ПОЛТАВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Головна

Спрощений режим

Опис

Бази даних

Періодичні видання. Статті - результати пошуку 148913

Вид пошуку

Книги

Періодичні видання. Статті

Книги іноземною мовою

Художня література

Дисертації

Автореферати

Методичні рекомендації. Брошури

Магістерські роботи

Матеріали конференцій

Електронний ресурс

Краєзнавство Полтавщини

Раритетні видання

Зона пошуку

у знайденому

Знайдено у інших БД:

Дисертації (1)

Автореферати (5)

Матеріали конференцій (10)

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Пошуковий запит: (<.>K=КОМОРБИДНОСТЬ<.>)

Загальна кількість знайдених документів : 1103
Показані документи с 1 за 10

1-10 11-20 21-30 31-40 41-50 51-60

Берзінь, О. В.
Фармакологічна дія мелатоніну та можливість його застосування при лікуванні подагри та супутніх захворювань / О. В. Берзінь, В. Є. Кондратюк // Актуал. пробл. сучасн. мед. : Вісн. Укр. мед. стомат. акад. : науково-практичний журнал. - 2024. - Т. 24, № 2. - С. 284-292 . - ISSN 2077-1096

MeSH-~главная:
МЕЛАТОНИН -- MELATONIN (диагностическое применение)
ПОДАГРА -- GOUT (осложнения)
СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТЫЕ БОЛЕЗНИ -- CARDIOVASCULAR DISEASES (осложнения)
ОБМЕНА ВЕЩЕСТВ БОЛЕЗНИ -- METABOLIC DISEASES
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
ЦИРКАДНЫЙ РИТМ -- CIRCADIAN RHYTHM
Анотація: Вступ. Розглянута проблема прогресування деяких хронічних захворювань при порушенні біосинтетичної активності пінеалоцитів епіфізу, а також розвитку мелатонінової недостатності організму. Ці дані стали основою для вивчення можливості корекції хроно-біологічних дисфункцій в організмі при подагрі та коморбідності з іншими захворюваннями. Мета дослідження. Проаналізувати можливості використання мелатоніну з метою корекції метаболічних системних порушень при подагрі та обґрунтувати використання даного гормону у якості фармакотерапевтичного засобу для лікування метаболічних і серцево-судинних захворювань. Матеріали та методи. Детальний аналіз даного питання було здійснено завдяки можливості вивчення сучасних наукових джерел фахової вітчизняної та зарубіжної літератури. Основну увагу було приділено роботам, присвяченим вивченню фармакологічних і фармакотерапевтичних аспектів використання мелатоніну в експериментальних та клінічних дослідженнях, що були виконані, переважно, за останні 5-6 років. Результати. Дослідженні дані дозволили виділити три основні аспекти даної проблеми, без вирішення яких не можливо вивчити експериментально-біологічні, фармакологічні та фармакотерапевтичні обґрунтування тривалого застосування мелатоніну у клінічній практиці. У першій частині огляду було показано, що порушення мелатонінового гомеостазу суттєво впливає на патогенез подагри, особливості прогресування даного захворювання при її коморбідності з іншими патологіями. Зокрема, це стосується артеріальної гіпертензії, ожиріння, інсулінорезистентності, метаболічного синдрому, цукрового діабету 2 типу та інших. При цьому було встановлено важливу роль хронобіологічних порушень і десинхронозу у прогресуванні цих захворювань. Фармакологічне вивчення ролі мелатоніну, як важливого чинника нейро-ендокринної регуляції організму, наглядно продемонструвало суттєву роль епіфіза в організації циркадного ритму життєдіяльності організму в нормі і при патології. Доведено, що при використанні мелатоніну відбувається нормалізація патологічних процесів, що лежать в основі розвитку подагри та коморбідних захворювань. Ці дані стали основою розробки наукового обґрунтування використання мелатоніну не лише в лікуванні подагри, серцево-судинних захворювань та деяких порушених метаболічних процесів, а також для нормалізації циркадних ритмів організму пацієнтів при даних нозологіях. Висновки. У роботі представлені дані, що характеризують причини розвитку та активного прогресування подагри і деяких коморбідних захворювань із позиції порушень хронобіологічної організації функції організму. Розділи огляду присвячені вивченню фармакологічного та фармакотерапевтичного аспектів лікувальної дії гормона мелатоніну. Отримані результати підтверджують значення цього засобу у ефективному лікуванні подагри та деяких інших коморбідних захворювань і порушень обміну речовин.
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Кондратюк, В. Є.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Ханюков, О. О.
Хронічна серцева недостатність ішемічного генезу: гендерні особливості та коморбідні стани / О. О. Ханюков, Л. В. Сапожниченко // Вісн. пробл. біол. і медицини = Bulletin of Problems in Biology and Medicine : український науково-практичний журнал. - 2024. - № 1(172). - С. 242-246 . - ISSN 2077-4214

MeSH-~главная:
СЕРДЕЧНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- HEART FAILURE (осложнения)
ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА -- MYOCARDIAL ISCHEMIA (осложнения)
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
Анотація: Супутні захворювання та статеві відмінності відіграють важливу роль у хронічній серцевій недостатності (ХСН). Однак невідомо, чи відрізняється розповсюдженість супутніх захворювань у пацієнтів із хронічної серцевої недостатності в залежності від фракції викиду лівого шлуночка у чоловіків і жінок. Метою даного дослідження було проаналізувати гендерні особливості та поширеність супутніх захворювань у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю в залежності від фракції викиду лівого шлуночка. Методи. Обстежено 216 хворих на хронічну серцеву недостатність, основним етіологічним фактором якої була ішемічна хвороба серця. Вивчено гендерні особливості, серцеву та позасерцеву коморбідність залежно від фракції викиду лівого шлуночка. Результати. Хронічна серцева недостатність ішемічної етіології достовірно частіше зустрічалася у чоловіків порівняно з жінками – 68,1% та 31,9%, при цьому жінки на момент госпіталізації були старшими. Виявлено, що в підгрупі ХСН зі зниженою фракцією викиду та помірно зниженою фракцією викиду було більше чоловіків, а в підгрупі зі збереженою фракцією викиду переважали жінки. Пацієнти з серцевою недостатністю зі зниженою фракцією викиду й помірно зниженою фракцією викиду достовірно частіше в анамнезі мали інфаркт міокарда (зі збереженою фракцією викиду – 17,6%, помірно зниженою фракцією викиду і зниженою фракцією викиду – 31,4% та 31,1% відповідно) та мали метаболічні порушення. У пацієнтів зі збереженою фракцією викиду лівого шлуночка достовірно частіше зустрічалася артеріальна гіпертензія (92% (р0,05). Позасерцева коморбідність у пацієнтів із ХСН зі зниженою фракцією викиду представлена хронічною обструктивною хворобою легень – 13,1%, застійною пневмонією – 6,6% та інсультом/транзиторною ішемічною атаку в анамнезі – 11,5%. У пацієнтів із ХСН з помірно зниженою фракцією викиду, порівняно з хворими зі збереженою фракцією викиду, частіше зустрічалась неалкогольна жирова хвороба печінки – 51,9%; хронічна хвороба нирок і порушення функції щитоподібної залози – 27,1% й 24,3% відповідно та анемію, поширеність якої склала 4,3%. Висновки. Отримані результати підтверджують і доповнюють відомі дані щодо поширеності хронічної серцевої недостатності, гендерної різниці та впливу супутніх захворювань на клінічний стан і прогноз хворих на хронічну серцеву недостатність.
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Сапожниченко, Л. В.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Khaniukov, O. O.
Chronic heart failure of ishemic etiology: gender differences and comorbidities / O. O. Khaniukov, L. V. Sapozhnychenko // Вісн. пробл. біол. і медицини = Bulletin of Problems in Biology and Medicine : український науково-практичний журнал. - 2024. - № 1(172). - С. 239-241. - 245 . - ISSN 2077-4214

MeSH-~главная:
СЕРДЕЧНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- HEART FAILURE (осложнения)
ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА -- MYOCARDIAL ISCHEMIA (осложнения)
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
ПОЛОВАЯ ИДЕНТИЧНОСТЬ -- GENDER IDENTITY
Анотація: Супутні захворювання та статеві відмінності відіграють важливу роль у хронічній серцевій недостатності (ХСН). Однак невідомо, чи відрізняється розповсюдженість супутніх захворювань у пацієнтів із хронічної серцевої недостатності в залежності від фракції викиду лівого шлуночка у чоловіків і жінок. Метою даного дослідження було проаналізувати гендерні особливості та поширеність супутніх захворювань у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю в залежності від фракції викиду лівого шлуночка. Методи. Обстежено 216 хворих на хронічну серцеву недостатність, основним етіологічним фактором якої була ішемічна хвороба серця. Вивчено гендерні особливості, серцеву та позасерцеву коморбідність залежно від фракції викиду лівого шлуночка. Результати. Хронічна серцева недостатність ішемічної етіології достовірно частіше зустрічалася у чоловіків порівняно з жінками – 68,1% та 31,9%, при цьому жінки на момент госпіталізації були старшими. Виявлено, що в підгрупі ХСН зі зниженою фракцією викиду та помірно зниженою фракцією викиду було більше чоловіків, а в підгрупі зі збереженою фракцією викиду переважали жінки. Пацієнти з серцевою недостатністю зі зниженою фракцією викиду й помірно зниженою фракцією викиду достовірно частіше в анамнезі мали інфаркт міокарда (зі збереженою фракцією викиду – 17,6%, помірно зниженою фракцією викиду і зниженою фракцією викиду – 31,4% та 31,1% відповідно) та мали метаболічні порушення. У пацієнтів зі збереженою фракцією викиду лівого шлуночка достовірно частіше зустрічалася артеріальна гіпертензія (92% (р0,05). Позасерцева коморбідність у пацієнтів із ХСН зі зниженою фракцією викиду представлена хронічною обструктивною хворобою легень – 13,1%, застійною пневмонією – 6,6% та інсультом/транзиторною ішемічною атаку в анамнезі – 11,5%. У пацієнтів із ХСН з помірно зниженою фракцією викиду, порівняно з хворими зі збереженою фракцією викиду, частіше зустрічалась неалкогольна жирова хвороба печінки – 51,9%; хронічна хвороба нирок і порушення функції щитоподібної залози – 27,1% й 24,3% відповідно та анемію, поширеність якої склала 4,3%. Висновки. Отримані результати підтверджують і доповнюють відомі дані щодо поширеності хронічної серцевої недостатності, гендерної різниці та впливу супутніх захворювань на клінічний стан і прогноз хворих на хронічну серцеву недостатність.
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Sapozhnychenko, L. V.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Features of the functional state of the liver and indicators of endothelial dysfunction in patients with coronary heart disease combined with non-alcoholic fatty liver disease = Особливості функціонального стану печінки та показників ендотеліальної дисфункції у хворих на ішемічну хворобу серця у поєднанні з неалкогольною жировою хворобою печінки / Ya. Ya. Ihnatko [и др.] // Вісн. пробл. біол. і медицини = Bulletin of Problems in Biology and Medicine : український науково-практичний журнал. - 2024. - № 1(172). - С. 156-160 . - ISSN 2077-4214

MeSH-~главная:
НЕАЛКОГОЛЬНАЯ ЖИРОВАЯ БОЛЕЗНЬ ПЕЧЕНИ -- NON-ALCOHOLIC FATTY LIVER DISEASE (осложнения)
ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА -- MYOCARDIAL ISCHEMIA (осложнения)
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
АДИПОКИНЫ -- ADIPOKINES
РЕЗИСТИН -- RESISTIN
Анотація: Серцево-судинні захворювання та НАЖХП мають спільні механізми взаємообтяжуючого перебігу за рахунок спільних механізмів патогенезу. З метою порівняння показників функціонального стану печінки, рівнів адипоцитокінів, С-реактивного протеїну та ендотеліальної дисфукції було обстежено 145 хворих на ІХС комор бідну з НАЖХП та 100 хворих на ІХС. За допомогою стандартних методик проводилося загальноклінічне обстеження, УЗД ОЧП, визначали функціональні проби печінки, СРП, адипонектин, резистин та АДМА. Встановлено, що у хворих на ІХС у поєднанні з НАЖХП визначається достовірне підвищення рівнів АЛТ та АСТ, що визначає присутність синдрому цитолізу. Це підтверджує у даних пацієнтів наявність неалкогольного стеатогепатиту помірного ступеня активності, який, імовірно, впливає на активність низькоінтесивного хронічного системного запалення. Також у пацієнтів на ІХС з НАЖХП відмічено збільшення рівнів ГГТ та ЛФ, що доводить наявність синдрому холестазу. У пацієнтів з ІХС усі показники функціонального стану печінки знаходились у межах фізіологічної норми. За даними ультразвукової діагностики ОЧП у 75,8% у пацієнтів з ІХС у поєднанні з НАЖХП виявлено ультразвукові ознаки гепатозу: підсилення ехоструктури, гіперехогенність, а в 46,8% осіб – гепатомегалія, у 28,9 % хворих діагностовано хронічний холецистит. У хворих на ІХС без НАЖХП збільшення розмірів та підвищення ехогенності печінки не виявлено. Згідно даних імпульсної допплерографії судин печінки виявлено значиме підсилення швидкості кровотоку у ворітній вені та підсилення швидкості кровотоку в печінкових венах. У хворих з ІХС у поєднанні з НАЖХП виявлено дисбаланс адипоцитокінів порівняно з контрольною групою та з хворими на ІХС без патології печінки. Достовірне зростання сироваткового рівня АДМА та СРП у хворих на ІХС з коморбідною патологією показує наявність дисфункції ендотелію під час активації системного запалення, що може мати патогенетичне значення у розвитку та прогресуванні ІХС за умови коморбідності з НАЖХП.
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Ihnatko, Ya. Ya.
Derbak, M. A.
Chubirko, K. I.
Moskal, O. M.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Аутоімунний гепатит та складність його ведення: клінічний випадок / В. М. Ждан [и др.] // Вісн. пробл. біол. і медицини = Bulletin of Problems in Biology and Medicine : український науково-практичний журнал. - 2023. - № 4(171). - С. 182-187 . - ISSN 2077-4214

MeSH-~главная:
ГЕПАТИТ АУТОИММУННЫЙ -- HEPATITIS, AUTOIMMUNE (диагностика)
ХОЛАНГИТ -- CHOLANGITIS
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY (тенденции)
Анотація: Аутоімунний гепатит вважається рідкісним аутоімунним запальним захворюванням печінки, який має високу летальність при відсутності терапії. Щорічна захворюваність на аутоімунний гепатит у світі становить 1,37 на 100 000 осіб, залежить від регіону виникнення та віку. Особливістю аутоімунного гепатиту є широкий спектр клінічних симптомів, від безсимптомного (у 25-37% хворих) на протязі кількох років, до гострого перебігу захворювання, що ускладнює своєчасність діагностики таких хворих. Безсимптомність клінічних ознак аутоімунного гепатиту приводить до появи в 30% пацієнтів циротичних змін печінки. Крім цього, перебіг аутоімунного гепатиту в 14-44% випадків ускладнюється іншими супутніми аутоімунними хворобами, такими як аутоімунний тіреоїдит або цукровий діабет І типу. Складність ведення пацієнтів із аутоімунним гепатитом часто обумовлена оверлап-синдромами із первинним біліарним холангітом або первинним склерозуючим холангітом. Поширеність оверлап-синдрому серед пацієнтів із аутоімунним гепатитом становить у середньому 8-10%. Найбільш вагома роль у верифікації діагнозу, особливо при одночасній маніфестації захворювань, відводиться гістологічному дослідженню та діагностичним маркерам аутоімунного гепатиту, що має оверлап-синдром із первинним біліарним холангітом. В даній роботі наведено клінічний випадок пацієнтки із перехресним перебігом аутоімунного гепатиту та первинного біліарного холангіту, що мав безсимптомний початок та потребував проведення біопсії печінки для підтвердження оверлап-синдрому. В подальшому, не дивлячись на мінімальну активність захворювання, постійну терапію, відзначається прогресування хвороби, із формуванням фіброзу печінки F2 – F3 по шкалі METAVIR за даними УЗД печінки з 2-D зсувнохвильовою еластометрією. Тривалий перебіг хвороби ускладнився також появою супутнього аутоімунного тіреоїдиту та формуванням остеопенії ІІІ ступеню на фоні глюкокортикостероїдної терапії. На прикладі даного клінічного випадку, висвітлюється тактика попередження ускладнень та прогресування хвороби. Представлені дані дослідження можуть зацікавити сімейних лікарів, терапевтів, гастроентерологів та лікарів інших спеціальностей.
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Ждан, В. М.
Кир'ян, О. А.
Бабаніна, М. Ю.
Іваницький, І. В.
Ткаченко, М. В.
Лебідь, В. Г.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Autoimmune hepatitis and the complexity of its management: a clinical case / V. N. Zhdan [и др.] // Вісн. пробл. біол. і медицини = Bulletin of Problems in Biology and Medicine : український науково-практичний журнал. - 2023. - № 4(171). - С. 179-182. - 186 . - ISSN 2077-4214

MeSH-~главная:
ГЕПАТИТ АУТОИММУННЫЙ -- HEPATITIS, AUTOIMMUNE (диагностика)
ХОЛАНГИТ -- CHOLANGITIS
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY (тенденции)
Анотація: Аутоімунний гепатит вважається рідкісним аутоімунним запальним захворюванням печінки, який має високу летальність при відсутності терапії. Щорічна захворюваність на аутоімунний гепатит у світі становить 1,37 на 100 000 осіб, залежить від регіону виникнення та віку. Особливістю аутоімунного гепатиту є широкий спектр клінічних симптомів, від безсимптомного (у 25-37% хворих) на протязі кількох років, до гострого перебігу захворювання, що ускладнює своєчасність діагностики таких хворих. Безсимптомність клінічних ознак аутоімунного гепатиту приводить до появи в 30% пацієнтів циротичних змін печінки. Крім цього, перебіг аутоімунного гепатиту в 14-44% випадків ускладнюється іншими супутніми аутоімунними хворобами, такими як аутоімунний тіреоїдит або цукровий діабет І типу. Складність ведення пацієнтів із аутоімунним гепатитом часто обумовлена оверлап-синдромами із первинним біліарним холангітом або первинним склерозуючим холангітом. Поширеність оверлап-синдрому серед пацієнтів із аутоімунним гепатитом становить у середньому 8-10%. Найбільш вагома роль у верифікації діагнозу, особливо при одночасній маніфестації захворювань, відводиться гістологічному дослідженню та діагностичним маркерам аутоімунного гепатиту, що має оверлап-синдром із первинним біліарним холангітом. В даній роботі наведено клінічний випадок пацієнтки із перехресним перебігом аутоімунного гепатиту та первинного біліарного холангіту, що мав безсимптомний початок та потребував проведення біопсії печінки для підтвердження оверлап-синдрому. В подальшому, не дивлячись на мінімальну активність захворювання, постійну терапію, відзначається прогресування хвороби, із формуванням фіброзу печінки F2 – F3 по шкалі METAVIR за даними УЗД печінки з 2-D зсувнохвильовою еластометрією. Тривалий перебіг хвороби ускладнився також появою супутнього аутоімунного тіреоїдиту та формуванням остеопенії ІІІ ступеню на фоні глюкокортикостероїдної терапії. На прикладі даного клінічного випадку, висвітлюється тактика попередження ускладнень та прогресування хвороби. Представлені дані дослідження можуть зацікавити сімейних лікарів, терапевтів, гастроентерологів та лікарів інших спеціальностей.
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Zhdan, V. N.
Kyrian, O. A.
Babanina, M. Yu.
Ivanytskyi, I. V.
Tkachenko, M. V.
Lebid, V. G.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Вплив пошкодження хребта на перебіг травматичного процесу у постраждалих із поєднаною торакальною травмою / С. О. Гур’єв [и др.] // Травма. - 2017. - Том 18, N 3. - С. 38-41. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-~главная:
ПОЗВОНОЧНИКА ТРАВМЫ -- SPINAL INJURIES (осложнения, патофизиология)
ГРУДНОЙ КЛЕТКИ ТРАВМЫ -- THORACIC INJURIES (патофизиология)
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
Дод.точки доступу:
Гур’єв, С. О.
Сацик, С. П.
Резніченко, Ю. В.
Кушнір, В. А.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Гужевський, І. В.
Вплив коморбідності на результати ендопротезування суглобів нижніх кінцівок у хворих з остеоартрозом при спондилоепіфізарній дисплазії / І. В. Гужевський, С. І. Герасименко, Л. М. Панченко // Травма. - 2017. - Том 18, N 2. - С. 112-116. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-~главная:
ОСТЕОАРТРИТ -- OSTEOARTHRITIS (осложнения, патофизиология, хирургия)
ОСТЕОХОНДРОДИСПЛАЗИИ -- OSTEOCHONDRODYSPLASIAS (осложнения, патофизиология)
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
СУСТАВНОЙ ПРОТЕЗ -- JOINT PROSTHESIS (использование)
Дод.точки доступу:
Герасименко, С. І.
Панченко, Л. М.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Ждан, В. М.
Сучасні хондропротектори у лікуванні остеоартриту / В. М. Ждан, В. Г. Лебідь, Ю. О. Іщейкіна // Актуал. пробл. сучасн. мед. : Вісн. Укр. мед. стомат. акад. : науково-практичний журнал. - 2023. - Т. 23, № 4. - С. 297-304 . - ISSN 2077-1096

MeSH-~главная:
ОСТЕОАРТРИТ -- OSTEOARTHRITIS (лекарственная терапия, терапия)
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY (тенденции)
ХОНДРОИТИНСУЛЬФАТЫ -- CHONDROITIN SULFATES
Кл.слова (ненормовані):
АЛФЛУТОП
Анотація: Вступ. Остеоартрит – це хронічне прогресуюче дегенеративне захворювання цілого суглоба, яке вражає суглобовий хрящ, субхондральну кістку, зв’язки, капсулу та синовіальну оболонку. Остеоартрит раніше вважався механічним захворюванням зносу, що спричиняє дегенерацію хряща, а тепер зрозуміло, що взаємозв’язок між різними структурами суглобів і місцевим запаленням є центральним аспектом основної патофізіології. За останні 20 років було досягнуто значного прогресу в дослідженні остеоартриту; однак багато питань залишаються без відповіді через складність патофізіології остеоартриту. Остеоартрит належить до хвороб з дуже високим рівнем коморбідності, оскільки похилий вік – найбільш вагомий чинник серед усіх факторів ризику його розвитку. Причому встановлено, що у пацієнтів з остеоартритом значно вищий ризик розвитку коморбідних станів, ніж у пацієнтів, які ним нестраждають. Матеріали і методи. Дослідження проведено на базі ревматологічного центру Комунального підприємства «Полтавська обласна кінічна лікарня імені М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради». Обстежено і проліковано 150 хворих на остеоартрит в період загострення у віці 41-73 років, серед яких жінок було 97 (64,67%), чоловіків 53 (35,33%) в поєднанні з коморбідною патологією (артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, хвороби органів травлення, дихання, ендокринної, сечостатевої систем). Рентгенологічно у всіх пацієнтів виявлено ІІ-IІІ стадії уражень суглобів за класифікацією J.H. Kellgren, J.S. Lawrence. Давність захворювання на остеоартроз складала 5-19 років. Верифікацію клінічного діагнозу остеоартрит здійснювали за рекомендаціями EULAR(2018) на основі даних клінічних, лабораторних та інструментальних досліджень. Клінічні діагнози коморбідних станів встановлювалися згідно з відповідними наказами МОЗ України та підтверджені профільними фахівцями. Пацієнтам призначалося стандартне лікування: нестероїдні протизапальні препарати, хондропротектори (хондроїтин сульфат або Алфлутоп), гастропротектори, місцеве лікування згідно з наказом МОЗ України № 676 від 12.10.2006 року з фаху “Ревматологія”. При необхідності додатково за рекомендаціями фахівців призначалися медикаменти з приводу лікування коморбідних патологій (гіпотензивні, антиішемічні, антидіабетичні, гіполіпідемічні). Перед початком лікування після обстеження хворих при встановленні клінічного діагнозу: остеоартрит при необхідності нами проводилося виключення у хворих тромбофлебіту – з призначення коагулограми, ультразвукового дослідження судин нижніх кінцівок з подальшою консультацією судинного хірурга. При встановленному клінічному діагнозі: тромбофлебіт нижніх кінцівок, хворим у якості хондропротектора призначався Алфлутоп 1,0 мл по 1 мл внутрішньо-м’язево 1раз на добу, 20 днів. Хворі без ознак тромбофлебіту нижніх кінцівок отримували хондроїтин сульфат 2,0 мл по 2 мл внутрішньом’язево 1 раз на добу, 20 днів. Схему призначення даних хондропротекторів хворі отримували 1 раз в 6 місяців. Результати. Висвітлені дані літератури щодо повного розуміння лікування хворих на остеоартрит з коморбідною патологією, дозволять створити цільову ефективну терапію з врахуванням призначення відповідного хондропротектора в залежності від анамнезу хвороби, коморбідного стану хворого. Даний підхід у лікуванні хворих сприяв подовженню ремісії основного захворювання та коморбідної патології, зменшенню частоти госпіталізації та скорочення стаціонарного лікування на 2-3 дні. Висновки. Запропонований підхід у лікуванні хворих на остеоартрит з коморбідною патологією, особливості призначення хондропротекторів з високою прогностичною цінністю в подовженні ремісії остеоатриту та супутніх захворювань покращить їх практичне застосування.
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Лебідь, В. Г.
Іщейкіна, Ю. О.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

10.

Геронтологічні аспекти і паліативний догляд у сімейній медицині / В. М. Ждан [и др.] // Актуал. пробл. сучасн. мед. : Вісн. Укр. мед. стомат. акад. : науково-практичний журнал. - 2023. - Т. 23, № 4. - С. 292-296 . - ISSN 2077-1096

MeSH-~главная:
ПОЖИЛЫЕ -- AGED
ПАЛЛИАТИВНАЯ МЕДИЦИНА -- PALLIATIVE MEDICINE (тенденции)
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY (тенденции)
ВРАЧИ СЕМЕЙНЫЕ -- PHYSICIANS, FAMILY (тенденции)
Анотація: В статті приведений аналіз літератури стосовно геронтологічних аспектів коморбідності і надання паліативної допомоги в практиці сімейного лікаря. За даними ООН, у 2020 році вік майже кожного десятого жителя Землі перевищував 65 років. У 2050 році їх частка зросте з 9,3% до 15,9%. Частка людей 60 років і старше становитиме до однієї третини населення планети. Аналіз звернень в амбулаторно-поліклінічні установи демонструє, що загалом за всіма класами хвороб та окремих захворювань, найбільший відсоток звернень до лікаря спостерігається в групах 70 років і старше. В похилому віці як фізіологічне, так і патологічне старіння супроводжується структурними та функціональними змінами всіх органів та систем, порушенням гемодинаміки, погіршенням кровопостачання тканин, підвищенням ризику розвитку гіпоксії з раннім включенням анаеробних механізмів. Серед тих, хто звертається за медичною допомогою до сімейного лікаря в Україні, частка пацієнтів похилого віку із поєднаною патологією становить понад 80%. Люди літнього віку з коморбідною патологією страждають від болю більше, ніж представники інших вікових груп. Однією з першочергових медико-соціальних та гуманітарних проблем багатьох країн світу є створення та розвиток доступної та ефективної системи надання паліативної допомоги населенню. Ці проблеми виникли через збільшення кількості інкурабельних хворих з обмеженим прогнозом тривалості життя. За аналізом досвіду різних країн переконливо видно, що паліативна та хоспісна допомога найкраще забезпечує потреби та належну якість життя паліативних пацієнтів та їх рідних, сприяє збереженню людської гідності наприкінці біологічного життя. Метою паліативної допомоги є полегшення страждань пацієнтів та їхніх родин шляхом комплексної оцінки та лікування фізичних, психосоціальних і духовних симптомів, які відчувають пацієнти. Паліативна допомога зосереджена на передбаченні, запобіганні, діагностиці та лікуванні симптомів, які відчувають пацієнти з серйозною або небезпечною для життя хворобою, а також на допомозі пацієнтам та їхнім родинам приймати важливі з медичної точки зору рішення. Сімейного лікаря визнано спеціалістом медичної галузі, який може найповніше впливати на стан здоров’я населення. Сімейні лікарі надають паліативну допомогу, вони консультують, навчають близьких та родичів хворого стосовно потреб пацієнта, надають психологічну та моральну підтримку як пацієнту так і його родині.
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Ждан, В. М.
Бабаніна, М. Ю.
Кітура, Є. М.
Іщейкіна, Ю. О.
Ткаченко, М. В.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

1-10 11-20 21-30 31-40 41-50 51-60

© Міжнародна асоціація користувачів і розробників
електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)