ПОЛТАВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Головна

Спрощений режим

Опис

Бази даних

Періодичні видання. Статті - результати пошуку 148913

Вид пошуку

Книги

Періодичні видання. Статті

Книги іноземною мовою

Художня література

Дисертації

Автореферати

Методичні рекомендації. Брошури

Магістерські роботи

Матеріали конференцій

Електронний ресурс

Краєзнавство Полтавщини

Раритетні видання

Зона пошуку

у знайденому

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=ВУ12/2024/1(172)<.>

Загальна кількість знайдених документів : 118
Показані документи с 1 за 20

1-20 21-40 41-60 61-80 81-100 101-118

Dynamics of the cardiovascular system according to physical ability tests in school-aged children with scoliosis = Динаміка роботи кардіоваскулярної системи за тестами фізичної працездатності у дітей шкільного віку зі сколіозом / D. V. Dychko [и др.] // Вісн. пробл. біол. і медицини = Bulletin of Problems in Biology and Medicine : український науково-практичний журнал. - 2024. - № 1(172). - С. 528-532 . - ISSN 2077-4214

MeSH-~главная:
ДЕТИ, ВОЗРАСТ 6-12 ЛЕТ -- CHILD, 6-12 YEARS OLD
СКОЛИОЗ -- SCOLIOSIS (осложнения)
СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТАЯ СИСТЕМА -- CARDIOVASCULAR SYSTEM (рост и развитие)
ДЫХАТЕЛЬНАЯ СИСТЕМА -- RESPIRATORY SYSTEM (рост и развитие)
Анотація: Здатність людини до фізичної та соціальної адаптації складна й різноманітна. Вона визначається багатьма факторами, в тому числі соматичним станом, здатністю переносити фізичні і психоемоційні навантаження, ступенем тренованості тощо. У підтримці гомеостазу та його регуляції найважливіша роль належить взаємодіям серцево-судинної, нервової, м’язової, дихальної та імунної систем, залоз внутрішньої секреції, органам відчуттів, а також гіпоталамо-гіпофізарної і лімбічної систем мозку. Одним з важких видів порушення адаптації, що призводять до соціального дефекту, соціальної недостатності, є захворювання (ОРА – опоно рухового апарату). Мета нашого дослідження полягала у вивченні особливостей роботи кардіоваскулярної системи за тестами фізичної працездатності у дітей 11-14 років хворих на сколіоз в порівнянні з їх практично здоровими однолітками із загальноосвітньої школи. Об’єкт і методи дослідження. Респондентами дослідження виступили підлітки зі сколіозом та умовно здорові хлопчики та дівчатка у віковій категорії 11-14 років. Було сформовано 2 групи респондентів: досліджувана та контрольна, допершої групи увійшли 19 дітей (9 хлопчиків та 10 дівчаток) загальноосвітньої санаторної школи-інтернату I-III ступенів для дітей, хворих на сколіоз, до контрольної групи увійшли 24 дитини (по 12 хлопчиків та дівчаток). З метою розробки адекватного комплексу адаптивних фізичних навантажень нами проведено дослідження у двох групах (досліджуваній та контрольній) фізичної працездатності в т.ч. і в динаміці, толерантності до фізичних навантажень, а також окремих параметрів серцево-судинної (ССС) і вегетативної нервової систем (ВНС), максимального споживання кисню (МСК) у дітей зі сколіозом і практично здорових, ідентичних за віком дітей. Результати дослідження та їх обговорення. У хлопчиків віком 11-14 р. із сколіозом знижується пульсовий тиск у спокої на 16,90%, а при навантаженні, навпаки підвищується і зижується після І і ІІ відпочинку. Пониженими у хлопчиків із сколіозом є максимальна і відносна аеробна потужість у спокої а при навантажені, навпаки мають підвищені рівні. Максимальна і відносна аеробна потужність залишається пониженою у хлопчиків із сколіозом і після І та ІІ відпочинку. У дівчаток із сколіозом у віці 11-14 років сформовані різнонаправлені зміни показників функції кардіоваскулярної системи. Пульсовий тиск у дівчаток із сколіозом у спокої нижчий на 38,75%, ніж у практично здорових дівчаток, а за навантаженням – вищий на 84,58% і залишається підвищенним після І і ІІ відпочинку на 5,46% і на 10,06% відповідно. Систолічний об’єм крові у дівчаток із сколіозом у спокої понижений на 47,81%, а при навантажені підвищується на 91,10% і понижується на 11,19% після І відпочинку, а після ІІ – на 14,97%. Максимальна і відносна максимальна аеробна потужість у спокої понижена у 2,11 рази та у 2,31 рази, при навантаженні вона стає вищою на 25,83% і на 12,64% відповідно; після І відпочинку виявляється пониженою на 39,16% і на 52,67% відповідно, а після ІІ відпочинку – на 32,38% і на 50,40% відповідно. Пульсова межа толерантності у дівчаток із сколіозом у спокої підвищена на 14,86%, при навантажені – на 12,34%, після І відпочинку – на 18,88%, а після ІІ – на 38,06% відповідно. Середній аортальний тиск у дівчаток віком 11-14 років із сколіозом у спокої також понижений на 30,91%, при навантаженні – на 13,44%, після першого відпочинку він також понижений на 14,96% і після ІІ відпочину – на 12,73% відповідно. Висновки. Таким чином, у дівчаток віком 11-14 років із сколіозом як у хлопчиків має місце порушення функції кардіоваскулярної системи. Для покращеня показниківу її функції доцільно провести комплекс фізичних вправ. Виконання іх повинно покращити не тільки фізичну працездатність, а також й якість життя. Перспективи подальших досліджень. Результати досліджень можуть бути використані при оцінці взаємного впливу патологій хребта та стану імунної системи підлітків. Перспективним є проведення подібних досліджень з більшою кількістю респондентів.
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Dychko, D. V.
Dychko, О. А.
Klymenko, Yu. S.
Kushakova, N. I.
Kaznacheyev, A. V.
Dychko, V. V.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Yakymovych, D. V.
Analysis of hard tissue density indicators of permanent teeth with different localization = Аналіз показників щільності твердих тканин постійних зубів різної локалізації / D. V. Yakymovych, Z. Z. Masna // Вісн. пробл. біол. і медицини = Bulletin of Problems in Biology and Medicine : український науково-практичний журнал. - 2024. - № 1(172). - С. 522-527 . - ISSN 2077-4214

MeSH-~главная:
ЗУБНАЯ ЭМАЛЬ -- DENTAL ENAMEL (патология)
ДЕНТИН -- DENTIN
ЗУБНОЙ РЯД ПОСТОЯННЫЙ -- DENTITION, PERMANENT
ЧЕЛЮСТЬ НИЖНЯЯ -- MANDIBLE (рост и развитие)
ЧЕЛЮСТЬ ВЕРХНЯЯ -- MAXILLA (рост и развитие)
Анотація: Мінеральна щільність мінералізованих тканин є оптимальним біомаркером, що дозволяє при проведенні променевих обстежень пацієнтів одночасно з визначенням структурних та топографічних особливостей досліджуваних тканин, оцінити їх якісні характеристики. В стоматологічній практиці для визначення щільності кісткової тканини щелеп та твердих тканин зубів широке застосування має дентальна радіовізіографія. Метою нашого дослідження стало з’ясування особливостей та порівняння показників щільності твердих тканин пришийкової ділянки сформованих постійних зубів різної локалізації. Об’єкт і методи дослідження. Для визначення показників щільності твердих тканин пришийкової ділянки було опрацьовано рентгенограми 320 інтактних сформованих постійних зубів (n=10 для кожного зуба постійного прикусу). Показники щільності тканин у пришийковій ділянці визначали окремо для емалі та цементу на проксимальній та дистальній поверхнях зубів, для дентину – у проміжку між порожниною зуба та бічним краєм в проекції шийки зуба (тому в цій ділянці визначений показник був сумарним для власне дентину, та тканин, які на нього нашаровувались). Результати дослідження. Виявлено, що щільність усіх досліджуваних тканин зубів верхньої щелепи (перший та другий квадранти) є вищою, ніж у зубів-антагоністів нижньої щелепи (третій та четвертий квадранти), щільність емалі та дентину зубів правої сторони (перший та четвертий квадранти) є вищою, ніж у зубів лівої сторони (другий та третій квадранти), щільність цементу розподілена асиметрично – на верхній щелепі цей показник вищий зліва (другий квадрант), а на нижній – справа (четвертий квадрант). У всіх квадрантах найвищу щільність встановлена в ділянці дентину, мінімальну щільність мав цемент. Аналіз показників щільності всіх досліджуваних тканин зубів різних квадрантів та порівняння їх між собою за методом Крускала-Уолліса засвідчило наявність істотної різниці між усіма порівнюваними групами (p менше 0,05 для емалі, p менше 0,01 для дентину та цементу). При попарному порівнянні досліджуваних груп зубів істотну різницю мінеральної щільності емалі було встановлено лише між групами зубів першого (11-17) та другого (21-27) квадрантів, першого (11-17) та третього (31-37) квадрантів, другого (21-27) та четвертого (41-47) квадрантів (р менше 0,05), третього (31-37) та четвертого (41-47) квадрантів. При попарному порівнянні груп зубів різних квадрантів виявлено істотну різницю показників щільності дентину між групою першого (11-17) та третього (31-37) квадрантів, першого (11-17) та четвертого (41-47) квадрантів, другого (21-27) та третього (31-37) квадрантів, другого (21-27) та четвертого (41-47) квадрантів. Результати проведеного попарного порівняння груп зубів різних квадрантів засвідчили істотну різницю показників щільності цементу між зубами першого (11-17) та третього (31-37) квадрантів, другого (21-27) та третього (31-37) квадрантів, другого (21-27) та четвертого (41-47) квадрантів, третього (31-37) та четвертого (41-47) квадрантів. Воиявлена різниця якості емалі, дентину та цементу зубів різних квадрантів може бути однією з причин виникнення їх патологічних уражень. Висновки. Щільність емалі, дентину та цементу зубів верхньої щелепи є вищою, ніж у зубів-антагоністів нижньої щелепи, щільність емалі та дентину зубів правої сторони є вищою, ніж у зубів лівої сторони, щільність цементу розподілена асиметрично – на верхній щелепі цей показник вищий зліва, а на нижній – справа. У всіх квадрантах найвища щільність встановлена в ділянці дентину, найнижчу щільність мав цемент.
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Masna, Z. Z.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Prevalence of inflammatory diseases of the nose among patients with odontogenic purilent-inflammatory diseases of maxillo-facial location = Поширеність запальних захворювань носа серед пацієнтів із одонтогенними гнійно-запальними захворюваннями щелепно-лицевої локалізації / D. V. Steblovskyi [и др.] // Вісн. пробл. біол. і медицини = Bulletin of Problems in Biology and Medicine : український науково-практичний журнал. - 2024. - № 1(172). - С. 518-522 . - ISSN 2077-4214

MeSH-~главная:
НОСОВАЯ ПОЛОСТЬ -- NASAL CAVITY (патология)
НОСА СЛИЗИСТАЯ ОБОЛОЧКА -- NASAL MUCOSA (патология)
ФЛЕГМОНА -- CELLULITIS (диагностика)
ИНФЕКЦИЯ ОДОНТОГЕННАЯ -- FOCAL INFECTION, DENTAL (осложнения)
СИНУСИТ -- SINUSITIS (осложнения)
РИНИТ -- RHINITIS (осложнения)
Анотація: За даними вітчизняних та зарубіжних авторів, захворюваність на хронічні синусити за останні 10 років зросла більш ніж у 2 рази, а питома вага госпіталізованих до ЛОР – стаціонари хворих збільшується щорічно на 1,5-2% і не має тенденції до зниження. Такі відомості, мабуть, обумовлені не так істинним співвідношенням синуситів різної етіології, а особливістю обстеження хворих на цю патологію в стоматологічних і оториноларингологічних стаціонарах. Пік надходження пацієнтів з одонтогенними синуситами до відділення щелепно-лицьової хірургії КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського» ПОР припадав на 2019 рік – 272 (16,7%) випадку синуситу, найнижчий показник госпіталізації відмічений у 2008 році – 195 (близько 11,9%). Найчастіше було встановлено діагноз: Загострення хронічного одонтогенного гаймориту – 817 (50,2%) випадків, що узгоджується з даним літератури. Пацієнти з діагнозом: Гострий одонтогенний гайморит склали мінімальний показник – 2,4% випадків. Рецидив гаймориту спостерігався в середньому за 2017-2023 роки у 5,2% випадків. У 19,3% випадків відзначалося розбіжність між діагнозом установи, що направила, і клінічним діагнозом. У 2,6% випадків поставлений клінічний діагноз не відповідав описаним клінічним даним. Зі стоматологічних поліклінік та кабінетів було направлено 59,2% пацієнтів; суміжними фахівцями (ЛОР, невропатолог) направлено 15,7% пацієнтів; самі звернулися до стаціонару 14,7%; у 10% випадків дані про установу, що направила, були відсутні. Проблема профілактики, діагностики (у тому числі диференціальної) та лікування одонтогенних синуситів є актуальним завданням стоматології. Серед причин розвитку захворювання значну частину становлять патологічні процеси, розвитку яких сприяла неадекватна лікарська тактика для лікування хронічних запальних процесів у сфері молярів верхньої щелепи. Використання традиційних методів радикального хірургічного лікування часто супроводжується хронізацією процесу.
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Steblovskyi, D. V.
Kopchak, A. V.
Lokes, K. P.
Bilokon, S. O.
Voloshyna, L. I.
Popovych, I. Yu.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Mammadov, K. C.
Frequency and demographic profile of odontogenic cysts from a retrospective analysis of a cohort of patients for the period 2003-2014 / K. C. Mammadov // Вісн. пробл. біол. і медицини = Bulletin of Problems in Biology and Medicine : український науково-практичний журнал. - 2024. - № 1(172). - С. 512-518 . - ISSN 2077-4214

MeSH-~главная:
ОДОНТОГЕННЫЕ КИСТЫ -- ODONTOGENIC CYSTS (диагностика)
ХИРУРГИЯ ЧЕЛЮСТНО-ЛИЦЕВАЯ -- SURGERY, ORAL (использование)
РОТОВОЙ ПОЛОСТИ ГИГИЕНА -- ORAL HYGIENE
ВОЗРАСТНЫЕ ФАКТОРЫ -- AGE FACTORS
Анотація: Вступ. Кістоподібні утворення, включно з пухлинами і пухлиноподібними утвореннями щелеп, посідають важливе місце в практиці щелепно-лицьових хірургів і часто становлять чималий відсоток від усіх захворювань щелепно-лицьової ділянки. При цьому, серед новоутворень щелепно-лицевої ділянки поширеність одонтогенних кіст може перевищувати 80%. Одонтогенні кісти верхньої і нижньої щелеп є порожнистими доброякісними новоутвореннями, які діагностують найчастіше на тлі розвитку вторинної інфекції за рахунок деформації кісткової тканини в результаті досягнення ними великих розмірів. Під час вивчення поширеності різних видів подібних кістозних утворень, зокрема таких типів, як радикулярні, фолікулярні, парадентальні кісти, найчастіше діагностують радикулярні кісти, що розвиваються в ділянці вогнищ періапікального хронічного запального процесу і формуються за участю клітин-залишків епітеліальних клітин Малассе. Що стосується вікових особливостей поширеності радикулярних одонтогенних кіст, то їх найчастіше виявляють серед пацієнтів підліткового і старшого віку, на відміну від інших видів кіст. Але подібні патологічні процеси спостерігаються в осіб дитячого віку теж. Також визначаються деякі гендерні відмінності поширеності одонтогенних кіст. Так, під час аналізу даних численних наукових досліджень виявлено той факт, що в пацієнтів чоловічої статі значно частіше діагностували одонтогенні кісти щелепно-лицевої ділянки, ніж у представників жіночої статі. При цьому, найбільш достовірною причиною подібних відмінностей може служити фактор нечастих стоматологічних оглядів саме пацієнтами чоловічої статі, тобто жінки частіше звертаються до стоматолога, ніж чоловіки. Що може стати причиною більш пізніх клінічних та інструментальних досліджень. Крім того, як важливий фактор ризику розвитку кістозних уражень запального генезу є недостатній рівень гігієни порожнини рота, який також має свої деякі відмінні ознаки в пацієнтів чоловічої та жіночої статі. Мета дослідження. Визначити характер, прояви та поширеність одонтогенних кіст щелеп серед місцевого населення. Об’єкт і методи дослідження. В основу цього моноцентричного ретроспективного дослідження увійшли загалом 344 пацієнти з 392 одонтогенними кістами з клініки та поліклініки щелепно-лицевої хірургії Університету Людвіга-Максиміліана, кампус Інненштадт, які проходили амбулаторне, стаціонарне лікування між 1 січня 2003 р. і 1 червня 2014 р. Усі пацієнти з гістологічно підтвердженими одонтогенними кістами (радикулярна кіста, фолікулярна кіста, кіста прорізування, резидуальна кіста і латеральна періодонтальна кіста) пройшли лікування. Рентгенологічну оцінку і визначення локалізації кісти проводили з використанням створених до операції панорамних пошарових зображень (ППЗ), рентгенограм зубів, зображень прикусу, оглядових зображень нижньої щелепи за Clementschitsch, цифрової об’ємної томографії, магнітно-резонансної томографії (МРТ) та комп’ютерної томографії (КТ). І верхня, і нижня щелепа були розділені на окремі ділянки. У верхній щелепі: ділянка передніх зубів, ділянка премолярів, ділянка молярів, ураження верхньощелепної пазухи. На нижній щелепі: ділянка передніх зубів, ділянка премолярів, ділянка молярів, ураження гілки нижньої щелепи. Для статистичного аналізу використовували програмне забезпечення SAS 9.3 (Інститут SAS, Північна Кароліна). Також використовували інші програми, такі як Microsoft Word 2007 (текстовий редактор), Microsoft Excel® 2007 і Microsoft Power Point 2007. Результати дослідження та їх обговорення. Як було зазначено за даними проведених нами досліджень, серед хворих із досліджуваною патологією більшість склали радикулярні кісти. Аналогічні результати щодо частоти поширеності різних видів одонтогенних кіст були отримані в ході раніше проведених досліджень. Однією з головних причин виникнення і розвитку радикулярної кісти є стійкий хронічний запальний процес у ділянці причинного зуба, що може бути пов’язано з безліччю чинників, таких як гігієнічний стан порожнини рота і його рівень, постійне проведення заходів з індивідуальної гігієни та його якісне виконання, харчові звички, своєчасне виявлення та ефективне лікування каріозних уражень, віково-статеві показники хворих, психічне й фізичне здоров’я, соціально-економічні аспекти, комплаєнтність пацієнтів, неякісне лікування попередньо травмованих зубів і звичайно ж відповідний рівень професіоналізму лікаря. Серед обстежених пацієнтів, під час визначення гендерних структурних особливостей, одонтогенні кісти в більшості випадків діагностувалися в порожнині рота осіб чоловічої статі, тоді як під час вивчення стану щелепно-лицьової ділянки в жінок показники за поширеністю були значно нижчими. А під час оцінки особливостей розташування різних видів одонтогенних кіст було виявлено, що найчастіше вони вражали тканини альвеолярного відростка нижньої щелепи, де ділянку локалізації цих патологічних станів визначали в зоні молярів, порівняно рідше патологічні ураження одонтогенної природи фіксували в ділянці премолярів, тобто малих корінних зубів нижньої щелепи, і в ділянці нижніх фронтальних зубів. Радикулярна кіста 57,9%; зубощелепна кіста 33,17%; залишкова кіста 5,1%; кіста прорізування 2,8%; латеральна пародонтальна кіста 1,03%. У дорослої популяції запальні кісти також були більш поширеними, складаючи 68,44%, порівняно з кістами, пов’язаними з розвитком, які становили 31,56%. І навпаки, кісти, пов’язані з розвитком, переважали у дітей, складаючи 71,7%. У когорті дорослих пацієнтів також переважали чоловіки – 67,84%, тоді як жінки становили 32,16%, тобто співвідношення становило 2,1:1 (чоловіки: жінки). У пацієнтів віком до 16 років гендерний розподіл був більш збалансованим (54,71% – чоловіки; 45,29% – жінки), тобто співвідношення становило 1,2:1. Інші вчені шляхом клінічних спостережень і ретроспективного аналізу захворюваності на різні види одонтогенних кіст також виявили у чоловіків виражену схильність до розвитку одонтогенних кіст. Оцінка локалізації показала, що кістозні ураження переважно траплялися на нижній щелепі (64,03%), тоді як на верхню щелепу припадало всього 31,89%. Оцінка локалізації одонтогенних кіст у різних дослідженнях загалом показала відносно схожий розподіл між верхньою і нижньою щелепами. У нашому дослідженні нижня щелепа (64,03%) уражалася частіше, ніж верхня. 31,89% уражень припадало на верхню щелепу, 3,57% – на верхню щелепу і верхньощелепну пазуху і тільки 0,51% – на верхньощелепну пазуху. Ці результати можна порівняти з даними робіт. У нашому дослідженні ми оцінювали локалізацію всіх одонтогенних кіст, а також окремих видів кістозних утворень. За нашими результатами, одонтогенні кісти найчастіше розташовувалися в ділянці молярів нижньої щелепи (37,9%) і ділянці передніх зубів верхньої щелепи (18,3%). Ці ділянки виявилися і найбільш ураженими ділянками щелепи і за даними інших авторів. Таким чином, метою дослідження було вивчення одонтогенних кіст у дорослих і дітей у межах усієї популяції та у двох окремих групах протягом одинадцятирічного періоду, використовуючи різні критерії та порівнюючи результати з попередніми дослідженнями. Випадки оцінювали на основі розподілу кіст, гендерного розподілу, локалізації, типу лікування, частоти рецидивів і лікування причинних зубів. У цьому дослідженні частіше діагностували радикулярні кісти та фолікулярні кісти. Значно рідше зустрічалися резидуальна кіста, кіста розвитку і латеральна кіста пародонту. Ці дані по суті підтвердили результати раніше опублікованих досліджень. Переважання пацієнтів чоловічої статі спостерігалося як у цілому колективі пацієнтів, так і при оцінці окремих кістозних утворень. Чоловіча стать переважала в дорослих і дітей із корінцевими кістами та в дорослих пацієнтів із фолікулярними кістами. Одонтогенні кісти найчастіше виникають на 4-5-му десятиліттях життя. Як і очікувалося, кісти прорізування діагностувалися тільки у дітей, а резидуальні кісти – тільки у дорослих. Найбільш ураженою ділянкою були як загальні одонтогенні кісти, так і радикулярні та фолікулярні кісти в ділянці молярів нижньої щелепи. Висновки. Таким чином, із загальної кількості пацієнтів чоловіки частіше страждали на одонтогенні кісти, ніж жінки. Частіше діагностували радикулярні кісти щелеп. Локалізація радикулярних кіст на нижній щелепі зустрічалася частіше, ніж на верхній, що підтверджує дані літератури.
Перейти к внешнему ресурсу Текст
Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Коваль, Ю. П.
Значення біомеханічних властивостей «швидкість» і «сила» (згідно з принципом Д. Бернуллі) крилоподібних м’язів у розвитку патологічного стирання зубів / Ю. П. Коваль // Вісн. пробл. біол. і медицини = Bulletin of Problems in Biology and Medicine : український науково-практичний журнал. - 2024. - № 1(172). - С. 506-511 . - ISSN 2077-4214

MeSH-~главная:
КРЫЛОВИДНЫЕ МЫШЦЫ -- PTERYGOID MUSCLES
МАГНИТНО-РЕЗОНАНСНАЯ ТОМОГРАФИЯ ФТОР-19 -- FLUORINE-19 MAGNETIC RESONANCE IMAGING (использование)
ЗУБОВ СТИРАНИЕ -- TOOTH ABRASION (диагностика)
БИОМЕХАНИЧЕСКИЕ ФЕНОМЕНЫ -- BIOMECHANICAL PHENOMENA
Анотація: До цього часу не вивчений вплив медіальних і латеральних крилоподібних м’язів на розвиток патологічного стирання твердих тканин зубів. Так як вони є недоступними для зовнішньої електроміографії, а локальна загрожує серйозними наслідками, бо передбачає занурення електроду у вигляді тонкої голки в товщу м’яза. Дослідити крилоподібні м’язи можливо, поєднуючи дослідження Д. Бернуллі з використанням сучасної магнітно-резонансної томографії. Мета: застосовуючи принцип Д. Бернуллі, дослідити вплив біомеханічних властивостей «швидкість» і «сила» медіального і латерального крилоподібного м’язів на пріоритетному боці та на боці другорядного значення для жування на розвиток патологічного стирання твердих тканин зубів. Об’єкт і методи дослідження. Цифрові величини медіальних і латеральних крилоподібних м’язів: довжина, ширина, товщина вимірювались за допомогою магнітно-резонансного томографа SIEMENS MAGNETOM Skyra 3T,2018. Дослідження співвідношень довжини кожного м’яза до площі його поперечного перерізу виконувалось відповідно принципу Д. Бернуллі, а обчислення коефіцієнта його числового виразу здійснювалось за запропонованою раніше автором формулою: де: k – обчислюваний коефіцієнт; l – довжина м’яза; S – площа поперечного перерізу м’яза. Результати дослідження та їх обговорення. Проведено 64 дослідження: 15 – осіб без патологічного стирання – контрольна група, 49 пацієнтів розділені на три групи за ступенем тяжкості патологічного стирання. Бік пріоритетного та другорядного значення для жування визначений за ступенем напруження жувальних м’язів та за показниками електроміограми. Використовуючи принцип Д.Бернуллі, у осіб без ознак патологічного стирання на пріоритетному боці «швидшому» медіальному відповідає «сильніший» латеральний. На другорядному боці жування спостерігається зворотна залежність. Таким чином утримується баланс між якостями м’язів «швидкість» і «сила» під час пережовування їжі як на пріоритетному, так і на другорядному боці жування, що запобігає патологічному стиранню зубів. Висновки. У пацієнтів з патологічним стиранням, з посиленням ступеня тяжкості, обидва крилоподібні м’язи більше набувають біомеханічної властивості «швидкість» ніж «сила», на що вказують і суми коефіцієнтів обох м’язів з кожного боку. Переважання біомеханічної властивості «швидкість» крилоподібних м’язів у поєднанні з домінуючою біомеханічною властивістю «сила» скроневих та жувальних м’язів призводить до розвитку генералізованого патологічного стирання твердих тканин зубів.
Перейти к внешнему ресурсу Текст
Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Koval, Yu. Р.
The value of biomechanical properties "speed" and "strength" (according to Bernoulli's principle) of the pterygoid muscles in the development of pathological tooth abrasion / Yu. Р. Koval // Вісн. пробл. біол. і медицини = Bulletin of Problems in Biology and Medicine : український науково-практичний журнал. - 2024. - № 1(172). - С. 502-506. - 510 . - ISSN 2077-4214

MeSH-~главная:
КРЫЛОВИДНЫЕ МЫШЦЫ -- PTERYGOID MUSCLES
МАГНИТНО-РЕЗОНАНСНАЯ ТОМОГРАФИЯ ФТОР-19 -- FLUORINE-19 MAGNETIC RESONANCE IMAGING (использование)
ЗУБОВ СТИРАНИЕ -- TOOTH ABRASION (диагностика)
БИОМЕХАНИЧЕСКИЕ ФЕНОМЕНЫ -- BIOMECHANICAL PHENOMENA
Анотація: До цього часу не вивчений вплив медіальних і латеральних крилоподібних м’язів на розвиток патологічного стирання твердих тканин зубів. Так як вони є недоступними для зовнішньої електроміографії, а локальна загрожує серйозними наслідками, бо передбачає занурення електроду у вигляді тонкої голки в товщу м’яза. Дослідити крилоподібні м’язи можливо, поєднуючи дослідження Д. Бернуллі з використанням сучасної магнітно-резонансної томографії. Мета: застосовуючи принцип Д. Бернуллі, дослідити вплив біомеханічних властивостей «швидкість» і «сила» медіального і латерального крилоподібного м’язів на пріоритетному боці та на боці другорядного значення для жування на розвиток патологічного стирання твердих тканин зубів. Об’єкт і методи дослідження. Цифрові величини медіальних і латеральних крилоподібних м’язів: довжина, ширина, товщина вимірювались за допомогою магнітно-резонансного томографа SIEMENS MAGNETOM Skyra 3T,2018. Дослідження співвідношень довжини кожного м’яза до площі його поперечного перерізу виконувалось відповідно принципу Д. Бернуллі, а обчислення коефіцієнта його числового виразу здійснювалось за запропонованою раніше автором формулою: де: k – обчислюваний коефіцієнт; l – довжина м’яза; S – площа поперечного перерізу м’яза. Результати дослідження та їх обговорення. Проведено 64 дослідження: 15 – осіб без патологічного стирання – контрольна група, 49 пацієнтів розділені на три групи за ступенем тяжкості патологічного стирання. Бік пріоритетного та другорядного значення для жування визначений за ступенем напруження жувальних м’язів та за показниками електроміограми. Використовуючи принцип Д.Бернуллі, у осіб без ознак патологічного стирання на пріоритетному боці «швидшому» медіальному відповідає «сильніший» латеральний. На другорядному боці жування спостерігається зворотна залежність. Таким чином утримується баланс між якостями м’язів «швидкість» і «сила» під час пережовування їжі як на пріоритетному, так і на другорядному боці жування, що запобігає патологічному стиранню зубів. Висновки. У пацієнтів з патологічним стиранням, з посиленням ступеня тяжкості, обидва крилоподібні м’язи більше набувають біомеханічної властивості «швидкість» ніж «сила», на що вказують і суми коефіцієнтів обох м’язів з кожного боку. Переважання біомеханічної властивості «швидкість» крилоподібних м’язів у поєднанні з домінуючою біомеханічною властивістю «сила» скроневих та жувальних м’язів призводить до розвитку генералізованого патологічного стирання твердих тканин зубів.
Перейти к внешнему ресурсу Текст
Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Іленко-Лобач, Н. В.
Поширеність захворювань тканин пародонта у хворих на хронічну хворобу нирок / Н. В. Іленко-Лобач, Н. М. Іленко, О. М. Бойченко // Вісн. пробл. біол. і медицини = Bulletin of Problems in Biology and Medicine : український науково-практичний журнал. - 2024. - № 1(172). - С. 498-501 . - ISSN 2077-4214

MeSH-~главная:
ПОЧЕК БОЛЕЗНИ -- KIDNEY DISEASES (осложнения)
ПЕРИОДОНТА БОЛЕЗНИ -- PERIODONTAL DISEASES (диагностика)
Анотація: Однією з найактуальніших проблем стоматології сьогодення є захворювання пародонта. На основі даних Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), утрата зубів від захворювань ясен розвивається у 5 разів частіше, ніж при ускладненнях карієсу, й займає друге місце за поширеністю. Хронічна хвороба нирок – це велика група захворювань, що мають різні причини, але об’єднуються тим, що мають тривалий перебіг та тенденцію до прогресування аж до повної втрати функцій нирок. Метою роботи було визначення частоти виникнення та структуру захворювань тканин пародонта у хворих на ХХН та особливостей їх клінічного перебігу. У результаті проведеного клініко-лабораторного дослідження хворих на хронічні хвороби нирок (ХХН) виявлена висока поширеність захворювань пародонта – 100%. В структурі захворювань переважали генералізовані ураження тканин пародонта. Генералізований пародонтит діагностували у 93,7±4,55% обстежених хворих. Зокрема хронічний генералізований пародонтит І ступеню виявили у 22,1±1,54%, ІІ ступеню у 41,23±3,77%, генералізований пародонтит ІІІ ступеню важкості – у 30,41±5,33%. Характер перебігу генералізованого пародонтиту (ГП ) в обстежених осіб залежав від віку, та тривалості основного захворювання (ХХН). Розвиток ГП характеризується позитивним приростом із збільшенням віку. Нами встановлено, що ХХН прискорює розвиток патологічних процесів в пародонтальному комплексі, що проявляється різким зниженням розповсюдженості ГП початкового та І ступеня тяжкості при тривалості основного захворювання до 3 років і значно високим рівнем розповсюдженості ГП ІІ та ІІІ ступеня тяжкості за більшої тривалості. Аналіз отриманих даних дає змогу дійти наступного висновку: хронічні хвороби нирок сприяють раннім проявам і більш швидкому розвитку й інтенсивнішому перебігу хвороб тканин пародонту. Перспективи подальших досліджень полягають у розробці оптимальних методів ефективного комплексного лікування та профілактики запальних захворювань пародонта, з урахуванням особливостей їх перебігу у хворих з хронічними хворобами нирок.
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Іленко, Н. М.
Бойченко, О. М.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Ilenko-Lobach, N. V.
Prevalence of periodontal tissue diseases in patients with chronic kidney disease / N. V. Ilenko-Lobach, N. M. Ilenko, O. M. Boychenko // Вісн. пробл. біол. і медицини = Bulletin of Problems in Biology and Medicine : український науково-практичний журнал. - 2024. - № 1(172). - С. 496-498. - 500-501 . - ISSN 2077-4214

MeSH-~главная:
ПЕРИОДОНТА БОЛЕЗНИ -- PERIODONTAL DISEASES (диагностика)
ПОЧЕК БОЛЕЗНИ -- KIDNEY DISEASES (осложнения)
Анотація: Однією з найактуальніших проблем стоматології сьогодення є захворювання пародонта. На основі даних Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), утрата зубів від захворювань ясен розвивається у 5 разів частіше, ніж при ускладненнях карієсу, й займає друге місце за поширеністю. Хронічна хвороба нирок – це велика група захворювань, що мають різні причини, але об’єднуються тим, що мають тривалий перебіг та тенденцію до прогресування аж до повної втрати функцій нирок. Метою роботи було визначення частоти виникнення та структуру захворювань тканин пародонта у хворих на ХХН та особливостей їх клінічного перебігу. У результаті проведеного клініко-лабораторного дослідження хворих на хронічні хвороби нирок (ХХН) виявлена висока поширеність захворювань пародонта – 100%. В структурі захворювань переважали генералізовані ураження тканин пародонта. Генералізований пародонтит діагностували у 93,7±4,55% обстежених хворих. Зокрема хронічний генералізований пародонтит І ступеню виявили у 22,1±1,54%, ІІ ступеню у 41,23±3,77%, генералізований пародонтит ІІІ ступеню важкості – у 30,41±5,33%. Характер перебігу генералізованого пародонтиту (ГП ) в обстежених осіб залежав від віку, та тривалості основного захворювання (ХХН). Розвиток ГП характеризується позитивним приростом із збільшенням віку. Нами встановлено, що ХХН прискорює розвиток патологічних процесів в пародонтальному комплексі, що проявляється різким зниженням розповсюдженості ГП початкового та І ступеня тяжкості при тривалості основного захворювання до 3 років і значно високим рівнем розповсюдженості ГП ІІ та ІІІ ступеня тяжкості за більшої тривалості. Аналіз отриманих даних дає змогу дійти наступного висновку: хронічні хвороби нирок сприяють раннім проявам і більш швидкому розвитку й інтенсивнішому перебігу хвороб тканин пародонту. Перспективи подальших досліджень полягають у розробці оптимальних методів ефективного комплексного лікування та профілактики запальних захворювань пародонта, з урахуванням особливостей їх перебігу у хворих з хронічними хворобами нирок.
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Ilenko, N. M.
Boychenko, O. M.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

Застосування збагаченої тромбоцитами плазми в комплексному лікуванні пацієнтів з повними вивихами зубів верхньої щелепи / О. С. Іваницька [и др.] // Вісн. пробл. біол. і медицини = Bulletin of Problems in Biology and Medicine : український науково-практичний журнал. - 2024. - № 1(172). - С. 493-496 . - ISSN 2077-4214

MeSH-~главная:
ЗУБА ВЫВИХ ТРАВМАТИЧЕСКИЙ -- TOOTH AVULSION
ЗУБОВ РЕПЛАНТАЦИЯ -- TOOTH REPLANTATION (использование, методы)
ЗУБНОЙ РЯД ПОСТОЯННЫЙ -- DENTITION, PERMANENT
ТРОМБОЦИТ-НАСЫЩЕННАЯ ПЛАЗМА -- PLATELET-RICH PLASMA
Анотація: Натепер проблема комплексного лікування пацієнтів з повними вивихами зубів набула особливого медичного та медико-соціального значення. За сприйнятливих умов, одним з оптимальних етапів лікування таких пацієнтів є реплантація зуба для відновлення ротової функції та естетики з його подальшою іммобілізацією. Відновлення з’єднання зуба з парадонтом є головною метою комплексного лікування, яке відбувається з утворенням нової кістки та цементу, відновленням періодонтальної зв’язки та кровопостачання пульпи з навколишніх тканин. Натепер збагачена тромбоцитами плазма з успіхом застосовується в стоматології за рахунок великою кількості активних речовин, які вивільнюються після її виготовлення та мають високий градієнт дифузії в навколишнє середовище. Мета дослідження: дослідити вплив плазми, збагаченої тромбоцитами, як середовища для тимчасового зберігання вивихнутого зуба на регенерацію та реконструкцію його тканин після реплантації видаленого зуба порівняно з сольовим розчином та водою. У цьому дослідженні було використано 30 дорослих самців щурів лінії Wistar, яким було видалено, а потім реплантовано зуб. Доведено, що застосування збагаченої тромбоцитами плазми в якості тимчасового середовища для зберігання вивихнутого зуба є більш ефективним для підтримки життєздатності клітин і здатності до проліферації, ніж будь-які інші середовища зберігання та може використовується для підтримки клітин і збереження тканин через його pH і осмолярність, які допомагають зберегти життєздатність клітин. Результати гістологічного дослідження показали нормальну тканину пульпи без резорбції коренів досліджуваних зразків. Результати дослідження свідчать про використання збагаченої тромбоцитами плазми як середовища зберігання, оскільки воно значно зберігає життєздатність зубних клітин (протягом тривалого періоду часу за потреби) порівняно з водою та сольовими розчинами.
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Іваницька, О. С.
Білаш, С. М.
Личман, В. О.
Торопов, О. А.
Аветіков, Д. С.
Горбань, І. І.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

10.

Application of platelet-riched plasma in the complex treatment of patients with complete dislocation of maxillary teeth / O. S. Ivanytska [и др.] // Вісн. пробл. біол. і медицини = Bulletin of Problems in Biology and Medicine : український науково-практичний журнал. - 2024. - № 1(172). - С. 491-492. - 495 . - ISSN 2077-4214

MeSH-~главная:
ЗУБА ВЫВИХ ТРАВМАТИЧЕСКИЙ -- TOOTH AVULSION
ЗУБОВ РЕПЛАНТАЦИЯ -- TOOTH REPLANTATION (использование, методы)
ЗУБНОЙ РЯД ПОСТОЯННЫЙ -- DENTITION, PERMANENT
ТРОМБОЦИТ-НАСЫЩЕННАЯ ПЛАЗМА -- PLATELET-RICH PLASMA
Анотація: Натепер проблема комплексного лікування пацієнтів з повними вивихами зубів набула особливого медичного та медико-соціального значення. За сприйнятливих умов, одним з оптимальних етапів лікування таких пацієнтів є реплантація зуба для відновлення ротової функції та естетики з його подальшою іммобілізацією. Відновлення з’єднання зуба з парадонтом є головною метою комплексного лікування, яке відбувається з утворенням нової кістки та цементу, відновленням періодонтальної зв’язки та кровопостачання пульпи з навколишніх тканин. Натепер збагачена тромбоцитами плазма з успіхом застосовується в стоматології за рахунок великою кількості активних речовин, які вивільнюються після її виготовлення та мають високий градієнт дифузії в навколишнє середовище. Мета дослідження: дослідити вплив плазми, збагаченої тромбоцитами, як середовища для тимчасового зберігання вивихнутого зуба на регенерацію та реконструкцію його тканин після реплантації видаленого зуба порівняно з сольовим розчином та водою. У цьому дослідженні було використано 30 дорослих самців щурів лінії Wistar, яким було видалено, а потім реплантовано зуб. Доведено, що застосування збагаченої тромбоцитами плазми в якості тимчасового середовища для зберігання вивихнутого зуба є більш ефективним для підтримки життєздатності клітин і здатності до проліферації, ніж будь-які інші середовища зберігання та може використовується для підтримки клітин і збереження тканин через його pH і осмолярність, які допомагають зберегти життєздатність клітин. Результати гістологічного дослідження показали нормальну тканину пульпи без резорбції коренів досліджуваних зразків. Результати дослідження свідчать про використання збагаченої тромбоцитами плазми як середовища зберігання, оскільки воно значно зберігає життєздатність зубних клітин (протягом тривалого періоду часу за потреби) порівняно з водою та сольовими розчинами.
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Ivanytska, O. S.
Bilash, S. M.
Lychman, V. O.
Toropov, O. A.
Avetikov, D. S.
Horban, I. I.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

11.

Застосування провізорних конструкцій при заміщенні дефектів зубних рядів поєднаних з патологічною стертістю / В. М. Дворник [и др.] // Вісн. пробл. біол. і медицини = Bulletin of Problems in Biology and Medicine : український науково-практичний журнал. - 2024. - № 1(172). - С. 486-490 . - ISSN 2077-4214

MeSH-~главная:
ЭЛЕКТРОМИОГРАФИЯ -- ELECTROMYOGRAPHY (использование)
ЗУБНОЙ РЯД -- DENTITION
ЗУБНОЙ ПРОТЕЗ ЧАСТИЧНЫЙ НЕСЪЕМНЫЙ -- DENTURE, PARTIAL, FIXED (тенденции)
ЗУБОВ СТИРАНИЕ -- TOOTH ABRASION
Анотація: Зміни оклюзії призводять до перебудови у всій зубо-щелепній системі, особливо при кількох наявних дефектів зубного ряду середньої протяжності, що поєднуються зі зниженням висоти прикусу. Метою даної роботи був аналіз застосування провізорних незнімних ортопедичних конструкцій при патологічній стертості для заміщення дефектів зубних рядів. Для досягнення мети було проведено лікування 28 пацієнтів віком від 47 до 65 років з патологічним стиранням твердих тканин зубів у поєднанні з дефектами зубних рядів III класу за Кеннеді. Було прийнято рішення про тотальне відновлення твердих тканин зубів із заміщенням наявних дефектів зубних рядів мостоподібними конструкціями, з поетапним нашаровуванням пластмаси або заміною на нові тимчасові конструкції. Підвищення висоти оклюзії відбувалося кожні 3 місяці, загальний час лікування одного пацієнта тривав 1 рік. Отримані в роботі результати свідчать про те, що через 1 рік з від початку лікування показники електроміографічних даних мали стійку тенденцію до покращення, а саме збільшення амплітуди стиснення та жування, зменшення тривалості фази спокою та позитивні зміни при оцінці інтегрального показника характеру нервово-рефлекторної діяльності жувальних м’язів у пацієнтів, коефіцієнта «К», з 1,58±0,03 до 1,09±0,03 у I групи пацієнтів у правих жувальних м’язах та з 1,54±0,02 до 1,08±0,03 у лівих жувальних м’язах. Аналогічно і у II групі пацієнтів: через рік після початку лікування у правих жувальних м’язах даний показник становив 1,11±0,04 та 1,13±0,04 у лівих жувальних м’язах. Застосування тимчасових ортопедичних конструкцій для відновлення оклюзійної висоти та заміщення дефектів зубних рядів є доцільним, оскільки є можливість не тільки заміщення дефекту зубного ряду, а й поступове підвищення оклюзійної висоти, що сприяє планомірній перебудові міостатичних рефлексів, відновленню функцій жування та мовлення, полегшує адаптацію до остаточних конструкцій, покращує функціональний, естетичній та психоемоційний стан пацієнта.
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Дворник, В. М.
Перепелова, Т. В.
Добровольський, О. В.
Шеметов, О. В.
Лунькова, Ю. С.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

12.

Application of provisional constructions in replacement of defects of dental row combined with pathological abrasion / V. M. Dvornyk [и др.] // Вісн. пробл. біол. і медицини = Bulletin of Problems in Biology and Medicine : український науково-практичний журнал. - 2024. - № 1(172). - С. 483-486. - 489 . - ISSN 2077-4214

MeSH-~главная:
ЭЛЕКТРОМИОГРАФИЯ -- ELECTROMYOGRAPHY (использование)
ЗУБНОЙ РЯД -- DENTITION
ЗУБНОЙ ПРОТЕЗ ЧАСТИЧНЫЙ НЕСЪЕМНЫЙ -- DENTURE, PARTIAL, FIXED (тенденции)
ЗУБОВ СТИРАНИЕ -- TOOTH ABRASION
Анотація: Зміни оклюзії призводять до перебудови у всій зубо-щелепній системі, особливо при кількох наявних дефектів зубного ряду середньої протяжності, що поєднуються зі зниженням висоти прикусу. Метою даної роботи був аналіз застосування провізорних незнімних ортопедичних конструкцій при патологічній стертості для заміщення дефектів зубних рядів. Для досягнення мети було проведено лікування 28 пацієнтів віком від 47 до 65 років з патологічним стиранням твердих тканин зубів у поєднанні з дефектами зубних рядів III класу за Кеннеді. Було прийнято рішення про тотальне відновлення твердих тканин зубів із заміщенням наявних дефектів зубних рядів мостоподібними конструкціями, з поетапним нашаровуванням пластмаси або заміною на нові тимчасові конструкції. Підвищення висоти оклюзії відбувалося кожні 3 місяці, загальний час лікування одного пацієнта тривав 1 рік. Отримані в роботі результати свідчать про те, що через 1 рік з від початку лікування показники електроміографічних даних мали стійку тенденцію до покращення, а саме збільшення амплітуди стиснення та жування, зменшення тривалості фази спокою та позитивні зміни при оцінці інтегрального показника характеру нервово-рефлекторної діяльності жувальних м’язів у пацієнтів, коефіцієнта «К», з 1,58±0,03 до 1,09±0,03 у I групи пацієнтів у правих жувальних м’язах та з 1,54±0,02 до 1,08±0,03 у лівих жувальних м’язах. Аналогічно і у II групі пацієнтів: через рік після початку лікування у правих жувальних м’язах даний показник становив 1,11±0,04 та 1,13±0,04 у лівих жувальних м’язах. Застосування тимчасових ортопедичних конструкцій для відновлення оклюзійної висоти та заміщення дефектів зубних рядів є доцільним, оскільки є можливість не тільки заміщення дефекту зубного ряду, а й поступове підвищення оклюзійної висоти, що сприяє планомірній перебудові міостатичних рефлексів, відновленню функцій жування та мовлення, полегшує адаптацію до остаточних конструкцій, покращує функціональний, естетичній та психоемоційний стан пацієнта.
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Dvornyk, V. M.
Perepelova, T. V.
Dobrovolskyi, O. V.
Shemetov, O. V.
Lunkova, Yu. S.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

13.

Данилюк, Д. В.
Ураженість карієсом зубів у дітей з психоневрологічними розладами у період завершеного формування постійного прикусу / Д. В. Данилюк // Вісн. пробл. біол. і медицини = Bulletin of Problems in Biology and Medicine : український науково-практичний журнал. - 2024. - № 1(172). - С. 478-483 . - ISSN 2077-4214

MeSH-~главная:
КАРИЕС ЗУБОВ -- DENTAL CARIES (осложнения)
ДЕТИ -- CHILD
НЕВРОТИЧЕСКИЕ СОСТОЯНИЯ -- NEUROTIC DISORDERS (осложнения)
Анотація: Вступ. Карієс зубів є однією з актуальних проблем дитячої стоматології. Численні епідеміологічні дослідження свідчать про високу поширеність карієсу зубів у дітей в Україні – від 53,84% до 96,67%. Доведено, що ураженість зубів карієсом є більшою у дітей з супутньою соматичною патологією. На тлі негативних екологічних, соціально-економічних, демографічних та внутрішніх біологічних чинників спостерігається збільшення дітей із проблемами психофізичного розвитку. Психоемоційне напруження, тривожність та стрес порушують гомеостаз ротової рідини,знижують карієсрезистентність емалі і сприяють розвитку карієсу зубів. Тому, мета нашого дослідження: визначити особливості ураженості зубів карієсом у дітей з психоневрологічними розладами. Об’єкт і методи дослідження. Для досягнення поставленої мети обстежено 108 дітей 13-18 років з психоневрологічними розладами (основна група) та 86 практично здорових дітей (група порівняння). Основну групу склали діти з навчально-реабілітаційних центрів (НРЦ), з них: 48 дітей з легкою та помірною розумовою відсталістю, 38 дітей з аутизмом та 22 дітей з синдромом Дауна. Стоматологічне обстеження дітей (визначення поширеності карієсу (у %), інтенсивності карієсу (КПВ), РСД – рівня стоматологічної допомоги), проводили з дозволу керівництва НРЦ та батьків, отримавши у останніх інформовану згоду. На кожну дитину заповнювали «Медичну карту стоматологічного хворого». Результати дослідження. Встановлено, що у дітей з психоневрологічними розладами поширеність карієсу, в середньому, становить 92,60±2,52% при інтенсивності ураження КПВ=8,56±0,54 зуба, що є значно вище ніж у дітей групи порівняння – 75,58±4,63% та КПВ=5,17±0,47 зуба відповідно, (р менше 0,001). Аналіз ураженості зубів карієсом по нозологіям виявив найвищу поширеність та інтенсивність карієсу у дітей з синдромом Дауна, а найнижчу у дітей з аутизмом. Вивчення у віковому аспекті виявило тенденцію до збільшення інтенсивності карієсу у дітей 16-18 років при всіх психоневрологічних розладах (при синдромі Дауна на 40,22%, (р менше 0,001), у дітей з легкою розумовою відсталістю на 55,84%, (р менше 0,001), а у дітей з аутизмом на 66,14%, р менше 0,001) по відношенню до дітей 13-15 років. Оцінка структури індексу КПВ показала, що в обох вікових групах дітей з психоневрологічними розладами найбільшу частку складають каріозні не запломбовані зуби. При дослідженні індексу РСД у віковій групі 16-18 років виявлено значне покращення рівня стоматологічної допомоги, як у дітей групи порівняння, так і у дітей з психоневрологічними розладами по відношенню до дітей молодшої вікової групи. Висновки. Отже, аналіз отриманих результатів свідчить про недостатній рівень стоматологічної допомоги дітям та несвоєчасне проведення санації порожнини рота, а також про відсутність чітких рекомендацій ефективних методів профілактики з урахуванням загального стану організму дітей та соціальних умов проживання, що спонукає нас до подальших досліджень.
Перейти к внешнему ресурсу Текст
Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

14.

Danylyuk, D. V.
Dental caries involvement in children with neuropsychiatric disorders during the completed formation of permanent bite / D. V. Danylyuk // Вісн. пробл. біол. і медицини = Bulletin of Problems in Biology and Medicine : український науково-практичний журнал. - 2024. - № 1(172). - С. 475-478. - 481 . - ISSN 2077-4214

MeSH-~главная:
КАРИЕС ЗУБОВ -- DENTAL CARIES (эпидемиология)
ДЕТИ -- CHILD
НЕВРОТИЧЕСКИЕ СОСТОЯНИЯ -- NEUROTIC DISORDERS (осложнения)
Анотація: Вступ. Карієс зубів є однією з актуальних проблем дитячої стоматології. Численні епідеміологічні дослідження свідчать про високу поширеність карієсу зубів у дітей в Україні – від 53,84% до 96,67%. Доведено, що ураженість зубів карієсом є більшою у дітей з супутньою соматичною патологією. На тлі негативних екологічних, соціально-економічних, демографічних та внутрішніх біологічних чинників спостерігається збільшення дітей із проблемами психофізичного розвитку. Психоемоційне напруження, тривожність та стрес порушують гомеостаз ротової рідини,знижують карієсрезистентність емалі і сприяють розвитку карієсу зубів. Тому, мета нашого дослідження: визначити особливості ураженості зубів карієсом у дітей з психоневрологічними розладами. Об’єкт і методи дослідження. Для досягнення поставленої мети обстежено 108 дітей 13-18 років з психоневрологічними розладами (основна група) та 86 практично здорових дітей (група порівняння). Основну групу склали діти з навчально-реабілітаційних центрів (НРЦ), з них: 48 дітей з легкою та помірною розумовою відсталістю, 38 дітей з аутизмом та 22 дітей з синдромом Дауна. Стоматологічне обстеження дітей (визначення поширеності карієсу (у %), інтенсивності карієсу (КПВ), РСД – рівня стоматологічної допомоги), проводили з дозволу керівництва НРЦ та батьків, отримавши у останніх інформовану згоду. На кожну дитину заповнювали «Медичну карту стоматологічного хворого». Результати дослідження. Встановлено, що у дітей з психоневрологічними розладами поширеність карієсу, в середньому, становить 92,60±2,52% при інтенсивності ураження КПВ=8,56±0,54 зуба, що є значно вище ніж у дітей групи порівняння – 75,58±4,63% та КПВ=5,17±0,47 зуба відповідно, (р менше 0,001). Аналіз ураженості зубів карієсом по нозологіям виявив найвищу поширеність та інтенсивність карієсу у дітей з синдромом Дауна, а найнижчу у дітей з аутизмом. Вивчення у віковому аспекті виявило тенденцію до збільшення інтенсивності карієсу у дітей 16-18 років при всіх психоневрологічних розладах (при синдромі Дауна на 40,22%, (р менше 0,001), у дітей з легкою розумовою відсталістю на 55,84%, (р менше 0,001), а у дітей з аутизмом на 66,14%, р менше 0,001) по відношенню до дітей 13-15 років. Оцінка структури індексу КПВ показала, що в обох вікових групах дітей з психоневрологічними розладами найбільшу частку складають каріозні не запломбовані зуби. При дослідженні індексу РСД у віковій групі 16-18 років виявлено значне покращення рівня стоматологічної допомоги, як у дітей групи порівняння, так і у дітей з психоневрологічними розладами по відношенню до дітей молодшої вікової групи. Висновки. Отже, аналіз отриманих результатів свідчить про недостатній рівень стоматологічної допомоги дітям та несвоєчасне проведення санації порожнини рота, а також про відсутність чітких рекомендацій ефективних методів профілактики з урахуванням загального стану організму дітей та соціальних умов проживання, що спонукає нас до подальших досліджень.
Перейти к внешнему ресурсу Текст
Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

15.

Роль імунограми в діагностиці хронічних сіалоаденітів і пухлин слинних залоз / В. М. Гаврильєв [и др.] // Вісн. пробл. біол. і медицини = Bulletin of Problems in Biology and Medicine : український науково-практичний журнал. - 2024. - № 1(172). - С. 472-475 . - ISSN 2077-4214

MeSH-~главная:
СЛЮННЫЕ ЖЕЛЕЗЫ -- SALIVARY GLANDS (патология)
АДЕНОМА ПЛЕОМОРФНАЯ -- ADENOMA, PLEOMORPHIC (диагностика)
СИАЛАДЕНИТ -- SIALADENITIS (диагностика)
Анотація: Досить значна поширеність захворювань слинних залоз серед різних груп населення в цілому, особливо хронічним сіалоаденітом, визначає актуальність проблеми вивчення всіх ланок їх патогенезу. Незважаючи на стрімкий розвиток медичної науки клініцисти та науковці не відмічають зниження кількості таких пацієнтів. Вважається, що основним місцем синтезу Ig A до 30-35% загальної кількості є малі слинні залози . На думку багатьох дослідників, саме вони забезпечують локальний імунітет в порожнині роту. Концентрація Ig A в ротовій рідині, варіює в межах 30,0-150,0 мг/л. Зниження вмісту Ig A в ротовій рідині відмічається при всіх формах хронічних сіалоаденітів, особливо це має місце при значній тривалості захворювання. У ротовій рідині виявляються також Ig A, G, М, збільшення концентрацій яких пов’язують з порушеннями гемато-саліваторного бар’єру. Мета дослідження: з’ясувати роль імунологічних показників ротової рідини і сироватки крові в об’єктивізації стану реактивності слинних залоз у пацієнтів з хронічними сіалоаденітами. Досліджена ротова рідина і сироватка крові у 32 пацієнтів з захворюваннями слинних залоз, які знаходилися на амбулаторному лікуванні у хірургічному відділенні КП «Полтавській обласний центр стоматології – стоматологічна клінічна поліклініка ПОР». Концентрацію імуноглобулінів A, G, М визначали імунотурбідіметричним методом у сироватці крові та ротовій рідині. Отримані дані свідчать про те, що характерним для хронічних сіалоаденітів є достовірне зниження рівня Ig A в ротовій рідині. Вміст Ig A в сироватці крові у хворих хронічним сіалоаденітом знаходився приблизно на одному рівні і наближався до показників здорових осіб. Вміст Ig G, в порівнянні зі здоровими особами, виявився зниженим у всіх групах хворих. Отримані результати дозволили нам підтвердити зниження реактивності організму у пацієнтів з хронічними сіалоаденітами та плеоморфними аденомами і виявити дисбаланс в складових ротової рідини у вигляді зниження концентрації Ig A, що може сприяти активізації патогенної мікробної флори в порожнині роту і призводити до його загострення.
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Гаврильєв, В. М.
Аветіков, Д. С.
Проніна, О. М.
Скікевич, М. Г.
Яценко, І. В.
Буханченко, О. П.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

16.

The role of immunogram in the diagnostics of chronic sialoadenitis and tumors of the salivary glands / V. M. Havryliev [и др.] // Вісн. пробл. біол. і медицини = Bulletin of Problems in Biology and Medicine : український науково-практичний журнал. - 2024. - № 1(172). - С. 470-471. - 473-474 . - ISSN 2077-4214

Анотація: Досить значна поширеність захворювань слинних залоз серед різних груп населення в цілому, особливо хронічним сіалоаденітом, визначає актуальність проблеми вивчення всіх ланок їх патогенезу. Незважаючи на стрімкий розвиток медичної науки клініцисти та науковці не відмічають зниження кількості таких пацієнтів. Вважається, що основним місцем синтезу Ig A до 30-35% загальної кількості є малі слинні залози . На думку багатьох дослідників, саме вони забезпечують локальний імунітет в порожнині роту. Концентрація Ig A в ротовій рідині, варіює в межах 30,0-150,0 мг/л. Зниження вмісту Ig A в ротовій рідині відмічається при всіх формах хронічних сіалоаденітів, особливо це має місце при значній тривалості захворювання. У ротовій рідині виявляються також Ig A, G, М, збільшення концентрацій яких пов’язують з порушеннями гемато-саліваторного бар’єру. Мета дослідження: з’ясувати роль імунологічних показників ротової рідини і сироватки крові в об’єктивізації стану реактивності слинних залоз у пацієнтів з хронічними сіалоаденітами. Досліджена ротова рідина і сироватка крові у 32 пацієнтів з захворюваннями слинних залоз, які знаходилися на амбулаторному лікуванні у хірургічному відділенні КП «Полтавській обласний центр стоматології – стоматологічна клінічна поліклініка ПОР». Концентрацію імуноглобулінів A, G, М визначали імунотурбідіметричним методом у сироватці крові та ротовій рідині. Отримані дані свідчать про те, що характерним для хронічних сіалоаденітів є достовірне зниження рівня Ig A в ротовій рідині. Вміст Ig A в сироватці крові у хворих хронічним сіалоаденітом знаходився приблизно на одному рівні і наближався до показників здорових осіб. Вміст Ig G, в порівнянні зі здоровими особами, виявився зниженим у всіх групах хворих. Отримані результати дозволили нам підтвердити зниження реактивності організму у пацієнтів з хронічними сіалоаденітами та плеоморфними аденомами і виявити дисбаланс в складових ротової рідини у вигляді зниження концентрації Ig A, що може сприяти активізації патогенної мікробної флори в порожнині роту і призводити до його загострення.
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Havryliev, V. M.
Avetikov, D. S.
Pronina, O. M.
Skikevych, M. G.
Yatsenko, I. V.
Bukhanchenko, O. P.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

17.

Лошкарьова, Є. О.
Співставлення фактичних та розрахованих за допомогою формул енерговитрат у стані спокою в кваліфікованих спортсменів видів спорту з переважним проявом витривалості / Є. О. Лошкарьова, В. А. Пастухова // Вісн. пробл. біол. і медицини = Bulletin of Problems in Biology and Medicine : український науково-практичний журнал. - 2024. - № 1(172). - С. 465-469 . - ISSN 2077-4214

MeSH-~главная:
КАЛОРИМЕТРИЯ НЕПРЯМАЯ -- CALORIMETRY, INDIRECT (использование)
СПОРТ -- SPORTS (физиология)
ФИЗИЧЕСКАЯ ВЫНОСЛИВОСТЬ -- PHYSICAL ENDURANCE
Анотація: Визначення енерговитрат спокою є першим кроком при обчисленні добових енерговитрат за допомогою коефіцієнтів фізичної активності або метаболічних коефіцієнтів діяльності. Золотим стандартом для визначення енерговитрат у стані спокою є непряма калориметрія. Однак цей метод потребує наявності спеціального обладнання та достатньо часу для проведення вимірювання. Тому на практиці часто застосовують розрахункові формули для визначення енерговитрат у стані спокою на основі антропометричних даних, віку та статі. Метою дослідження є співставлення фактичних та розрахованих за допомогою формул енерговитрат у стані спокою у кваліфікованих українських спортсменів. Для цього були здійснені 93 вимірювання (62 у чоловіків, 31 – у жінок) енерговитрат у стані спокою шляхом непрямої калориметрії у спортсменів, членів національних збірних команд України з видів спорту з перевважним проявом витривалості віком 18-35 років. Фактичні значення порівнювали з 6 розрахунковими формулами: Гаріса-Бенедикта, Міффліна, Всесвітньої організації охорони здоров’я, Де Лорензо, тен Гааф та Фрейре окремо серед спортсменів чоловічої та жіночої статей. Були виявлені статистично значущі на високому рівні (р менше 0,01) відмінності між енерговитратами у стані спокою серед спортсменів чоловічої та жіночої статі. Енерговитрати у стані спокою, обчислені за формулами Гаріса-Бенедикта, Міффліна, Всесвітньої організації охорони здоров’я відрізняються на високому рівні статистичної значущості ( менше 0,01) від фактичних енерговитрат у стані спокою як у чоловіків, так і жінок. Енерговитрати у стані спокою, обчислені за формулою тен Гааф статистично значуще відрізняються від фактичних як у чоловіків (р=0,014), так і у жінок (р=0,012). Недостовірними виявилися відмінності між фактичними та розрахованими за формулою Фрейре енерговитратами у стані спокою у спортсменів чоловічої (р=0,232) та жіночої статі (р=0,421). Серед спортсменок також недостовірними (р=0,961) виявилися відмінності між фактичними та розрахованими за формулою Де Лорензо енерговитратами у стані спокою. При порівнянні відсотків з коректним розрахунком (в межах ±10% від фактичних значень) найбільш точною серед досліджених формул виявилася формула Фрейре серед чоловіків (61% коректного розрахунку) та формула Де Лорензо серед жінок (58% коректного розрахунку). Валідація розрахункових формул для визначення енерговитрат у стані спокою була вперше проведена серед кваліфікованих українських спортсменів. Отримані результати дозволяють зробити висновок, що для коректного обчислення енерговитрат у стані спокою в українських спортсменів не слід використовувати загально популяційні формули (Гаріса-Бенедикта, Міффліна, Всесвітньої організації охорони здоров’я), а користуватися спеціально розробленими для кваліфікованих спортсменів формулами (Фрейре та Де Лорензо), якщо вимірювання енерговитрат у стані спокою шляхом непрямої калориметрії не є доступним.
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Пастухова, В. А.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

18.

Loshkarova, Ie. O.
Comparison of actual and predicted resting energy expenditure in skilled endurance athletes / Ie. O. Loshkarova, V. A. Pastukhova // Вісн. пробл. біол. і медицини = Bulletin of Problems in Biology and Medicine : український науково-практичний журнал. - 2024. - № 1(172). - С. 462-464. - 468 . - ISSN 2077-4214

MeSH-~главная:
КАЛОРИМЕТРИЯ НЕПРЯМАЯ -- CALORIMETRY, INDIRECT (использование)
СПОРТ -- SPORTS (физиология)
ФИЗИЧЕСКАЯ ВЫНОСЛИВОСТЬ -- PHYSICAL ENDURANCE
Анотація: Визначення енерговитрат спокою є першим кроком при обчисленні добових енерговитрат за допомогою коефіцієнтів фізичної активності або метаболічних коефіцієнтів діяльності. Золотим стандартом для визначення енерговитрат у стані спокою є непряма калориметрія. Однак цей метод потребує наявності спеціального обладнання та достатньо часу для проведення вимірювання. Тому на практиці часто застосовують розрахункові формули для визначення енерговитрат у стані спокою на основі антропометричних даних, віку та статі. Метою дослідження є співставлення фактичних та розрахованих за допомогою формул енерговитрат у стані спокою у кваліфікованих українських спортсменів. Для цього були здійснені 93 вимірювання (62 у чоловіків, 31 – у жінок) енерговитрат у стані спокою шляхом непрямої калориметрії у спортсменів, членів національних збірних команд України з видів спорту з перевважним проявом витривалості віком 18-35 років. Фактичні значення порівнювали з 6 розрахунковими формулами: Гаріса-Бенедикта, Міффліна, Всесвітньої організації охорони здоров’я, Де Лорензо, тен Гааф та Фрейре окремо серед спортсменів чоловічої та жіночої статей. Були виявлені статистично значущі на високому рівні (р менше 0,01) відмінності між енерговитратами у стані спокою серед спортсменів чоловічої та жіночої статі. Енерговитрати у стані спокою, обчислені за формулами Гаріса-Бенедикта, Міффліна, Всесвітньої організації охорони здоров’я відрізняються на високому рівні статистичної значущості ( менше 0,01) від фактичних енерговитрат у стані спокою як у чоловіків, так і жінок. Енерговитрати у стані спокою, обчислені за формулою тен Гааф статистично значуще відрізняються від фактичних як у чоловіків (р=0,014), так і у жінок (р=0,012). Недостовірними виявилися відмінності між фактичними та розрахованими за формулою Фрейре енерговитратами у стані спокою у спортсменів чоловічої (р=0,232) та жіночої статі (р=0,421). Серед спортсменок також недостовірними (р=0,961) виявилися відмінності між фактичними та розрахованими за формулою Де Лорензо енерговитратами у стані спокою. При порівнянні відсотків з коректним розрахунком (в межах ±10% від фактичних значень) найбільш точною серед досліджених формул виявилася формула Фрейре серед чоловіків (61% коректного розрахунку) та формула Де Лорензо серед жінок (58% коректного розрахунку). Валідація розрахункових формул для визначення енерговитрат у стані спокою була вперше проведена серед кваліфікованих українських спортсменів. Отримані результати дозволяють зробити висновок, що для коректного обчислення енерговитрат у стані спокою в українських спортсменів не слід використовувати загально популяційні формули (Гаріса-Бенедикта, Міффліна, Всесвітньої організації охорони здоров’я), а користуватися спеціально розробленими для кваліфікованих спортсменів формулами (Фрейре та Де Лорензо), якщо вимірювання енерговитрат у стані спокою шляхом непрямої калориметрії не є доступним.
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Pastukhova, V. A.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

19.

Ніколенко, Д. E.
Анафілаксія на судинну ін’єкцію томогексолу у пацієнта із групи ризику (клінічний випадок) / Д. Ніколенко, О. К. Прилуцький, А. П. Задворнова // Вісн. пробл. біол. і медицини = Bulletin of Problems in Biology and Medicine : український науково-практичний журнал. - 2024. - № 1(172). - С. 455-461 . - ISSN 2077-4214

MeSH-~главная:
АНАФИЛАКСИЯ -- ANAPHYLAXIS (осложнения)
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
Кл.слова (ненормовані):
ТОМОГЕКСОЛ
Анотація: Резюме. З’ясування прохідності артерій внутрішніх органів, уражених атеросклерозом, шляхом введення йодрентгенконтрастної речовини (йРКР) – томогексолу, покращило якість діагностики даної патології. Водночас хірургічна процедура стала проблемною через побічну дію на організм у пацієнтів із чутливістю до йоду. При цьому в клініці такі випадки, часом з летальним результатом, складають від 1,5 до 35%, залежать від віку пацієнта, передозування йРКР, комплексу захворювань, місця проживання і навіть швидкості введення. Вагома роль у верифікації побічної дії та причини її виникнення відводиться ретельному з’ясуванню анамнезу життя пацієнта для виявлення чутливості до йоду із проблемного регіону проживання. Це необхідно для клінічної та патоморфологічної діагностики антитіл-реагінів IgE. В даній роботі наведений ретроспективний аналіз патологоанатомічного протоколу розтину, вивчення мікропрепаратів внутрішніх органів померлого хворого похилого віку від системної анафілаксії І типу. Підтверджений комплекс серцевих захворювань (гіпертонічна хвороба, ішемічна хвороба серця), ускладненого атеросклерозу артерій нижньої кінцівки, а також коронарних, ниркових та артерій головного мозку. В даній роботі було з’ясовано, що у померлого хворого від загальної анафілаксії І типу були ознаки індивідуального впливу алергену – йоду, як антигену, на фоні сенсибілізації антитіл-реагінів ІgE на мастоцитах легенів, міокарду. Це підтверджено патоморфологічно (гістохімічно) тяжкими ушкодженнями життєво важливих органів – легень, міокарда, головного мозку та інших в результаті дегрануляції мастоцитами гістаміну, повільно реагуючої субстанції у вигляді асфіктичного перебігу анафілаксії (бронхіолоспазм, гіперсекреція слизу), а також гемодинамічними розладами у вигляді колапсу артеріол, некардіогенного набряку тканини органів, плямами Мінакова під ендокардом, «порожнім серцем», «м’язовою смертю серця» і венозним набряком головного мозку із вклиненням у великий потиличний отвір. Виявлено змішаний зоб, що клінічно був невизначеним. Дослідження зацікавлять терапевтів, імунологів, судинних хірургів, патологоанатомів.
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Прилуцький, О. К.
Задворнова, А. П.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

20.

Nikolenko, D. E.
Anaphylaxis to vascular injection of tomohexol in a patient from the risk group (a clinical case) / D. E. Nikolenko, O. K. Prylutskyi, A. P. Zadvornova // Вісн. пробл. біол. і медицини = Bulletin of Problems in Biology and Medicine : український науково-практичний журнал. - 2024. - № 1(172). - С. 450-454. - 460 . - ISSN 2077-4214

MeSH-~главная:
АНАФИЛАКСИЯ -- ANAPHYLAXIS (осложнения)
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
Кл.слова (ненормовані):
ТОМОГЕКСОЛ
Анотація: Резюме. З’ясування прохідності артерій внутрішніх органів, уражених атеросклерозом, шляхом введення йодрентгенконтрастної речовини (йРКР) – томогексолу, покращило якість діагностики даної патології. Водночас хірургічна процедура стала проблемною через побічну дію на організм у пацієнтів із чутливістю до йоду. При цьому в клініці такі випадки, часом з летальним результатом, складають від 1,5 до 35%, залежать від віку пацієнта, передозування йРКР, комплексу захворювань, місця проживання і навіть швидкості введення. Вагома роль у верифікації побічної дії та причини її виникнення відводиться ретельному з’ясуванню анамнезу життя пацієнта для виявлення чутливості до йоду із проблемного регіону проживання. Це необхідно для клінічної та патоморфологічної діагностики антитіл-реагінів IgE. В даній роботі наведений ретроспективний аналіз патологоанатомічного протоколу розтину, вивчення мікропрепаратів внутрішніх органів померлого хворого похилого віку від системної анафілаксії І типу. Підтверджений комплекс серцевих захворювань (гіпертонічна хвороба, ішемічна хвороба серця), ускладненого атеросклерозу артерій нижньої кінцівки, а також коронарних, ниркових та артерій головного мозку. В даній роботі було з’ясовано, що у померлого хворого від загальної анафілаксії І типу були ознаки індивідуального впливу алергену – йоду, як антигену, на фоні сенсибілізації антитіл-реагінів ІgE на мастоцитах легенів, міокарду. Це підтверджено патоморфологічно (гістохімічно) тяжкими ушкодженнями життєво важливих органів – легень, міокарда, головного мозку та інших в результаті дегрануляції мастоцитами гістаміну, повільно реагуючої субстанції у вигляді асфіктичного перебігу анафілаксії (бронхіолоспазм, гіперсекреція слизу), а також гемодинамічними розладами у вигляді колапсу артеріол, некардіогенного набряку тканини органів, плямами Мінакова під ендокардом, «порожнім серцем», «м’язовою смертю серця» і венозним набряком головного мозку із вклиненням у великий потиличний отвір. Виявлено змішаний зоб, що клінічно був невизначеним. Дослідження зацікавлять терапевтів, імунологів, судинних хірургів, патологоанатомів.
Перейти к внешнему ресурсу Текст

Дод.точки доступу:
Prylutskyi, O. K.
Zadvornova, A. P.

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Найти похожие

1-20 21-40 41-60 61-80 81-100 101-118

© Міжнародна асоціація користувачів і розробників
електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)