ПОЛТАВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Головна

Спрощений режим

Опис

Бази даних

Періодичні видання. Статті - результати пошуку 149015

Вид пошуку

Книги

Періодичні видання. Статті

Книги іноземною мовою

Художня література

Дисертації

Автореферати

Методичні рекомендації. Брошури

Магістерські роботи

Матеріали конференцій

Електронний ресурс

Краєзнавство Полтавщини

Раритетні видання

Зона пошуку

у знайденому

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=КУ26/2019/18/3<.>

Загальна кількість знайдених документів : 24
Показані документи с 1 за 20

1-20 21-24

Онтогенетичні особливості печінки та жовчного міхура / Т. В. Процак [та ін.] // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2019. - Т. 18, № 3. - С. 127-133. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-~главная:
ОНТОГЕНЕЗ
ПЕЧЕНЬ -- LIVER (физиология)
ЖЕЛЧНЫЙ ПУЗЫРЬ -- GALLBLADDER (физиология)
Анотація: З віком людина втрачає фізичну силу, енергійність, погіршуються здоров’я та психічний стан. Про початок старості часто засвідчує погіршення розумової і трудової діяльності та обмеження соціальних відносин. Старіння – це тривалий біологічний процес вікових змін організму, що починається задовго до старості і неминуче призводить до поступово наростаючого обмеження пристосувальних можливостей організму і збільшення ймовірності смерті. У представленій роботі достеменно описуються особливості фізіологічних вікових змін у структурі шлунково-кишкового тракту (ШКТ), а саме: печінки, жовчного міхура. Наведено причинно-наслідкові зв’язки швидкого старіння печінки та особливостей харчування.
Дод.точки доступу:
Процак, Т.В.
Лук'янцева, Г.В.
Прийшляк, А.М.
Забродська, О.С.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Морфофункціональна активність нейронів надзорових ядер гіпоталамуса щурів під дією стресу / О. В. Сметанюк [та ін.] // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2019. - Т. 18, № 3. - С. 121-126. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-~главная:
СУПРАОПТИЧЕСКОЕ ЯДРО -- SUPRAOPTIC NUCLEUS
НЕЙРОНЫ -- NEURONS
СТРЕСС ФИЗИОЛОГИЧЕСКИЙ -- STRESS, PHYSIOLOGICAL
Анотація: У статті розглядаються результати досліджень морфофункціонального стану нейронів надзорових (супраоптичних) ядер гіпоталамуса щурів в умовах різної тривалості світлового режиму. За стандартного світлового режиму у щурів реєструється добовий ритм морфо-функціональної активності нейронів надзорових з максимумом активності в денний час (до 14.00 год). У тварин, які зазнали тривалої світлової експозиції, встановлено більш виражені зміни морфо-функціонального стану нейронів надзорових ядер гіпоталамуса о 02.00 год, ніж о 14.00 год. Так, площа ядра нейрона становила 94,08±9,55 мкм2 і була вірогідно більшою за аналогічну в інтактних тварин. Ядерно-цитоплазматичне співвідношення нейрона надзорових ядер гіпоталамуса о 02.00 год було нижчим від такого в інтактних тварин внаслідок зменшення питомого об’єму ядра. Порівняно з денним періодом (14.00 год), до 02.00 год виявлено зменшення площі тіла нейронів надзорових ядер гіпоталамуса, зумовлене вірогідним зменшенням площі ядра та ядерця клітин. Це стало причиною підвищення в нічний період спостереження ядерно-цитоплазматичного співвідношення у досліджуваних нейронах, яке становило 2,51±0,023 од. Постійний світловий режим не спричинює інверсії ритму морфо-функціональної активності досліджуваних нейронів, максимальні величини, як і в інтактних тварин, припадають на денний проміжок спостереження.
Дод.точки доступу:
Сметанюк, О.В.
Булик, Р.Є.
Власова, К.В.
Волошин, В.Л.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Закономірності формування ентеральної недостатності внаслідок травматичної хвороби у хворих з домінуючою абдомінальною травмою / В. П. Польовий [та ін.] // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2019. - Т. 18, № 3. - С. 115-120. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-~главная:
ПИТАНИЕ ЭНТЕРАЛЬНОЕ -- ENTERAL NUTRITION
БРЮШНОЙ ПОЛОСТИ ТРАВМЫ -- ABDOMINAL INJURIES (осложнения)
Анотація: Метою дослідження було оцінити діагностику розвитку ентеральної недостатності при абдомінальній травмі на фоні травматичної хвороби. Матеріал і методи. Проаналізовано результати лікування 119 потерпілих з пошкодженням органів черевної порожнини внаслідок травматичної хвороби, які прооперовані з приводу абдомінальної травми. Виділені основні предиктори розвитку ентеральної недостатності: показник залишкового об'єму шлунка, відсутність перистальтичних шумів, блювота/регургітація, діарея, здуття кишечнику, внутрішньочеревної гіпертензії та синдрому абдомінальної компресії у потерпілих з абдомінальною травмою на фоні травматичної хвороби. Результати. Встановлено, що в контрольній групі померлих пацієнтів згідно з отриманими показниками загальний стан був достовірно тяжчим, ніж в основній групі потерпілих, які вижили, що підтверджено відповідними шкалами та окремими показниками. Також достовірна різниця між показниками внутрішньочеревного тиску та показником абдомінальної перфузії може засвідчити про розвиток ентеральної недостатності. Висновок. Наявність достовірної різниці між показниками внутрішньочеревного тиску та показником абдомінальної перфузії може засвідчити на розвиток ентеральної недостатності.
Дод.точки доступу:
Польовий, В.П.
Чепега, І.Г.
Паляниця, А.С.
Хомко, О.Й.
Волянюк, П.М.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Телемуха, С. Б.
Гостра спайкова тонкокишкова непрохідність: профілактика, лікування / С. Б. Телемуха // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2019. - Т. 18, № 3. - С. 110-114. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-~главная:
КИШЕЧНАЯ НЕПРОХОДИМОСТЬ -- INTESTINAL OBSTRUCTION (профилактика и контроль)
АДГЕЗИИ ТКАНЕЙ -- TISSUE ADHESIONS (этиология)
Анотація: Мета роботи: дослідити результати лікування хворих з гострою спайковою тонкокишковою непрохідністю, яким проведено роз‘єднання зрощень і комплексне лікування з використанням препарату «Дефенсаль». Матеріал і методи. За період з 2013 по 2018 роки обстежено та проліковано 60 хворих з ГЗТН, яким проведено роз’єднання зрощень, у віці від 19 до 79 років. Середній вік хворих – 50,1+14,4 років (m=1,25), 66 % хворих припало на працездатний вік до 60 років. Хворі розподілені на такі групи: до групи контролю ввійшли 30 хворих, яким проведений ургентний адгеоліз і лікування загальноприйнятими методиками. В основній групі (30 хворих) проведено ургентний адгеоліз і комплексне лікування з використанням препарату «Дефенсаль». У післяопераційному періоді в основній групі обов’язкове призначення прямих антикоагулянтів навіть при низьких ризиках за шкалою Капріні, ректальних свічок на основі стрептокінази, стрептодорнази, реабілітація хворих за методикою Fasttrack. У періоді терміном спостереження до 2-3 років у контрольній групі добрі результати отримано у 21 хворого (з 30), у основній – у 15 (з 30) хворих. Висновок. Досягти покращення результатів профілактики і лікування хвороби зрощень очеревини можна при використанні комплексного підходу до лікування з використанням сучасних протиспайкових препаратів.
Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Кишкова дисфункція при гострому некротичному панкреатиті / О. В. Ротар [та ін.] // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2019. - Т. 18, № 3. - С. 105-109. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-~главная:
КИШЕЧНЫЕ БОЛЕЗНИ -- INTESTINAL DISEASES (этиология)
ПАНКРЕАТИТ ОСТРЫЙ НЕКРОТИЗИРУЮЩИЙ -- PANCREATITIS, ACUTE NECROTIZING (осложнения)
Анотація: Мета дослідження. Обґрунтувати і клінічно впровадити ранню діагностику кишкової дисфункції та алгоритм лікувальних заходів для корекції порушень бар'єрної функції кишечнику при гострому некротичному панкреатиті. Матеріал і методи. Проведено проспективне когортне дослідження 151 пацієнтів із гострим некротичним панкреатитом, які були госпіталізовані у відділення інтенсивної терапії. Тяжкість кишкової дисфункції була оцінена відповідно до рекомендацій Європейського товариства інтенсивної терапії (ESICM). Вивчено клінічні, інструментальні та лабораторні зміни, а також метаболічну функцію кишок за концентрацією цитруліну в плазмі крові. Досліджено ефективність запропонованого алгоритму корекції порушень бар'єрної функції кишок, який передбачав диференційоване застосування лікувальних заходів залежно від ступеня її тяжкості. Результати та їх обговорення. Порушення функції травного тракту І ступеня було виявлено в 17,9 %, ІІ ступеня – в 29,1 %, ІІІ ступеня – в 31,7 %, ІV ступеня – в 8,6 % хворих на гострий некротичний панкреатит. Виявлена вірогідна кореляційна залежність між тяжкістю порушень функції травного тракту та концентрацією цитруліну в плазмі крові (r=0,743 р0,05), рівень менше 12,5 ммоль/л свідчив про розвиток кишкової недостатності. Застосування запропонованого комплексу медикаментозних заходів корекції порушень бар?єрної функції кишок дозволило досягти одужання 46 (30,7 %) пацієнтів без будь яких хірургічних втручань. Висновок. Порушення функції шлунково-кишкового тракту в 35,8 % хворих на гострий некротичний панкреатит проявляється непереносимістю орального харчування, у 33,2 % пацієнтів – кишковою недостатністю. Використання алгоритму корекції кишкової дисфункції збільшує ефективність консервативного лікування.
Дод.точки доступу:
Ротар, О.В.
Хомяк, І.В.
Ротар, В.І.
Хомяк, А.І.
Петрюк, Б.В.
Грама, О.В.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Імуносупресивна антифагоцитарна активність збудників гнійно-некротичних процесів м'яких тканин при синдромі діабетичної стопи / В. П. Польовий [та ін.] // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2019. - Т. 18, № 3. - С. 100-104. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-~главная:
ДИАБЕТИЧЕСКАЯ СТОПА -- DIABETIC FOOT (микробиология)
ФАГОЦИТОЗ -- PHAGOCYTOSIS (иммунология)
Анотація: Синдром діабетичної стопи (СДС) є одним з найпоширеніших хірургічних захворювань. Поза увагою більшості дослідників залишається негативний патогенетичний вплив факторів вірулентності збудників на систему неспецифічної резистентності та специфічної імунної реактивності організму, що зумовлює вивчення даних явищ у хворих на СДС. Мета дослідження. Дослідити супресивну дію збудників гнійно-некротичних ускладнень СДС на показники неспецифічної резистентності організму. Матеріал і методи. Дослідження базується на обстежені 107 хворих на гнійно-некротичні процеси м’яких тканин при СДС. Застосовані стандартні мікробіологічні методи. Визначали вплив мікроорганізмів на фагоцитарну активність та фагоцитарне число в популяціях нейтрофільних гранулоцитів і моноцитів периферійної крові. Результати. Встановлено, що умовно патогенні бактерії – збудники гнійно-некротичних процесів м'яких тканин при СДС, проявляють супресивну дію на систему фагоцитозу нейтрофільних гранулоцитів, понижуючи фагоцитарну активність, фагоцитарне число і фагоцитарну ємність периферійної крові хворих. Висновок. Найвищий рівень пригнічення фагоцитарної активності встановлено у S. аureus, S. pyogenes, Р. melaninogenicus, P. аeruginosa.
Дод.точки доступу:
Польовий, В.П.
Кхоршані, Білел
Сидорчук, І.Й.
Сидорчук, Р.І.
Мишковський, Ю.М.
Кифяк, П.В.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Зміни структури тканин як основа вибору способу електрозварювального лікування хронічного геморою / С. С. Подпрятов [та ін.] // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2019. - Т. 18, № 3. - С. 93-99. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-~главная:
ГЕМОРРОЙ -- HEMORRHOIDS (терапия)
ЭЛЕКТРОХИРУРГИЯ -- ELECTROSURGERY (использование)
КОЖА -- SKIN
Анотація: Застосування електрозварювання дозволяє безкровно розділяти живі тканини, надійно перекривати судини. Завдяки цьому технологія успішно поширюється в хірургічних клініках. Однак зміни структури живих тканин, що їх викликає електрозварювальний струм, висвітлені недостатньо. Водночас знання цих змін важливе для розуміння хірургами можливостей технології, показань та протипоказань до її застосування. Мета: дослідити зміни структури стінок артерій діаметром до 2,0 мм, вен діаметром до 4,0 мм, жирової тканини та фасції при застосуванні основних режимів роботи апарата Патонмед® ЕКВЗ-300 з метою встановлення їх найбільшої ефективності при використанні електрозварювання в хірургічному лікуванні хронічного комбінованого геморою. Матеріал та методи. Упродовж 3 років операції з приводу комбінованого хронічного геморою виконали у 58 пацієнтів: 32 чоловіків, 26 жінок віком від 36 до 74 років. Операції проводили з використанням режимів електрозварювання, закладених у апарат Патонмед® ЕКВЗ-300. У 58 пацієнтів виявили 216 гемороїдальних вузлів, в тому числі ІІ ступеня 32, ІІІ ступеня 143, IV ступеня 41. Оперативне втручання полягало у виконанні гемороїдектомії, яку починали з мобілізації зовнішніх гемороїдальних вузлів, оскільки це давало можливість оцінити підшкірно-підслизовий кровоток у перехідній зоні. Перианальну дерму розсікали скальпелем до її нижнього краю. Подальші етапи оперативного втручання виконували з використанням електрозварювання. У перехідній зоні та у відхіднику мобілізацію здійснювали з використанням електрозварювання в режим розрізу (HL) коагуляції (LL), автоматичного зварювання (DА) у кількох варіантах потужності. Результати та обговорення. При високій щільності покривної фасції виділяли варикозно змінені вузли з застосуванням режиму HL-1. Виділити варикозно змінені вени вдавалось єдиним блоком, за контрольованого гемостазу. При значній руйнації покривної фасції, за наявності гроноподібного варикозного розширення гемороїдальних вузлів та їх тугому наповненні кров’ю, застосовували режим LL. Виділення одного вузла вимагало здійснення 9-12 заварювань у режимі HL-1 або 10-16 в режимі LL-5. Виділення одного вузла тривало, відповідно, 4,8±2,6 хвилини та 7,3 ± 3,8 хвилини. По краю перехідної зони мобілізацію здійснювали за допомогою тільки режиму LL. Електрозварювання в перехідній зоні тривало 4,5±3,5 хвилини. При обробці внутрішніх гемороїдальних вузлів гемостаз був повноцінним при застосуванні режиму LL-5 в 93,1 % спостережень, LL-4 – в 82,6 %, LL-3 – в 69 %. Тривалість виділення одного вузла – 11,4±4,6 хвилини. У 26 хворих при діаметрі гемороїдального вузла до 8 мм, відсутності суттєвого розширення вен в його проекції та збереженні зубчастої лінії застосували черезслизове зварювання шляхом дво-триразового подавання напруги. Ефективне коагулювання відзначили в разі застосування режиму LL-5 в 50% спостережень, DA-3 – 87,5 % DA-5 – 87,5 %. Шовну фіксацію як складову втручання застосовували в разі високого, більше 15 мм, або поширеного, більше 25,0 мм, сегменту випадіння. Як і при обробці внутрішніх гемороїдальних вузлів, найкраща ефективність гемостазу досягнули із застосуванням режиму LL-5 або режимів DA-3 та DA-5. Краї рани шкіри зводили окремими швами, або залишали відкритими. За даними морфологічного дослідження, електрозварювальне перекриття артерій та вен супроводжувалось коагуляційною зміною їх стінок з утворенням однорідного з’єднання в ділянці накладення електродів. Поза цією ділянкою зміни стінок судин за типом дистрофії не поширювались більше, ніж на 1мм від краю коагуляційних змін. Висновки. 1. Для розтину гіподерми шкіри і щільної покривної фасції перианальної області доцільно використовувати режим HL-1, в разі рихлої та насиченої гемороїдальними вузлами покривної фасції виконання операції на сухому полі з візуальною ідентифікацією всіх анатомічних утворень досягається при використанні режиму LL-5 2. Використання режиму LL-5 надало можливість контрольовано і безкровно виділити як зовнішні, так і внутрішні гемороїдальні вузли всіх розмірів та локалізацій, окрім перехідної зони, де, з огляду на необхідність мінімального периферійного термічного ураження, доцільне застосування режиму LL-3. 3. Режим DA-3 ефективний для здійснення черезслизового електрозварювання гемороїдального вузла ІІ ступеня, зварювання невеликого за обсягом (до 8,0 мм) гемороїдального вузла, який не має видимого стовпчика живлячих судин у своїй проекції над зубчастої лінією, а також при фіксації сегментів випадання слизової оболонки заднього проходу і прямої кишки довжиною до 20,0 мм. 4. Режим DA-5 дає змогу виконати черезслизове електрозварювання гемороїдальних вузлів ІІ-ІІІ ступеня, а також для підслизової коагуляції з одночасною фіксацією сегментів випадання слизової оболонки заднього проходу і прямої кишки довжиною більше 20,0 мм.
Дод.точки доступу:
Подпрятов, С.С.
Подпрятов, С.Є.
Бєлоусов, І.О.
Садовий, О.Б.
Салата, В.В.
Іваха, В.В.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Мороз, П. В.
Відмежовані форми перитоніту: діагностика та лікування / П. В. Мороз, А. В. Котельбан // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2019. - Т. 18, № 3. - С. 89-92. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-~главная:
ПЕРИТОНИТ -- PERITONITIS (диагностика, терапия)
Анотація: Відмежований перитоніт є проявом запальної реакції в очеревинній порожнині, яка має переважно захисний характер, направлений на недопущення розповсюдження чинників запалення по очеревинній порожнині шляхом формування інфільтрату. Відмежований перитоніт виникає за умови порушення рівноваги між ініціаторами запалення, пошкоджувальними факторами та вираженістю місцевої резистентності, адекватної реактивності в організмі, у першу чергу, імунологічної. На нашу думку, доцільним є вивчення механізмів ініціації запального процесу, а також чинників, які його підтримують, сприяють відмежуванню чи прогресуванню та розповсюдженню по очеревинній порожнині. Пацієнтам з відмежованим перитонітом, у комплексне обстеження яких, окрім стандартних методів, включені дослідження, направлені на оцінку генетичних предикторів виникнення, відмежування та прогресування запального процесу. Проведені дослідження є підґрунтям для зміни підходів до вибору адекватної лікувальної тактики у хворих на відмежований перитоніт. При СС-варіанті ми до комплексного консервативного лікування таких хворих пропонуємо залучати антицитокінову терапію, засоби для пригніченння фібринолітичної активності, зниження протеолізу та антиоксидантну терапію. За наявності у пацієнтів СТ- чи ТТ варіанта гена IL1? (-511С/Т) можна прогнозувати високу ймовірність надмірної вираженості запального процесу, його прогресування з формуванням гнійників, їх прорив у очеревинну порожнину і виникнення розповсюдженого перитоніту. Таким пацієнтам рекомендовано раннє дренування відмежованих скупчень ексудату з використанням малоінвазивних технологій, у першу чергу, УЗД-контрольованих пункцій та дренування. Для попередження прогресування запального процесу ефективним виявилося запропоноване комплексне патогенетично обгрунтоване лікування.
Дод.точки доступу:
Котельбан, А.В.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Максим'юк, В. В.
Сучасні принципи ведення хворих на гострий панкреатит / В. В. Максим'юк // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2019. - Т. 18, № 3. - С. 85-88. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-~главная:
ПАНКРЕАТИТ -- PANCREATITIS (диагностика, терапия)
Анотація: Напрацьовано нові та оптимізовано існуючі підходи до діагностики, прогнозування перебігу та лікування гострого панкреатиту. Застосування запропонованого діагностично-лікувального комплексу та лікувальної тактики дозволило суттєво покращити результати лікування хворих на гострий панкреатит: знизити частоту виникнення панкреатичних нориць й арозивних кровотеч на 25,7 % та 31,0 % відповідно; зменшити кількість повторних хірургічних інвазій на 34,0 %; знизити частоту розвитку післяопераційних ускладнень з 31,6 % до 12,5 %; скоротити тривалість стаціонарного лікування у разі вогнищевого панкреонекрозу на 8 ліжко-днів; знизити летальність при поширеному панкреонекрозі з 30,0 % до 14,3 %. Усе це свідчить про ефективність запропонованої лікувальної тактики та доцільність її широкого клінічного впровадження.
Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

10.

Кутовий, О. Б.
Шляхи запобігання ускладнень після панкреатодуоденальних резекцій / О. Б. Кутовий, К. О. Денисова, Т. А. Шевченко // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2019. - Т. 18, № 3. - С. 79-84. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-~главная:
ПАНКРЕАТОДУОДЕНЭКТОМИЯ -- PANCREATICODUODENECTOMY (методы)
Анотація: Найбільш радикальною операцією при онкологічних захворюваннях періампулярної зони є панкреатодуоденальна резекція (ПДР). Рівень ускладнень після ПДР залишається високим навіть у спеціалізованих центрах. У роботі проаналізовані найближчі і віддалені результати ПДР, які проведені в клініці хірургії №2 на базі Дніпропетровської обласної лікарні ім. І.І. Мечникова за період з 2008 по 2019 роки. У дослідження залучено 120 операцій, з них в 102 випадках на відновлювальному етапі накладено панкреатоеюноанастомоз, в 18 – панкреатогастроанастомоз. Вибір методу панкреатоеюноанастомоза залежав від поперечного розміру перешийка і тіла підшлункової залози, діаметру Вірсунгової протоки. Серед ранніх післяопераційних ускладнень найчастіше виявлені панкреатичні фістули – у 25 (20,8 %) пацієнтів, серед них: тип А – в 9 (7,5 %), тип В – в 11 (9,2 %), тип С – 5 (4,1 %). Загальна кількість ускладнень після накладення панкреатоєюноанастомоза становила 35,3 %, після панкреатогастроанастомоза – 22,2 %. Летальність після ПДР – 7,5 %. Cкорочення загальної кількості ускладнень і летальності після ПДР пов'язаний з оцінкою стану паренхіми підшлункової залози, вибором варіанта панкреатодігестівного анастомозу, накопиченням досвіду клініки.
Дод.точки доступу:
Денисова, К.О.
Шевченко, Т.А.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

11.

Особливості перебігу травми живота у постраждалих у стані алкогольної інтоксикації / Я. В. Кулачек [та ін.] // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2019. - Т. 18, № 3. - С. 75-78. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-~главная:
АЛКОГОЛЬНАЯ ИНТОКСИКАЦИЯ -- ALCOHOLIC INTOXICATION (осложнения)
БРЮШНОЙ ПОЛОСТИ ТРАВМЫ -- ABDOMINAL INJURIES
Анотація: Метою роботи є покращити якість діагностики та лікування постраждалих із домінуючою травмою живота та алкогольною інтоксикацією. Виявити прогностично значущі показники, що впливають на перебіг посттравматичного періоду. Дослідити причини виникнення ускладненого перебігу післяопераційного періоду та знайти шляхи вирішення вказаної проблеми. У період з 2014 по 2019 рр. в дослідження були включені 58 постраждалих із домінуючою травмою живота різної етіології (81 % дорожньо-транспортні пригоди, 10 % падіння з висоти, 9 % проникаючі колото-різані та вогнепальні поранення живота). Стан алкогольної інтоксикації на момент госпіталізації становив 65 % серед травмованих із домінуючою травмою живота. Серед померлих у посттравматичному періоді як в контрольній, так і в основній групі не було достовірного зв’язку між наявною алкогольною інтоксикацією та без неї як причини летального наслідку. Особливе місце для визначення та контролю динаміки перебігу посттравматичного процесу та прогнозування ускладнень визначався рівень молекул середньої маси, що характеризують рівень не тільки ендогенної інтоксикації, але й елементи імунної системи. З метою визначення взаємозв’язку впливу алкогольної інтоксикації на перебіг посттравматичного процесу нами досліджувалась неспецифічна резистентність шляхом визначення рівня циркулюючих імунних комплексів та показниками фагоцитозу. Показники молекули середньої тяжкості відрізнялись між групами хворих уже на етапах госпіталізації на 25% від рівня контрольної групи. Травма живота залишається актуальною проблемою сучасної хірургії, що має велику кількість факторів зовнішнього впливу на перебіг посттравматичного періоду, що необхідно враховувати для якісної діагностики та лікування домінуючого пошкодження живота. Алкогольна інтоксикація на фоні травми живота має несприятливий вплив та створює передумови до ускладненого перебігу посттравматичного процесу.
Дод.точки доступу:
Кулачек, Я.В.
Іфтодій, А.Г.
Козловська, І.М.
Більцан, О.В.
Кулачек, В.Т.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

12.

Конопліцький, В. С.
Анатомічне обгрунтування хірургічного доступу при пілонідальній хворобі у дітей / В. С. Конопліцький, Р. В. Шавлюк // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2019. - Т. 18, № 3. - С. 70-74. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-~главная:
ЭПИТЕЛИАЛЬНЫЙ КОПЧИКОВЫЙ ХОД -- PILONIDAL SINUS (хирургия)
ДЕТИ -- CHILD
Анотація: Мета: визначити основні анатомічні орієнтири при виконанні доступу в ході радикального оперативного втручання з приводу пілонідальної хвороби. Матеріали і методи: у дослідженні виконано обстеження 10 трупів дітей, які прижиттєво не мали патології перианальної ділянки та малого тазу. Вік дітей – від 12 до 17 років, серед яких 5 дівчаток та 5 хлопчиків. Тканини, що досліджувались, фіксовані в 10 % розчині нейтрального формаліну протягом 24-48 годин, зневоднені. Гістологічні поперечні зрізи забарвлені гематоксиліном та еозином та за ван Гізоном. Результати дослідження: при обстеженні гістологічної структури та морфометрії зовнішнього сфінктеру заднього проходу встановлено, що площа поперечного перетину пучків м’язових волокон у зовнішньому сфінктері може значно варіювати залежно від кількості м’язових волокон, що його складають, від статури дитини. Також визначені анатомічні співвідношення розмірів зовнішнього сфінктеру заднього проходу. Відповідно до морфометрії, зовнішній сфінктер заднього проходу має еліпсоподібну форму, витягнуту у передньо-задньому напрямку із переважанням каудального компонента. Тобто середні розміри підшкірної порції зовнішнього сфінктера, розташованих на, 3`, 6`, 9` та 12` у положенні на спині, становить відповідно 18,45±0,21 мм, 26,68±0,68 мм, 18,45±0,21 мм, 23,91±0,36 мм. Висновок. 1. Виконання радикальних оперативних втручань з приводу пілонідальної хвороби у дітей потребує більш детального вивчення, оскільки емпіричні рекомендації щодо їх виконання створюють небезпеку порушення функціонування організму за рахунок пошкодження важливих анатомічних структур перианальної ділянки. 2. Дистальну межу розрізу при видаленні пілонідальної кісти варто змістити не на 2,0 см від краю анального кільця, а на 3,0 см, оскільки існує ризик пошкодження частини сфінктерного апарату відхідника.
Дод.точки доступу:
Шавлюк, Р.В.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

13.

Ведення раннього післяопераційного періоду після хірургічного лікування хронічної анальної тріщини / І. М. Козловська [та ін.] // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2019. - Т. 18, № 3. - С. 65-69. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-~главная:
АНУСА ТРЕЩИНА -- FISSURE IN ANO (хирургия)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЙ ПЕРИОД -- POSTOPERATIVE PERIOD
Анотація: Враховуючи високий відсоток незадовільних результатів хірургічного лікування хронічних анальних тріщин (ХАТ), низькі показники якості життя та потребу в післяопераційній (п/о) реабілітації таких пацієнтів, метою роботи було поліпшити результати хірургічного лікування ХАТ завдяки оптимізації ведення раннього п/о періоду. Нами обстежено 68 пацієнтів на ХАТ. В основній групі в п/о періоді, починаючи з 2-ої доби, проводили внутрішньотканинний електрофорез від 3 до 5 разів із розчином «Діоксизоль®-Дарниця» густиною струму 0,05 мА/см2, експозиція 60 хвилин, у контрольній – застосовували стандартні методи ведення п/о періоду. Інтенсивність больового синдрому суттєво зменшувалася вже з третьої доби після операції у пацієнтів, яким з 2-ої п/о доби проводили сеанси гальванізації, також упродовж усього терміну раннього п/о періоду, рівень болю був завжди суттєво нижчим, ніж у хворих контрольної групи. Якщо на першу добу після операції усі хворі потребували знеболювання, при цьому значна частина отримувала наркотичні анальгетики, то на третю добу лише 4 (11,43 %) хворих основної групи отримували знеболення, на відміну від усіх пацієнтів (100 %) контрольної групи, а на четверту добу основна група не потребувала знеболення, коли в контрольній групі 28 хворих (84,85%) ще застосовували знеболення. Оцінюючи п/о період та віддалені результати лікування, за всіма критеріями ефективність лікувальної тактики у основній групі є вищою. Зокрема, рецидив тріщини траплявся в 2,32 раза частіше у контролі. Також вдалося скоротити на 2,66 доби термін повного загоєння рани. Використання внутрішньотканинного електрофорезу у пацієнтів у ранньому п/о періоді після хірургічного лікування ХАТ підвищує ефективність лікування на 31%, в 1,2-1,3 рази покращує усі показники якості життя пацієнтів, сприяє швидкому відновленню післяопераційного лікування, зменшує частоту ранніх та пізніх п/о ускладнень.
Дод.точки доступу:
Козловська, І.М.
Іфтодій, А.Г.
Кулачек, Я.В.
Гребенюк, В.І.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

14.

Особливості лікування тяжких форм гострого парапроктиту та некротичного фасциїту / О. Є. Каніковський [та ін.] // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2019. - Т. 18, № 3. - С. 60-64. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-~главная:
ФАСЦИТ НЕКРОТИЧЕСКИЙ -- FASCIITIS, NECROTIZING (хирургия)
Анотація: Гострий парапроктит (ГП) – поширене захворювання, яке охоплює 1% пацієнтів хірургічного стаціонару. Некротичний фасциит (НФ) промежини, поширення некротичного процесу на зовнішні статеві органи, розвиток сепсису – одне з ускладнень параректальних абсцесів. Мета: аналіз сучасних підходів лікуванні важких форм ГП ускладнених НФ. Матеріал і методи дослідження: результати лікування 449 хворих ГП, з них у 41 (9,1 %) поширення процесу по фасціальних просторах. Лікування проводили в хірургічній клініці медичного факультету № 2 ВНМУ та МКЛ ШМД м. Вінниці з 2010 по 2018 рік. Локалізація: ішіоректальний 319 (71,2 %), ретроректальний 55 (12,2 %), пельвіоректальний 34 (7,5 %), НФ промежини (ГФ) 41 (9,1 %). Результати: загальна летальність 8 (1,8), а при ГФ 8 (19,5). Скорочено терміни лікування при використанні сучасних технологій до 12 діб.
Дод.точки доступу:
Каніковський, О.Є.
Осадчий, А.В.
Коцюра, О.А.
Томашевський, А.В.
Олексюк, О.І.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

15.

Аналіз особливостей діагностики та лікування ускладнених форм холециститу / М. Д. Желіба [та ін.] // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2019. - Т. 18, № 3. - С. 54-59. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-~главная:
ХОЛЕЦИСТИТ -- CHOLECYSTITIS (диагностика, терапия)
Анотація: Метою дослідження стало проведення аналізу результатів обстеження і лікування хворих на біліарну патологію та виявлення особливостей діагностики і лікувальної тактики у хворих з ускладненими формами холециститу. Аналіз результатів обстеження і хірургічного лікування основано на 704 хворих, що страждали на холецистит, які знаходилися на лікуванні в клініках загальної хірургії Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова в період з 2014 по 2018 рр. Виявлено, що на якість діагностики та хірургічної тактики впливає наявність супутньої патології (ожиріння, асцит), анатомо-топографічні особливості органів та рівень знання лікарями УЗД хірургічної патології.
Дод.точки доступу:
Желіба, М.Д.
Хіміч, С.Д.
Жученко, О.П.
Форманчук, А.М.
Ошовський, І.Н.
Слободяник, С.В.
Корнійчук, В.І.
Муравйов, Ф.Т.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

16.

Грубнік, В. В.
Антирефлюксний дренаж у хірургічному лікуванні хворих на "складний" холедохолітіаз / В. В. Грубнік, Б. В. Євсіков // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2019. - Т. 18, № 3. - С. 49-53. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-~главная:
ХОЛЕДОХОЛИТИАЗ -- CHOLEDOCHOLITHIASIS (хирургия)
ДРЕНАЖ -- DRAINAGE (использование)
Анотація: Дано результати ретроспективного аналізу 82 випадків хірургічного лікування складного холедохолітіазу. Обов’язкове доопераційне обстеження містило в себе: загальноклінічні, лабораторні, інструментальні – езофагогастродуоденоскопію (ЕФГДС), електрокардіограму (ЕКГ), ЕХО-кардіоскопію; обстеження органів черевної порожнини – ультразвукове, комп’ютерну томографію (КТ) та/або магнітно-резонансну томографію (МРТ). В усіх пацієнтів видалення конкрементів ні ендоскопічно, ні лапароскопічно, ні при лапаротомії було неможливим – доступ до холедоху або великого дуоденального сосочка був виключений з ряду об’єктивних обставин. Після кількох безрезультатних спроб ендоскопічного втручання переходили до відкритих операцій: лапароскопії з успішним видаленням конкрементів. За типом дренування прооперовані пацієнти розподілилися у такий спосіб: - група А (N=40) – з дренажем холедоха по Холстеду; - група В (N=34) – з антирефлюксним дренажем холедоха авторської розробки, у якому наявність клапана запобігає зворотному протіканню жовчі; - група С (N=8) (найважчі випадки) – виконували холангіостомію, або холедоходуоденостомію. Тривалість перебування хворого у стаціонарі в середньому становила: група А – 14,2±1,3 діб, група В – 10,3±2,1 діб, група С – 18,7±2,2 діб. Використання антирефлюксного дренажу знизило летальність до 6 %, а також скоротило тривалість перебування хворого у стаціонарі на ?4 доби. Летальність становила: в усій когорті ? 20,7 %; група А – 25 %; група Б – ?6 %; група В – 62,5 %. При доопераційному діагностуванні складного холедохолітіазу летальність становила ?8 %, при інтраопераційному – ?30%. Інтраопераційне виявлення складних випадків холедохолітіазу висуває підвищені вимоги до операційної бригади – високої кваліфікації персоналу та розширеного технічного забезпечення, що підвищує вартість лікування. Подальші дослідження доцільно зосередити принаймні у двох напрямах: вдосконаленні доопераційного діагностування «складного» холедохолітіазу та вдосконаленні техніки і технології малоінвазивних втручань на жовчних протоках.
Дод.точки доступу:
Євсіков, Б.В.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

17.

Експериментальне обгрунтування розвитку синдрому поліорганної недостатності на основі динаміки морфологічних змін внутрішніх органів при гострому поширеному перитоніті / І. Я. Дзюбановський [та ін.] // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2019. - Т. 18, № 3. - С. 43-48. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-~главная:
МУЛЬТИОРГАННАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- MULTIPLE ORGAN FAILURE (этиология)
ПЕРИТОНИТ -- PERITONITIS (осложнения)
Анотація: Актуальною проблемою ургентної абдомінальної хірургії залишається гострий поширений перитоніт, летальність при якому доволі висока, за рахунок розвитку синдрому поліорганної недостатності. Мета дослідження – вивчити динаміку морфологічних змін внутрішніх органів у тварин із змодельованим гострим поширеним перитонітом залежно від стадії перебігу запального процесу очеревини. Матеріали та методи Експерементально на 48 нелінійних щурах змоделювано гострий перитоніт за В.А. Лазаренком. Досліднаа група – 24 тварини, 24 – контрольна група. Тварин виводили з експерименту на 1-шу, 3-тю та 7-му добу змодельованого перитоніту. Результати та висновки: на 1-шу добу моделювання перитоніту у тварин основної групи при гістологічному дослідженні очеревини виявлено: вогнищевий гнійний перитоніт з ураженням парієнтальної очеревини, дифузну гіперемію, вогнищевий набряк сполучної тканини. Морфо-функціональних змін у печінці і нирках не виявлено. Проте вже на третю добу дослідження структура печінкової часточки була збереженою лише частково. Центральні вени добре візуалізувались, дещо розширювались та містили невелику кількість еритроцитів. Зміни в легеневій тканині: розширені альвеоли та повнокров’я дрібних судин і крововиливи. На сьому добу у тварин структура печінкової часточки була значно порушеною. Центральні вени добре візуалізувались, незначно розширювались та містили велику кількість еритроцитів. Синусоїди не візуалізувались в переважній більшості полів зору, часом виявлялись лише центролобулярно. Балкова організація гепатоцитів була порушеною по всій величині часточки. При гістологічному дослідженні тканини нирки тварин на 7–му добу експерименту у кірковому шарі нирки клубочки були дещо збільшеними, розширеними, судини їх повнокровними, у просвітах спостерігався серозний ексудат, окремі клубочки були зморщеними, колабованими. Судини венозного русла дещо розширювались, були повнокровними, візуалізувались дрібні периваскулярні точкові крововиливи.
Дод.точки доступу:
Дзюбановський, І.Я.
Вервега, Б.М.
Продан, А.М.
Ковальчук, А.А.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

18.

Гресько, М. М.
Імунокорекція при гострому перитоніті / М. М. Гресько, М. Д. Гресько // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2019. - Т. 18, № 3. - С. 37-42. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-~главная:
ПЕРИТОНИТ -- PERITONITIS (иммунология)
ИММУНИТЕТ ГУМОРАЛЬНЫЙ -- IMMUNITY, HUMORAL
Анотація: Проаналізовано результати лікування 105 хворих на розповсюджений гострий перитоніт та на поширений гострий перитоніт з ознаками абдоминального сепсису з урахуванням гуморальної ланки імунітету у пацієнтів, що знаходились у лікувальному закладі. Узагальнено досвід використання в умовах найбільш вираженого імунного виснаження плазми донорів–реконвалесцентів, які перехворіли на гострий перитоніт. Досліджено ефективність використання різноманітних прийомів при тих чи інших ускладненнях, які мали місце.
Дод.точки доступу:
Гресько, М.Д.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

19.

Гресько, М. М.
Аналіз ускладнень при лапароскопічній холецистектомії (досвід клініки за 10 років) / М. М. Гресько, М. Д. Гресько // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2019. - Т. 18, № 3. - С. 31-36. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-~главная:
ХОЛЕЦИСТЭКТОМИЯ ЛАПАРОСКОПИЧЕСКАЯ -- CHOLECYSTECTOMY, LAPAROSCOPIC (статистика)
Анотація: Проаналізовано результати лікування 5166 хворих на калькульозний холецистит, що перенесли лапароскопічні холецистектомії (ЛХЕ) з 2009 по 2019 роки та знаходились в одному лікувальному закладі. Узагальнено досвід виникнення різних ускладнень при виконанні ЛХЕ. Вони призводили до вирішення надзвичайно важких та складних проблем в подальшому, а послідовність використання діагностичних прийомів була не однакова у всіх хворих. Зроблено скрупульозний аналіз допущених помилок. Досліджено ефективність використання різноманітних прийомів лікування при тих чи інших ускладненнях, які мали місце.
Дод.точки доступу:
Гресько, М.Д.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

20.

Використання лоскутної пластики на живильній ніжці для лікування пілонідального синусу у дітей / О. Б. Боднар [та ін.] // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2019. - Т. 18, № 3. - С. 26-30. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-~главная:
ХИРУРГИЧЕСКИЕ ЛОСКУТЫ -- SURGICAL FLAPS (использование)
ЭПИТЕЛИАЛЬНЫЙ КОПЧИКОВЫЙ ХОД -- PILONIDAL SINUS (хирургия)
ДЕТИ -- CHILD
Анотація: Проаналізовано результати хірургічних способів лікування пілонідального синусу у 25 дітей, віком від 13 до 18 років. Вивчено перебіг післяопераційного періоду при його висіченні з використанням підшивання шкіряних країв до дна рани (n=14) та шкірно-підшкірно-фасціальної лоскутної пластики (n=11). Шкіряно-підшкірно-фасціальна лоскутна пластика у власній модифікації є оптимальним способом хірургічного лікування пілонідального синусу у дітей, зменшує тривалість післяопераційного періоду та кількість ускладнень, прискорює загоєння рани при зменшенні інтенсивності больових відчуттів.
Дод.точки доступу:
Боднар, О.Б.
Рандюк, Р.Ю.
Ватаманеску, Л.І.
Хома, М.В.
Хащук, В.С.
Боднар, Б.М.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

1-20 21-24

© Міжнародна асоціація користувачів і розробників
електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)