Форма документа : Стаття із журналу Шифр видання : Автор(и) : Ткаченко П. І., Лобань Г. А., Білоконь С. О., Попело Ю. В., Лохматова Н. М., Доленко О. Б., Коротич Н. М. Назва : Мікробіота паротитного секрету у дітей при загостренні хронічного паренхіматозного паротиту Місце публікування : Актуал. пробл. сучасн. мед. : Вісн. Укр. мед. стомат. акад.: науково-практичний журнал/ головний редактор В.М. Ждан. - Полтава: ПДМУ, 2024. - Т. 24, № 1. - С. 62-67. - ISSN 2077-1096 (Шифр АУ20/2024/24/1). - ISSN 2077-1096 MeSH-головна: ПАРОТИТ -- PAROTITIS ОКОЛОУШНОЙ ЖЕЛЕЗЫ БОЛЕЗНИ -- PAROTID DISEASES ДЕТИ -- CHILD Анотація: В структурі хронічних нозологічних форм сіалоаденітів на хронічний паренхіматозний паротит припадає 80%, що має рецидивуючий перебіг. До теперішнього часу залишається дискутабельним питанням стосовно його етіологічного походження, постійно доповнюються дані про патогенетичний вплив зовнішніх та внутрішніх чинників на виникнення чергового загострення. Зокрема, досить часто обговорюється питання щодо ролі дуктогенного шляху проникнення мікробів в протокову систему залоз. Мета роботи. Вивчити мікробіоту паротитного секрету у дітей при загостренні хронічного паренхіматозного паротиту. Матеріали та методи дослідження. Для вивчення якісних характеристик і кількісних параметрів мікробної флори в секреті привушних слинних залоз при загостренні захворювання. В дослідженні було залучено 41 дитину віком від 3 до 15 років, у яких в 18 випадках мав місце активний перебіг, а в інших 23 – неактивний. При виконанні роботи дотримувалися стандартів CLSI, EUCAST й Державних нормативних наказів та доповнень. Результати. Встановлено, що на час виникнення загострення при активному перебігу в секреті залоз превалювали штами плазмокоагулюючих стафілококів та гемолітичних стрептококів у кількості 106-107 КУО/мл, які були переважно чутливі до бета-лактамних антибіотиків всіх поколінь, макролітів, природних і напівсинтетичних аміноглікозидів. Із секрету 4 залоз (11,1%) було виділено асоціацію мікроорганізмів, яка складалася із кокових культур, грамнегативної палички і дріжджевих клітин. При неактивному перебігу в секреті залоз незначно превалювали золотисті стафілококи та гемолітичні стрептококи, але збільшувалася й доля непатогенних кокових мікроорганізмів, а їх кількість становила 105-106 КУО/мл. Їх антибіотикограми не мали суттєвих відмінностей від таких при активному перебігу. Виділення асоціацій мікроорганізмів стосувалося 8 залоз, що склало 17,5%. Висновок. Враховуючи наявність в секреті привушних залоз при загостренні хронічного паренхіматозного паротиту мікроорганізмів, які володіють факторами патогенності та мають підвищення їх кількості в залежності від активності перебігу захворювання, необхідно диференційовано підходити до проведення раціональної антибіотикотерапії щляхом інстиляцій в протокову систему протимікробних препаратів. Дод.точки доступу: Ткаченко, П. І. Лобань, Г. А. Білоконь, С. О. Попело, Ю. В. Лохматова, Н. М. Доленко, О. Б. Коротич, Н. М.