Б 72 Бобрищев, Костянтин Васильович (19.05.47, Кобеляки). Моя єдина: Фотопоема про Україну / К. Бобрищев. - Рівне : У фарватері істини, 2021. - 304 с. : фот. ; 33 см. - Про авт.: 4-а с. обкл. - 2 000 прим.. - ISBN 978-966-2347-42-5 : 050.00 грн.
Рубрики: ІСТОРІЯ--Україна ФОТОГРАФІЯ Анотація: Зміст 1. Яка ж вона красива наша Україна! Нема, нема на світі другої такої... 43. 2. Синьоока Полтавщина. Як тут тихо, як одразу входиш у світ високого - сама душа починає молитись. 44. 3. Подих надії, що серце на ритмі тримає. 45. 4. Відроди Україну в собі, першосутність, прадавнє коріння... 46. 5. Поверни, Всевишній, рідну мову всім українцям, що її 47. зреклись. 6. Білгород-Дністровська фортеця. Прилучитися до краси - це те ж саме, що побувати в раю. 48. 7. Чи розвіється сумнівів дим, чи повернеться пам'ять розп'ята? За гріхи - неминуча розплата. Україну - в собі -відроди! 49. 8. Все, що зникає, пам'яттю стає, а пам'ять часто тяжча за неволю... 9. Прости мої сни необачні. Про тебе вони, про тебе. 51. 10. Світ земний, немов дитина-у шляхах, яку сповитку... 52. 11. Лови летючу мить життя! Чаруйсь, хмелій, вливайся! 12. У кожного-своя Голгофа, чи хлібороб ти, чи поет, плекаєш хліб, чи рими й строфи - несеш свій хрест, несеш свій хрест. 54. 13. Життя хлібороба - це вічний фронт. 55. 14. Великі Сорочинці на Полтавщині завжди були і залишаються столицею ярмаркування. 57. 15. Україно моя, мені в світі нічого не треба. Тільки б голос твій чути і ніжність твою берегти. 16. Гарні киянки, також харків'янки, а полтавчанки найкра- 58. щі... 59. 17. Ти не дивись, що буде там - чи забуття, чи зрада: весна іде назустріч вам, весна вам рада. 60. 18. Тихий вечір догорає - навіває сни... 19. Миттєвості хліборобського щастя. Яке воно коротке! 20. Моєму серцю снишся ти, як морю сняться урагани. 61. 21. У мистецтві, як і вжитті, все, зрештою, виникає з любові. З любові до народу, до людини, з любові до правди-істини. 62. 22. Івано-Франківщина. Камінний хрест тут є образом людської трагедії. 63. 23. Опішне на Полтавщині - столиця мудрих, майстровитих і безмежно талановитих людей. 64. 24. Змарнували роки, змарнували. Чи може це приснилося 65. мені? 66. 25. У кадрі - президент України Володимир Зеленський. 26. Голова Верховної Ради України Дмитро Разумков. 67. 27. У залі Верховної Ради України Петро Порошенко та Муста- фа Джемілєв. 68. 28. Робочі моменти Верховної Ради України. 69. 29. Народний депутат України Костянтин Касай. Я дякую долі, 70. що звела мене із цим палким прихильником української культури. 71. 30. Депутат Полтавської обласної ради, відомий хлібороб і меценат Сергій Жук із батьком Миколою Григоровичем та 72. братом Миколою. 73. 31. Знаєш, був такий бій, як смерч, земля у вогні палала. 74. 32. Буває мить якогось потрясіння: побачиш світ, як вперше у житті. 75. 33. Батьківщино, прости! Ні болю уже, ні бою... 34. Болять мені любов моя і пам'ять. 76. 35. Мені хочеться впасти ниць і плакати, плакати, плакати... 36. Українські Збройні сили сьогодні на передовій, тому що люблять. Це основний мотив - любити свою землю, своїх рідних, батьків, дітей. Ми там, тому що любимо, росіяни -тому що ненавидять. 77. 37. Упаду в пахучі трави світлим образом Хреста. 78. 38. їм треба тепла і вітру, щоб знову вжиття повірити... 79. 39. Ми хочемо тиші, хочемо храмів. Ми хочемо музики і садів... 80. 40. Сім років лютої війни, безстрашно відвойованих у смерті. 41. Це біль, це розпач, це холодний страх. Химерне, неймовірне все це... Немає в Україні, мабуть, жодної сім'ї, яку б не зачепила ця страшна війна. Ти прости мене, чуєш, мамо, що портрет твій у чорній рамі. Ти там, де легко, просто й зрозуміло, де від образ і сумнівів не плачуть. Де минуле? Було колись... Війна для будь-якого народу - це сльози і кров, це вдови і покалічені чоловіки, це знищена домівка, загибла молодість і понівечена старість. Історію України треба знати не для зведення рахунків з Росією. II треба знати, щоб не повторювати помилок минулого... Зліва, де серце, болить мені все це. Хто йшов по полю мінному хоч раз, той мимохідь і на паркетних глянцях пригадує смертельний падеграс... Чогось наша славна Україна зажурилася... Все без тебе не має суті. Святійший настоятель Православної Церкви України митрополит Єпіфаній. Життя вже майже зрозуміле: була б у ньому смуга біла, а чорна знайдеться й сама... Твій силует за соснами, твій голос за ялинами... Життя є духом, що у нас... Вмійте Бога в людях пізнавати. Фотографії, які ви зараз бачите - тисячна частина, а може, й міліонна, з того, що треба було б показати про сьогоднішню Україну. Був день як день, як дні усі буденні... Руйнування людських душ завжди починалося із руйнування храмів. Нам потрібно їх якнайшвидше відродити. Ці знімки я зробив, можна сказати, випадково. Вони красномовно засвідчують, що життя продовжується. Все хороше - попереду. У мистецтві, як і в житті, все, зрештою, виникає з любові. З любові до народу, до людини, з любові до правди-істини. Жнива - це місце, де фотографувати треба швидко і влучно, де ти, як хірург із скальпелем, не маєш права схибити. Закони природи непорушні. Осінь, як і старість, збирається віддати свої повноваження зимі... Путь земний у пам'яті не стерся. Не прирікай себе на безнадію. Один знайомий якось сказав, що справжнього чоловіка слід знімати за роботою. Головна причина нещастя нашої нації-брак націоналізму серед її широкого загалу... Милуюся - дивуюся, чого душі моїй так весело. Ви чули, як шумлять бори у вересневі вечори? Люблю знімати дітей. Вони ніколи не приховують своїх почуттів. Треба, щоб діти наші знали, що ми - народ багатої і волелюбної історії. Там за рікою, молодість - там за рікою... Погляньте, яка вона чарівна, як яблуневий цвіт! Природа не втомлює, краса не набридає. Особливо художнику. Біль душі, біль самотності, несправедливої образи - найтяжчий і найпекучіший. Сфотографувати людину, яку ти добре знаєш і яка, до всього того, є ще й твоїм земляком, далеко не просто. І все ж, сподіваюся, мені пощастило показати селян такими, якими вони є насправді: мудрими, роботящими і красивими. І молодість пройшла, як не було... Дзвенить, бринить, гуде крилата твоєї мудрості бджола... Дощ полив, і день такий полив'яний. Все блищить, і люди як нові. І хоч завжди здавалося мені, що входити у зиму не боюся - розгублено сьогодні зупинюся перед снігами непочатих днів. 81. Життя - це чорний подіум подій. 82. Як сірничок, припалений від сонця, день спалахнув, обвуглився, погас... 83. Розлогі клени. Мама і калина - незгасні образи мого життя. 84. Ех, хіба це уперше. Така наша доля. 85. Ти знов прийшла, моя печальна музо. Спасибі, що ти вибрала мене. 86. Ми знову в рідному селі. 87. Поріднилася з минулим навіки. 88. Ця жінка із когорти найпростіших. Разом з тим, вона -сама довершеність, сама велич. І не знайти такого більше ніде, ні на якій іншій галактиці. 89. Йшли корови із діброви, а кізоньки з поля... 90. Велич літніх людей полягає не тільки в тому, що вони вражають силою свого духу, силою волі й характеру. А в тому, що вони продовжують при цьому жити разом з нами, жити серед нас. 91. Не знаю чому, але цей знімок мене особливо зворушує. Перед фотографуванням дев'яностолітній чоловік весь час чепурився і старався виглядати кращим, ніж є. 92. Чорнобильська трагедія - найстрашніше, що випало пережити і перестраждати нашому народу. 93. Подібні розвалля, на жаль, можна побачити зараз у кожному селі. А колись у цих будинках народжувалися діти, дзвенів сміх. 94. Цей чоловік - сільський конюх. Погляньте, які в нього красиві і дужі руки, який світлий і добрий погляд. 95. Будь-яка робота, якщо в неї вкласти душу, стає піснею, говорив мій батько. Тепер те ж саме повторюю і я. 96. Про таких у народі кажуть: паровані, мов голуб з голубкою. Як бачите, так воно і є. 97. Життя є духом, що у нас. 98. Не забути, не забувати - це якраз те, що єднає живих із тими, хто за обрієм. Це простий закон людського життя. 99. Є дівчата, про яких кажуть: красива, як писанка. Погляньте на цю - вона така теж! 100. Тут чується вічність. Тут вітряно і просторо... 101. Полтавщина. Сільський мотив. 102. Під цим знімком найдоречнішим буде лише один підпис: «У чеканні судженого». 103. Подібну картину можна побачити лише в селі. 104. Кожна закохана дівчина неодмінно промениться, світиться щастям, вона цвіте! На неї увесь час хочеться дивитися... 105. Понад усе ці решетилівські жінки люблять творити красу власними руками. 106. Грали, грали музиченьки, не могли діграти, нема любки на музиках, не пустила мати. 107. Затих вишневий сад в нічній журбі, і очі і рука - усе мені наснилось, і в тиші цій одне мені лишилось - любить тебе і плакать по тобі. Будемо сподіватися, що пісні у виконанні цих літніх жінок залишаться назавжди в пам'яті їхніх земляків. 108. Боже, що ми за люди. Що пережили?! 109. Полтавщина. Тече річка невеличка з вишневого саду. 110. Побутує думка: щоб людина стала щасливою, треба аби їй поталанило на того, хто буде поруч. Впевнений, що цій жінці пощастило. 111. Полтавщина. Село Гайове. Сінокіс у розпалі. 112. Який це радісний стимул, коли тебе вдома чекає любляча дружина! 113. Українці - це явище. Щасливе, світле явище, явлене Богом. 114. Передати принади Карпат неможливо. Як не старайся, все буде лише блідою копією яскравого оригіналу. І все ж я спробую... 115. Легендарна Хортиця. Тут по особливому проникливе почуваєш себе українцем. Наповнюєшся гордістю за свій народ і його історію. 116. Правічна Чернігівщина. Дивовижна краса. 117. У кадрі - відомий в Україні хлібороб і господарник Олександр Тимоха вже понад тридцять років очолює найбільший в регіоні цукровий завод. 118. Софіївка на Черкащині. Сюди щороку приїжджають тисячі туристів із різних міст не лише України, а й інших країн. Ще б пак! Тут знаходиться один із найкрасивіших дендропарків світу. 119. Чомусь пам'ятаю, що річка звалася Ворсклою. Було в ній каміння - як сто бегемотячих спин. 120. Ви чули коли-небудь, як ґелґочуть гуси? До того ж, не дві чи три, а відразу тисячі, десятки тисяч. Це такий хор, таке звучання, що не передаси ніякими словами. 121. Меджибіжський замок - свідок та учасник багатьох битв та історичних подій. 122. Цей чоловік мислить як філософ. Каже, що у місті люди втрачають відчуття неба. А воно є. Як і відчуття землі і води. 123. Можна лише уявити, скільки цим будовам довелося побачити і пережити на своєму віку. 124. Село Сокиринці на Чернігівщині, вперше згадується 1092 року,1845 року тут побував Тарас Шевченко. 125. В загадковому слові «Коктебель» - відзвук кіммерійських легенд і переказів. 126. Красень, красень Київ! І над усім сяє довершена божественність куполів церкви. 127. Правічний Херсонес! Дивовижна краса! 128. Замок Синягівських у Меджибожі на Хмельниччині. Тут сходилися Кучманський та Чорний шляхи, якими татари йшли на Волинь і Польщу. 129. Полтавщина - історична, культурна та духовна столиця України. 130. Ці місця чомусь нагадують старий Рим. Тільки діадема гір робить їх ще красивішими. 131. Тарас Шевченко - геній українського народу, його гордість і слава. 132. Святогірськ. У цьому містечку всього тринадцять тисяч мешканців, але за кількістю пам'яток археології, культури і архітектури воно може посперечатися з такими велетами, як Київ чи Львів. 133. Якщо існує на світі гармонія контрастів, то Карпати, мабуть, найяскравіше тому підтвердження. 134. Тут, у древньому вулкані Карадагу, ніби злилась, сконцентрувалася могутня доленосна сила Землі. 135. Петриківка Дніпропетровської області. Народження казкової краси. 136. Легендарна Вишивальниця, Герой України Віра Сергіївна Роїк за роботою. 137. Святогірськ. Виявляється сюди не раз приїздили польські королі та російські імператори, українські гетьмани і австрійські цісарі. 138. Ну от і все, нарешті впоралися. 139. Опішня на Полтавщині. Невеличке містечко, що відразу викликає подив, а трохи згодом - захват від спостерігання за його майстровитими людьми. 140. Тільки-но стих дощ. Механізатори чекають, коли сонечко підсушить землю і можна буде знову вийти в поле. А поки що - перекур. 141. Мені подобається цей знімок. Я зробив його у майстерні скульптора Чепелика. Він щойно закінчив роботу над черговим шедевром - скульптурою Тараса Шевченка. 142. Вилкове Одеської області за географічним розташуванням входить до Дунайського басейну і є однією з територій, де слов'яни проживали з найдавніших часів. 143. Любов. Що може з нею зрівнятись, коли вона справжня і чиста. Хіба тільки почуття материнства. 144. Нема нічого в світі міцнішого за людську пам'ять. 145. Це гасло під час Революції Гідності щодня знаходилося в центрі майдану Незалежності. Дод.точки доступу: Полтавщина. Фотохудожник. Бобрищев К. В. Примірників всього: 1 ЧЗ (1) Вільні: ЧЗ (1) |
К 70 Коршак, Надія Михайлівна. Вчись фотографувати / Н. М. Коршак. - К. : Рад. школа, 1981. - 62 с. : іл., рис. - (Коли зроблено уроки). - Бібліогр.: с. 62. - 000.10 р.
Рубрики: ФОТОГРАФІЯ Кл.слова (ненормовані): мистецтво Дод.точки доступу: Кучерова, Е. О. \ред.\ Вільних прим. немає |
К 60 Колесников, Володимир Павлович. Незвичайна фотографія / В. П. Колесников. - К. : Наукова думка, 1980. - 146 с. - (Науково-популярна література). - 000.55 р.
Рубрики: ФОТОГРАФІЯ Кл.слова (ненормовані): мистецтво Вільних прим. немає |