ПОЛТАВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Головна

Спрощений режим

Опис

Бази даних

Періодичні видання. Статті - результати пошуку 148913

Вид пошуку

Книги

Періодичні видання. Статті

Книги іноземною мовою

Художня література

Дисертації

Автореферати

Методичні рекомендації. Брошури

Магістерські роботи

Матеріали конференцій

Електронний ресурс

Краєзнавство Полтавщини

Раритетні видання

Зона пошуку

у знайденому

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=КУ27/2021/20/4<.>

Загальна кількість знайдених документів : 21
Показані документи с 1 за 20

1-20 21-21

INTERNET-новини клінічної та експериментальної патології. Частина LXXIII / С. Є. Дейнека [та ін.] // Клінічна та експериментальна патологія. - 2021. - Т. 20, № 4. - С. 149-151

MeSH-~главная:
ИНТЕРНЕТ -- INTERNET
Дод.точки доступу:
Дейнека, С. Є.
Яковець, К. І.
Атаманюк, Я. А.
Сорохан, В. Д.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Дейнека, С. Є.
Наукова та педагогічна спадщина професора Троян Галини Антонівни (до 100-річчя від дня народження) / С. Є. Дейнека, Л. І. Сидорчук, А. О. Міхєєв // Клінічна та експериментальна патологія. - 2021. - Т. 20, № 4. - С. 146-148. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-~главная:
ИСТОРИЯ МЕДИЦИНЫ -- HISTORY OF MEDICINE
Анотація: У статті подана основна інформація про творчий шлях у науці і теоретичній медицині відомого вченого, завідувача кафедри мікробіології, вірусології та імунології Чернівецького медичного інституту, декана медичного факультету, Відмінника охорони здоров’я, доктора медичних наук, професора Галини Антонівни Троян, яка плідно працювала в ЧМІ з 1953 по 1970 рік. Пройшла фронти другої світової війни медичною сестрою у різних госпіталях діючої армії, за що нагороджена трьома бойовими медалями. Троян Г.А. зробила вагомий внесок у розвиток вітчизняної мікробіології, вірусології та імунології, започаткувала потужну наукову мікробіологічну школу (6 кандидатів медичних наук). Її натхненна праця є визнаною та гідною наслідуванню, а її вдячні учні дотепер несуть естафету свого Учителя.
Дод.точки доступу:
Сидорчук, Л. І.
Міхєєв, А. О.
Троян, Галина Антонівна (доктор медичних наук, професор ; 15.03.1921-) \о ней\

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Хащук, В. С.
Механізми розвитку спайкового процесу очеревинної порожнини (огляд літератури) / В. С. Хащук // Клінічна та експериментальна патологія. - 2021. - Т. 20, № 4. - С. 137-145. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-~главная:
ПЕРИТОНЕАЛЬНАЯ ПОЛОСТЬ -- PERITONEAL CAVITY
АДГЕЗИИ ТКАНЕЙ -- TISSUE ADHESIONS (этиология)
Анотація: В статті викладені основні механізми розвитку спайкового процесу очеревинної порожнини на підставі огляду літературних джерел. Описані основні причини виникнення та фактори ризику, що впливають на розвиток спайкової хвороби. Мета роботи – проаналізувати дані літератури для визначення механізму розвитку спайкового процесу очеревинної порожнини. Висновок. Спайковий процес є наслідком механічної інтраопераційної травми очеревини і відбувається одразу після появи тригер-фактору та продовжується протягом життя. З існуючих теорій патогенезу, загальним для всіх є те, що матриксом утворення спайок на тлі гальмування тканинної фібринолітичної системи є фібрин. Процеси регенерації ушкодженої очеревини не є до кінця вивченими та немає єдиного погляду стосовно переваги того чи іншого спайкоутворюючого фактору.
Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Кардіоцитопротекція - об`єктивізовані можливості при кардіоваскулярних захворюваннях / В. К. Тащук [та ін.] // Клінічна та експериментальна патологія. - 2021. - Т. 20, № 4. - С. 129-136. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-~главная:
СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТЫЕ БОЛЕЗНИ -- CARDIOVASCULAR DISEASES (лекарственная терапия)
АРГИНИН -- ARGININE (терапевтическое применение)
Анотація: Мета роботи – об’єктивізація результатів опублікованих клінічних досліджень впливу L-аргініну на перебіг кардіоваскулярних захворювань. Висновки. Аналіз даних літератури підтверджує ефективність використання L-аргініну при кардіоваскулярних захворюваннях, зокрема при артеріальній гіпертензії, ішемічній хворобі серця, серцевій недостатності, захворюваннях периферичних артерій. Корекція ендотеліальної дисфункції повинна бути рутинною і обов'язковою частиною терапевтичних та профілактичних програм при лікуванні пацієнтів із серцево-судинною патологією. Практикуючому лікарю необхідно пам'ятати, що тільки стимулювати виснажений ендотелій малоефективно, вкрай важливо надати субстрат, з якого ендотелій може синтезувати необхідні речовини.
Дод.точки доступу:
Тащук, В. К.
Хребтій, Г. І.
Вовчок, Т. С.
Вінтоняк, М. О.
Анфілофієва, В. В.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Гіперурикемія: вплив на патогенез хронічної серцевої недостатності / В. К. Тащук [та ін.] // Клінічна та експериментальна патологія. - 2021. - Т. 20, № 4. - С. 122-128. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-~главная:
ГИПЕРУРИКЕМИЯ -- HYPERURICEMIA (осложнения)
СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- CARDIAC OUTPUT, LOW (этиология)
Анотація: Мета роботи – здійснити літературний огляд опублікованих клінічних досліджень впливу гіперурикемії на перебіг хронічної серцевої недостатності. Висновки. Аналіз літературних даних демонструє, що збільшений рівень сечової кислоти пов'язаний із серцево-судинними захворюваннями, а гіперурикемія часто трапляється у пацієнтів із ХСН. Гіперурикемія пов’язана з порушенням периферичного кровотоку та зменшенням дилатаційної здатності судин, яка щільно корелює з клінічним статусом та зниженою фізичною здатністю пацієнтів. Новітні дослідження також засвідчують про наявність тісного кореляційного зв'язку між рівнем сечової кислоти та діастолічною функцією міокарда та, що більш важливо, сечова кислота є вагомим, незалежним прогностичним предиктором у пацієнтів із ХСН. Сучасні експериментальні та клінічні дослідження засвідчують що інгібування ксантиноксидази істотно зменшує патофізіологічні порушення. Докази цього впливу засвідчують, що енергетичний обмін міокарда, ендотеліальна дисфункція та толерантність до фізичного навантаження покращуються за рахунок зменшення проявів окисного стресу, тому зниження сироваткових рівнів сечової кислоти є перспективною терапевтичною мішенню для покращення лікування хворих із ХСН.
Дод.точки доступу:
Тащук, В. К.
Хребтій, Г. І.
Вовчок, Т. С.
Вінтоняк, М. О.
Анфілофієва, В. В.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Іваненко, Т. В.
Ключові молекулярно-генетичні регулятори диференціювання ендокриноцитів підшлункової залози / Т. В. Іваненко, А. В. Винокурова // Клінічна та експериментальна патологія. - 2021. - Т. 20, № 4. - С. 116-121. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-~главная:
ЭНДОКРИННЫЕ КЛЕТКИ -- ENDOCRINE CELLS
ПОДЖЕЛУДОЧНАЯ ЖЕЛЕЗА -- PANCREAS
Анотація: Мета роботи – проаналізувати літературні дані стосовно групи найбільш важливих та активних генів, що беруть участь у формуванні ендокринного апарату підшлункової залози. Висновки. Фактори та маркери транскрипції, що визначають типи клітин, активно діють у підшлунковій залозі під час ембріогенезу. Серед ключових генів, пов'язаних із диференціюванням, є головний регулятор ендокринної підшлункової залози нейрогенін-3 (Ngn3), специфічні для альфа-клітини гени – Рах 6, Arx, Maf-B, Nkx-2.2, Nkx-6.2; бета-клітинні специфічні транскрипційні фактори – Pax 4, Maf-A, Maf-B, Nkx-6.1, Nkx-2.2, PDX-1; дельта-клітини – Pax-6, Pax-4; маркер прогеніторних клітин – C-kit. Регуляторні білки, що кодуються цими генами, контролюють механізми диференціювання ендокриноцитів, які активні не тільки під час ембріогенезу, але й продовжують індукувати утворення ендокринних клітин протягом дорослого життя, у тому числі під впливом екзогенних та ендогенних факторів, коли з протокових клітин утворюються нові острівці. Кожен із перерахованих вище генів функціонально важливий на різних етапах детермінації та диференціювання клітин підшлункової залози, і мутація хоча б в одному з цих генів може спричинити серйозні порушення розвитку та функціонування органу. Враховані гени мають важливе значення не тільки в період ембріонального розвитку підшлункової залози, але й необхідні для нормального функціонування бета-клітин протягом усього життя, оскільки різні патологічні стани пов’язані з мутаціями цих генів. Такі процеси, як гіпоксія, гіпертонія, цукровий діабет, можуть впливати на рівень експресії генів під час диференціації клітинпопередників, у такий спосіб визначаючи щільність популяції ендокриноцитів у підшлунковій залозі згодом шляхом детермінації клітин-попередників, які підтримують базальний гомеостаз.
Дод.точки доступу:
Винокурова, А. В.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Ляшук, П. М.
Вторинний гіпокортицизм: діагностика та лікування. Спостереження з практики / П. М. Ляшук, Р. П. Ляшук // Клінічна та експериментальна патологія. - 2021. - Т. 20, № 4. - С. 112-115. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-~главная:
НАДПОЧЕЧНИКОВ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- ADRENAL INSUFFICIENCY (диагностика, терапия)
Анотація: Наведені поняття про вторинний гіпокортицизм (етіологія, клініка, диференціальнодіагностичні критерії), типові схеми гормонозамісної терапії та лабораторний моніторинг ефективності лікування), а також опис клінічного випадку вторинного гіпокортицизму.
Дод.точки доступу:
Ляшук, Р. П.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Фелештинський, Я. П.
Диференційований алгоритм лікування хвороби Крона та її ускладнень / Я. П. Фелештинський, А. О. Миляновська, В. Ю. Пироговський // Клінічна та експериментальна патологія. - 2021. - Т. 20, № 4. - С. 105-111. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-~главная:
КРОНА БОЛЕЗНЬ -- CROHN DISEASE (лекарственная терапия)
Анотація: Мета роботи – підвищити ефективність лікування хвороби Крона та її ускладнень. Матеріали та методи. Проведено аналіз лікування 168 пацієнтів із хворобою Крона та її ускладненнями. Залежно від алгоритму лікування пацієнти були розподілені на дві групи: основну та групу порівняння. Основну групу сформували з 85 (50,5%) пацієнтів, яким лікування проводили за розробленим алгоритмом, групу порівняння – 83 (49,4%) пацієнтів, яким лікування проводили за традиційними методами. Результати. Використання розробленого диференційованого алгоритму лікування хвороби Крона та її ускладнень, який включає у пацієнтів із запальною формою захворювання проведення базисного курсу лікування та повторного призначення месалазинів кожні 6 місяців, збільшує тривалість ремісії. Відповідно, вірогідність безрецидивного перебігу для групи І становить HR (I/Ia)= 0,25 (0,08-0,79), що визначає зниження ризику рецидивів в І групі на 75%, (р=0,024). Серед пацієнтів з ускладненою формою, зокрема стриктурою кишківника, застосування балонної дилятації ділянки стриктури з місцевим введенням преднізолону знижує частоту рецидиву стриктури. Відповідно, вірогідність безрецидивного перебігу для групи ІІ становить HR=0,22 (0,08-0,63), що відповідає зниженню ризику рецидивів в ІІ групі на 78%. У пацієнтів із хірургічними ускладненнями хвороби Крона застосування інтраопераційного введення преднізолону у брижу кишки з використанням базисного та профілактичного курсу лікування месалазинами кожні 6 місяців знижує частоту рецидивів та збільшує тривалість клінічної ремісії. Відповідно, вірогідність безрецидивного перебігу для групи ІІІ становить HR (III/IIIa)= 0,23 (0,07-0,78), P=0,036, що визначає зниження ризику рецидивів у ІІІ групі на 77%. Такий ефект лікування хвороби Крона та її ускладнень досягається за рахунок використання диференційованого алгоритму лікування. Висновки. Алгоритм лікування пацієнтів із запальною формою хвороби Крона, який включає базисну терапію з використанням месалазинів та обов’язкове призначення профілактичного курсу лікування кожні 6 місяців, є більш ефективним порівняно з традиційним методом, збільшує тривалість ремісії та зменшує частоту рецидивів до 12% проти 39,1% (p=0,024) упродовж 12 місяців.
Дод.точки доступу:
Миляновська, А. О.
Пироговський, В. Ю.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Чайковська, О. В.
Залучення латерального септума у реакцію центральної нервової системи на гостру алкогольну інтоксикацію / О. В. Чайковська // Клінічна та експериментальна патологія. - 2021. - Т. 20, № 4. - С. 99-104. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-~главная:
АЛКОГОЛЬНАЯ ИНТОКСИКАЦИЯ -- ALCOHOLIC INTOXICATION (осложнения)
НЕРВНАЯ СИСТЕМА ЦЕНТРАЛЬНАЯ -- CENTRAL NERVOUS SYSTEM (повреждения)
Анотація: Мета роботи – встановити роль латерального септума (LS) у реакції мозку на гостру алкогольну інтоксикацію (ГАІ) на основі зміни його електричної активності та реакції локальної нітрергічної системи. Матеріали та методи. Робота проведена на самцях щурів лінії Wistar (n = 8 для дослідження електричної активності мозку і n = 8 для дослідження гістохімічної характеристики нітрергічної системи LS). Досліджено зміни потужності спектрів локального польового потенціалу та динаміку нейронного шуму, а також зміну кількості NOS-позитивних клітин у зоні LS при моделюванні ГАІ інтраперитонеальним введенням розчину етанолу (2 г/кг). Результати. Встановлено збільшення потужності для дельта, тета, бета-2, гамма частотних смуг та зони ультрашвидких осциляцій, при зниженні потужності бета-1 ритму LS у відповідь на ГАІ. Також спостерігалось збільшення нейронного шуму для всього досліджуваного діапазону частот. Дослідження окремих частотних зон виявило зниження нейронного шуму в дельта, тета і бета частотних смугах порівняно з фоновою активністю. При цьому фіксувалось, індуковане етанолом, наростання аритмічної активності в діапазоні гама частот і для зони ультрашвидких осциляцій. Гостра алкогольна інтоксикація призвела до активації субпопуляції дрібних і середніх нейронів LS, кількість яких зросла з 3.15 ± 0.31 клітин на зріз до 7.06±0.67 клітин на зріз (P = 0.0122). Висновок. Алкоголь-індуковані зміни осциляторної активності і нейронного шуму LS, що супроводжувалися супутньою активацією нітрергічної системи, дозволяють включити LS в нейромережу, яка опосередковує реакцію мозку на ГАІ.
Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

10.

Юрценюк, О. С.
Особливості клініко-анамнестичного психіатричного дослідження студентів закладів вищої освіти / О. С. Юрценюк, Н. С. Карвацька, С. Д. Савка // Клінічна та експериментальна патологія. - 2021. - Т. 20, № 4. - С. 93-98. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-~главная:
СТУДЕНТЫ -- STUDENTS (психология)
ПСИХИАТРИЯ -- PSYCHIATRY
Анотація: Загальновизнано, що студентський період найсприятливіший для маніфестації та розвитку психічних захворювань, переважно непсихотичного рівня. Це обумовлює актуальність пошуку нових форм своєчасної діагностики непсихотичних психічних розладів (НПР) в осіб молодого віку. Мета дослідження – провести клініко-анамнестичне психіатричне дослідження студентів закладів вищої освіти (ЗВО) з метою визначення його ролі в комплексній сучасній діагностиці непсихотичних психічних розладів у даного контингенту. Матеріали і методи. З дотриманням принципів біоетики та деонтології проведено суцільне комплексне обстеження 1235 студентів. Застосовані методи: клінічний, клініко-психопатологічний, клініко-епідеміологічний, клінікоанамнестичний, експериментально-психологічний та статистичний. Результати. Достовірно частіше студенти вважали, що мають гарний стан власного здоров’я 37,69% (ІІ група) та 17,03% (І група), а незадовільно почували себе 21,77% (І група) та 4,68% (ІІ група) (р0,05). За рештою показників, стосовно частоти відвідування лікарів, наявних травм голови, перенесеної застуди, соматичних захворювань в обох групах достовірних розбіжностей не виявлено (р0,05). Більшість студентів основної групи оцінювали стан свого здоров’я, як задовільний (61,20%), причому достовірних відмінностей між чоловіками та жінками не було (65,98% та 59,09% відповідно (р0,05)). Висновки. У результаті проведеного клініко-анамнестичного дослідження студентів ЗВО встановлено позитивний вплив психоедукації та скринінгового обстеження на ставлення обстежуваних до стану власного здоров’я, що підвищує ефективність ранньої діагностики НПР.
Дод.точки доступу:
Карвацька, Н. С.
Савка, С. Д.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

11.

Сметанюк, О. В.
Характер змін активності великоклітинних ядер гіпоталамуса щурів за модифікації фотоперіоду / О. В. Сметанюк // Клінічна та експериментальна патологія. - 2021. - Т. 20, № 4. - С. 87-92. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-~главная:
ФОТОПЕРИОД -- PHOTOPERIOD
ГИПОТАЛАМУС ПЕРЕДНИЙ -- HYPOTHALAMUS, ANTERIOR
Анотація: Однією з важливих ланок нейроендокринної системи гіпоталамуса є великоклітинні надзорові ядра, нейрони яких синтезують вазопресин і окситоцин, транспортують їх у нейрогіпофіз. Надперехресні ядра також беруть участь у забезпеченні нейроендокринної відповіді на різні види стресу – світловий, іммобілізаційний, травматичний, емоційний, больовий, гіпоксичний та стреси іншої етіології. Механізми циркадіанної пейсмекерної активності нейронних систем надперехресних ядер гіпоталамуса на сьогодні підлягають інтенсивним дослідженням. Водночас відомості стосовно впливів модифікацій фотоперіоду (зокрема, постійного освітлення) на діяльність найбільш вразливих гіпоталамічних структур (надзорових ядер), які забезпечують послідовність нейроендокринних змін при стресі і впливають на стрес-реактивність організму, залишаються відносно обмеженими. Мета роботи – з’ясувати вплив модифікацій фотоперіоду на морфофункціональний стан надзорових ядер гіпоталамуса щурів. Матеріал та методи. Експерименти проведені на 40 нелінійних самцях білих щурів, яких розподілено на 2 серії досліджень. Забір біоматеріалу здійснювали о 14.00 і о 02.00 год, опрацьовували із застосуванням морфометричного, денситометричного та статистичного методів дослідження. Результати. За стандартного світлового режиму у щурів реєструється добовий ритм морфофункціональної активності нейронів надзорових ядер із максимумом активності в денний час (до 14.00 год). У тварин, які зазнали тривалої світлової експозиції, встановлено виражені зміни морфофункціонального стану нейронів надзорових ядер гіпоталамуса. Зокрема, о 02.00 год площа ядер нейронів становила 94,08±9,55 мкм2 і була вірогідно більшою, ніж в інтактних тварин. Ядерно-цитоплазматичне співвідношення нейронів надзорових ядер гіпоталамуса о 02.00 год було нижчим від такого ж в інтактних тварин внаслідок зменшення питомого об’єму ядра. Порівняно з денним періодом (14.00 год), до 02.00 год виявлено зменшення площі тіл нейронів надзорових ядер гіпоталамуса, зумовлене вірогідним зменшенням площі ядер та ядерець клітин. Це стало причиною підвищення в нічний період спостереження ядерно-цитоплазматичного співвідношення у досліджуваних нейронах, яке становило 2,51±0,023 од. Постійний світловий режим не спричиняє інверсії ритму морфо-функціональної активності досліджуваних нейронів. Висновки. 1. Тривалість фотоперіоду істотно впливає на добову активність надзорових ядер гіпоталамуса, а постійний світловий режим не спричиняє інверсії ритму морфофункціональної активності досліджуваних нейронів. 2. Світловий стрес викликає вірогідне збільшення площі ядра та ядерця нейронів у нічний інтервал спостереження. Водночас спостерігається зменшення ядерноцитоплазматичного співвідношення, підвищення концентрації РНК в ядерці та цитоплазмі нейрона надзорових ядер гіпоталамуса щурів у денний період доби.
Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

12.

Сидорчук, А. Р.
Генетичні маркери ожиріння у хворих на артеріальну гіпертензію / А. Р. Сидорчук, В. Ю. Гарбузова, А. Ф. Гутніцька // Клінічна та експериментальна патологія. - 2021. - Т. 20, № 4. - С. 81-86. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-~главная:
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (генетика)
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (генетика)
Анотація: Понад 50% хворих на есенційну артеріальну гіпертензію (ЕАГ) мають додаткові фактори серцево-судинного ризику, серед яких найбільш поширеними є ожиріння, цукровий діабет, метаболічний синдром тощо. Мета роботи – дослідити поліморфні варіанти генів NOS3 (rs2070744) і GNB3 (rs5443) як маркери ожиріння у хворих на ЕАГ. Матеріали і методи. У дослідженні взяло участь 100 хворих на ЕАГ і 48 практично здорових осіб групи контролю, яким виконали комплекс клінічнолабораторних обстежень. Ожиріння визначали за індексом маси тіла (ІМТ)?30 кг/м2. Гени NOS3 (rs2070744) і GNB3 (rs5443) вивчали методом ПЛР у режимі реального часу. Ризики вивчали методом клінічної епідеміології. Результати. У хворих на ЕАГ мутація гена NOS3 у гомозиготному стані трапляється з частотою 16,67%, а гена GNB3 – 8,33% випадків, що не відрізняється від групи контролю. Відносна частота осіб із ожирінням переважала серед хворих на ЕАГ носіїв мутаційного С-алеля гена NOS3 на 31,94% (?2=13,58; р0,001) та у пацієнтів із мутаційним Т-алелем гена GNB3 (30,56%) за відсутності таких серед здорових. Ризик ожиріння зростає у хворих на ЕАГ носіїв С-алеля гена NOS3 майже у 6 разів [OR 95%CI: 2,11-14,82; р0,001] та у пацієнтів із Т-алелем гена GNB3 – у понад 10 разів [OR 95%CI: 2,25-45,44; р0,001]. При цьому ТТ-генотип гена NOS3 та СС-генотип гена GNB3 відіграють протективну роль щодо появи ожиріння. Висновки. С-алель гена NOS3 (rs2070744) і Т-алель гена GNB3 (rs5443) підвищують ризик ожиріння у хворих на ЕАГ у 6 і 10 разів відповідно (р0,001).
Дод.точки доступу:
Гарбузова, В. Ю.
Гутніцька, А. Ф.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

13.

Собко, Д. І.
Вплив препаратів мелатоніну на добовий профіль артеріального тиску та якість життя хворих на артеріальну гіпертензію й остеоартроз / Д. І. Собко // Клінічна та експериментальна патологія. - 2021. - Т. 20, № 4. - С. 74-80. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-~главная:
МЕЛАТОНИН -- MELATONIN (вредные воздействия)
АРТЕРИАЛЬНОЕ ДАВЛЕНИЕ -- ARTERIAL PRESSURE (действие лекарственных препаратов)
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (лекарственная терапия)
ОСТЕОАРТРИТ -- OSTEOARTHRITIS (диагностика)
Анотація: Мета роботи - з’ясувати ефективність впливу курсової терапії мелатоніном у комплексі з основним лікуванням на динаміку добового профілю артеріального тиску (АТ) і якість життя (ЯЖ) пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ), поєднану з остеоартрозом (ОА). Матеріали та методи. Відповідно до мети і завдань нашого дослідження обстежено загалом 130 осіб різного віку та статі, хворих на АГ та ОА. З них АГ, поєднану з ОА, мали 60 пацієнтів, яких розподілено на дві групи. Групу I сформували з 30 хворих на АГ, поєднану з ОА, які протягом місяця приймали, окрім основного лікування, мелатонін. До групи ІІ увійшло 30 пацієнтів, які мали коморбідні захворювання на АГ й ОА та яким не додавали мелатонін до їх звичайного лікування. АГ без супутнього ОА спостерігалась у 30 пацієнтів, які зараховані до групи ІІІ. До групи IV увійшло 30 осіб з ОА без супутньої АГ. Контрольна група складалася з 10 практично здорових людей. Згідно з програмою дослідження всім пацієнтам провели добове моніторування артеріального тиску (ДМАТ). Окрім того, досліджуваних проанкетували з метою вивчення показників якості їх життя. Для цього використано міжнародний опитувальник SF-36. Результати. Отримані результати засвідчують про тенденцію до нормалізації добового профілю у хворих обох груп. Так, систолічний артеріальний тиск (САТ) добовий знизився на 9,57% у групі І проти 4,73% у групі ІІ. САТ денний у групі І наблизився до цільового рівня 8,20% проти 2,96% у групі ІІ. У нічний період моніторування САТ знизився на 9,16% у групі І проти 3,83% у групі ІІ. Діастолічний артеріальний тиск (ДАТ) добовий знизився на 10,8% у пацієнтів групи І та на 4,44% – групи ІІ відповідно. В активний період моніторування ДАТ знизився на 9,57% у групі І та на 5,29% у групі ІІ. У нічний період моніторування ДАТ був нижчим на 9,87% у групі І та на 5,91% у групі ІІ порівняно з вихідними результатами до лікування. Проте варто зазначити, що результати в пацієнтів групи І достовірно кращі, ніж у досліджуваних групи ІІ, особливо у нічний період моніторування, що засвідчує про кращий підбір терапії хворим на АГ, поєднану з ОА (група І). Висновок. Мелатонін (3 мг 1 раз на добу перед сном) як компонент комплексної терапії АГ, поєднаної з ОА, полегшує перебіг цих захворювань у пацієнтів та покращує якість їх життя завдяки кардіопротекторному, антигіпертензивному та хондропротекторному ефектам.
Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

14.

Самчук, О. О.
Поширеність деяких коморбідних станів при коронавірусній хворобі / О. О. Самчук, О. С. Капустинська, Є. Я. Скляров // Клінічна та експериментальна патологія. - 2021. - Т. 20, № 4. - С. 66-73. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-~главная:
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
КОРОНАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- CORONAVIRUS INFECTIONS (диагностика)
Анотація: Мета роботи – оцінити поширеність коморбідної патології у пацієнтів, хворих на коронавірусну хворобу, та її вплив на тяжкість COVID 19 і смертність на основі ретроспективного аналізу. Матеріали та методи. Досліджували вплив коморбідної патології на тяжкість, результати лікування (виписка/смерть) хворих із діагнозом COVID 19 на основі аналізу медичних карток стаціонарних хворих (389 пацієнтів), які перебували на лікуванні в Комунальному некомерційному підприємстві "Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова" у січні і лютому 2021 р. Результати. У 83,7% пацієнтів, госпіталізованих у стаціонар, виявляли супутні захворювання: у 26,2% – одне, у 29,8% – два, у 29,1% – три і більше захворювань. Найбільш часто у хворих із COVID 19 відзначали хвороби серцево-судинної системи, цукровий діабет, рідше – онкологічні, бронхолегеневі захворювання. Поширеність коморбідних станів відповідала віку. Число випадків смерті достовірно переважала у пацієнтів при кратності три і більше супутніх станів (р0,0001) та була найнижчою у хворих без супутньої патології (р
Дод.точки доступу:
Капустинська, О. С.
Скляров, Є. Я.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

15.

Значення морфометричного дослідження для визначення мінливості топографічних співвідношень структур нижньої щелепи на прикладі сагітального зрізу її кута / А. П. Ошурко [та ін.] // Клінічна та експериментальна патологія. - 2021. - Т. 20, № 4. - С. 58-65. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-~главная:
ЧЕЛЮСТЬ НИЖНЯЯ -- MANDIBLE
ЗУБА ПОТЕРЯ -- TOOTH LOSS (осложнения)
Анотація: Мета роботи – провести морфометричний аналіз кута нижньої щелепи на сагітальному зрізі та визначити його взаємозалежну структурну мінливість від атрофії кісткової тканини, зумовленої втратою жувальної групи зубів. Матеріал та методи. Проаналізовано 136 комп’ютерно-томографічних цифрових зображень за допомогою стандартизованого програмного забезпечення “Vatech original 2020” із використанням інструменту визначення розмірів (мм) горизонтальної опційної панелі. Результати. Морфометричні значення кута нижньої щелепи правої сторони на відстані від краю позаду молярної ямки до каналу нижньої щелепи (МК) у дослідних групах представлені середнім значення 9,50 мм, а для контрольної групи – 10,43 мм. На лівій стороні МК набуває середнього значення 9,75 мм у дослідних групах проти 11,26 мм у групі контролю. Відстань від каналу нижньої щелепи до зовнішнього краю середини кута нижньої щелепи (КО) для правої сторони становить, за середнім значенням 17,68 мм у дослідних групах та 18,92 мм – у групі контролю (зі збереженими зубними рядами). У свою чергу ліва сторона характеризується відстанню КО за середнім значенням 17,02 мм у дослідних групах та 19,19 мм – у групі контролю. Висновки. Рання втрата зубів у дистальних відділах нижньої щелепи призводить до необоротних морфометричних змін кісткової тканини кута нижньої щелепи. 2. Структури кісткової тканини, які утворюють кут нижньої щелепи, піддаються атрофічним процесам із переважанням на щічній стороні. 3. Як морфологічний розвиток, так і асинхронність атрофічних процесів між лівою і правою сторонами нижньої щелепи при втраті жувальної групи зубів зберігають свою закономірність.
Дод.точки доступу:
Ошурко, А. П.
Олійник, І. Ю.
Кузняк, Н. Б.
Яремчук, Н. І.
Макарчук, І. С.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

16.

Фармако-економічні показники лікування гострих бронхітів у дітей / Ю. М. Нечитайло [та ін.] // Клінічна та експериментальна патологія. - 2021. - Т. 20, № 4. - С. 51-57. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-~главная:
БРОНХИТ -- BRONCHITIS (лекарственная терапия)
ДЕТИ -- CHILD
Анотація: Мета роботи – проаналізувати особливості лікування та витрат на медичні засоби у дітей, госпіталізованих із приводу гострого бронхіту. Матеріали і методи. У роботі проаналізовано медичну документацію та обстежено 30 дітей віком від 3 до 11 років, які перебували на стаціонарному лікуванні стосовно гострого бронхіту. У пацієнтів вивчали клінічну симптоматику, структуру і тривалість основних лікувальних заходів, їх вартість. Результати. Тривалість перебування на стаціонарному лікуванні становила 7,4±0,53 днів з подальшим лікуванням та реабілітацією в амбулаторних умовах. Для лікування застосовували антибіотики при підозрі на бактеріальний характер хвороби, антипіретики, антигістамінні засоби, муколітики та кортикостероїдні гормони. Загальна вартість витрат на лікування одного випадку становила в середньому 674,2±80,9 гривні. Найбільш вартісними були витрати на проведення інфузійної терапії та антибіотики, що призначалися приблизно третині пацієнтів, а найбільш дешевими – на жарознижуючі засоби. Враховуючи вік дітей, гострий характер процесу, застосування антибіотиків із групи резерву було нераціональним і суттєво підвищувало вартість лікування. Висновки. Впровадження нової моделі медицини позитивно впливає на оптимізацію лікувальної тактики гострих бронхітів зі зміщенням акцентів з інтенсивної етіотропної терапії на відновлення процесів мукоціліарного кліренсу. В антибактеріальній терапії все ще зберігається нераціональний, з клінічної та економічної точок зору, вибір препаратів.
Дод.точки доступу:
Нечитайло, Ю. М.
Попелюк, Н. О.
Долженко, О. Г.
Богданова, Л. О.
Ковтюк, Н. І.
Мабрук, Бен Отмен

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

17.

Морар, І. К.
Клінічні особливості виникнення післяопераційної евентрації на тлі онкологічного процесу / І. К. Морар // Клінічна та експериментальна патологія. - 2021. - Т. 20, № 4. - С. 42-50. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-~главная:
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS (диагностика)
НОВООБРАЗОВАНИЯ -- NEOPLASMS
Анотація: На сьогоднішній день післяопераційна евентрація (ПЕ) є відносно рідкісним, проте одним із найнебезпечніших ускладнень абдомінальної хірургії, яка має місце у 0,5-2,35 % пацієнтів. Найбільшу групу ризику становлять хворі на злоякісні новоутворення органів черевної порожнини з явищами вторинного імунодефіциту, кахексії, анемії, що, безумовно, впливає на швидкість регенерації та ризик розвитку гнійно-септичних ускладнень з боку післяопераційної рани. Вивчення клінічних особливостей розвитку ПЕ на тлі онкологічного процесу дасть змогу краще зрозуміти роль останнього у розвитку цього післяопераційного ускладнення. Мета дослідження – вивчити клінічні особливості розвитку післяопераційної евентрації у хворих на злоякісні новоутворення органів черевної порожнини. Матеріал і методи. Обстежено 114 хворих, прооперованих стосовно різних захворювань органів черевної порожнини, у яких виникла післяопераційна евентрація впродовж перших 10 діб раннього післяопераційного періоду. Основну групу сформовано з 61 хворого на злоякісні новоутворення органів черевної порожнини, на ІІІ-IV стадіях захворювання. Групу порівняння утворили з 53 хворих на гостру хірургічну неонкологічну патологію органів черевної порожнини. Обидві групи пацієнтів були репрезентативні за статтю. Усі пацієнти, під час перебування у стаціонарі, отримували стандартне післяопераційне лікування згідно з протоколами надання медичної допомоги хворим на невідкладну хірургічну патологію органів живота. Рівні внутрішньочеревного та абдомінального перфузійного тиску визначали з періодичністю 3 рази на добу, упродовж перших 12 діб раннього післяопераційного періоду. Статистичну обробку отриманих результатів досліджень проводили на персональному комп’ютері з використанням електронних таблиць Microsoft Excel, а також програми IBM SPSS Statistics (2012). Результати. Встановлено, що післяопераційна евентрація на тлі онкологічного процесу виникає у пацієнтів більш старшого віку. Для післяопераційної евентрації на тлі онкологічного процесу характерний менший термін її розвитку, а також переважання ІІІ та IV ступенів її тяжкості, що потребує виконання невідкладного оперативного втручання, яке погіршує результати лікування основного захворювання. Така післяопераційна евентрація частіше виникає при виконанні середньосерединної та повної лапаротомій, а також безпосередньо залежить від розмірів останньої. Особливостей впливу внутрішньочеревного та абдомінального перфузійного тисків на розвиток післяопераційної евентрації на тлі онкологічного процесу та без нього не виявлено, оскільки відсутня вірогідна різниця показників при всіх ступенях тяжкості. Слід відзначити, що післяопераційна евентрація на тлі онкологічного процесу виникає у пацієнтів із хронічною супутньою патологією, з дефіцитом маси тіла або нормальною масою. Післяопераційна летальність у пацієнтів основної групи виникла у 32 (52,5%) осіб, що на 16,7 % (p0,05) більше, ніж у групі порівняння – 19 (35,8 %). Висновки. Післяопераційна евентрація на тлі онкологічного процесу виникає переважно при середньосерединній або повній лапаротоміях, у пацієнтів більш старшого віку, з хронічною супутньою патологією та дефіцитом маси тіла або нормальною масою. Ця післяопераційна евентрація характеризується переважно ІІІ-IV ступенями тяжкості, меншим терміном розвитку та більшою частотою післяопераційної летальності.
Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

18.

Гусарчук, А. Г.
Показники якості життя хворих на ревматоїдний артрит за та без супутньої ішемічної хвороби серця / А. Г. Гусарчук, Т. О. Ілащук // Клінічна та експериментальна патологія. - 2021. - Т. 20, № 4. - С. 33-41. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-~главная:
АРТРИТ РЕВМАТОИДНЫЙ -- ARTHRITIS, RHEUMATOID
ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА -- MYOCARDIAL ISCHEMIA
КАЧЕСТВО ЖИЗНИ -- QUALITY OF LIFE
Анотація: Мета дослідження – оцінити показники якості життя у хворих на ревматоїдний артрит з та без супутньої ішемічної хвороби серця. Матеріали та методи. Обстежено 91 хворий на ревматоїдний артрит (РА). Середній вік – 44,7±9,4 роки. Тривалість захворювання – від 1 до 12 років. І рентгенологічна стадія наявна у 4,4 % пацієнтів, ІІ – у 49,5%, ІІІ – у 39,6,0% та IV – у 6,6% хворих. Серопозитивний РА встановлено у 73,7%. І ступінь активності виявлена у 21 пацієнта, ІІ – у 38, ІІІ – у 32. Хворих на РА розподілено на 2 підгрупи – хворі із РА та РА з ішемічною хворобою серця (ІХС). Групи зіставні за віком та статтю. Оцінювання якості життя (ЯЖ) проводили за допомогою опитувальників SF-36 та HAQ. Контрольна група – 31 пацієнт з ІХС. Результати. Хворі на РА та РА і ІХС давали приблизно однакову оцінку своїм больовим відчуттям до поступлення в лікарню (відповідно, 64,8±13,2 та 69,1±11,1 мм). Загальний стан хворі на РА з ІХС розцінювали, як тяжчий на 25,1% порівняно із хворими на РА без ІХС (69,7±6,39 мм проти 55,7±4,27 мм, р0,05). При оцінці больових відчуттів і загального стану хворими різного віку вірогідної різниці не виявлено. Залежно від тривалості захворювання у підгрупах хворих на РА до 5 років та понад 10 років виявлено тенденцію до дещо вищої оцінки больових відчуттів за вiзуальною аналоговою шкалою (ВАШ) порівняно з групою хворих, які страждають на це захворювання від 5 до 10 років. При аналізі HAQ виявлено вірогідну відмінність у хворих на РА з та без ІХС (р0,05). Складові фізичного компоненту здоров’я (Physical component score – PCS) виявляли тенденцію до зниження у хворих на коморбідну патологію, проте складові психологічного компоненту здоров’я (mental component score – MCS) вірогідно відрізнялися у хворих на поєднання РА з ІХС як від даних, отриманих від пацієнтів з РА, так і від значень пацієнтів з ІХС. Висновки. Для пацієнтів із коморбідними РА та ІХС характерною є нижча оцінка власного стану здоров’я. Коморбідність РА з ІХС менше позначається на фізичній складовій здоров’я хворих, але суттєво погіршує психічну його складову.
Дод.точки доступу:
Ілащук, Т. О.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

19.

Гіпоксичне ураження у новонароджених дітей: патофізіологічні механізми розвитку та можливості біорегуляційної корекції / Ю. Д. Годованець [та ін.] // Клінічна та експериментальна патологія. - 2021. - Т. 20, № 4. - С. 20-32. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-~главная:
МОЗГА ГОЛОВНОГО ГИПОКСИЯ -- HYPOXIA, BRAIN (этиология)
АНОКСИЯ -- ANOXIA (этиология)
ВРОЖДЕННЫЕ, НАСЛЕДСТВЕННЫЕ И НОВОРОЖДЕННЫХ БОЛЕЗНИ И АНОМАЛИИ -- CONGENITAL, HEREDITARY, AND NEONATAL DISEASES AND ABNORMALITIES (этиология)
Анотація: Прогноз формування стану здоров’я та якості життя у дитячому віці визначається благополуччям внутрішньоутробного розвитку плода, особливостями пологів у матері, а також характером адаптації після народження. Універсальним фактором ушкодження організму плода і новонародженого за наявності перинатальних факторів ризику є гіпоксія. Внаслідок негативного впливу гіпоксії на організм розвивається гіпоксично ішемічна енцефалопатія/неонатальна енцефалопатія, частота якої становить, залежно від рівня доходів населення, у різних країнах світу від 1,5 до 10-20 випадків на 1000 живонароджених. Обговорення аспектів терапевтичної корекції патологічних станів періоду новонародженості з урахуванням клініко-молекулярних аспектів їх формування є важливим, оскільки спрямоване на запобігання віддалених наслідків гіпоксичних уражень у подальші роки життя. Мета роботи – визначити ефективність засобів біорегуляційної корекції при лікуванні новонароджених із різними формами перинатальної патології, у патогенезі яких наявне гіпоксичне ураження, на підставі динаміки клініко-лабораторного спостереження з оцінкою, окрім загальноприйнятих критеріїв, показників стану енергетичного обміну, системи вільнорадикального окиснення та антиоксидантного захисту організму. Матеріали і методи. Проведено одноцентрове когортне проспективне дослідження 60 доношених новонароджених дітей, з яких 30 пацієнтам призначено традиційний курс лікування (I група), відповідно у 30 новонароджених, окрім загальноприйнятого терапевтичного комплексу, застосовували препарати біорегуляційної корекції, зокрема Траумель С, Коензим Композитум та Церебрум Композитум Н (II група). Контрольну групу для порівняльної оцінки показників додаткових методів обстеження сформували з 30 здорових новонароджених дітей (III група). Додаткові методи обстеження новонароджених містили: комплекс показників енергетичного обміну, системи вільнорадикального окиснення та антиоксидантної системи захисту організму. Обстеження дітей здійснено за інформаційної згоди батьків пацієнтів. Статистичний аналіз отриманих результатів дослідження проведено з використанням програми Statistica (StatSoftInc., USA, 2010). Результати. Динамічне спостереження за новонародженими груп порівняння, з урахуванням відмінностей призначеного лікування, показало більшу ефективність терапевтичної корекції у дітей, які отримували, поряд із традиційними, засоби біорегуляційної корекції. Використання зазначеної групи препаратів зменшувало терміни лікування новонароджених, що засвідчує про кращі можливості адаптації організму після народження за умов перенесеної гіпоксії за рахунок стабілізації енергетичного обміну та зменшення оксидативного стресу і сприяє стабілізації стану у гострому періоді захворювання та знижує ризик віддалених наслідків патології. Висновки. 1. Дослідження клініко-молекулярних механізмів гіпоксичного ураження організму у новонароджених за умов перинатальної патології потребує комплексного підходу для підвищення ефективності методів діагностики та лікування. 2. Актуальним діагностичним напрямком для своєчасного виявлення метаболічних порушень є визначення показників енергетичного обміну, вільнорадикального окиснення та антиоксидантного захисту організму, що надає змогу своєчасного призначення терапевтичної корекції, спрямованої на покращення мітохондріального окиснення, збереження структури і функції клітинних мембран. 3. Перспективним напрямком є вивчення доцільності включення до комплексу лікування новонароджених при гіпоксичному ураженні організму засобів біорегуляційної корекції, об’єктом дії якої вважаємо активацію власних регулюючих захисних механізмів, спрямованих на формування короткочасної та довготривалої адаптації організму після народження.
Дод.точки доступу:
Годованець, Ю. Д.
Ткачук, С. С.
Гулій, М. А.
Гірін, С. В.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

20.

Вибір оптимального оперативного втручання при лікуванні раку дистальних відділів прямої кишки / В. Ю. Бодяка [та ін.] // Клінічна та експериментальна патологія. - 2021. - Т. 20, № 4. - С. 11-19. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-~главная:
ПРЯМОЙ КИШКИ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- RECTAL NEOPLASMS (хирургия)
Анотація: Незважаючи на розвиток сучасної онкології, рак прямої кишки займає лідируючі позиції щодо захворюваності та смертності. Ефективне лікування раку прямої кишки можливо тільки за умови виконання хірургічного лікування. Останнім часом все більше уваги приділяється виконанню сфінктерозберігаючих операцій, які дають змогу уникнути колостоми, покращуючи при цьому якість життя пацієнтів та повертаючи їх у звичне соціальне середовище. Проте після виконання таких операцій у частини хворих виникають ускладнення, особливо у вигляді нетримання газів та калу, що значно негативно впливає на якість життя пацієнтів. Проведення порівняльного аналізу результатів хірургічного лікування раку дистальних відділів прямої кишки після виконання колостомуючого та сфінктерозберігаючого оперативних втручань дасть змогу полегшити вибір оптимального оперативного втручання при цій онкологічній локалізації. Мета дослідження – визначити оптимальне колостомуюче або сфінктерозберігаюче оперативне втручання для лікування раку дистальних відділів прямої кишки шляхом дослідження тривалості операцій, клінічних особливостей перебігу раннього післяопераційного періоду, а також якості життя пацієнтів у віддалені терміни. Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз 82 медичних карток стаціонарного хворого з діагнозом рак дистальних відділів прямої кишки з 2017 по 2019 роки. Відібрані медичні картки, залежно від методу оперативного втручання, були розподілені на дві групи. Першу групу утворили з 23 осіб, яким виконано черево-промежинну екстирпацію прямої кишки за Кеню-Майлса, другу групу сформували з 59 пацієнтів, яким проведено черево-анальну резекцію прямої кишки з низведенням сигмоподібної кишки. Оцінку якості життя пацієнтів проводили впродовж 1-го року після виконання оперативного втручання, при черговому огляді пацієнтів, за допомогою анкети Американського товариства колоректальних хірургів (ASCRS) із включенням до неї Клівлендською клінічною шкалою інконтиненції. Статистичну обробку отриманих результатів досліджень проведено на персональному комп’ютері з використанням електронних таблиць Microsoft Excel, а також програми IBM SPSS Statistics. Результати. Підсумовуючи результати проведеного дослідження, слід зазначити, що вік пацієнта не впливає на вибір методу оперативного втручання. Тривалість виконання черево-анальної резекції прямої кишки з низведенням сигмоподібної кишки менша та не залежить від локалізації пухлини, проте тривалість раннього післяопераційного періоду не відрізняється. Відсічення надлишку кишки після проведення черево-анальної резекції прямої кишки з низведенням сигмоподібної не залежить від стадії захворювання, його здебільшого виконують на 12-ту добу. Якість континенції після виконання черевоанальної резекції прямої кишки з низведенням сигмоподібної кишки покращується з часом після виконання оперативного втручання, оскільки у термін до 1-го року понад 40% пацієнтів мають хороше тримання калу та вірогідно зменшується відсоток осіб з повним нетриманням калу. Якість життя після операції Кеню-Майлса покращується швидше, проте з часом, після виконання черево-анальної резекції прямої кишки з низведенням сигмоподібної кишки, відсоток пацієнтів із легким ступенем порушення якості життя зростає у 4,3 раза. Вказана особливість пояснюється необхідністю певного часу для адаптації та відновлення замикальної функції збереженого сфінктера, оскільки якість життя безпосередньо залежить від якості континенції. Висновки: 1.Після операції Кеню-Майлса якість життя пацієнтів покращується швидше, ніж після операції черево-анальної резекції прямої кишки з низведенням сигмоподібної, проте з часом (1 рік), після виконання останньої, кількість осіб із легким ступенем порушення якості життя стає майже у 2 рази більшою (p0,01). 2.При лікуванні раку дистальних відділів прямої кишки слід віддавати перевагу черево-анальній резекції прямої кишки з низведенням сигмоподібної, проте пацієнтам із несприятливим прогнозом щодо тривалості життя необхідно виконувати операцію Кеню-Майлса.
Дод.точки доступу:
Бодяка, В. Ю.
Бабін, В. Д.
Кравчук, С. Ю.
Чупровська, Ю. Я.
Шульгіна, В. В.
Халатурник, І. Б.
Синчишина, Л. В.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

1-20 21-21

© Міжнародна асоціація користувачів і розробників
електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)