ПОЛТАВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Головна

Спрощений режим

Опис

Бази даних

Періодичні видання. Статті - результати пошуку 148914

Вид пошуку

Книги

Періодичні видання. Статті

Книги іноземною мовою

Художня література

Дисертації

Автореферати

Методичні рекомендації. Брошури

Магістерські роботи

Матеріали конференцій

Електронний ресурс

Краєзнавство Полтавщини

Раритетні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: (<.>K=ДЕКСМЕТДЕТОМИДИН<.>)

Загальна кількість знайдених документів : 2
Показані документи с 1 за 2

Омельченко-Селюкова, А. В.
Вивчення використання дексмедетомідину при інтенсивній терапії алкогольного делірію у пацієнтів з політравмою / А. В. Омельченко-Селюкова, С. С. Дубівська, Ю. В. Волкова // Вісн. пробл. біол. і медицини = Bulletin of Problems in Biology and Medicine : український науково-практичний журнал. - 2021. - № 4(162). - С. 149-154 : табл. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2077-4214

MeSH-~главная:
РАНЫ И ТРАВМЫ -- WOUNDS AND INJURIES
ИНТЕНСИВНАЯ ТЕРАПИЯ -- INTENSIVE CARE
АЛКОГОЛЬНЫЙ ДЕЛИРИЙ АБСТИНЕНТНЫЙ -- ALCOHOL WITHDRAWAL DELIRIUM
СЕДАТИВНЫЙ ЭФФЕКТ ГЛУБОКИЙ -- DEEP SEDATION
Кл.слова (ненормовані):
ДЕКСМЕТДЕТОМИДИН
Анотація: Основною метою цього дослідження є оцінка впливу вибору методу седації в період гострого алкогольного делірію (АД) у постраждалих з політравмою на ступінь та тривалість перебігу АД, період госпіталізації до ВІТ, потребу у штучній вентиляції легень, бензодіазепінах та нейролептиках, запобігання ускладнень з метою покращення якості життя пацієнтів. Для втілення поставлених завдань у дослідження було залучено 80 пацієнтів з політравмою середньої тяжкості зі станом відміни алкоголю, ускладненим алкогольним делірієм, які перебували на лікуванні у 2016-2018 роках на базі відділення політравми та анестезіології на 12 ліжок для інтенсивної терапії хворих зі сполученою травмою КЗОЗ «ХМКЛШНМД ім. проф. О.І. Мещанінова». Для діагностики делірію використовували метод оцінки сплутаності свідомості CAM-ICU (Confusion Assessment Method in Intensive Care Unit). Скринінг проводили щодня протягом усього часу перебування пацієнтів у палаті інтенсивної терапії. При позитивному результаті оцінку делірію виконували відповідно до протоколу скринінгового обстеження на делірій ICDSC (Intensive Care Delirium Screening Checklist). Пацієнтів розподілено на дві групи: Група 1 (n=40), яким проводилась седація дексмедетомідином. Початкову швидкість інфузії встановлювали на рівні 0,7 мкг/кг/год та коригували в межах 0,2-1,4 мкг/кг/год. Група 2 (n=40), яким проводилась седація діазепамом за симптом-тригерним протоколом. Діазепам вводили кожні 30 хвилин у міру необхідності, щоб контролювати активні симптоми відміни (CIWA-Ar ≥15 або RASS >+2). Антипсихотичні засоби (галоперидол, 5 мг болюс) призначали в обох групах при сильному збудженні або галюцинаціях. За гендерною приналежністю, віком, механізмом травми, локалізацією пошкоджених АФО, тяжкістю травми, групи 1 і 2 не відрізнялись. Протягом усього періоду перебування хворих у стаціонарі досліджували наступні параметри: час перебування у ВІТ (годин), терміни госпіталізації (діб), тривалість делірію (годин), період перебування на штучній вентиляції легень (годин), розвиток ускладнень, середня спожита доза бензодіазепінів, потреба в нейролептиках.За результатами дослідження загальна тривалість лікування складала 12 діб [10-19] у групі 1 та 13 діб [10- 21] у групі 2, що не мало достовірної різниці (р=0.672). Тривалість госпіталізації у ВІТ була достовірно менша у пацієнтів групі 1 і становила 55 [52.2-59.8] год, в той час як пацієнти групи 2 знаходились у ВІТ 89 [82-96.2] год (р=0,02042). Призначення бензодіазепінів та нейролептиків пацієнтам групи 1 було достовірно меншим. Споживання діазепаму за перші 24 години в групі 1 було 20 [20-30] мг, а в групі 2 – 40 [40-50] мг. Групи також достовірно відрізнялись за загальною кількістю призначеного діазепаму протягом госпіталізації у ВІТ, так у групі 1 загальне споживання діазепаму складало 40 [40-50] мг, у групі 2 – 80 [80-90] мг (р=0,033011). Призначення нейролептиків потребували 2 пацієнта групи 1 та 16 пацієнтів групи 2 (р=0,021273). Пацієнти групи 2 мали достовірно більші шанси потреби у призначенні нейролептиків – OR 12.7 95% CI 2.67; 60.06. Добова доза галоперидолу для пацієнтів, які потребували його призначення, також була достовірно вищою у групі 2 – 20 [15-20] мг, порівняно з групою 1 – 5 [5-7.5] мг (p=0,001761). 26 (65%) пацієнтів з 2 групи та 8 (20%) пацієнтів 1 групи потребували більш глибокої седації з використанням ШВЛ. Тобто, пацієнти 2 групи мали достовірно більші шанси переведення на ШВЛ – OR 7,5 95% CI 2.70; 20.42. При вивченні ускладнень виявлено, що госпітальна вентилятор-асоційована пневмонія діагностувалась у 7 (18%) пацієнтів 2 групи та 1 (3%) пацієнта 1 групи. У процесі кореляційного аналізу було виявлено помірний позитивний зв’язок середнього ступеня значущості між розвитком госпітальної пневмонії та проведенням ШВЛ – r-Спірмена=0,64 при p=0.014. Таким чином, дексмедетомiдин є ефективним та безпечним препаратом для седацiї пацієнтів з політравмою зi станом вiдмiни алкоголю, ускладненим алкогольним делірієм, який дозволяє скоротити терміни перебування у ВІТ на 34 години та значно знизити потребу в призначенні діазепаму, галопередолу а також зменшити кількість пацієнтів, які потребують ШВЛ.
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Дубівська, С. С.
Волкова, Ю. В.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Интраоперационное применение клонидина и дексмедетомидина для профилактики нейрокогнитивных нарушений в ближайшем послеоперационном периоде после аортокоронарного шунтирования / Е. В. Баландина [и др.] // Анестезиология и реаниматология = Anesteziologiya i Reanimatologiya : научно-практический ж-л. - 2020. - № 4. - С. 42-47 : граф. - Библиогр. в конце ст. . - ISSN 0201-7563

MeSH-~главная:
КЛОФЕЛИН -- CLONIDINE
ДЕЛИРИЙ -- DELIRIUM
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЙ ПЕРИОД -- POSTOPERATIVE PERIOD
КОРОНАРНОЙ АРТЕРИИ ШУНТИРОВАНИЕ -- CORONARY ARTERY BYPASS
Кл.слова (ненормовані):
ДЕКСМЕТДЕТОМИДИН
Анотація: Послеоперационная нейрокогнитивная дисфункция (ПНД), включая делирий, — распространенное осложнение после аортокоронарного шунтирования. Применение агонистов центральных α2-адренорецепторов в интраоперационном периоде может способствовать уменьшению частоты ее развития. ЦЕЛЬ ИССЛЕДОВАНИЯ: Оценить эффективность интраоперационного применения дексмедетомидина и клонидина для профилактики ПНД после аортокоронарного шунтирования. МАТЕРИАЛ И МЕТОДЫ: Проведено проспективное исследование 200 пациентов, перенесших с 2018 по 2019 г. в плановом порядке аортокоронарное шунтирование в условиях общей комбинированной анестезии. Пациенты рандомизированы и разделены на три группы: 1-я группа, контрольная (n=100), 2-я группа (n=50) с применением у больных клонидина, 3-я группа (n=50) с применением у больных дексмедетомидина. Критерии включения: плановая операция аортокоронарного шунтирования, возраст от 40 до 80 лет, фракция выброса по Симпсону более 50%, отсутствие деменции и психических заболеваний в анамнезе. Клонидин и дексмедетомидин вводили микроструйно после индукции наркоза и на протяжении 2 ч ближайшего послеоперационного периода. Оценку ПНД выполняли по шкалам NuDESC (Nursing delirium screening scale) и SAGE (Self-Administrated Gerocognitive Exam). РЕЗУЛЬТАТЫ: В группе контроля делирий развивался у 19% пациентов, в группе клонидина — у 6% и в группе дексмедетомидина — у 4% больных (p=0,010 по отношению к группе контроля). ВЫВОД: Интраоперационное применение клонидина и дексмедетомидина позволяет уменьшить частоту развития делирия в послеоперационном периоде.
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Баландина, Е. В.
Волчков, В. А.
Бояркин, А. А.
Нефедов, А. В.
Ковалев, С. В.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

© Міжнародна асоціація користувачів і розробників
електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)