення інфекційних ускладнень та імунологічних реакцій) дослідники-практики звертаються до розробки природних замінників кісткової тканини – ксенотрансплантатів.
Перейти к внешнему ресурсу Текст
Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Khattou, V. V.
Characteristics of bone defect replacement methods and controlled bone regeneration: a comparative study / V. V. Khattou // Вісн. пробл. біол. і медицини = Bulletin of Problems in Biology and Medicine : український науково-практичний журнал. - 2023. - № 1(168). - С. 73-74 . - ISSN 2077-4214

MeSH-~главная:
ОСТЕОГЕНЕЗ -- OSTEOGENESIS
СТОМАТОЛОГИЯ -- DENTISTRY (методы, тенденции)
ЧЕЛЮСТИ АНОМАЛИИ -- JAW ABNORMALITIES
АДЕНТИЯ -- ANODONTIA
Анотація: Аналіз та узагальнення значного масиву наукових публікацій, як у зарубіжних, так і у вітчизняних виданнях, присвячених вивченню репаративного остеогенезу дозволяє дійти висновку, що найвищим остеоіндуктивним потенціалом володіє аутогененна кістка, однак можливості її широкого використання обмежені у зв’язку зі складністю отримання. Для аутотрансплантації найчастіше використовується губчаста кістка, оскільки вона містить остеобласти та клітини-попередники зі значним остеогенним потенціалом. Вони мають відносно великі трабекулярні поверхні, які полегшують створення остеоіндуктивного середовища шляхом стимулювання процесів реваскуляризації. Кортикальна кістка, навпаки, не містить остеобластів та остеогенних клітин, забезпечуючи, натомість, структурно-механічну цілісність та сприяючи загоєнню кістки через остеокондукцію. Кортикальні трансплантати повільніше інтегруються порівняно з губчастими трансплантатами через їх обмежений потенціал реваскуляризації. Таким чином, задля максимізації продуктивності ремоделювання кістки використовується комбінація губчастої й кортикальної кісткової тканини або васкуляризовані кісткові аутотрансплантати. Разом із тим, не дивлячись на позитивні властивості аутологічної кісткової тканини її використання в клінічній практиці має низку недоліків, до яких відносять необхідність створення додаткової операційної зони та обмежений обсяг донорського матеріалу. Тому в якості альтернативи аутогенній кістці були запропоновані алогенні трансплантаційні матеріали, котрі дозволяють уникнути необхідності нанесення додаткової операційної травми, скоротити тривалість проведення реконструктивної процедури, отримати відносно доступний та недорогий матеріал для трансплантації. Незважаючи на те, що використання ауто- та алотрансплантатів дозволяє у ряді випадків досягнути відчутного клінічного покращення, задля подолання властивих їм обмежень (пов’язаних насамперед, із ризиком виникнення інфекційних ускладнень та імунологічних реакцій) дослідники-практики звертаються до розробки природних замінників кісткової тканини – ксенотрансплантатів.
Перейти к внешнему ресурсу Текст
Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Шкорботун, Я. В.
Особливості хіругічного лікування хворих на хронічний риносинуситз поліпами при запланованій дентальній імпалантації з синусліфтингом / Я. В. Шкорботун // Актуал. пробл. сучасн. мед. : Вісн. Укр. мед. стомат. акад. : науково-практичний журнал. - 2021. - Т. 21, № 3. - С. 123-128 : табл. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2077-1096

MeSH-~главная:
СИНУСИТ -- SINUSITIS
РИНИТ -- RHINITIS
АДЕНОМАТОЗНЫЕ ПОЛИПЫ -- ADENOMATOUS POLYPS
ЧЕЛЮСТИ ВЕРХНЕЙ ОСТЕОТОМИЯ -- MAXILLARY OSTEOTOMY
АДЕНТИЯ -- ANODONTIA
ДЕНТАЛЬНОЙ ПЛАСТИНКИ ИМПЛАНТАЦИЯ -- BLADE IMPLANTATION
Анотація: Мета. Дослідити вплив шейверної технології видалення поліпів при хронічному риносинуситі з назальними поліпами, на результати синусліфтингу при дентальній імплантації та частоту розвитку ускладнень. Методи та матеріали. Проаналізовано дані 72 пацієнтів з хронічним риносинуситом з назальними поліпами, яким з метою створення умов для синусліфтингу проведено ендоскопічне функціональне втручання на синусах за принципами ощадливого впливу на періост в альвеолярній бухті (періостзберігаюча технологія), у 35 хворих із застосуванням шейверів (група 1), та у 37 за традиційною методикою (група 2). Результати. При комп’ютерній томографії перед ендоскопічним втручанням середній сумарний бал за шкалою Lund-Mackay склав у осіб групи 1 –14,57±0,52, а групи 2 – 13,32±0,6. Через 3 місяці після втручання відмічено його зниження до 4,26±0,38 - у групі 1 та до 4,61±0,39 - у групі 2 (р0,05). Прохідність співустя верхньощелепного си-нуса досягнуто у всіх пацієнтів. На 6-му місяці після втручання відмічено достовірне зростання сумарного балу LM у пацієнтів групи 2 до 6,84±0,6, що свідчить про більш стійкий результат, отриманий при застосуванні шейверів. Частота розвитку ускладнень синусліфтингу у пацієнтів після ендоскопічного видалення поліпів була меншою у пацієнтів групи 1 -24,32±7,05% в порівнянні з гру-пою 2 -37,14±8,17% (р0,05). Синусліфтинг та дентальна імплантація виявились ефективними у всіх пацієнтів групи 1 та 94,29±3,92% - групи 2. Висновки. Ендоскопічне втручання за принципами збереження періосту з відповідним терапевтичним супроводом у пацієнтів з хронічним риносинуситом при досягненні контрольованого перебігу дозволяє виконати дентальну імплантацію з субантральною аугментацією кістки верхньої щелепи. Застосування періостзберігаючої техніки із ви-користанням шейвера при хірургічному лікуванні пацієнтів з приводу хронічного риносинуситу з назальними поліпами забезпечує більш тривалий клінічний ефект та знижує на 12,82% частоту піс-ляопераційних ускладнень при субантральній аугментації верхньої щелепи.
Перейти к внешнему ресурсу Текст
Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Канноева, М. В.
Оптимизация медикаментозной поддержки пациентов с частичным отсутствием зубов в до- и послеоперационном периоде / М. В. Канноева, Е. В. Зорян, А. И. Ушаков // Пародонтология = Periodontology : рецензируемый научно-практический ежеквартальный журнал для стоматологов. - 2019. - Т. 24, № 1. - С. 73-79 . - ISSN 1683-3759

MeSH-~главная:
СТОМАТОЛОГИЧЕСКАЯ ИМПЛАНТАЦИЯ -- DENTAL IMPLANTATION (методы)
АДЕНТИЯ -- ANODONTIA (хирургия)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЙ ПЕРИОД -- POSTOPERATIVE PERIOD
MATERIA MEDICA -- MATERIA MEDICA (диагностическое применение)
Анотація: Актуальность. Несмотря на совершенствование методик выполнения дентальной имплантации частота инфекционно-воспалительных осложнений, обусловленных преимущественно инфицированием операционной раны микрофлорой полости рта, остается относительно высокой.Цель. Повышение эффективности хирургического лечения пациентов с частичной вторичной адентией при проведении дентальной имплантации и снижения риска развития и объема осложнений за счет модификации медикаментозной поддержки в до- и послеоперационном периоде.Материалы и методы. Проведен сравнительный анализ результатов применения различных схем медикаментозной поддержки, в том числе с включением антигомотоксических препаратов, у 346 пациентов при проведении внутрикостной дентальной имплантации с предварительной хирургической подготовкой костной ткани в 2010-2017 гг. В соответствии с характером проводимой терапии все пациенты были разделены на две группы. Пациентам первой группы (140 человек – 40,5%) проводили стандартную медикаментозную подготовку в сочетании с антигомотоксическими препаратами. Пациенты второй группы (139 человек – 40,2%) получали в пред- и послеоперационном периоде медикаментозную подготовку без включения антигомотоксических препаратов по приведенной выше схеме. Также отдельно была выделена группа больных, кому была противопоказана антибактериальная терапия (67 человек – 19,3%), которым назначали антисептические и антигомотоксические препараты.Результаты. В раннем послеоперационном периоде осложнения воспалительного характера достоверно чаще встречались в группе пациентов, принимавших стандартную терапию, в отличие от групп, где в состав комплексной медикаментозной подготовки включали антигомотоксические препараты (p меньше 0,05). В отдаленном послеоперационном периоде осложнения операций костной аугментации выявлены в 29 случаях из 346, доля осложнений составила 8,4% (частота 10,0%; доверительный интервал: 5,6-16,4%).Выводы. На основании проведенного исследования мы сделали вывод о целесообразности включения антигомотоксических препаратов (комплексных гомеопатических препаратов) в стандартные схемы пред- и послеоперационного медикаментозного сопровождения пациентов при проведении дентальной имплантации и сопутствующих операций.
Дод.точки доступу:
Зорян, Е. В.
Ушаков, А. И.

Вільних прим. немає

Найти похожие

10.

Кукушкин, В. Л.
Адгезивное шинирование в комплексном лечении заболеваний пародонта (клиническое наблюдение) / В. Л. Кукушкин, А. О. Даши-Дондокова, Е. А. Кукушкина // Пародонтология = Periodontology : рецензируемый научно-практический ежеквартальный журнал для стоматологов. - 2019. - Т. 24, № 1. - С. 63-65 . - ISSN 1683-3759

MeSH-~главная:
ПЕРИОДОНТА БОЛЕЗНИ -- PERIODONTAL DISEASES
ЗУБНОЙ РЯД -- DENTITION
ЭСТЕТИКА В СТОМАТОЛОГИИ -- ESTHETICS, DENTAL
АДЕНТИЯ -- ANODONTIA
ЗУБОВ СТИРАНИЕ -- TOOTH ABRASION
ЗУБА ПОДВИЖНОСТЬ -- TOOTH MOBILITY
Анотація: На сегодняшний день актуальной проблемой в стоматологии остается совершенствование оказания помощи больным с заболеваниями тканей пародонта. Данная группа заболеваний имеет сложную этиологию и патогенез. Продолжается тенденция к увеличению распространенности заболеваний, а также к более тяжелому течению, что требует комплексного подхода в их терапии.Одной из задач лечения пародонтологического пациента является восстановление эстетики зубного ряда. При клиническом обследовании во фронтальной группе зубов часто определяются тремы, вторичные деформации и адентия, неравномерная стираемость и подвижность зубов. Для реставрации зубного ряда могут использоваться разные методы и материалы.
Дод.точки доступу:
Даши-Дондокова, А. О.
Кукушкина, Е. А.

Вільних прим. немає

Найти похожие

1-10 11-20 21-30 31-40 41-50 51-60

© Міжнародна асоціація користувачів і розробників
електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)